3. Фонетична документація (запис на магнітофонних стрічках). У останні роки з'явилися такі види документів, як мікрофільми, комп'ютерні диски і дискети і т.д.
4. Спеціальні документи дослідження, що спеціально розробляються для конкретного СДР (опитувальні листи, бланки інтерв'ю, тести, протоколи спостережень і інші, що стають носіями інформації після їхнього заповнення.
У соціології розрізняють два засоби аналізу документів: неформалізований (традиційний); формалізований (контент-аналіз, що у переклад з англійської позначає - аналіз утримання).
Традиційний аналіз заснований на сприйнятті, розумінні, осмисленні й інтерпретації утримання документів відповідно до цілі дослідження. Традиційний аналіз - це ланцюжок розумових, логічних побудов, спрямованих на виявлення суті аналізованого матеріалу. Слабість традиційного аналізу в суб'єктивізмі, тому що в кожному окремому випадку проводиться самостійний дослідницький процес.
При традиційному аналізі здійснюють зовнішній і внутрішній аналіз документів. Зовнішній аналіз спрямований на установлення виду документа, його форми, часу появи, авторства і т.д. Внутрішній аналіз припускає вивчення змісту документа.
Формалізований аналіз документальних джерел розрахований на витяг соціологічної інформації з великих масивів документальних джерел, недоступних традиційному інтуїтивному аналізу. Він заснований на виявленні деяких кількісних статистичних характеристик текстів або повідомлень, що утримуються в документах. При цьому передбачається, що кількісні характеристики утримання документів відбивають деякі істотні риси досліджуваних соціальних явищ і процесів.
Формалізований аналіз документів заснований на стандартизації процедур пошуку, визначення в змісті документа одиниць рахунку, якими можуть бути окремі слова (терміни, географічні назви і т.д), судження, виражені у виді пропозицій, фрагментів текстів і т.д. Одиниці рахунку визначаються в залежності від цілей соціологічного дослідження. Процедура дослідження, заснованого на техніці контент-анализа, складається з 18 операцій, описаних у спеціальній літературі. Проте в рамках розглядаємої теми, ми не будемо зупинятися на характеристиці цих операцій.
Проте в більшості випадків у ході СДР використовуються інші методи збору інформації: спостереження, опитування, тестування і т.д.
У СДР під спостереженням розуміється метод збору первинних емпіричних даних, що полягає в навмисному, цілеспрямованому, систематичному безпосередньому сприйнятті і реєстрації соціальних фактів, що піддаються контролю і перевірці.
Головною перевагою безпосереднього спостереження є те, що воно дозволяє фіксувати події й елементи людського поводження в момент їхнього учинення, у той час, як інші методи збору первинних даних грунтуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів. Іншою важливою гідністю цього методу є те, що дослідник деякою мірою не залежить від об'єкта свого дослідження, він може збирати факти незалежно від бажання індивідів або груп говорити або від їхнього уміння відповідати на питання.
Обмеженість методу спостереження в СД характеризується, по-перше, присутністю у кожному спостереженні елемента суб'єктивізму, бо спостереження припускає нерозривний зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження, що накладає відбиток і на сприйняття спостерігачем соціальної дійсності, і на розуміння суті явищ, що спостерігаються, їхню інтерпретацію. По-друге, ще одною важливою особливістю методу спостереження, що обмежує його застосування, є складність, а часом і неможливість проведення повторного спостереження.
У залежності від характеру процесу спостереження виділяють його такі типи:
контрольоване і неконтрольоване;
включене і невключене;
структуроване і неструктуроване;
- польове і лабораторне;
- випадкове і систематичне і т.д.
На контрольовані і неконтрольовані спостереження поділяють у залежності від наявності (або відсутності) елементів контролю в ході їхнього проведення.
Неконтрольоване спостереження припускає загальний опис процесу або явища й опис соціальної атмосфери, у якій відбувається подія, що спостерігається. Таке спостереження не має загального плану, часто застосовується в тому випадку, коли потрібно зробити «розвідку» об'єкта.
Контрольоване спостереження припускає серію повторних спостережень, часто проведених різноманітними спостерігачами. Задача цього виду спостереження - одержати як можна більш точну інформацію для перевірки робочих гіпотез. Саме тому таке спостереження широко застосовується в дослідженнях аналітичного й експериментального плану.
Невключене і включене спостереження розрізняють у залежності від ступеня участі дослідника в досліджуваній ситуації.
При невключеному спостереженні дослідник знаходиться як би осторонь від досліджуваної ситуації. Спостереження в цьому випадку ведеться за допомогою схованої камери або телевізійної установки. Деякі учені вважають таке спостереження «не дуже чистим» із моральних позицій.
