Наступний принцип полягає в реагування на проблему. Важливі кроки, які потрібно зробити у відповідь на випадок виявленого кібербулінгу вашої дитини.
По-перше, необхідно зберегти свідчення події. Хоча негативні повідомлення можуть не розгорнутись в серйозний кібербулінг, корисно зробити копію з цих повідомлень (допомогти дитині зробити це, якщо вона ще не знає як).
По-друге, як би Вас особисто не вразило те, що показала Вам дитина, - зберігайте спокій, не лякайте дитину додатково своєю бурною реакцією. Ваша задача-мінімум - емоційна підтримка. Не потрібно принижувати значення виявленого кібербулінгу, алеі не треба лякати: дайте дитині впевненість, що цю проблему можна подолати. В жодному разі не допускайте покарання дитини (вияв незадоволення, заборона користування)за те, що вона Вам довірилась: дитина не винна в нападах інших на неї, вона вже постраждала, врешті, якщо Ви її не підтримаєте, в наступний раз вона до Вас просто не звернеться, залишившись, можливо, в складнішій ситуації без Вашої допомоги.
По-третє, проговоріть з дитиною ситуацію, що трапилась, уважно вислухайте. Використайте цей випадок для формування медіакультури Вашої дитини, повторіть найпростіші правила безпеки користування Інтернетом (не спілкуватись з незнайомцями, не повідомляти їм своє ім’я, адресу, телефон, берегти в секреті паролі тощо), розкажіть, як запобігати кібербулінгу надалі. Якщо Ви один раз вже провели таку бесіду, не вважайте, що справа завершена.
Медіа-імунітет, як і біологічний імунітет до інфекції, не формується раз і назавжди, а потребує періодичного оновлення. Пам’ятайте, що найкращим жанром бесіди з підлітком є паритетна дискусія, а не менторське нав’язування хоч якнайкращих правил: проблематизуйте міркування, створюйте правила разом, домовляйтесь, укладайте конвенції [Додаток Д].
Таким чином, ми визначили, що причини
кібербулінгу являються психологічні (у нападників: схильність до агресії,
схильність до використання образ, пригнічень, неврівноваженість; у жертв:
чутливість, закомплексованість, боязкість, тривожність та пригніченість),
соціальні (у нападників: самоствердження через образу іншого; у жертв:
соціальна ізольованість, спілкування переважно з дорослими) та культурні (у
нападників: низький рівень духовних цінностей; у жертв: гуманізм, високий
рівень духовних цінностей).
.2 Аналіз шляхів профілактики кібербулінгу в
підлітків
Головні засади профілактики і подолання кібербулінгу опрацьовані психологами і освітянами Європи і Америки, де інтернет-бум розпочався на декілька років раніше, ніж в Україні. Працюючи над даним дослідженням, ми акцентуємо увагу на батьків, щоб цей матеріал зручніше було використовувати шкільному психологу в його практичній роботі з цією специфічної проблемою.
Корисні правила-поради для профілактики і подолання кібербулінгу, з якими потрібно познайомити дітей:
Не поспішай , не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції - погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю. Здійняті одним негативним «постом» (повідомленням) хвилі можуть призвести до зовсім неочікуваних трагічних наслідків, які буває дуже важко виправити, а інколи і не можливо. Тому конфлікти і незгоди з найменшими витратами вирішуються особисто, «в реалі», без залучення кібер-технологій.
Будуй свою власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет - це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ.. net -мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди - від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію - накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити - важко.
Поважай факти. Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція - вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.
Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібер-буллінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами - ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.
В інших випадках ігнорувати не варто, наприклад, не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.
Можливе тимчасове блокування. Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею буллерів від нудьги і не супроводжується буллінгом у реальному житті.
Правила для свідків
Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:
) виступити проти буллера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно);
) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг - це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві);
) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.
Правила для батьків
Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами буллінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей). Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного буллінгу, поєднання якого із кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.
