1) спосіб організації суспільного виробництва, який основується на волі підприємництва таобмеженої ролі держави;
2) спосіб поведінки господарських суб'єктів, який визначає критерії прийнятих ними рішень і характер відносин між суб'єктами ("ринкова поведінка");
3) спосіб мислення , що формує відповідний світогляд учасників господарської діяльності ("ринкове мислення").
Другий підхід до трактування поняття ринку заснований на виділенні його конкретно-економічного змісту. У цьому випадку ринок розглядається насамперед як механізм, що дозволяє визначити співвідношення попиту та пропозиції на різні види товарів і послуг.
З погляду цілей даного курсу найбільший інтерес для нас представляє визначення ринку як способу поведінки господарських суб'єктів (ринкова поведінка).
Крім того, соціологія ринку спирається та сприяє вивченню наступних модулів: психологія, статистика, макроекономіка, мікроекономіка, маркетингові дослідження, маркетинг, менеджмент, соціальний менеджмент, організація праці менеджера, психологія управління.
/2/
Основними функціями соціології ринку є: пізнавальна; прикладна функція; функція соціального контролеві; прогностична функція; ідеологічна функція; гуманістична функція.
Пізнавальна. Сутність полягає в тому, що соціологія ринку забезпечує, насамперед, приріст нового знання про ринкові відносини, розкриває закономірності і перспективи соціальної спрямованості їхнього розвитку. Цьому служать конкретно-соціологічні дослідження ринку, що поставляють багатий фактичний матеріал, конкретну інформацію про ті або інші області ринкових відносин.
Прикладна. Сутність полягає в тому, що значна частина соціологічних досліджень орієнтована на рішення практичних проблем.
Соціальний контроль. Сутність полягає в тому, що соціологічні дослідження подають конкретну інформацію для здійснення діючого соціального контролю над соціальними процесами. Без цієї інформації зростає можливість появи соціальної напруги, соціальних криз і катаклізмів.
Прогностична. Сутність полягає в тому, що практична спрямованість соціології ринку виражається в тім, що вона здатна виробити науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку ринкового поводження людей. Особливо важливо мати такий прогноз у перехідний період розвитку суспільства.
Ідеологічна. Сутність полягає в тому, що результати соціологічних досліджень ринку можуть використовуватися в інтересах яких-небудь соціальних груп для досягнення ними визначених соціальних цілей.
Гуманістична. Сутність полягає в тому, що соціологічне знання найчастіше служити засобом маніпулювання поводженням людей, формування визначених стереотипів поводження. Алі соціологія може служити і поліпшенню взаєморозуміння між людьми, що в кінцевому рахунку сприяє удосконалюванню ринкових відносин.
Змістовий модуль 2
Роль підприємства в соціологізації ринку.
Тема 2.1
Закони, що визначають ринкову поведінку людей3.
1. Закони людської поведінки: необхідність і специфіка їхнього пізнання.
2. Загальні закони поведінки.
3. Закони інерційності людських систем.
4. Закони зв'язку з зовнішнім середовищем.
5. Соціально-психологічні закони поведінки.
6. Біопсихологічні закони поведінки.
/1/
Предметом модулю "Соціологія ринку" є закони і закономірності, що визначають ринкову поведінку людей, тобто закони і закономірності, що визначають активну діяльність людей, спрямовану на задоволення їхніх потреб з урахуванням реально існуючої ринкової можливості. Тому логічно вивчати основні закони, яким люди підпорядковуютьсяся у своїй діяльності. Це необхідно враховувати менеджерам при розробці мотиваційних програм, що спонукають людей до активних дій, а отже, що сприяють розвитку ринкових відносин.
Світ, що оточує нас, надзвичайно різноманітний. Так само різноманітні і його закони. Немає жодної сфери життя, жодного виду живої або неживої матерії, жодного засобу існування цієї матерії, які б не характеризувалися стійкими, постійними зв'язками або відношеннями, що зберігаються в самих різноманітних умовах.
Життя кожного з нас у суспільстві, в економіці, у колективі також підпорядковується численним об'єктивним законам. Ці закони, на жаль, у тоталітарному суспільстві вивчалися дуже поверхово, не приймалися до уваги або враховувалися в дуже рідкісних випадках. Наслідки нам відомі - найглибша криза всіх сфер життя суспільства і розуміння необхідності відродження, що підпорядковується об'єктивним законам.
