Ціна товару - один із найважливіших елементів контракту купівлі - продажу. Кожна зовнішньоторгова угода повинна обов'язково містити умову про ціну, за якою продається товар, чи вказівку способу визначення ціни цього товару.
Обумовлюючи ціну товару, у контракті купівлі-продажу вказують: одиницю виміру ціни, базис ціни, валюту ціни, спосіб фіксації та рівень ціни.
Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські та інші витрати на доставку товару в його ціну. Базис ціни звичайно визначається використанням відповідного терміну (франко-підприємство, франко-транспортер, FOB, DAF, DDU та ін.) із вказанням назви пункту здачі товару [3: 92].
Ціна у контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера чи у валюті "третьої країни". На вибір валюти ціни значною мірою впливають торгові звичаї, що існують в торгівлі цими товарами.
Ціна може фіксуватися у контракті в момент його укладання або визначатися протягом терміну його дії чи до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін: тверда, рухома, з наступною фіксацією, ковзаюча.
Тверда цiна узгоджується i встановлюється в момент підписання контракту i не змінюється протягом строку його дії. Тверда ціна використовується як в угодах із негайною поставкою та поставкою протягом короткого строку, так i в угодах, що передбачають тривалі терміни поставки.
Рухома цiна - це зафіксована при укладені контракту ціна, яка може бути у подальшому переглянута, якщо ринкова ціна даного товару на час виконання контракту зміниться. При встановлені ціни у контракт вноситься застереження, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися i ціна, зафіксована у контракті.
Цiни з наступною фiксацiєю встановлюються у призначеені договорами строки на основі узгоджених джерел (у т. ч. i в процесі виконання контракту).
Ковзаюча ціна застосовується у контрактах із тривалими строками поставок, протягом яких економічні умови поставок можуть суттєво змінитися. Найчастіше ковзаючі ціни встановлюються на машини й обладнання зі строками поставки, що перевищують один рік, а також при використанні великих за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт.
Для калькуляції ціни при умові поставки СРТ з
врахуванням транспортних та інших витрат, пов’язаних з виконанням
зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу використовується така формула:
Ц=С+П+Т
Ц - Ціна "товар доставлений до порту" за умови СРТ;
С - Собівартість продукції;
П - запланований прибуток
Т - транспортування до порту
Отже, при експорті кукурудзи 3-го класу до Швейцарії ТОВ "Агроінком Україна " розраховує експортну ціну продукції наступним чином:
За даними НБУ курс 1USD= 7,99 грн.
Собівартість продукції -
170 USD за 1 тонну
С = 170 USD * 2000 тонн =
340000 USD
Запланований прибуток 5
USD за 1 тонну
(170 USD + 5 USD) * 2000 тонн = 350000 USD
П = 350000 USD - 340000 USD = 10000 USD
Витрати на транспортування залізничним транспортом:
вагон = 60 тонни зерна
: 60 = 34 вагони, які будуть завантажені зерном
Завантаження у 1 вагон = 60 грн;
грн. * 34 вагонів = 2040 грн.
Транспортування 1 вагоном = 1840 грн.;
грн. * 34 вагонів = 62560 грн.
Всього витрати на транспортування:
грн. + 62560 грн. = 64600 грн.
Т= 64600 грн.: 7,99 грн. = 8000 USD
Отже, 340000 USD + 10000 USD + 8000 USD = 358000 USD
Ц = 358000 USD: 2000 тонн
= 179 USD
Загальна вартість контракту складає 358000 USD.
Платіж - це завершальна стадія взаєморозрахунків у відносинах із партнером.
Міжнародні розрахунки - безготівкові розрахунки за грошовими зобов’язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами і громадянами різних країн унаслідок економічних, науково-технічних, культурних, політичних та інших відносинах. Міжнародні розрахунки здійснюються здебільшого через банки на підставі кореспондентських стосунків, тому вони потребують відкриття банками кореспондентських рахунків. Серед таких розрахунків переважають платежі, пов’язані із зовнішньою торгівлею, послугами, кредитами й інвестиціями. Основними формами міжнародних розрахунків є інкасо, акредитив, банківські перекази [3: 138].
