Материал: Фінанси_Посібник

Г. Дефіцит пов’язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, коли оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Д. Дефіцит, який є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками і урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні;

Є. Дефіцит, що існує у довгостроковому періоді, Ж. Запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України.

З. Занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, І. Перевищення доходів над видатками, що виникає внаслідок надмірної

дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками

К. Реальне перевищення, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.

Л. Перевищення видатків держави над її доходами.

М. Дефіцит, що виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високому рівні доходів юридичних та фізичних осіб. Він пов’язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позикових фінансів.

Завдання 2

Знайдіть хибні твердження серед запропонованих:

1.Бюджетний дефіцит – це сума, на яку видатки перевищують доходи

бюджету.

2.Стан бюджету не відображає фінансовий стан держави.

3.Бюджетний профіцит – це порушення врівноваженості бюджету.

4.Бюджетний дефіцит має три форми прояву: активну, пасивну та

змішану.

5.Плановий бюджетний дефіцит – це реальне перевищення видатків над доходами.

6.Бюджетний профіцит може сформуватися за рахунок надлишкових бюджетних резервів.

7.Структурний дефіцит є результатом маніпулювання державними видатками і податками.

8.Бюджетний профіцит може виникнути в результаті неправильного планування доходної бази бюджету.

9.Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю та ефективністю фінансової системи, а не станом бюджету.

10.Циклічний дефіцит є результатом циклічного регулювання економіки

211

внаслідок кон’юнктурних коливань.

11.В умовах інфляції щорічне збалансування бюджету приведе до збільшення державних видатків

12.Сеньйораж – це дохід держави від збільшення доходів.

13.Боргове фінансування бюджетного дефіциту сприяє збільшенню інвестицій в економіку

14.Система боргового фінансування більш спустошлива для економіки, чим система оподаткування у тому ж розмірі.

15.Свідомий дефіцит виникає в результаті використання політичного тиску на засоби масової інформації.

16.Класифікація фінансування бюджету поділяється за типом позичальника та типом боргового зобов'язання.

17.Кабінет Міністрів України може робити державні запозичення для покриття дефіциту в межах, передбачених Бюджетним кодексом

18.Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається

19.Постійний дефіцит державного бюджету, особливо той, що фінансується за рахунок зовнішніх джерел, призводить до накопичення державного боргу.

20.Якщо бюджетний дефіцит відносно ВВП складає близько 10%, то фінансовий стан країни є задовільним.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –

2010. – № 50-51.

2.Закон України «Про Державний бюджет України на поточний рік» // Голос України або Урядовий кур'єр.

3.Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]

–Режим доступу: < www.minfin.gov.ua>.

4.Реальный дефицит бюджета – 2013 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : <http://news.liga.net/news/economics/778697-realnyy_defitsit byudzheta_2013_sostavit_okolo_104_mlrd_grn_smi.htm>_

5.Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» № 333 від 12.03.2012 р. (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» від 21 червня 2012 р. № 754). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://kazna.ucoz.ua/news/ ponovlennja_na_sajti_02_01_2013/2013-01-02-228>

6.Фінанси : навч. посіб. / С. О. Булгакова, Л. І. Василенко, М. В. Гумінська [та ін. ]; За ред. С. О. Булгакової – К. : КНТЕУ, 1999.

212

7.Фінанси : навч. посіб. / Близнюк О. П., Лачкова Л. І., Оспіщев В. І. [та ін.]; за ред. Оспіщева В. І. – К. : Знання, 2008.

8.Бюджетна система : навчальний посібник для студентів напряму

підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» \ В. І. Оспіщев, В. П. Левченко, І. Л. Шевчук \ Харківський державний ун-т харчування та торгівлі. – Х. : Вид-

во «Факт», 2012.

<http://chernigivstat.gov.ua/statdani/domogosp/DG5.htm>.

13.Теорія фінансів : навч. посібник / За заг. ред. О. Д. Василика. – К. : Центр навчальної літератури, 2005.

О. Р. Романенко, С. Я. Огорородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2006.

