Біржі виконують низку функцій, які можна поділити на основні та допоміжні. До основних функцій біржі належать:
- концентрація попиту і пропозиції в одному місці;
- формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції;
- регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів;
- зближення продавців і покупців у просторі і часі;
- мінімізація комерційного та фінансового ризиків;
- боротьба проти монополізму на товарному ринку;
- прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці;
- кваліфіковане посередництво між продавцями і покупцями;
- інформаційне забезпечення учасників товарних ринків.
Допоміжні функції формуються в залежності від ступеня розвитку ринкових відносин у країні та рівня державно-правового регулювання біржової діяльності. До допоміжних функцій, перш за все, відносять:
- стандартизацію біржових контрактів;
- арбітраж між учасниками біржових угод;
- розрахункові операції;
- різноманітні послуги клієнтам;
- формування державного і місцевого бюджетів.
Не отримання прибутку самими біржами, а надання можливостей своїм членам отримувати прибуток за рахунок торгівлі або виконання наказівклієнтів – основна мета біржі. Саме тому, що членство на біржі дає можливість отримувати прибуток, окремі особи й організації погоджуються платити за привілей бути членом біржі. Товарна біржа створюється шляхом укладення засновниками відповідних угод.
Історія біржової торгівлі в Україні нерозривно пов'язана з розвитком
товарних бірж у Росії, до складу якої вона входила.
Перша товарна біржа на території України була відкрита в 1796 р. в Одесі. Також як і Санкт-Петербурзька, Одеська біржа не відігравала помітної
ролі в оптовій торгівлі, оскільки торги проходили дуже мляво при невеликому скупченні продавців і покупців. Предметом біржової торгівлі були, в основному, зерно і мануфактура.
Другий етап біржового руху на території України безпосередньо
пов'язаний з реформою 1861р.. Була відкрита в 1869 році Київська товарна біржа, у 1876 р. – Харківська, у 1885 р. – Миколаївська. товарні біржі створювалися в загальновизнаних центрах торгівлі з розвиненою транспортною мережею і мали певну спеціалізацію (хлібні, фруктові, скотопромислові, м'ясні, чайні, винові, яєчні, м'ясні, лісові та текстильні).
Так, Одеська біржа спеціалізувалася на продажу зерна та хлібо-борошномельної продукції, Київська біржа займалася оптовим продажем
цукру, зерна, вугілля, хлібо-борошномельної продукції. До 1914 р. на території України було розміщено 11 товарних бірж (у Києві, Одесі, Запоріжжі, Катеринославі, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Бердянську). обсяг біржових операцій припадав на цукор, а Одеська, здійснювала біржові операції з зерном.
Третій етап біржової торгівлі відноситься до 20-х років XX ст. До 1925 р. була відновлена діяльність усіх раніше створених 11 товарних бірж, проте в 1928 р. припинила своє існування остання з цих бірж.
Четвертий, сучасний етап розвитку біржової торгівлі починається з 1990р., коли на території України знову почали відкриватися товарні біржі.
Біржове господарство в Україні за роки її незалежності розвивається досить нерівномірно. До вересня 1991р. (через рік після відкриття першої біржі) в Україні налічувалося вже 44 товарні біржі.
На сучасному етапі світову біржову торгівлю представляють 50 товарних бірж. В Україні перша фондова біржа почала працювати в 1991 році.
Зазначимо, що сьогодні на частку США припадає 84% загального обсягу світової біржової торгівлі; Великобританії – 8%; Японії – 6%; на частку інших країн – 2%. Структура угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах, характеризується такими даними: майже 2% – це купівля-продаж реального товару; близько 20% – опціонні операції, інша частина припадає на ф'ючерсні операції.
Законодавство щодо біржової торгівля потребує вдосконалення для активізації біржових ринків. Сьогодні – це:
• джерела, правові норми яких визначають загальні правила поведінки учасників біржових правовідносин ( Конституція України , Цивільний кодекс України , Митний кодекс України , ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про господарські товариства» тощо);
• джерела, правові норми яких визначають безпосередню поведінку учасників біржових правовідносин, зокрема при укладенні та виконанні біржових угод , а саме: Господарський кодекс України , Закони України «Про товарну біржу», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні », окремі нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики, Національного Банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку тощо.
2.1. Трейдер, його роль і види.
2.2. Біржові посередники.
2.3. Засновники та члени біржі.
2.1. Трейдер, його роль і види
Трейдер— особа (фізична або юридична), що займається торговельною діяльністю на фінансових ринках зі спекулятивною метою за власною ініціативою.
Метою трейдера є отримання прибутку від торгівлі на коливаннях ціни торгового інструменту (активу).
Розрізняють приватних та професійних трейдерів.