При вирішенні проблеми кібербулінгу відбувається співпраця батьків і педагогів, психологів. Практичний психолог школи може виступити організатором співпраці батьків і педагогів стосовно кібербулінгу, яка буде найефективнішою, якщо зусилля зосередити на профілактиці.
Основним профілактичним напрямом є формування загальної медіакультури в сфері користування інформаційно-комунікаційними технологіями шляхом запровадження спільних правил, створення громадської думки, формування в класі командного духу, колективу, а в школі - здорової спільноти.
Батьки постраждалих дітей часто самі шукають допомоги в школі, звертаються за допомогою.
Важче будувати комунікацію з батьками тих дітей, які залучені до буллінгу, виступають імовірними агресорами. Виносячи за дужки важкі випадки, коли батьки не здійснюють виховання внаслідок різних соціальних негараздів, зосередимо увагу на тій тактиці побудови розмови педагогом, яка сприятиме розв’язанню проблеми.
При розмові з батьками у випадках, коли вони стикаються з інформацією, що їхня дитина була залучена до кібербулінгу в якості агресора, потрібна додаткова делікатність, неприпустиме навішування ярликів, дорікання батькам, провокування покарання дитини. Для боротьби із кібербулінгом такі дії не корисні, вони не сприяють його подоланню, а загальний рівень негативної емоціональності тільки зростає.
Щоб запобігти ескалації протистояння можна використовувати в бесіді техніку коректних проблематизацій . У першій частині висловлювання чітко фіксується позиція батьків, яку педагог має намір надалі реконструювати. Ця перша частина може бути оформлена у вигляді рефлексивного запитання на зрозуміння («чи правильно я Вас зрозуміла, що ви стверджуєте…») для того, щоб батьки підтвердили свою позицію, погодились або уточнили її.
Якщо уточнення були розлогими, варто іще раз повторно сформулювати позицію вже у формі ствердження і відразу задати питання - проблему: «а якщо Ви раптом помиляєтесь (і без паузи) як саме це можна перевірити?». Такі запитання - проблематизації - розвертають думки батьків у конструктивне русло, адже часто батьки чинять спротив через власну неготовність до майбутньої бесіди з дитиною, не оснащеність необхідними знаннями, потребують мудрої поради.
Запропоновані три кроки складають певний алгоритм, який структурує діалог, сприяє укладанню конвенції між батьками і педагогом. Формулювання позбавлені оцінковості, не нав’язують позицію силою, а дають змогу дійти до неї через відповідь на точно і вчасно поставлене запитання.
Найкраща позиція в розмові з батьками - обговорювати проблему кібер-булінгу як таку, спиратись на описані реальні випадки, досліджувати проблему разом, домовлятись про способи профілактики на майбутнє. Важливо зрозуміти, що більшість людей мають досвід участі в буллінгу. Навіть ті діти, які залучені до нападів, не є закоренілими постійними «буллерами».
Непоодинокими є випадки, де батьки навіть не реагують на проблему кібербулінгу. Здавалося би, що тут такого - ну заважатимуть дитині спокійно сидіти в чаті чи гратися в онлайн-гру, але це все може привести до серйозних наслідків. Завдання батьків - вберегти дитину від подібного, або, якщо вже таке трапилося, мінімізувати моральну шкоду.
Тож щоб уберегти дитину ми склали алгоритм правил для батьків, які варто дотримуватися :
Поясніть дитині, що таке кібербулінг;
Навчіть дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування;
Регулярно перевіряйте, чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується. Таким чином, ви зможете запобігти кібербулінгу;
Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду - підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося. Ну й, звісно, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов’язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося [Додаток Е].