Моментом одержання виручки в іноземній валюті за експортну продукцію вважається дата надходження коштів на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку.
Продовження зазначеного строку можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління НБУ за місцем реєстрації резидента.
Валютна виручка від здійснення експортних операцій підлягає зарахуванню у повному обсязі на поточні валютні рахунки резидентів, відкриті в уповноважених банках, і тільки на ті, які зазначені у контрактах з іноземними партнерами. Порядок використання валютної виручки резидентами встановлюється чинним законодавством та регламентується нормативними актами НБУ [4: 301].
Компанія "Агроінком Україна " в контракті на експорт кукурудзи 3-го класу вказує, що платежі за продукцію здійснюються Покупцем в доларах США шляхом банківського переказу. Покупець сплачує товар в наступному порядку 90% від вартості фактично відвантаженого Товару в Порт, при пред’явленні наступних документів:
ü Рахунок-фактура Продавця;
ü Залізничні і автотранспортні накладні;
ü Реєстр залізничних/автотранспортних накладних;
ü Копії сертифікатів якості ГІСХ;
ü Акт-повідомлення на оплачуваний товар (для поставок залізничним транспортом);
ü Акт прийому-передачі на оплачуваний товар (для поставок автотранспортом);
ü Письмове підтвердження Експедитора в Місці Доставки, що підтверджує отримання Товару в Місці доставки, а також повного набору документів необхідних для митного оформлення експорту.
Покупець представляє
відповідний банківський документ, підтверджуючий оплату.
Необхідною умовою для успішного проведення експортних операцій є аналіз ефективності з метою встановлення найбільш оптимальної структури експорту і прийняття обґрунтованих рішень в області керування.
В економіці слід розрізняти два поняття ефект та ефективність.
Ефект - результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою. Сюди відносять: чисту продукцію, прибуток підприємства, національний доход.
Ефективність - це відношення величини, що характеризує результативність будь - яких затрат. І саме метою підприємства при виході на зовнішній ринок і при здійсненні експортних операцій є визначення ефективності даної операції, тобто одержання прибутку від експорту. Причому даний прибуток повинний бути більше можливого прибутку при реалізації товару на внутрішньому ринку, інакше витрати на організацію експортних операцій є недоцільними і неефективними [6: 236].
Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату з витратами ресурсів на отримання цього ефекту.
У зовнішньоекономічній діяльності ефективність проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій.
При експорті підприємство несе наступні витрати:
o Під собівартістю товару розуміються витрати на виробництво товару підприємством.
o Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство-експортер.
o Організаційні витрати - це витрати підприємства на укладання контракту, мито і збори під час перевезення товару через митний кордон і т.д.
Таким чином, експортні витрати дорівнюють сумі собівартості товару, транспортних витрат і організаційних витрат.
Експортний дохід підприємства від експорту товарів - це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.
Розрахунок економічної ефективності експорту будемо проводити у такій послідовності:
· Виручка = кількість товару * експортна ціна;
· Комерційна собівартість = ціна виробника + митні процедури + витрати на сертифікати + витрати на транспортування, завантаження, перевантаження;
· Прибуток = Виручка - Комерційна собівартість;
· Податок на прибуток = Прибуток * 0,25;
· Чистий прибуток = Прибуток - Податок на прибуток;
· Економічна ефективність = (Чистий прибуток / Комерційна собівартість) * 100%.
Правила квотування та ліцензування товарів, робіт, послуг оговорені Законом України "Про зовнішню економічну діяльність” від 16 квітня 1991 року. Для захисту внутрішнього ринку на експорт можуть бути встановлені наступні квоти:
Квоти глобальні - квоти, що встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується;
Квоти групові - квоти, що встановлюються по товару з визначенням групи країн, куди товар експортується;
Квота експортна - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях;
Квоти індивідуальні - квоти, що встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись.
Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування [1].