Враховувати закони поведінки людей надзвичайно складно, тому що їхні дії виявляються неоднозначно, носять імовірний характер. Тобто ті самі зовнішні фактори впливають на людей по-різному. Це і зрозуміло, адже всі люди різноманітні і, крім того, ніколи не буває двох цілком однакових ситуацій. У цьому полягає головна відмінність законів поведінки людини від інших об'єктивних законів світобудови. А призначенням науки соціології ринку саме й є правильне розуміння конкретної ситуації та особливостей конкретних груп людей і урахування необхідності підпорядкування дії об'єктивним законам для вибору саме таких методів впливу на людей, які сприяють бажаній лінії їхньої поведінки.
Основними групами законів людської поведінки є: загальні закони поведінки; закони інерційності людських систем; закони зв'язку з зовнішнім середовищем; социально-психологічні; біопсихологічні закони.
/2/
До загальних законів людської поведінки належать: закон єдності біологічного і соціального в людині; закон єдності свідомого і несвідомого; закон зворотного зв'язку; закон необхідної різноманітності; закон резонансного порушення; закон послідовності розвитку; закон зростання ентропії; закон кумулятивного впливу зовнішніх дій; закон зростаючої варіативності.
Закон єдності біологічного і соціального (закон соціальної спадщини) підтверджує, що людина у своїй життєдіяльності підпорядковується і біологічним, і соціальним законам, дію яких не можна ні протиставляти один іншому, ні ігнорувати.
Під біологічним у людині варто розуміти його природні, внутрішні властивості, природні характеристики, риси й особливості.
Під соціальним у людині варто розуміти ті його характеристики і риси, що формуються в процесі життя і діяльності, набуваючи ті або інші особливості в залежності від навколишнього соціального середовища, і майже не залежать від уроджених якостей людини.
Основним слідством закону, що ніяк не можна випустити з уваги при побудові систем мотивації, є те, що поведінка людини визначається не тільки поточними обставинами і чинними стимулами, але і всім досвідом його попереднього життя. Тому у визначених умовах навіть безумовно чинні стимули можуть не зробити суттєвого впливу на поведінку людини.
Закон єдності свідомого і несвідомого в поведінці людини підтверджує, що дії людини і його вчинки визначаються не тільки його відношенням до світу, його волею, його знанням і розумінням ситуації, але в значній мірі несвідомими елементами психіки, що не підпорядковуються вольовій регуляції.
Основні положення, що розкривають єдність свідомого і несвідомого в людській поведінці, зводяться до наступного:
1) Вища нервова (психічна) діяльність людини має трьохрівневу структуру, яка включає в себе свідомість, підсвідомість і зверхпізнання. Активність цих трьох інстанцій у різних людей різноманітна, і їхнє співвідношення можна вважати окремим параметром індивідуальності.
2) Свідомість сама по собі цілком визначити поведінку людини не може, але стає таким сполученням з установками, навичками, емоціями особистості. Тому будь-які спроби розірвати, а тим більше протипоставити свідомі і несвідомі дії повинні рішуче припинятися.
Закон зворотного зв'язку визначає, що управління і самоуправління в соціальних системах, їхнє динамічне функціонування і розвиток можливі лише при наявності інформації, що надходить із виходу системи на її вхід.
Поняття зворотного зв'язку є фундаментальним поняттям кібернетики, у рамках якого доведений зазначений закон і виявлені роль і функції зворотного зв'язку. Вони полягають у наступному.
По-перше, завдяки зворотному зв'язку система набуває спроможності протидіяти всьому, що намагається її зруйнувати.
По-друге, наявність зворотного зв'язку робить необов'язковим вивчення внутрішніх процесів і механізмів функціонування системи, оскільки вони безпосередньо позначаються на результатах, що спостерігаються на її вході. Тому зворотній зв'язок цілком необхідний при керуванні складними динамічними системами, структура і закономірності яких дуже складні або вивчені в неповній мірі.
Практичні висновки, що випливають із закону зворотного зв'язку:
1. Обов'язково необхідним є урахування і контроль цілого комплексу показників, що характеризують людину, поведінка якої на ринку нас цікавить.
2. Необхідні сучасні (надійні, оперативні, достовірні) канали передачі інформації від об'єкту до суб'єкта керування ринковою поведінкою людей.
3. Урахування думок і побажань людей, що є учасниками ринкових відносин - найважливіший метод реалізації зворотного зв'язку.
4. Удосконалення методів зворотного зв'язку повинно забезпечувати бажану поведінку людей.
Закон необхідної різноманітності говорить: Щоб досягти мінімуму різноманітності вихідних реакцій (результатів діяльності, тобто обмежити непередбаченість поведінки) системи, управляючий орган повинен бути спроможний до виробки визначеного мінімуму різноманітних команд і стимулів. Якщо його потужність нижче цього мінімуму, він не спроможний забезпечити ефективне керування.