Професійні трейдери виступають від імені фінансових компаній, торгуючи коштами компанії з метою отримання прибутку. Для того, щоб стати професійним трейдером, необхідно мати фінансову освіту ( особливо при торгівлі на фондовій біржі), ліцензію (атестат) трейдера і значний досвід торгівлі (мінімум 6-12 місяців успішної торгівлі) на фінансових ринках. Такі трейдери можуть торгувати як через інтернет, за допомогою торгових терміналів, так і перебуваючи безпосередньо на біржі, торгуючи «в ямі» (на підлозі) біржі.
Приватні трейдери займаються торговельною діяльністю власними грошима або управляють коштами інвесторів. Як правило, приватні трейдери можуть не мати ліцензії та фінансової освіти, і майже завжди користуються посередницькими послугами брокерів для виходу на ринок.
Управляючий трейдер може бути як професійним, так і приватним трейдером, який приймає інвестиції для управління ними з метою одержання прибутку.
За стилем торгівлі трейдери розрізняються на такі групи:
• Денні трейдери — торгують протягом одного робочого дня (торговельної сесії), закриваючи торгові позиції без перенесення на наступну добу. Використовують технічний аналіз ринку, а також часто торгують на коливаннях ринку на тлі виходу економічних новин.
• Скальпери — використовують стратегію Скальпінг у торгівлі, що припускає вчинення великої кількості угод малої тривалості, найчастіше більшим обсягом коштів.
• Короткострокові трейдери (позиційні) — тримають відкриті позиції протягом кількох днів. Частіше використовують технічний аналіз ринку.
• Середньострокові трейдери — операції мають тривалість у декілька тижнів або місяців. Найчастіше використовують фундаментальний аналіз ринків.
• Довгострокові трейдери можуть перебувати у відкритих позиціях протягом кварталу, півроку і навіть більше року. Частіше всього використовують фундаментальний аналіз ринків.
Залежно від ситуації на ринку трейдерів на сленгу називають «Ведмедями» і «Биками».
Ведмеді — трейдери, які торгують на зниження ринку на низхідних трендах (відкривають ордера на продаж активу, (Sell)). Назва пішла від стилю удару лапою ведмедя (б'є лапою зверху вниз).
Бики — трейдери, які торгують на підвищення ринку на висхідних тредах (відкривають ордери на покупку активів, (Buy)). Назва походить від стилю удару бика (б'є рогами знизу вгору).
Біржовий брокер – компанія, що виконує посередницькі послуги між трейдерами і біржами, що забезпечує здійснення торгівельних операцій на фінансових ринках.
Брокер приймає торгові заявки клієнтів і розміщує їх на ринку, за що стягує певну комісію. Таким чином, брокер надає прямий доступ до ліквідності для своїх клієнтів.
Брокерські компанії обов'язково мають реєстрацію, а також ліцензії, що дають право на надання брокерських послуг. Кращі брокери Європейського Союзу в обов'язковому порядку зобов'язані дотримуватися норм і стандартів прийнятої директиви ЄС —MiFID.
Таким чином, відмінність брокера від трейдера полягає в тому, що брокери надають свої послуги посередника, а трейдери займаються безпосередньо торговельною діяльністю на фінансових ринках.
Дилер (Дилінговий центр) – компанія, що виконує посередницькі послуги від свого імені і власним коштом. Котирування в даному випадку формуються самим дилером на підставі котирувань від постачальників ліквідності.
3.1. Брокерська фірма, сутність, завданнята функції.
3.2. Види брокерських угод та види доручень брокеру.
3.3. Брокерська винагорода.
3.4 Ефективність брокерської діяльності.
3. 1. Брокерська фірма, сутність, завдання та функції
Біржовий брокер – компанія, що виконує посередницькі послуги між трейдерами і біржами, що забезпечує здійснення торговельних операцій на фінансових ринках. Брокер приймає торгові заявки клієнтів і розміщує їх на ринку, за що стягує комісію. Таким чином брокер надає прямий доступ до ліквідності для своїх клієнтів.
Брокерські компанії обов'язково мають реєстрацію, а також ліцензії, що дають право на надання брокерських послуг. Кращі брокери Європейського Союзу в обов'язковому порядку зобов'язані дотримуватися норм і стандартів прийнятої директиви ЄС -MiFID.
Варто зазначити, що існують два види брокерів: класичні та онлайн-брокери. В першому випадку інвестор здійснює операції, віддаючи наказ брокеру по телефону, листуванням електронною поштою, при особистій зустрічі, або будь-яким іншим способом зв'язку, який підтримує брокер. Попередньо є можливість обговорити умови угод і отримати консультації фахівців брокерської компанії.