Ліцензії видаються в межах наявних квот. Відповідно до статті 16 ЗУ "Про зовнішню економічну діяльність", ліцензії бувають:
генеральні
разові (індивідуальні)
антидемпінгові (індивідуальні)
компенсаційні (індивідуальна)
відкриті (індивідуальні)
експортні (імпортні).
Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.
Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Ліцензії видаються Міністерством економіки України, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі заявок суб'єктів ЗЕД.
Ліцензування здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 №36, який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Ліцензування і квотування експорту запроваджуються Україною самостійно для захисту внутрішнього ринку.
Стосовно експорту кукурудзи, варто зазначити, що з 2010-2011 рр. вона підлягає квотуванню згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 4 жовтня. Кабінет Міністрів ввів квоту на експорт зерна <http://ukranews.com/uk/news/economics/2010/10/18/29310> 2,7 млн. тонн до 2011 року - квота на експорт пшениці становить 500 тис. тонн, кукурудзи - 2 000 тис. тонн, ячменю - 200 тис. тонн, жита і гречки - по 1 тис. тонн. Це викликало невдоволення громадських організацій АПК [10].
листопада комісія з квотами на сільгосппродукцію розподілила квоту на експорт <http://ukranews.com/uk/news/economics/2010/11/12/31170>500 тис. тонн пшениці, 200 тис. тонн ячменю і 1 481,819 тис. тонн кукурудзи.
грудня 2010 року Кабмін продовжив строк квотування до 31 березня <http://ukranews.com/uk/news/economics/2010/12/28/34124> і збільшив обсяг квоти на експорт пшениці з 0,5 до 1 млн. тонн, а кукурудзи - з 2 до 3 млн. тонн.
березня Кабінет Міністрів продовжив квотування експорту
зернових до 1 липня
<http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/03/30/40453> і збільшив квоти
на кукурудзу на 2 млн. тонн [13].
В залежності від функцій, що виконуються, зовнішньоторговельні документи можна поділити на наступні групи:
Групи зовнішньоторговельних документів: товарні і розрахункові; по платіжно-банківських операціях; страхові; транспортні і відвантажувальні; транспортно-експедиторські; митні.
Документи, які слідують з вантажем від пункту відправлення до пункту призначення, називають товаросупроводжувальними. До них відносяться документи, які входять до комерційних, транспортних і митних груп. Документи, які складаються в зв'язку з відвантаженням товару (як правило вони перераховані в контракті), називаються відвантажувальними.
Документи оформляються на спеціальних бланках і містять певні реквізити.
Загальними реквізитами для всіх документів є:
· назва фірми-експортера (або вантажовідправника) і фірми-імпортера (або вантажоодержувача), їх адреса, номера телефонів, факсів або телексів;
· назва документа, дата і місце його виписки; номер контракту або замовлення і дата його підписання;
· номера наряду, трансу, вантажної специфікації; найменування і опис товару, його кількість (число місць, вага нетто і брутто);
· вид упаковки і маркування.
Розрахунковим документом за даною операцією є рахунок-фактура. В ньому міститься вимога продавця до покупця про сплату вказаної в ньому суми належного платежу за поставлений товар. За контрактом рахунок-фактура пред’являється уповноваженому представнику покупця.
З документів, які засвідчують якість поставленого товару за контрактом використовуються:
залізно-дорожня накладна копії за кожний вагон, завірені продавцем.
сертифікат якості виробника (за кожний вагон, копії);
фітосанітарні сертифікати (за кожний вагон, копії);
Після розгрузки вагонів у пункті призначення (порт Південний) в разі перевищення або недостачі ваги Продавець пред’являє Покупцю інвойс на різницю.
Кожний відвантажений вагон супроводжується такими документами: залізно-дорожня накладна за кожний вагон; інвойс (2 шт.); сертифікат якості виробника (оригінал, на кожний вагон); фітосанітарний сертифікат (оригінал, на кожний вагон); сертифікат (свідоцтво) про походження товару
Покупець пред’являє Продавцю копію телеграми порту призначення (Одеса) про готовність прийняти товар, а також направляє листа по заповненню відвантажувальних документів, не пізніше 5 робочих днів до початку навантаження.