Принцип роботи Дилінгового Центру наступний: дилер приймає заявки від трейдерів, зобов'язуючись їх виконати, але може не виводити їх на міжбанківський ринок, а виробляти розрахунок всередині компанії. Такий принцип називається Dealing Desk (DD), який передбачає втручання з боку дилінгового центру.
Для стабільної діяльності, дилер зобов'язаний мати значний статутний і власний капітал, встановлений в законодавчому порядку. Це дозволяє брокеру покривати всі взяті на себе зобов'язання клієнтів. Як і брокерські компанії, ДЦ можуть регулюватися уповноваженими органами.
Головна відмінність брокера від дилера в тому, що брокер виводить угоди клієнтів на ринок, а ДЦ сам покриває всі операції.
В Україні дилери виступають у ролі інформаційно-консультаційних центрів або навіть фізично не представлені в країні. Гроші ж клієнтів переказуються на рахунки офшорних компаній. Нерідко з валютою навіть не проводяться реальні угоди. Учасники ринку визнають, що надто часто форекс-брокери «крутять» кошти українських клієнтів у межах своїх систем, навіть не виводячи їх на справжній ринок. Простіше кажучи, для людини створюють видимість участі в ринку, а насправді програма просто викачує з нього гроші за принципом банального віртуального казино. Фактично на сьогоднішній день ринок не регулюється і не ліцензується, а знаходиться в тіні. Відсутній також орган нагляду за учасниками ринку.
Біржовий маклер найчастіше зустрічається на фондовій біржі і його функції частково схожі з функціями брокера, але все ж існує відмінність брокера від маклера.
Біржовий маклер – особа (фізична або юридична), яка виконує функції посередника при угодах на біржі. Трейдер надає заявку маклеру, який і реалізує торговельну угоду від свого імені. Маклер має інформацію про всіх поточних котируваннях ціни активів. Перебуваючи безпосередньо в будівлі біржі, маклер приймає і обробляє заявки трейдерів, які перебувають «в ямі» біржі. На позабіржових фінансових ринках біржовий маклер практично не зустрічається, оскільки в ньому немає необхідності при торгівлі через Інтернет.
Таким чином, відмінність брокера від маклера полягає в тому, що брокер лише виводить угоди клієнтів на ринок, а маклер здійснює їх від свого імені. Крім того, брокери можуть бути як на біржовому, так і на позабіржовому ринках, на відміну від маклерів, які зустрічаються лише на біржах.
Інші учасники – це:
фахівці, які займаються аналізом і проводять консультації;
• організатори торгів, які забезпечують здійснення біржового процесу;
• керівники біржі, які відповідають за дотримання чинного законодавства і правил роботи біржі;
• співробітники апарату біржі, які технічно супроводжують біржову
діяльність.
– надання інформації про кон’юнктуру ринку;
– консультації для клієнтів.
Функції брокерської фірми (контори):
– укладання за дорученням замовника угод на біржі;
– купівля-продаж товару, контрактів, товарообмінних операцій, цінних паперів;
– організація угод між клієнтами поза біржею;
– надання клієнтам консультацій з питань біржової і маркетингової діяльності, збір необхідної комерційної інформації;
– документальне оформлення укладених угод;
– інші функції, що не суперечать чинному законодавству і нормативним актам відповідної біржі.
Діяльність брокерської фірми фінансується за рахунок прибутків, одержаних за посередницьку діяльність, і плати за різні маркетингові послуги, надані клієнтам.
У зарубіжній практиці взаємовідносини брокерів з клієнтами оформляються угодами. Основною і часто єдиною умовою такої угоди є угода на брокерське обслуговування.
Договір на брокерське обслуговування укладається між брокерською конторою і підприємством, підприємцем (юридичною або фізичною особою), які бажають продавати або купувати товари через біржу чи конкретну брокерську фірму (контору). Це, як правило, договір на тривале обслуговування, тобто безстроковий. Основна його особливість – він не передбачає виконання ніяких платежів і розрахунків. Цей договір регламентує взаємовідносини, обов’язки і відповідальність сторін лише в тому разі, якщо клієнт доручає брокеру укласти від його імені конкретну угоду. Інакше кажучи, договір на брокерське обслуговування набуває юридичної сили лише тоді, коли між клієнтом і брокером укладено інший договір – договір-доручення або доручення оформлено іншим обумовленим у договорі на брокерське обслуговування способом (наприклад, гарантійним листом).
Після укладення угоди на брокерське обслуговування або договору-доручення клієнт повинен надати брокерській фірмі (конторі) доручення на право укладати угоди від його імені. Тільки за наявності такого доручення може бути дійсним біржовий контракт, яким оформлюється, укладена брокером за дорученням клієнта, біржова угода.
угоді на брокерське обслуговування обумовлено форми й розміри відповідальності сторін у разі невиконання умов цього договору (за конкретним дорученням), а також гарантії відшкодування збитків, яких зазнала одна сторона з вини іншої сторони у разі невиконання нею договірних зобов’язань.
Однією з форм гарантії для брокера є внесення клієнтом на його рахунок застави щодо прийнятого до виконання договору-доручення. Критерієм розміру такої застави може бути рівень брокерської винагороди плюс передбачений в угоді штраф за невиконання клієнтом зобов’язання. Після виконання угоди сума цієї застави повертається клієнту (шляхом відрахування із загальної суми винагороди брокерській фірмі).
При укладанні угоди на брокерське обслуговування брокер зобов’язаний попередити клієнта про порядок виставлення товару на біржові торги і вилучення з них.
