Материал: Фінанси_Посібник

Залучення юридичних норм дозволяє встановити єдині правила організації фінансових зв’язків, захистити економічні інтереси суспільства, дозволяє проводити єдину політику в сфері фінансів, забезпечити фінансову дисципліну.

Нормативне забезпечення включає інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.

Інформаційне забезпечення складається з різного типу статистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації. Сюди відносяться повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, про ціни, курси, дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках. Той, хто володіє інформацією, володіє і фінансовим ринком.

Основним завданням держави при формуванні фінансового механізму є забезпечення відповідності змісту його елементів вимогам фінансової політики відповідного періоду, що сприятиме найбільш повній реалізації її мети та завдань.

Ефективну дію фінансового механізму забезпечить злагоджене функціонування усіх його складових частин

15.2. Державне управління фінансами в Україні

Безпосередньо державне управління здійснюється лише відносно державних фінансів.

Усистемі органів державного управління фінансами доцільно виділяти органи стратегічного та оперативного управління фінансами (рис. 15.2.).

Стратегічне управління фінансами здійснюється вищими органами державної влади та управління: Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України.

Усфері управління фінансами до повноважень Верховної Ради України належать: розгляд проекту та затвердження Закону про Державний бюджет України, контроль за виконанням Державного бюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання, розгляд та затвердження усіх законодавчих актів, що стосуються фінансової системи та фінансової політики в країні, контроль за їх виконанням, контроль за використанням позик, одержаних Україною, затвердження всіх рішень, що пов’язані з фінансовою політикою держави.

Усфері управління фінансами до головних повноважень Кабінету Міністрів України відносяться: розробка та реалізація стратегічних напрямків єдиної державної фінансової політики, розробка проекту закону про Державний бюджет України, забезпечення виконання затвердженого Верховного Радою Державного бюджету України та подання звіту про його виконання, забезпечення виконання усіх законів, що стосуються фінансової політики держави.

392

Державні органи управління фінансами в Україні

Органи стратегічного управління фінансами

Органи оперативного управління фінансами

Рис. 15.2 Структурно-логічна схема управління державними фінансами в Україні

Оперативне управління фінансами – це головна функція апарату фінансової системи держави: Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих Рад, фінансових служб підприємств та організацій.

Центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління фінансами є Міністерство фінансів України, яке підпорядковується Кабінету Міністрів, втілює у життя фінансову політику держави.

Основні функції Міністерства фінансів: розробка та реалізація основних напрямків фінансової політики держави, забезпечення її втілення у життя;забезпечення стабільності державних фінансів, їх активного впливу на соціально-економічний розвиток країни; організація бюджетного процесу, складання проекту та забезпечення виконання Державного бюджету України; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках соціальноекономічного розвитку України та її регіонів; аналіз підсумків виконання бюджетів усіх рівнів; удосконалення методів фінансово-бюджетного планування; проведення роботи з розвитку фінансового ринку: ринку цінних

393

паперів, кредитного ринку, ринку фінансових послуг; здійснення фінансового контролю за раціональним та цільовим використанням бюджетних коштів, коштів державних цільових фондів; регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання через встановлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Центральним органом виконавчої влади, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є Державна казначейська служба України. Ця служба була утворена через реорганізацію Державного казначейства України згідно з Указами Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [4] і № 460/2011 від 13.04.2011 р. «Про Положення про Державну казначейську службу України» [6] для забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, чіткого контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням.

Основними завданнями Державної казначейської служби Україні є: організація виконання Державного бюджету України на основі принципу єдиного казначейського рахунку та здійснення контролю за цим; управління наявними коштами Державного бюджету України та коштами державних цільових позабюджетних фондів; фінансування видатків Державного бюджету України; ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України; здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом; здійснення керівництва підвідомчими територіальними органами; ведення зведених реєстрів розпорядників коштів Державного бюджету, державних позабюджетних фондів; розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів для підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

Діяльність Державної казначейської служби Україні спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України

Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів, є забезпечення надходжень податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів. Ця функція покладена на Міністерство доходів і зборів України, яке об’єднало Державну податкову службу з податковою міліцією,

яка знаходиться у її складі, та Державну митну службу відповідно до Указу Президента України № 726/2012 від 24.12.2012 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» [10].

Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Міндоходів України є:

1) забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також

394

боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;

2)забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3)забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;

4)забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

15.3. Організація фінансового контролю в державі

У країнах з ринковою економікою сфера державного фінансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави.

Фактично фінансовий контроль виступає завершальною стадією управлінського процесу, що складається з 3-х взаємопов’язаних елементів: прогнозування або планування, регулювання та контролю. Оскільки фінансовий контроль виступає складовою фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індикатора розподільчих відносин, дія якого втілюється в контрольній функції фінансів.

Формально об’єктами фінансового контролю виступають фінансові показники діяльності усіх суб’єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, податкові платежі. У той же час фактичним об’єктом фінансового контролю є сукупний процес фінансовогосподарської діяльності.

Суб’єктами фінансового контролю виступають, з одного боку, як державні, так і недержавні контролюючі структури, з іншого боку – підприємства всіх форм власності та фізичні особи. Фінансовий контроль, як економічну категорію, можна поділити на види за певними критеріями.

Залежно від суб'єктів, які здійснюють фінансовий контроль, його поділяють на: державний, внутрішньогосподарський, аудиторський (незалежний), громадський (рис. 15.3.)

Функції державного фінансового контролю розподіляються між вищими органами влади відповідно до функцій управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий контроль.

395