18. Юрій С. І. Фінанси : підручник / За ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. –

К. : Знання, 2008.

213

Тема 8

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ

8.1Державний кредит та державні запозичення, їх класифікація

Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого грошового фонду (кошти, що мобілізуються з його допомогою, потрапляють, як правило, до бюджету), ні відокремленого органу управління. Разом з тим він характеризує особливу форму фінансових відносин держави і тому виділяється в окрему ланку.

Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями і приватними особами) з приводу мобілізації додаткових грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах зворотності, строковості і платності, в процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, в яких держава може виступати як позичальник, кредитор або гарант.

За своєю економічною суттю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій.

Метою запозичення коштів може бути:

–покриття бюджетного дефіциту;

–регулювання грошового обігу;

–залучення коштів для інвестиційних програм тощо.

Тобто державний кредит безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізовуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Крім того, до системи державного кредиту належать позики, що надаються під державні гарантії або на поповнення валютних резервів центрального банку від Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних фінансово-кредитних установ.

Всучасних умовах державний кредит виконує такі основні функції:

–фіскальну – сприяє акумуляції додаткових коштів до централізованих та децентралізованих фондів держави;

–регулюючу – регулює грошовий обіг за допомогою проведення операцій на ринку цінних паперів (купівля-продаж державних цінних паперів Національним банком України з метою їх розміщення на відкритому ринку), що впливає на пропозицію грошей і відповідно на позичковий процент.

Кредитний метод залучення коштів до господарського обороту суттєво відрізняється від податкового. За допомогою податків держава примусово акумулює частину вартості, яка втілена в доходах окремих соціальних верств.

214

При кредитному ж методі держава переважно в добровільній формі залучає частину вартості, яка втілена в позичковому капіталі, тобто частину суспільного капіталу, що відокремилася.

Податковий метод держава використовує для акумуляції внутрішніх джерел, кредит дає їй змогу залучати не тільки внутрішні, але й зовнішні джерела.

Державний кредит є однією з форм руху позичкового капіталу, й передусім тимчасово вільних грошових коштів населення, господарюючих суб’єктів та їх об'єднань, цільових фондів, кредитних і страхових установ, для фінансування державних видатків на добровільній основі за умов державної гарантії повернення запозичених коштів, і як правило, зі сплатою встановленого відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь кредитор і позичальник як юридично самостійні суб'єкти. При цьому в ролі позичальника зазвичай виступає держава. З боку держави суб’єктами кредитних відносин можуть бути:

–Кабінет Міністрів України;

–органи влади Автономної Республіки Крим;

–органи місцевого самоврядування;

–Міністерство фінансів України;

–Національний банк України.

Зіншого боку у державно-кредитні відносини в ролі кредиторів вступають громадяни та господарюючи суб’єкти (банки, страхові компанії, акціонерні товариства), які надають кредит державі під певні державні зобов'язання.

Надання державі кредиту з боку юридичних і фізичних осіб здійснюється шляхом купівлі ними облігацій державних позик та інших цінних паперів, які випускає держава під заставу усього майна, що знаходиться у її власності, яке виступає у якості забезпечення державного кредиту, хоча в кредитній угоді між державою та підприємствами і населенням обсяг застави не вказується.

Державний кредит може набувати таких видів:

– внутрішній, коли держава запозичує кошти у підприємств і населення власної країни;

– зовнішній, коли держава здійснює запозичення на міжнародному рівні.

Внутрішній державний кредит може мати такі форми:

- державні запозичення у вигляді державних позик; - мобілізація коштів через систему державних ощадних установ;

- використання коштів загальнодержавного позикового фонду; - казначейські позики; - гарантовані запозичення.

Державні запозичення є основною формою державного кредиту, коли держава виступає у якості позичальника. Для них характерним є те, що тимчасово вільні грошові кошти населення та господарюючих суб’єктів або кошти іноземних кредиторів залучаються до фінансування загальнодержавних потреб шляхом випуску і реалізації державних цінних паперів або на підставі

215