Всі прекрасно знають, що заборонений плід - дуже солодкий. І «найсолодшим» таким плодом Інтернету є «дорослий» контент. Спокуси клікнути й подивитися відео відповідного характеру переслідують користувача постійно. І може статися так, що спокуса візьме гору саме над вашою дитиною, але часто трапляється і так, що буллер з метою нашкодити жертві відвідує дані сайти з акаунту жертви. Цього можна й треба уникати, адже споглядання сцен сексуального чи насильницького характеру може завдати психіці дитини великої шкоди. Батьки, щоб цього уникнути можуть зробити наступні дії:
Встановити програмне забезпечення, яке блокуватиме доступ до подібних матеріалів;
У жодному разі не погрожуйте покаранням дитині за відвідування небажаних сайтів - поясніть, чому це неприйнятно, чому це вас засмутить і чому так робити не варто;
Збережіть довіру дитини - наголосіть на тому, що не зайве порадитися з вами щодо того, які сайти варто відвідувати, а які ні. Аргументуйте свою позицію;
Якщо ж запобігти не вдалося, не сваріть і не карайте дитину (це може лише посилити потяг до подібних матеріалів) - у дружній і доброзичливій розмові поясніть, що ці матеріали не несуть нічого хорошого насправді, що на таких сайтах можна стати жертвою вірусного програмного забезпечення, яке може пошкодити комп’ютер, що час в Інтернеті можна провести зі значно більшою користю;
Якщо дитина активно користується мобільним інтернетом, що контролювати практично неможливо, тоді варто задуматись над встановленням спеціальної програми. Одна з них - це послуга «Батьківський контроль <http://bezpeka.kyivstar.ua/parental_control/>» від Kyivstar, яка відкриває доступ тільки до обмеженого переліку безпечних та корисних сайтів для дітей. Можете бути певні - серфінг дитини буде безпечним!
Співпрацюйте дітьми, а особливо з підлітками тому, що в них перехідний та нестабільний психо-фізичний період. Не будучи суворим наглядачем лише тоді ви збережете довіру, а також убезпечите дитину від негативу в мережі. Часто діти навіть не усвідомлюють шкоду, яку спричинили невдалі коментарі, вважаючи, що за слова не доведеться відповідати. Тому дорослі, а найперше - батьки, повинні цікавитися і корегувати активне спілкування своїх дітей, які саме в мережах, часто анонімно, доволі успішно реалізовуються та амбіційно себе позиціонують, чого ніколи б не досягли у реальному спілкуванні з однолітками.
Агресію дуже важко зупинити без
фахівців - психологів та соціальних педагогів, без суспільного обговорення
причин, окремих випадків, без загального осуду, без впровадження у свідомість
дітей і дорослих неприпустимості виявлення приниження особистості, заподіяння
фізичного і морального (душевного) болю людині. Тому на нашу думку встановлення
шляхів профілактик кібербулінгу в школі має цілковите місце.
Висновки до другого розділу
Проведення експерментального дослідження за допомогою незалежного опитування школярів Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, віком від 14 до 17 років, а саме 9 та 11 класи, у якому брали участь 56 учнів надало можливість визначити, що за даними анкет: 82 відсотки опитаних, визнали застосування по відношенню до себе електронних технологій (через інтернет та мобільний телефон), які можна розцінювати проявом кібертероризму.
Частіше всього це була нецензурна лайка (62%); пропозиції відвідати порносайт, переглянути відео із сценами насильства (16%). Майже кожного третього користувача мережі інтернет ображали, над ним насміхались, його лаяли. Досить часто (19% респондентів), свідчили випадки шантажу та погроз на свою адресу.
З нашого опитування можна зробити висновок, що кібернападники досягали своєї мети: 15% підлітків школи це дратувало, 37% відчували сором, у 9% опитаних був присутнім страх. Проте жодний з респондентів, що були жертвою кібербулінгу не звертались за психологічною допомогою, характеризуючи це тим, що їм ніяково з такою проблемою звертатися до спеціаліста.
На основі вище зазначеного, ми зрозуміли, що у підлітків присутній страх звернутися із своїми проблемами до дорослих. Саме з цієї причини основна розробка шляхів профілактики кібербулінгу орієнтована на батьків та опікунів дітей. Щоб уберегти дитину, а особливо підлітка (підлітковий вік характеризується скритністю) потрібно дотримуватися двох принципів: уважність до дитини, реагування на проблему.
Варто батькам пояснювати дитині, що таке кібербулінг, навчити дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування, регулярно перевіряти , чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується.Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду - підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов’язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося.