Материал: Фінанси_Посібник

економіки, склад і структуру фінансової системи, засади формування і функціонування окремих сфер і ланок фінансової системи. Тільки на основі таких усебічних і ґрунтовних знань фінансової теорії можливе в подальшому успішне вивчення окремих сфер і ланок фінансової системи та форм і методів фінансової діяльності.

1.2 Функції фінансів

Сутність фінансів, як і будь-якої економічної категорії, виявляється у виконуваних ними функціях. Сутність і функції фінансів нерозривно пов'язані між собою. Сутність відбиває зміст і форми виявлення фінансів.

Функції – це конкретні спрямування дієвості фінансів, у яких виявляється їх сутність.

Об'єктивна характеристика функцій фінансів відіграє важливу роль в організації фінансової діяльності. Водночас питання про функції фінансів – одне з найбільш дискусійних і до кінця не вирішених у теорії фінансів: порізному трактуються окремі функції та їх кількість.

Більшість українських фінансистів поділяють думку, що фінанси на макроекономічному рівні виконують дві функції: розподільчу та контрольну. За допомогою розподільчої функції відбувається розподіл створеного ВВП, а контрольна функція виявляється у спроможності фінансів здійснювати контроль за правильністю і своєчасністю проведення розподілу.

Але обмеження ролі фінансів лише розподільчою і контрольною функціями недостатньо характеризує їхню активну позицію у процесі розширеного відтворення.

Розподільча функція фінансів полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму розподіляється та перерозподіляється вартість національного доходу за вирахуванням тієї його частини, що йде на поповнення національного багатства, між різними суб'єктами господарювання та напрямками цільового використання.

Схему розподільчої функції фінансів наведено на рис. 1.2.

Кожен вид фінансового розподілу обслуговується різними ланками фінансової системи: внутрішньогосподарський – фінансами підприємств, міжгалузевий та міжтериторіальний – державним бюджетом, цільовими державними фондами.

Учасниками (суб'єктами) фінансового розподілу можуть бути держава, суб’єкти господарювання і громадяни країни.

Проявом розподільчої функції фінансів є первинний і вторинний розподіл НД, а також перерозподіл фінансових ресурсів через бюджет.

Первинний розподіл НД виникає при створенні так званих основних, або первинних доходів, які формуються серед учасників матеріального виробництв. Їх сума дорівнює національному доходу.

16

Первинні доходи в свою чергу поділяються на дві групи:

–перша – заробітна плата найманих працівників, доходи селян, зайнятих

усфері матеріального виробництва;

–друга – формування прибутку підприємств сфери матеріального виробництва та його розподіл.

Слід зазначити, що первинний розподіл НД не утворює суспільних грошових фондів для забезпечення економічних, соціальних і політичних функцій держави, здійснення соціального захисту населення. Створення таких суспільних державних грошових фондів досягається шляхом вторинного розподілу національного доходу.

Вторинний розподіл полягає не тільки у створенні, а й у використанні як централізованих так і децентралізованих фондів фінансових ресурсів. Централізовані фонди включають бюджети і фонди цільового призначення, які забезпечують державу грошовими коштами для виконання нею своїх функцій, та децентралізовані – фонди суб’єктів господарювання, що забезпечують функціонування підприємств.

В результаті перерозподілу НД здійснюється використання централізованих фондів, у вигляді бюджетного фінансування фізичних та юридичних осіб, та утворюються вторинні доходи. Це доходи, що одержані в галузях невиробничої (бюджетної) сфери: освіті, медичному обслуговуванні, науці, правоохоронній системі, обороні та інших.

Перерозподіл здійснюється між:

1)сферами економіки (матеріальною і нематеріальною);

2)рівнями державного управління (державний, територіальний, місцевий);

3)рівнями управління економікою (міжтериторіальний, міжгалузевий, внутрішньогосподарський);

4)окремими верствами населення.

Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів, який може відбуватися як у фондовій, так і у нефондовій формах задля контролю з боку суспільства за виробництвом та розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.

Контрольна функція фінансів спрямована на виконання таких завдань:

–визначення оптимальних пропорцій у розподілі фінансових ресурсів;

–мобілізація фінансових ресурсів у обсязі необхідному для фінансування економічного та соціального розвитку;

–своєчасність виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом;

–повнота та своєчасність надходження фінансових ресурсів у розпорядження різних суб’єктів господарювання;

–ефективність цільового розподілу та використання фінансових ресурсів. Реалізація контрольної функції фінансів здійснюється за допомогою

фінансової інформації, що міститься у фінансових показниках які розраховуються на основі статистичної, бухгалтерської та оперативної звітності. Таким чином, фінансові показники, завдяки дії контрольної функції фінансів, сигналізують про кількісні параметри розподілу фінансових ресурсів.

18

На наш погляд, спектр функцій фінансів є значно ширшим, і до зазначених вище можна додати ще ряд функцій, які виконують фінанси, а саме:

мобілізація фінансових ресурсів;

регулююча функція;

індикативна функція;

стабілізація умов для соціально-економічних відносин (рис. 1.3).

Функція мобілізації фінансових ресурсів є достатньо близькою до

розподільчої функції. Вона полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму, суб’єкти діяльності залучають кошти з метою формування державного та місцевих бюджетів, позабюджетних доходів, створення грошових фондів підприємств, а також доходів населення.

Мобілізація фінансових ресурсів на підприємствах – це утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансові ресурси складаються з внесків засновників у статутний капітал; прибутку від усіх видів діяльності (операційна, фінансова діяльність, від інвестиційної діяльності та надзвичайні події); мобілізації ресурсів на фінансовому ринку (від емісії, облігацій та ін. видів цінних паперів, а також кредитних інвестицій); бюджетних субсидій; інших видів ресурсів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів впливає на фінансову стійкість підприємств і навпаки, висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємств, підвищує фінансовий ризик.

Що стосується мобілізації фінансових ресурсів на рівні місцевих бюджетів і державного бюджету, то вони формуються на основі податків та зборів, кредитних інвестицій, емісії цінних паперів, неподаткових надходжень, державного мита та інших джерел.

Джерелом доходів населення в усіх фінансових сферах є заробітна плата, позики, компенсації, соціальні виплати та інші джерела фінансових ресурсів населення.

Мобілізація фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб загальнодержавних, підприємницьких структур і потреб населення здійснюється на основі відповідних нормативних актів шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо.

Регулююча функція фінансів тісно пов’язана із втручанням держави за допомогою фінансів у процес відтворення. На мікроекономічному рівні регулююча функція стимулює діяльність підприємств шляхом створення певних фондів, призначених для поліпшення якості виробничих процесів, збільшення їх обсягів, підвищення матеріального стану робітників. На державному рівні (макрорівні) для досягнення тих же результатів ця функція використовує державні витрати, податки, державний кредит.

Індикативна функція фінансів проявляється у відображенні рівня розвитку виробничих сил, мікрота макроекономічні процесів держави.

19