ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КІБЕРБУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
.1 Сутність поняття «кібербулінг
.2 Типи поведінки кібербулінгу та його особливості у підлітковому середовищі
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ КІБЕРБУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
.1 Дослідження причин кібербулінгу в підлітковому середовищі на прикладі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
.2 Аналіз шляхів профілактики в підлітковому середовищі
Висновки до другого розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність дослідження. В сьогоденні найактивнішими користувачами мережі Інтернет є діти. Статистика подає, що в Україні мережею Інтернет уже користується 200 тис. дітей у віці від 5 до 18 років, і з кожним роком кількість юних користувачів збільшується більш, ніж на 30%. При цьому тільки 15% батьків здогадуються про труднощі, з якими зіштовхуються їхні діти в Інтернеті, і менш половини батьків мають уявлення про елементарні засоби безпеки у мережі Інтернет. Інтернет у сьогоденні став невід’ємною частиною життя сучасних дітей, їхнім найближчим оточенням. Вони швидко орієнтуються у віртуальному світі, відкривають власні способи використання новітніх можливостей інформаційно-коунікаційних технологій, розвивають нові потреби. В своїх природніх експериментах із засвоєння навколишнього середовища діти стикаються з небезпеками і у віртуальному просторі, а батьк цього не помічають.
Розробка теоретико-методологічних засад формування поняття про кіберулінг та шляхів його профілактики є провідною проблемою психолого-педагогічної науки. В світовій практиці питання прояву та профілактики висвітлили в своїх роботах Л.А. Найдьонова, О.Т. Баришпольця , М. Робін, П. Ланган та інші.
Отже, актуальність проблеми зумовила вибір теми нашої курсової роботи : «Кібербулінг у підлітковому середовищі».
Мета дослідження - полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці причин кіербулінгу та визначенні шляхів профілактики цього явища.
Завдання:
Проаналізувати сутність поняття «кібербулінг»;
Визначити та охарактеризувати типи кібербулінгу;
Дослідити причини кібербулінгу;
Розробити шляхи профілактики кібербулінгу.
Об’єкт дослідження - кібербулінг в підлітковому середовищі .
Предмет дослідження - причини прояву кібербулінгу та шляхи його профілактики в підлітковому середовищі.
Для вирішення поставленої мети і завдань було використано такі методи наукового дослідження:
теоретичні - аналіз, синтез, систематизація і порівняння науково-теоретичного матеріалу, з метою теоретичного обґрунтування даної теми;
емпіричні - анкетування, виявлення практичного досвіду роботи, з метою визначення присутності кібербулінгу у підлітковому середовищі;
наочні методи - з метою наочного зображення результатів соціально-педагогічного дослідження.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що розкривається сутність поняття «кібербулінг», а також здійснено теоретичний аналіз даної теми, визначено проблеми та наслідки кібербулінгу у підлітковому середовищі.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані соціальними педагогами та практичними психологами у роботі з дітьми для подолання проблем, що викликає кібербулінг, а також при викладанні навчальних дисциплін «Соціальна робота з сім`ями, дітьми та жінками», «Соціальна педагогіка», «Практична психологія», «Медіапсхологія».
База дослідження: Степанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів , кількість респондентів - 56 осіб.
Структура роботи складається зі вступу, першого
розділу, висновку до першого розділу, другого розділу, висновку до другого
розділу, загального висновку, списку використаних джерел (11), додатків (6).
Загальний обсяг курсової роботи становить 36 сторінок, з них 25 сторінки
основного тексту.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КІБЕРБУЛІНГУ В
ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
.1Суть поняття «кібербулінг»
Соціальні педагоги та практичні психологи шкіл часто зустрічаються із знервованими батьками учнів, які звертаються з питанням як допомогти їх дитині, яка страждає від жорстокої агресивної поведінки і недоброго ставлення однолітків. Досить часто аналіз ситуації, а відтак і рекомендації щодо способів її вирішення, занадто спрощуються. Зважаючи на те, що такі ситуації стали розповсюдженими в підлітковому середовищі, вони не мають перетворюватися на норму, на що дорослі рідко звертають свою увагу, вважаючи це незначною справою.
В ситуаціях, де є роль кірбербулінгу практичним психологам та педагогам неварто залишатися в межах побутової концепції «так, дитячі групи дуже жорстокі, хай ваша дитина вчиться самостійно протистояти агресії, не втручайтесь» чи щось подібне. Позиція і психолога, і педагогамає бути більш кваліфікованою, оснащеною конкретними знаннями, врешті, більш ресурсною для тих, хто звертається про допомогу.