При включеному спостереженні спостерігач у більшій або в меншій ступені безпосередньо діє як елемент досліджуваної ситуації. Виділяють декілька ролей такого спостерігача: учасник; учасник-спостерігач; спостерігач-учасник; спостерігач.
У залежності від наявності або відсутності заздалегідь розробленої схеми спостереження їх поділяють на неструктуровані і структуровані.
Неструктуроване спостереження - це коли спостерігач не визначає заздалегідь, які саме елементи досліджуваного процесу він буде спостерігати, або коли вивчається об'єкт у цілому. У цьому випадку задачею спостереження є встановлення меж об'єкта, його основних елементів і зв'язків між ними.
При структурованому спостереженні дослідник заздалегідь вирішує, які елементи процесу, що спостерігається, найбільш значимі і увага припадає саме на них.
У залежності від умов, у яких проводяться спостереження, розрізняють польові і лабораторні спостереження.
Польове спостереження проводиться в природній обстановці, у реальних життєвих умовах. Воно найбільш широко застосовується в розвідувальних цілях і в аналітичних умовах.
У тому ж випадку, коли дослідник сам задає умови, у яких протікає процес, спостереження називається лабораторним. Цей вид спостереження застосовується в експериментальних умовах, а його задачею є фіксація змін, що відбуваються в результаті впливу експериментальних чинників.
За періодичністю проведення розрізняють випадкові і систематичні спостереження.
До випадкових спостережень належить фіксація заздалегідь не запланованого явища, події, тобто про випадковий характер спостереження мова йде в тому випадку, коли в процесі його проведення дослідник побачив те, що не намічалося спостерігати.
Для систематичного спостереження характерна регулярна фіксація результатів протягом визначеного періоду часу
Самоспостереження - особливий вид спостереження, сутність якого зводитися до того, що об'єкт спостереження самий фіксує показники свого поводження, але згідно з програмою, що розроблена дослідником (автохронометраж, автобіографія, щоденник визначених подій і т.д.)
Найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне або письмове обертання дослідника до визначеної сукупності людей - респондентів із питаннями, зміст яких подає досліджувану проблему на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, реєстрацію і статистичне опрацювання отриманих відповідей, а також їхню теоретичну інтерпретацію.
За формами і умовами спілкування з респондентами розрізняються письмові (анкетування) і усні (інтерв'ю) опитування; очні (особисті) і заочні (обертання з анкетою через газету, телебачення, по телефоні), групові й індивідуальні . Окрім того, опитування розрізняють за місцем проживання, або за місцем роботи респондентів; за характером цільової аудиторії (покупці радіоапаратури, відвідувачі підприємств громадського харчування і т.д.), тощо.
Метод опитування використовується в таких випадках:
1. Коли досліджувана проблема недостатньо забезпечена документальними джерелами інформації, або коли такі джерела відсутні взагалі.
2. Коли предмет вивчення або окремі його характеристики недоступні для спостереження.
3. Коли предмет дослідження є елементом суспільної або індивідуальної свідомості: потреба, інтереси, мотивації, настрої, цінності, переконання людей і т.д.
4. У якості контрольного /додаткового/ методу для розширення можливостей опису й аналізу досліджуваних характеристик і для повторного огляду даних, отриманих іншими методами.
Метод опитування передбачає одержання соціологічної інформації в ситуації соціально-психологічного спілкування. І це накладає свій відбиток на утримання і якість одержуваних даних. У соціології вироблена значна кількість методичних вимог і процедур для того, щоб перебороти суб'єктивізм, підвищити надійність і ефективність даної форми збору соціологічної інформації.
Самою головною вимогою при усному опитуванні (інтерв'юванні) є знання соціально-психологічних особливостей досліджуваних на об'єкті людей, а при анкетуванні - чітка, наукова, але і дохідлива для респондентів, постановка питань.
Крім того, варто пам'ятати про існування ще ряду вимог, виконання котрих є обов'язковим при використанні в ході СДР анкетного методу: по-перше, умови проведення опитування повинні забезпечувати вільне вираження думок, суджень; по-друге, експерти повинні бути компетентними в питаннях проведеного дослідження; по-третє, коло людей, що залучаються до всього комплексу анкетного опитування (від збору інформації до розробки рекомендацій по застосуванню отриманих знань) повинно включати спеціалістів, що знають як об'єкт дослідження, так і його предмет; в-четвертих, багато вчених-соціологів вважають, що чим менш ясною є тема дослідження для респондентів (опитуваних), тим більш можливості одержати об'єктивні відповіді. Це необхідно враховувати при перекладі дослідницьких (програмних) питань в анкетні; в-п`ятих, структура і послідовність питань в анкеті по суті справи повинні подавати установку дослідника на розвиток комунікації з опитуваним. Для цього повинна дотримуватися логічна послідовність питань, що припускає: пробудження інтересу, завоювання довіри, підтвердження впевненості у своїх можливостях, подальшу підтримку бесіди. З цього погляду питання анкети повинні бути коректними і контактними, тому що завдяки правильній постановці питань збільшується можливість одержання надійних зведень, підвищується якість соціологічних даних.
Таким чином, варто пам'ятати, що розробка інструментарію дослідження (анкети, опитувального листа і т.д.) - велике мистецтво. Так, якщо не враховувати особливостей формулювання питань в анкеті, то навіть при дотриманні всіх інших вимог методики СДР можна одержати помилкові результати.
Анкета, як правило, повинна складатися з трьох частин: із вступної частини - обертання до респондента, у якому описується ціль дослідження, характер використання результатів, а також засіб заповнення анкети. Далі йде основна частина анкети, що містить блоки питань до опитуваних, і третя частина – “паспортичка”, у якій подані демографічні відомості про респондентів.
У анкетах можуть бути використані питання двох типів: закриті і відкриті.
Закрите питання містить у собі всі можливі варіанти відповідей, і опитуваний просто вибирає один із них. Найбільш типовими закритими питаннями є:
- альтернативні питання - питання, що пропонують вибір із двох відповідей (так, ні);
- питання з вибірковою відповіддю - питання, що пропонує три або більш варіанти відповіді на вибір;
- питання за шкалою Лайкерта (питання з пропозицією зазначити ступінь згоди або незгоди із суттю зробленої заяви). Наприклад, питання: «Розум - уділ чоловіків, а жінці достатньо бути гарною» або «Розум дружини - гордість і прикраса чоловіка». Варіанти відповіді:
1) рішуче не згодний;
2) не згодний;
3) не можу сказати;
4) згодний;
5) рішуче згодний;
- семантичний диференціал (змістовний інтервал) - шкала розрядів між двома біполярними поняттями, у яких опитуваний вибирає точку, що відповідає спрямованості й інтенсивності його почуттів;
Фірма " Х"
|
Значна |
* |
|
|
|
|
Невеличка |
|
Досвідчена |
|
|
|
* |
|
Недосвідчена |
|
Сучасна |
|
* |
|
|
|
Несучасна |
- шкала важливості - шкала з ранжируванням будь-якої характеристики по ступені важливості: від "зовсім погано" до "винятково важливо";
- оцінна шкала - шкала з ранжируванням будь-якої ознаки: від "незадовільного" до "відмінного".
Відкритий же тип питання дає опитуваним можливість відповідати своїми словами. Форми відкритих питань:
- питання без заданої структури припускає одержання відповіді в будь-якій довільній формі;
- добір словесної асоціації (опитуваному називають по одному слову і просять назвати у відповідь перше слово, що прийде на розум);
- завершення пропозицій (днями я побував у "ЦУМі" і...);
- завершення розповіді ;
- завершення малюнка;
- тематичний апперцепційний тест (ТАТ) - опитуваному показують картинку і просять придумати розповідь про те, що на його думку на ній відбувається або може відбутися. У психології під апперцепцією розуміють залежність сприйняття від минулого досвіду, запасу знань і загального утримання духовного життя людини. Так, Лейбниц (1646-1716 р.) апперцепцією називав пізнане сприйняття, на відміну від несвідомих «перцепцій»
Як правило, відкриті питання дають більше інформації, оскільки опитуваний нічим не пов'язаний у своїх відповідях. Особливо корисні відкриті питання на пошуковому етапі дослідження. З іншого боку, на закриті питання дають відповіді, що легше інтерпретувати і систематизувати.
Одним із складних методів одержання соціологічної інформації є соціологічний експеримент (у перекладі з латинського експеримент позначає проба, досвід), ціль якого - одержання інформації про зміну показників діяльності соціального об'єкта в результаті спрямованого впливу на нього заданих і контрольованих чинників (перемінних).
Соціальний експеримент застосовується тоді, коли потрібно виявити інформацію про причинно-наслідкові зв'язки між досліджуваними явищами і їхніми властивостями. Він дозволяє одержати нове, більш точне знання про закономірності, тенденції соціальних процесів. У соціальному експерименті експериментатор втручається в природний хід подій, пускає в хід гіпотетичну причину і спостерігає за змінами , що відбуваються.
Соціометричний метод - це дослідження структури міжособистих відношень у малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тим або іншим соціометричним критеріям. Більш докладно Ви ознайомитеся із сутністю соціометричного методу при вивченні дисципліни «Менеджмент персоналу».