Курсова робота з теми:
Колективна
творча діяльність учнів - важливий шлях підвищення ефективності виховної роботи
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи КТД учнів.
.1 Аналіз проблеми організації КТД у науковій педагогічній літературі
.2 Сутність основних понять дослідження
Розділ 2. КТД в виховній роботі вчителя.
.1 Аналіз методики по визначенню ефективності КТД у виховній роботі класних керівників
.2 Сучасний стан виховної діяльності класних керівників по організації КТД
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Додатки
Вступ
Актуальність. Колективна творча діяльність(КТД) - це діяльність,що приносить радість і користь оточуючим і класному колективу,в процесі якої учні намагаються поліпшити життя ,як своє ,так і людей,що їх оточують. Дана тема стане корисною для молодих учителів і студентів,бо:
у процесі колективної творчої діяльності здійснюються ,в тісній єдності, завдання різноманітних частин виховання: громадянського, морального, трудового, розумового, фізичного, естетичного;
у процесі колективної творчої діяльності розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світогляд-на (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру);
у процесі колективної творчої діяльності реалізуються різні функції виховної діяльності: вихователі передають готовий суспільно-цінний досвід вихованцям, ті оволодівають цим досвідом , і створюють новий разом з вихователями та під їх керівництвом. Пізніше відбувається поєднання цього досвіду з попереднім, обмін поєднаним досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток.
Проблемою організації і дослідження КТД займались такі провідні педагоги, як С.Т. Шацький, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, І.П. Іванов, Л.Г. Борисова, Ф.Я. Шапіро.
Також наша курсова робота допоможе з'ясувати ефективність впливу КТД на виховну роботу в школі. В курсовій роботі буде проаналізовано сучасний стан організації КТД і буде показано як краще застосовувати дану технологію для підвищення виховної роботи.
Об'єкт. Колективна творча діяльність у виховній роботі класних керівників.
Предмет. Організація колективної творчої діяльності у виховній роботі класних керівників.
Мета. Довести, що колективна творча діяльність є важливим шляхом підвищення виховної роботи,провести дослідження сучасного стану виховної роботи класних керівників по організації КТД.
Методологічна база. Експериментальне дослідження з використанням методів анкетування, логічного аналізу наукової педагогічної літератури, порівняння, узагальнення та систематизація отриманих результатів.
Завдання.
) Здійснити аналіз проблеми організації КТД у науковій педагогічній літературі.
) Визначити сутність основних понять дослідження.
) Дослідити сучасний стан виховної
діяльності класних керівників по організації КТД.
Розділ 1. Теоретичні основи КТД учнів
.1 Аналіз проблеми організації КТД у
науковій педагогічній літературі
КТС - це спосіб організації яскравого життя, наповненого працею та грою,творчістю й товариськістю, мрією і радістю, і водночас,основний
виховний засіб методики КТД.
КТС різняться перш за все характером спільної практичної турботи, яка є пріоритетною у діяльності: трудовій чи суспільно корисній, пізнавальній чи художньо-естетичній, спортивно-оздоровчій чи організаторській.У процесі підготовки та проведення кожної КТС закладено можливість реалізації цілої низки педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних засад життя, самостійності, ініціативи дітей та підлітків, активного, громадянського ставлення до людей та навколишнього світу.
Сутність кожної справи - турбота про свій колектив, одне про одного, про людей, які навколо дитини у школі, вдома, в інших соціумах. Сила кожної КТС полягає в тому, що вона вимагає творчого пошуку, який дає їй поштовх і відкриває для неї широкий простір.
Колективна і творча діяльність - спільна діяльність дорослих та їх вихованців, що здійснюється за технологією колективного творчого виховання(КТВ) із дотриманням принципових положень КТД [30].
Методика КТВ розроблена й апробована Ігорем Петровичем Івановим, - це педагогіка КТС, безперервного оновлення організаторського активу педагогів і дітей, єдиного колективу старших і молодших. І.П. Іванов - філософ за освітою, доктор педагогічних наук, професор Ленінградського педагогічного інституту ім. О. І. Герцена. Народилася методика в 1956 - 1959 роках. У її основі лежать ідеї С.Т. Шацького, А.С. Макаренка, В.О.Сухомлинського. Своїми творчими задумами І. П. Іванов ділився з групою однодумців - учителів і вожатих Ленінграда(Л.Г.Борисова та Ф.Я. Шапіро), які й утілювали їх у життя. У 1962 - 1966 роках методика колективної творчості почала активно використовуватись у школах, будинках піонерів, піонерських таборах. Цікавим є те, що саме “Педагогічна поема” стала настільним підручником для вихователів: в ній є образ цілей, є привабливий еталон. В комунарській методиці видно намагання досягнути такого ж результату, який отримав Макаренко, але не копіюючи його організацію. Це спроба створити аналогічну за результатами систему виховання, але в нових умовах, в звичайній школі з сучасною соціальною атмосферою, з сучасними дітьми, які звісно ж відрізняються від колишніх дітей з колонії імені Горького[24,c.119]. До початку 60-х років визначилися два напрями у вихованні: сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. П. Іванов. Емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячого колективу здійснював С.А. Шмаков.