Пропонуємо познайомитись із загальним визначенням явища кібербулінг у реальному і віртуальному середовищі. Почнемо з прояснення термінів, які допомагають позначити досить нове для нашого суспільства явище, з яким світ стикнувся в масовому масштабі досить нещодавно.
Прихід слів іноземного походження у нашу мову є справою буденною, тож і слово «кібербулінг» одне із них. Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне опосередковане комп’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull - бик, бугай, а в переносному значенні - дуже велика, сильна чи агресивна персона; і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою - роз’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, цькувати та ін.).
Кібербулінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо [8].
На кібербуллінг, як нову форму агресивного нападу на дитину, увагу звертають дуже мало батьків, що призводить до подальших проблем. Задумуючись про небезпеки широкої практики взаємодії сучасних дітей, а в особливості підлітків, визначаючи норми часу її перебування у віртуальному середовищі, враховуючи ризики формування комп’ютерної залежності тощо, про загрози кібер-буллінгу ми, як правило, не турбуємось, бо й знаємо про ці феномени значно менше. Проте в усьому світі питання кібер-буллінгу постають все гостріше, актуальніше з огляду на необхідність інформаційної безпеки дитини.
Явища цькування і кібербулінгу мають системну природу. А це значить, що причина явища не в індивідуальних особливостях учасників, а виникає як правило, з багато суміжних, інколи непомітних внесків багатьох людей. Явище має свою логіку розвитку, починаючись з малого може, за відсутності адекватного реагування дорослих перетворитись на жахіття і призвести до трагедій. Нажаль, кібербулінг лишається, як правило, непомітною, а нанесена ним шкода невдмою.
Багато людей не знайомі з терміном кібербулінг, але з явищем вже привелось зустрітись як із проявами соціальної жорстокості он-лайн. Маючи спільні риси із традиційним невіртуальним буллінгом, його кібер форма представляє унікальний феномен, який тільки недавно став предметом уваги науковців, та й з’явився він те так давно - коли діти масово почали використовувати мобільні телефони і доступ до Інтернету.
Кібербулінг - це напади з метою нанесення психологічної шкоди, які здійснюються через електронну пошту (е-мейл), миттєві повідомлення («аську» - ICQ та інші системи), розгортаються в чатах, на веб-сайтах, в соціальних мережах; діють через текстові повідомлення або через зображення (фото, відео); до кібербулінгу відносять також терор за допомогою мобільного телефонного зв’язку. Кібербулінг кидає новий виклик батькам, вчителям, педагогам , іншим дорослим, які спілкуються з дітьми, адже він начебто і не є реальним, але шкода, яку він завдає, - повністю реальна.
Українські психологи дають визначення цього явища дещо по іншому. Кібербулінг - це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних технологій: інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки - мобільних телефонів, пейджера.
Наукове визначення поняття кібербулінгу досить часто стикається із низкою проблем: а) різноманіття технологій, опосередкування комунікації якими визначає віднесення дій до кібербулінгу; б) залежність визначення від учасників, залучених до булінгової взаємодії (так, дії, вчинені дорослими по відношенню до дітей, зазвичай не називаються кібербулінгом); в) віртуальний терор може бути прямим (атаки у вигляді відправки погрозливих чи образливих листів на адресу жертви), а також непрямим, за дорученням (коли використовуються інші люди для того, щоб дошкуляти жертві). В останньому випадку людям може бути і невідомо, що вони долучені саме до терору, наприклад, вони «клікають» потрібний їм символ на сайті, а зламана програма в цей час відправляє з їхньої адреси іще одне повідомлення жертві.
Кібербулінг (як врешті й традиційний)- це цілий континуум (такий собі впорядкований набір) різних форм поведінки. В найменшому розуміні знаходяться жарти, які навіть неможливо розпізнати як буллінг. В іншому ж, найгострішому - психологічний віртуальний терор завдає непоправної шкоди, призводить до суїцидів і смерті. Ключовим для визначення буллінгу є розуміння, що така багаторазово повторювана агресивна поведінка має довільний (а не випадковий, мимовільний) характер, містить задум нашкодити людині і базується на дисбалансі влади (фізичної сили, соціального статусу в групі). Здобуття чи утримання будь-якої форми нерівності, соціальної ізоляції, відчуження, виключення з комунікації тощо - це внутрішня прихована суть будь-якого буллінгу. Кібербулінг - це форма боротьби за владу в широкому смислі цього слова, і як право домінувати над іншими, і як право впливати, впорядковувати життя інших.