З розвитком інформаційних технологій більша частина біржових торгів здійснюється в електронному вигляді з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Сьогодні функції брокера не обов'язково повинна виконувати людина. Інвестори, мають можливість використовувати брокерські онлайн-платформи, через які угода про купівлю акцій укладається автоматично. За допомогою цих платформ інвестори маючи доступ в Інтернет мають змогу купувати фінансові активи з будь-якої точки світу. Звернемо увагу на те, що треба ретельно підійти до вибору брокерської компанії, адже в мережі чимало шахраїв.
Система біржового посередництва має декілька організаційних форм: брокерська фірма (компанія); брокерська контора; брокерське бюро (підрозділ).
Брокерська фірма – це, як правило, приватне індивідуальне чи колективне (групове) підприємство, яке є юридичною особою і власником майна та прибутку (за вирахуванням податків та інших обов’язкових платежів у бюджет).
Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, яке створене підприємством-власником – членом біржі. Майно і прибуток брокерської контори належать підприємству, що її створило (власнику). За організаційно-правовою формою відповідно до законодавства України брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.
Брокерське бюро – це, як правило, госпрозрахунковий підрозділ підприємства, який займається брокерським посередництвом, діє на підставі свого положення з правом відкриття рахунка в банку.
Сьогодні брокерські фірми виступають основними дійовими особами на біржі. Це пов’язано з універсальністю організації брокерської справи, що дозволяє створювати такі фірми уже існуючим організаціям або групі осіб на принципах спільної власності. Брокерські фірми створюються членами-засновниками біржі, які внесли при її організації свій пайовий (акціонерний) внесок, або юридичними особами, які купили брокерське місце тимчасово чи за акціонерним принципом.
Брокерська фірма повинна мати свою постійну адресу, розрахунковий банківський рахунок, печатку, штамп тощо. Співпрацівники брокерської фірми поділяються на керівників і біржових брокерів, котрі, як правило, працюють постійно, мають пайовий внесок у капіталі фірми, а також допоміжний персонал і брокерів-агентів, які працюють за наймом.
Брокерські фірми реєструються у спеціальному реєстрі брокерських фірм. Після реєстрації брокерська фірма отримує відповідне свідоцтво.
Основні завдання брокерської фірми:
– прийом, передача і виконання вказівок щодо біржових операцій;
– внесення депозиту і маржі в розрахункову палату;
– ведення рахунків і складання звітності;
Основна мета біржі не отримання прибутку самими біржами, а надання можливостей своїм членам отримувати прибуток за рахунок торгівлі або виконання наказів клієнтів. Саме тому, що членство на біржі дає можливість отримувати прибуток, окремі особи й організації погоджуються платити за привілей бути членом біржі.
Товарна біржа створюється шляхом укладення засновниками відповідної угоди.
Засновники біржі – це, як правило, члени ініціативної групи, вони є організаторами її створення.
Засновники біржі формують з власних внесків статутний фонд, призначений для придбання основних фондів, формування оборотних коштів та резервного фонду, достатнього для страхування ризиків.
Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні, іноземні юридичні та фізичні особи, зацікавлені у придбанні, реалізації та обміні профільної для біржі продукції на постійній основі. У разі прийняття нового члена біржі на місце, що звільнилося, або, як виняток, на додатково створене місце він має права і обов'язки засновника.
Членство на біржі визначається паями, які забезпечують право на участь у біржовій діяльності і управлінні біржею, а також на першочергове користування її послугами. Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості «біржового місця», що визначається виходячи з попиту та пропозиції.
Члени товарної біржі мають законодавчо визначені права і можуть самі або через свого посередника виконувати такі дії:
- здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду;
- брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, бути обраними до її керівних органів;
- здійснювати всі правомочності, що випливають із сплати пайового
або вступного внеску;
- відкривати брокерські контори;
- користуватися всіма послугами біржі.
Член товарної біржі зобов'язаний:
- дотримуватися статуту біржі, Правил біржової торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та Біржового комітету (Ради біржі);
- проводити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати Біржовий комітет (Раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, які можуть негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею;
- сплачувати членські внески;
- вести облік здійснюваних угод за формою, визначеною Правилами
біржової торгівлі;
- не розголошувати конфіденційні відомості та комерційну таємницю про діяльність.
Кількість членів біржі регулюється засновниками або за дорученням
біржовим комітетом і встановлюється, виходячи з максимального поєднання інтересів усіх учасників біржових торгів. На товарних біржах нашої держави, як правило, кількість членів біржі становить 60-80 юридичних осіб. Так, на Українській аграрній біржі – 56 юридичних осіб, а вартість місця становить 29 тис. грн.
Кількість повних членів на товарних біржах США залежить від багатьох чинників і коливається від 1402 на Чиказькій торговій біржі з вартістю місця 340 тис. дол. США до 192 - на товарній біржі Канзас-Сіті і відповідно вартістю місця 30 тис. дол. США.