Отже, ми розглянули особливості використання різноманітних методів збору інформації в ході проведення СДР. На практиці частіше виникає необхідність в одночасному використанні різноманітних засобів одержання інформації, що, насамперед, забезпечує її об'єктивність.
/3/
Заключний етап емпіричного СДР припускає опрацювання, аналіз і інтерпретацію даних, одержання емпірично обгрунтованих узагальнень, висновків і рекомендацій.
Опрацювання даних містить у собі такі компоненти:
1. Редагування і кодування інформації. Основне призначення цього кроку складається в уніфікації і формалізації тієї інформації, що була отримана в ході дослідження.
2. Створення банку перемінних даних, що відповідають на справжні питання дослідження. Якщо Ви пам'ятаєте, ми відзначали, що в процесі збору інформації деякі питання одержують форму індикаторів, що полегшує такий спосіб дослідження. Отож, на заключній стадії СДР необхідно провести зворотну процедуру.
3. Статистичний аналіз. Цей крок є ключовим у процесі аналізу соціологічних даних. У ході статистичного аналізу виявляються деякі статистичні закономірності і залежності, що дозволяють зробити визначені узагальнення і висновки. Для проведення статистичного аналізу використовують велику кількість різноманітних математичних і статистичних методів із використанням ЕОМ і відповідного програмного забезпечення.
Аналіз даних - основний вид робіт у СДР. Він будується на основі теоретичних і методичних принципів, положень соціології, логічних і математичних, статистичних методів і моделей, а також інших наукових положень. Його основне призначення зводиться до: 1) надання інформації про досліджуваний об'єкт у виді ознак; 2)визначення її надійності і 3) установлення напрямків і форм практичного використання результатів проведеного дослідження.
У залежності від методів одержання первинної інформації можливо застосування різноманітних прийомів опрацювання й аналізу даних. Так, якщо частина інформації витягається з документальних джерел, то (як ми вже з'ясували раніше) використовуються два основних методи аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контент-аналіз). Традиційний аналіз заснований на сприйнятті, розумінні, осмисленні й інтерпретації утримання документів відповідно до цілі дослідження. Формалізований аналіз документальних джерел (контент-аналіз - аналіз утримання) розрахований на витяг соціологічної інформації з великих масивів документальних джерел, недоступних традиційному інтуїтивному аналізу. Він заснований на виявленні деяких кількісних статистичних характеристик текстів (або повідомлень). При цьому передбачається, що кількісні характеристики утримання документів відбивають деякі істотні риси досліджуваних явищ і процесів.
При опрацюванні ж і аналізі даним, отриманих методом опитування, широко застосовуються методи ранжирування, шкалювання, кореляції і т.д. Так, ранжирування - це процедура установлення відносної значимості досліджуваних об'єктів на основі їхньої підпорядкованості. Ранг - це показник, що характеризує порядкове місце оцінюваного об'єкта в групі, і інших об'єктів, що володіють істотними для оцінки властивостями. Для кожного об'єкта обчислюють суму рангів, отриману від усіх експертів, потім упорядкують цю суму. Ранг 1 привласнюють об'єкту, що одержав найменшу суму, найнижчий ранг - об'єкту з найвищою сумою. Шкалювання припускає розробку шкали експертних оцінок, у якій указуються критерії відповідної бальної оцінки того або іншого показника. У соціології використовується множина різноманітних типів шкал: порядкова, метрична, шкала відношень, шкала інтервалів, шкала різниць, частково упорядкована шкала і т.д. Кореляція, як метод аналізу даних, припускає встановлення співвідношень, взаємозв'язку і взаємозалежності предметів, явищ або подій.
Інтерпретація (пояснення) даних - це розкриття сутності об'єкта на основі емпіричних даних і теоретичних положень. Єдиних правил інтерпретації даних СДР, в силу суб'єктивності їхнього характеру, не існує. Проте це не свідчить про відсутність логіки в ході пояснення отриманих даних.
У ході інтерпретації соціологічних даних варто пам'ятати ряд принципових положень:
по-перше, отримана в результаті опрацювання анкет цифрова емпірична інформація не є показником характеристик об'єкта дослідження, а являє собою узагальнені за заданими логічними і математичними правилами числові показники, яким ще слід набути змістовного утримання;
по-друге, кожний емпіричний показник може бути інтерпретований по-різному, у залежності від обраної теорії, і тому має багатозначність.
Отже, емпіричні дані перетворюються в показник тоді, коли дослідник вносить у них змістовне утримання, співвідносить їх із досліджуваною проблемою.