Щоб краще зрозуміти суть кібербулінгу ми проаналізували відмінності реального і віртуального булінгу.
Реальний буллінг - це ситуація в шкільному дворі, де старші чи сильніші діти тероризують молодших. Реальний буллінг, на відміну від кібер- , закінчується, коли дитина приходить із школи додому. Віртуальний терор продовжується і вдома. Інформаційно-комунікаційні технології стають настільки невід’ємною частиною життя сучасних підлітків, що від кібер-булінгу стає неможливо сховатися. Таким небезпечним кібербулінг робить те, що він розгортаючись на основі конфронтації із жертвою, підсилюється і пришвидшується технологічним оснащенням. На відміну від реального цькування, для кібербулінгу не потрібно мати перевагу в силі чи соціальному статусі, достатньо мобільного телефону чи комп’ютеру, плюс бажання тероризувати.
Відмінності кібербулінгу від традиційного зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю фальшувати ідентичність, мати величезну аудиторію одночасно, (наприклад для розповсюдження пліток), здатність тероризувати жертву будь-де і будь-коли. Кібербулінг - це інформаційний терор, моральне і психологічне знищення. Дві головні відмінності кібербулінгу виділили Ковальскі та колеги: 1) внаслідок анонімності Інтернету жертві «ворог» невідомий (до терзання запитаннями «за що?», «чому я?» додається «хто це робить зі мною?»); 2) жертви кібер-буллінгу більше бояться звертатись до дорослих за допомогою, бо остерігаються «додаткового покарання» через позбавлення привілеїв користування комп’ютером чи мобільним, оскільки це видається дорослим логічною реакцією. Але віртуальний простір все більше стає невід’ємною частиною соціального життя сучасних підлітків, страх втратити цей простір змушує жертв кібер-булінгу приховувати напади від дорослих.
Отже, узагальнене тлумачення говорить, що
кібербулінг - це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних
технологій: інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів
електронної техніки - мобільних телефонів, пейджера. Це явище набирає в Україні
все більших обертів, і вже настав час, говорити про нього, як про одну з
найрозповсюдженіших форм насильства - кібертероризм.
.2 Типи поведінки кібербулінгу та його особливості
у підлітковому середовищі
Кібербулінгу нами розцінювався у таких формах:
відправка неприємних за змістом, образливих або погрозливих повідомлень, фотографій, листів, відеозаписів;
телефонні дзвінки з погрозами або мовчанням;
образливі висловлювання на форумах (в чатах);
видавання себе за когось іншого в чатах та форумах, в текстових повідомленнях, з негідними висловлюваннями та образами;
отримування СПАМу - розсилки вище зазначеного змісту.
Більш розширено проблему кібербулінгу розглянули американці: Робін Ковальскі, С’юзан Лімбер і Патріція Агатстон [8]. Вони виділили вісім типів поведінки, характерних для кібербулінгу:
Перепалки, або флеймінг (від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ. - свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань, особливо на тому відтинку часу, коли вона не знає, хто серед учасників яку займе позицію, наскільки її позиція буде підтримана значущими учасниками.
Нападки, постійні виснажливі атаки (англ. harassment) - найчастіше це залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні СМС-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації. На відміну від перепалки, атаки більш тривалі і односторонні. В чатах чи на форумах (місця розмов у інтернеті) нападки теж трапляються, в онлайн-іграх нападки найчастіше використовують гріфери (grieffers) - група гравців, які за мету ставлять не перемогу в певній грі, а руйнацію ігрового досвіду інших учасників.
Обмовлення, зведення наклепів (denigration) - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад, «хто є хто», або «хто з ким спить» в класі, школі), створюються спеціальні «книги для критики» (slam books), в яких розміщуються жарти про однокласників, де також можуть розміщуватись наклепи, перетворюючи гумор на техніку «списку групи ненависті», з якого вибираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.
Самозванство, втілення в певну особу (impersonation) - переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її аккаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відому відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва не очікувано отримує гнівні відповіді. Особливо небезпечним є використання імперсоналізації проти людей, включених до «списку груп ненависті», адже наражає на реальну небезпеку їхнє життя.