У дитячому таборі "Орлятко" 1962 року вперше зібрались 50 представників шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.
Однак вже 1964 року поширення технології пішло на спад, бо розроблена в "Орлятку" структура учнівського самоврядування не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження технології колективного творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках "Учительской газеты" та журналу "Воспитание школьников". Сьогодні технологія КТВ активно впроваджується у загальноосвітніх навчальних закладах. Основна думка І.П.Іванова - створення учнівського колективу як такого соціального середовища, у якому відбуватиметься становлення особистості, і яке зможе забезпечити стійкість поглядів та переконань дитини. Згуртування такого колективу вимірюється здобутками особистості - моральними і творчими, такими, як мотиви і вчинки, цінності й завдання, інтереси і потреби, ідеали і самооцінка. А справжніми цінностями є здатність самостійно мислити, якісно організовувати і виконувати справу[8, с.25-26].
Організація такого колективу проводиться за таких умов:
наявність суспільно й особисто значимої творчої діяльності;
активізація учнівського самоврядування шляхом систематичної зміни активу, чергування доручень та обов’язків;
оволодіння технологією колективної самоорганізації;
перебування педагога в ролі старшого наставника, порадника у позиції, яка забезпечує повне розуміння, співпрацю.
І.П. Іванов рекомендував планувати й організовувати виховний процес за такими напрямами загальної творчої турботи:
спільна турбота вихованців та їх керівників одне про одного, про свій колектив (пізнавальна, трудова, морально-етична, художньо-естетична, оздоровчо-спортивна, організаторська турбота);
спільна турбота вихованців і їх старших наставників про рідний край.
Ці напрями діяльності сприяють формуванню любові до Батьківщини, становленню колективу і розвитку особистості, вони реалізуються у процесі КТД.
КТС- конкретне втілення громадянської турботи у трьох її аспектах: практичної, організаторської та виховної, тому вплив КТС на особистість кожного її учасника має глибокий, цілісно різнобічний характер.
КТС можуть бути різними за тривалістю підготовки (день, тиждень, місяць). За характером провідної діяльності їх поділяють на суспільно корисні, трудові, пізнавальні, художні і спортивні. Вони є важливим фактором розв'язання виховних завдань. Виховні завдання, які висуваються педагогами у процесі КТС розв'язуються непомітно, тому в учнів ще на початковій стадії КТС складається враження, що вони роблять лише те, чого хочуть самі, а педагогічного впливу не існує. Цей фактор і є головним стимулятором активності, творчості, ініціативи, самодіяльності, демократизації шкільного та позашкільного життя.
У процесі КТС одночасно розв'язується багато виховних завдань морального, фізичного, трудового, розумового, естетичного рівнів. КТС розвивають у гармонійній єдності три сторони особистості: пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали); емоційно-вольову (почуття, інтереси, потреби); дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру). Участь вихованців у підготовці та проведенні КТС якнайкраще сприяє їх залученню до активної соціальної діяльності, а отже, створює оптимальні умови для набуття соціального досвіду.
Відмінність “ комунарської ”методикиь(інша назва методики КТС) від традиційної простежується за двома параметрами. Традиційна орієнтована на зовнішні аспекти, не приховує своєї виховної мети, завдань і прямого морального впливу. Методика ж КТВ залучає до діяльності кожного учасника колективу, орієнтуючись на спільне вироблення дітьми і дорослими мети колективу, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу.
Перехід до системи колективного творчого виховання відбувається за одним із напрямів - “технологічним” чи “ідеологічним”. Прибічники першого підходу
обмежуються засвоєнням основних форм методики. Практика свідчить, що зміни технології виховного процесу підвищують інтерес учнів до спільної діяльності, розвивають їх активність. Але здебільшого це не сприяє формуванню нового ставлення до життя, яке є результатом змін не лише способів діяльності, ай характеру міжособистісних стосунків у колективі. Прибічники ж другого підходу впевнені, що достатньо захопити учнів і педагогів ідеєю спільної творчої праці, змінити характер міжособистісних стосунків у колективі, і вони самі визначать оптимальну для себе технологію діяльності. Така недооцінка технологічних аспектів системи нерідко призводить до провалів хороших задумів, безуспішної трати сил, згасання зацікавленості справою. Найраціональнішим є поєднання обох підходів[4, с.59].