При інтерпретації отриманих емпіричних даних велике значення мають раніше висунуті гіпотези - припущення щодо причинно-наслідкових залежностей. Перевірка висунутих гіпотез визначається видом СДР (пілотажне, описове або аналітичне)6. Тут же тільки відзначимо, що на пілотажні, описові й аналітичні соціологічні дослідження ринку поділяють у залежності від результату, що прагнуть одержати в ході СДР. Уже сама назва описових і аналітичних досліджень говорить про їхнє призначення. Суть же пілотажних СДР ринку зводиться до підтвердження або заперечення висунутої на попередньому етапі дослідження гіпотези. Якщо мова йде про пілотажне значення СДР, то гіпотеза перевіряється співвідношенням гіпотетичного твердження з отриманим цифровим матеріалом. Наприклад, якщо передбачалося, що значна частина населення України задоволена проведеними в країні реформами, то дана гіпотеза буде рахуватися доведеною у випадку, коли 50% опитаних дадуть на це питання позитивну відповідь.
Результатами описових досліджень є середнє значення, отримане на основі узагальнення характеристик предмету дослідження. Тому одним із найпоширеніших засобів інтерпретації соціологічних даних в описових дослідженнях є порівняння динамічних рядів розподілу характеристик по однорідним угрупованням (наприклад, поводження людей у тій або іншій ситуації в залежності від рівня освіти).
Докази гіпотез в аналітичному дослідженні засновується переважно на аналізі взаємозв'язків між характеристиками об'єкта дослідження і причинами (кількісними або якісними), що стимулюють зміни його стану. Прикладом може служити залежність росту соціальної напруженості від середнього рівня заробітної плати населення.
Логічний аналіз аналітичного дослідження складається з двох етапів. Перший заснований на методі порівняння динамічних рядів розподілу (звідси випливає, що описове дослідження як би передує аналітичному). Другий метод – метод послідовного винятку, заснований на пошуку чинників, що впливають на зміну стана об'єкта. У результаті аналізу ми можемо підтверджувати, що якісь причини істотно впливають на стан характеристик об'єкта дослідження, якісь - несуттєво, а якісь не впливають зовсім, хоча при розробці гіпотез вони розглядалися інакше.
Завершується СДР ринку формуванням висновків, пропозицій і рекомендацій. Висновки, пропозиції і рекомендації повинні носити по-перше, конкретний, по-друге, реалістичний характер, по-третє, мати необхідне обгрунтування в матеріалах дослідження, по-четверте, підтверджуватися документальними і статистичними даними.
За підсумками будь-якого СДР складається звіт. Для кожного виду СДР і відповідно до його цілі і задач установлюється визначена форма звіту, обсяг і інші показники. Звіт містить опис усіх розділів програми дослідження, виклад використаних теорій, методологічного і методичного апарату, опис і пояснення отриманих даних, висновки і рекомендації. Таким чином, упорядкування звіту - самостійний вид наукової діяльності. Вид звіту визначається його призначенням: сугубо науковий, науково-прикладний або ж прикладний. Наприклад, якщо замовник хоче мати у своєму розпорядженні рекомендації чисто прикладного характеру, то навряд чи його будуть цікавити наукові розрахунки та обгрунтування соціолога. У той же час ученого мало цікавлять численні фактичні дані як результат дослідження, йому потрібні тільки ті, що "працюють" на теорію.
Змістовий модуль 4
Соціальна політика в умовах ринкової економіки.
Тема 4.1
Особливості соціальної політики та соціального захисту населення в умовах ринкового господарювання7.
1. Стратегії соціальної політики в суспільстві перехідного періоду.
2. Концепція соціального ринкового господарства і особливості державного регулювання в Західній Європі.
3. Соціальний захист населення як функція ринкової економіки.
/1/
Соціальна політика – це взаємовідносини між соціальними групами із приводу збереження і зміни соціального стану населення в цілому і складових його класов, прошарків, соціальних, социально-економических, соціально-демографічних груп, общностей. Головними стають соціальні групи (сукупність людей за подібними показниками – місце проживання, рід діяльності, стать, вік) та соціальний стан (комплексна характеристика життєдіяльності населення, яка охоплює род діяльності людини, рівень доходу, соціальне середовище, в якому вноа знаходиться).