З закону, зокрема випливає: чим складніше об'єкт керування ( а саме такою, архаїчною, є поведінка людини), тим складніше і різноманітніше повинен бути механізм впливу на нього.
Закон резонансного порушення систем: у кожній системі є визначена область параметрів, у зоні якої навіть слабкий зовнішній вплив здійснює вирішальну роль на функціонування і розвиток системи, у той час як поза цією зоною навіть у тисячі разів більш сильний вплив не викликає помітних змін у поводженні системи.
З закону випливають такі висновки:
1. Цілком обов'язковим для забезпечення бажаної поведінки суб'єктів ринкових взаємовідносин є знання тих особливостей людей, їхніх мотивів, інтересів, потреб, законів їхньої поведінки і т.п., що характеризують кожну дану людину і кожний даний колектив. Відсутність таких знань - одна з основних причин низької ефективності впливу на поведінку людей, що є суб'єктами ринкових відносин.
2. Можливі ситуації, коли різке посилення ефективності функціонування системи (у нашому випадку - підвищення бажаної поведінкової активності) досягається не за рахунок посилення зовнішніх впливів, а за рахунок їхнього незначного ослаблення.
Закон послідовності розвитку, відповідно до якого в природі і суспільстві ніщо не може здійснитися раніш, ніж виникнуть для цього всі необхідні передумови. Слідством із даного закону варто вважати те, що погоня за швидкими успіхами нерідко призводить до необхідності після перших, може бути і дуже високих і тривалих досягнень, перебудовувати, ламати систему, так, що загальний ефект за весь період роботи надається нижче можливого. Набагато ефективніше декілька затриматися на етапі виявлення й аналізу глибинних резервів росту активності, розробити потужний теоретичний і методологічний фундамент, а вже на ньому розвивати весь комплекс мір впливу на людину.
Закон зростання ентропії визначає, що ізольовані системи прагнуть перейти з менше імовірного стану в більш імовірний або з більш упорядкованого в менше упорядкований (при відсутності сил, що перешкоджують цьому).
Практичний висновок: відсутність або послаблення уваги і впливу на колектив сприяє розпаду колективу і зниженню активності особистості.
Закон відносності поведінки підкреслює неможливість повного й однозначного опису поведінки.
Закон кумулятивного впливу зовнішніх факторів визначає, що дійсною причиною всіх поведінкових актів звичайно є не якась одна попередня подія, а цілий ряд подій.
Слідством чинності закону є визнаний факт, що передбачати, розрахувати, врахувати в якійсь моделі людини у всій складності і різноманітті її поведінки задача, певно, невирішена.
Закон зростаючої варіативності поведінки визначає, що в міру прогресу суспільства психіка і поведінка кожної людини усе більш звільнюється від впливу зовнішніх умов і стає більш індивідуальною.
Відповідно до наведених законів у практичній діяльності необхідно враховувати такі моменти:
1. Побудувати однозначну модель, яка б повно і всебічно описувала всесторонню поведінку людини, неможливо.
2. самі різноманітні відповідні дії, але вироблені при різних обставинах, можуть викликати однаковий вплив на людину, від 100%-позитивної реакції до майже повного ігнорування. Тому будь-які стимулюючі впливи повинні використовуватися творчо, диференційовано.
3. Прагнення описати поведінку людини як стрункий одномірний ланцюжок причин є ненауковим і практично не може бути здійснено. Завжди треба мати багатомірність і взаємозалежність соціально-психологічних процесів.
4. Системи впливу на поведінку (стимулювання) повинні бути гнучкими, рухливими і включати широкий спектр стимулів, що повинні постійно обновлятися і застосовуватися відповідно до змін, які відбуваються з людиною і середою.
/3/
До законыв інерційності людських систем належать: закон інерції; закон установки; закон домінанти.
Серед законів, що характеризують властивості людей і колективів зберігати придбані якості, основним є закон інерції. Цей закон, відкритий і описаний академіком В.М. Бехтеревим, говорить, що "почавши працювати в визначному напрямку, мозковий механізм одержує схильність працювати в цьому ж напрямку і при інших зовнішніх подразниках".
Цим законом багато в чому визначаються наші навички. Наявність же навичок грає важливу роль у детермінації людської поведінки, і не враховувати їх ніяк не можна.
Закон установки говорить: діяльність людини, її вчинки, цілі, задачі та засоби їх досягнення багато в чому, якщо не в головному, визначаються її установками (які іноді називають ціннісними орієнтирами, або мотивами, що домінують). У силу дії установок поведінка людини є не довільною, не ситуаційною, а має певну тенденцію.