В.О. Сухомлинський зробив вагомий внесок у розуміння механізму, психолого-педагогічної суті впливу шкільного класного колективу на особистість дитини. Як і А.С. Макаренко, він вважав, що колектив у духовному житті, у вихованні школярів відіграє значну й своєрідну роль. “Життя і праця в колективі є школою становлення практично всіх рис особистості. Від того, які ідеї лежать в основі трудових, духовних, морально-етичних взаємин між членами колективу як людської спілки, залежить становлення понять і уявлень особистості про добро і зло, про обов'язок і справедливість, честь і гідність”, - писав педагог [19].
А.С. Макаренко обґрунтував взаємозв'язок виховання і вивчення особистості дитини, колективу і особистості, навчання і виховання; показав співвідношення педагогіки з іншими науками, розкрив шляхи узгодження шкільного, сімейного і позашкільного виховання. Проблемі створення гармонії суспільного і особистого інтересу у вихованні Антон Семенович присвятив багато років педагогічної діяльності і багато сторінок своїх творів. У цій гармонії він бачив щастя людини і суть виховання. Виховання в колективі він розглядав як спосіб спільний для всіх, і який у той же час дає можливість розвиватися кожному.
Важливим аспектом при розгляді нашої теми є визначення принципових положень колективної творчої діяльності. Принципові положення КТД - це ті висхідні ідеї, вимоги, яких дотримуються, організовуючи КТС. У протилежному випадку діяльність не буде колективною творчою.
Першим прнциповим положенням КТД є соціальна спрямованість діяльності, суть якої полягає в тому, що дитина виховується в колективі і через колектив. Тільки в турботі про свою Батьківщину виховують гідного громадянина, тому всю КТД необхідно спрямувати на сприяння розвитку навчального закладу, на турботу про громадян (людей літнього віку, інвалідів), які її потребують, на відкриття невідомої сторінки історії, на турботу про куточок природи, у боротьбі за справедливість. Це все забезпечує залучення дитини до створення умов, у яких вона живе і в яких відбувається її громадянське становлення.
Другим принциповим положенням КТД є відношення турботи. Тільки в атмосфері
доброзичливих, щирих, демократичних стосунків з дітьми можна розбудити в них інтерес до спільної діяльності. Такі стосунки не виключають вимогливості, але змінюється її характер - вимоги ставить не особисто педагог, а сама справа до всіх його учасників. У такий спосіб відбувається підготовка дитини до майбутньої діяльності, її орієнтація на поліпшення свого мікросередовища.
Третім принциповим положенням КТД є поділ колективу на мікроколективи (МІК) або творчі мікрогрупи (МІГ), екіпажі, команди. У процесі підготовки КТС колектив ділиться на МІГ, кожен виробляє власний варіант проведення конкретної справи, обґрунтовує свій вибір, доводить переваги. Дотримання цього положення сприяє виявленню і розвитку творчого потенціалу, здібностей, ініціативи, самостійності кожного. Щоб у плануванні, організації й аналізі діяльності брали участь усі члени колективу, необхідна дворівнева організація діяльності: на рівні мікроколективу(3-7 осіб), в якому кожен пропонує, обговорює, діє; і на рівні всього колективу, де пропонують, обговорюють, діють представники кожного мікроколективу чи окремі мікроколективи. Основа розподілу може бути різною(за інтересами, за бажаннями, за місцем проживання).
Четвертим принциповим положенням КТД є підготовка та проведення КТС, у процесі яких відбувається розвиток організаторських і творчих здібностей. КТС дають можливість комплексно вирішувати завдання розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного виховання, формування ціннісних ставлень до держави і суспільства, до інших людей, до себе та свого фізичного “ Я ”, до праці, природи та мистецтва.
П'ятим принциповим положенням КТД є чергування діяльності, тобто зміна доручень у процесі підготовки та проведення різних КТС. Дотримання цього положення створює умови для набуття кожним членом колективу різноманітних знань, умінь та навичок, удосконалення організаторських, творчих, пізнавальних здібностей.
Шостим принциповим положенням КТД є створення ради справи у процесі організації кожної КТС. Ради завжди обирають учні або їх створюють як ініціативні групи методом самовисування. Вона керує процесом підготовки та проведення КТС. Кожен член колективу повинен побувати у раді справи, це сприятиме вихованню та розвитку рис і якостей лідера, організатора у кожного члена колективу.