Соціальна політика охоплює наступні соціальні системи:
галузі соціальної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура, спорт, туризм, житлово-комунальний сектор)
ринок праці, зайнятість, безробіття
соціальне партнерство
соціальний захист
оплата й охорона праці
соціальне страхування
пенсійна система
Слід зазначити, що стан розвитку соцальної політики впливає на ефективність функціонування підприємств, а саме, ступінь відкритості суспільства, рівень розвитку соціального захисту населення, рівень безробіття, наявність соціальної напруженості або її відсутність, вікова та статева структура суспільства, рівень освіти населення, рівень міграції, динаміка чисельності, рівень народжуваності, рівень смертності. Тому необхідно розвивати соціальну політику держави, від стану якої залежить рівень життєдіяльності кожної людини (як члена суспільства, як споживача, як найманого робітника, як власника), кожного підприємства. Направленість розвитку соціальної політики характеризує її стратегія.
Стратегія соціальної політики - це корінне рішення системи соціальних проблем на конкретно-історичному етапі розвитку, яке має довгострокову направленність.
Стратегія соціальної політики держави на будь-якому етапі розвитку, і особливо в перехідний період до ринкових відносин, повинна розроблятися з урахуванням наступних 2-х взаємозалежних принципів:
принцип цілісності системи державної і суспільної діяльності;
принцип пріоритетності соціальних задач. Пріоритетність соціальних задач визначається виходячи зі складу, реального взаємозв'язку і гостроти найважливіших соціально-економічних і соціально-політичних проблем.
В Україні на сьогоднішній день можливі 2 принципово різні напрямки соціального розвитку.
1-і напрямок зв'язаний зі становленням демократичного цивільного суспільства (реально многосубъектного). Суспільний лад при демократії може бути різним. Це може бути:
а) буржуазна демократія;
б) народна демократія.
2-і напрямок зв'язаний із суспільним пристроєм, заснованим на диктаторському управлінні. В Україні можливі 2 варіанти диктатури:
а) обновлений тоталітаризм;
б) буржуазна диктатура.
Таким чином, можливий історичний вибір з 4-х найбільш ймовірних варіантів майбутнього розвитку України. Кожний з них включає своєрідну соціальну політику. Це і є 4 основні соціальні стратегії, висунуті для України різними соціальними силами в перехідний період.
Стратегія соціальної політики у випадку повернення до тоталітаризму припускає стійкість соціального стану всім категоріям громадян за умови монополії на владу правлячої групи. Хоча гасло монополії на владу рідко висувається впрямую, логіка намірів, пропозицій і програмних мір виходить і підводить до цього. Прихильники важають, що різке зниження рівня добробуту - закономірна ціна реформ.
Стратегія соціальної політики, яка властива послідовним буржуазним демократам (представлена на суспільно-політичній сцені поки слабко) припускає формування реальної можливості відтворення й усе більшого закріплення в суспільстві значної соціальної нерівності.
Мова йде про формування класичного “трикутника капіталістичного суспільства”: класи експлуататорів - класи експлуатованих - буржуазна держава, що підтримує рівноправність соціальна нерівних, яка забезпечується наданням широкого переліку прав і свобод громадянам, створенням великомасштабних програм соціального захисту населення.
Послідовна буржуазна демократія існує в 2-х основних сучасних варіантах:
1)”твердого капіталізму” (американського типу);
2)”обережного капіталізму” (у формі соціального ринкового господарства Німецького, Шведського типу).
3. Стратегія соціальної політики, яка властива прихильникам буржуазної диктатури, що відрізняється від буржуазно-демократичної не цілями, а засобами їхнього досягнення.
Буржуазно-диктаторська форма керування і відповідна їй стратегія соціальної політики виникає в силу відсутності деяких важливих передумов розвитої буржуазної демократії. Це порівняльна “бідність” так званих “багатих” (буржуазії), що викликає пекуче бажання розбагатіти в найкоротший термін; нерозвиненість самосвідомості народних мас; їхня політична неорганізованість; відсутність у буржуазії практики “улагоджування” напружених ситуацій у країні методами розумних компромісів і т.д.
Стратегія соціальної політики при буржуазно-диктаторській спрямованості зв'язана з прямою дією держави в насадженні й утриманні капіталістичного способу виробництва.
Стратегія соціальної політики, яка властива прихильникам народно-демократичного варіанта майбутнього, на перший план висуває гарантированность соціального стану і сприятливих умов розвитку на основі народної демократії, реальної рівноправності, недопущення експлуатації, усунення класових антагонізмів з життя суспільства.
Таким чином, з 4-х ймовірних варіантів майбутнього (з 4-х стратегій соціальної політики) в Україні реально представлені поки 2 - тоталітарний і буржуазно-диктаторський. Два інших напрямки використовуються, на жаль, як ідеологічне прикриття щирих стратегій.