Угода-доручення (у зарубіжній практиці наказ-доручення клієнта брокеру, що узгоджується переважно по телефону) укладається між клієнтом і брокерською фірмою (конторою) на здійснення конкретної угоди купівлі-
продажу товару на біржі. По суті, ця угода є частиною угоди на брокерське обслуговування, його продовженням, конкретизацією.
На відміну від угоди на брокерське обслуговування, угода-доручення передбачає реальні дії і зобов’язання, за невиконання яких сторони несуть повну відповідальність. Умови угоди-доручення в майбутньому стають основою для оформлення біржового контракту.
При укладенні угоди-доручення брокер повинен вимагати від клієнта оформлення доручення на право здійснення угоди від його імені, якщо угода на брокерське обслуговування раніше не укладалася і такого доручення не було.
Формулювання окремих умов угоди не повинно допускати двозначності їх тлумачення, що на практиці часто призводить до виникнення суперечок при виконанні біржових контрактів і розрахунків клієнтів з брокерами.
При оформленні доручення необхідно чітко зазначити такі умови:
– місцезнаходження товару (при оформленні угоди-доручення на продаж), документально підтвердити продавцем надання брокеру складської розписки, а також письмової гарантії покупця товару на його оплату
(складська розписка не обов’язкова, якщо в угоді обумовлено стягнення штрафу з продавця за недопоставку товару);
– конкретний термін і умови поставки товару (самовивезення тощо),
умови франкування (відповідальні за транспортні витрати, витрати на завантаження-розвантаження товару), форми розрахунків за поставлений (переданий) товар (попередня оплата, акредитив, інкасо та ін.);
– форми і розміри оплати за брокерські послуги, а також умови розрахунків клієнта з брокером (брокери віддають перевагу акредитивній формі).
Разом з біржовим контрактом брокерська фірма передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеної з ним угоди-доручення. У звіті брокера подається розрахунок остаточної суми винагороди
брокерській фірмі за надану нею посередницьку послугу (з урахуванням фактичної ціни і суми угоди). Окремі брокерські фірми не вважають звіт брокера документом, що є підставою для оплати клієнтом їх послуг, а тільки «кошторисом витрат», і практикують складання і підписання сторонами акта здачі-приймання робіт, передбачених угодою чи договором-дорученням, на основі якого клієнт оплачує послуги брокера. Існує також варіант, коли за домовленістю сторін керівник підприємства-клієнта на звіті брокера пише резолюцію про свою згоду із змістом звіту і дорученням бухгалтерії виплатити брокерській фірмі зазначену у звіті суму.
Види доручень брокеру
Наказ про покупку або продаж товару (наказ по ринку). Клієнт указує кількість контрактів, яку хоче купити або продати. Ціна не призначається, і клієнт лише вказує, що угода повинна бути зроблена якнайшвидше й за найбільш сприятливою ціною.
Наказ брокеру про обмеження ціни. Вказується гранична ціна виконання наказу клієнта. Наказ може бути виконаний тільки за ціною, яка зазначена, або за більш прийнятною ціною.
«Виконати або вбити». Наказ передбачає пропозицію певної ціни, що повинна бути відкинута або прийнята негайно.
Стіп-розпорядження брокерові з обмеженням ціни. Угода повинна бути виконана точно за зазначеною ціною або відкладена до встановлення цієї ціни на біржі.
Розширене стіп-розпорядження про покупку виконується, якщо (і коли) товар за ф’ючерсним контрактом купується за зазначеною у розпорядженні ціною або більше її.
Розширене стіп-розпорядження про продаж виконується, якщо (і коли) товар за ф’ючерсним контрактом продається за зазначеною у розпорядженні ціною або більше її.
Наказ брокеру із указівкою інтервалу часу. Клієнт указує інтервал часу, протягом якого наказ повинен бути виконаний.
Наказ вчасного відкриття або закриття біржі. Виконується за 15 хвилин до відкриття або закриття торгів. Приймається винятково на ризик клієнта.
Наказ про скасування приписує брокеру не брати до уваги попереднє розпорядження.
Комбінований наказ передбачає одночасно два накази брокеру, наприклад, наказ про покупку ф’ючерсних контрактів з різними термінами дії.
Після здійснення брокером угоди, її реєстрації на біржі, внесення біржового збору за угодою та оформлення біржового контракту, по одному примірнику контракту направляють кожному клієнту (контрагенту) для виконання поставки або подання товару і розрахунків за нього.
Брокерська винагорода є ціною послуги брокерської фірми (контори)
і встановлюється за згодою між сторонами, у тому числі на основі співвідношення попиту і пропозиції, у конкретному випадку – на посередницькі послуги.
В оплату праці брокера також входять виплати брокерської контори, що складаються із зарплати і спеціальних премій.
На сьогоднішньому етапі брокерські фірми (контори) стягують плату з клієнтів за надані їм послуги переважно у двох формах:
– відсоток від суми здійсненої угоди (в середньому 2 – 10%, найчастіше
4 – 6%);
– частина різниці між сумою угоди за ціною клієнта і сумою здійсненої угоди за фактичною ціною (часто ця частина винагороди становить 50% від суми «виграшу»).
Розмір брокерської винагороди залежить від таких чинників:
– щільності і конкуренції на ринку брокерських послуг;
– інтересів клієнта та його фінансового становища;
– дефіцитності та оборотності товару;
– від конкретної ситуації та інтересів брокера;
– виду угоди (при угоді з умовою (купівля на виручені від продажу запропонованого товару гроші іншого товару на біржі) рівень брокерської комісії може бути вищим, оскільки тут, по суті, наявні дві угоди – на продаж
на купівлю.
3.4.Ефективність брокерської діяльності
Ефективність брокерської діяльності визначається через систему розрахункових показників:
1. Рівень економічної ефективності брокерської діяльності. Визначається через відношення величини одержаного сумарного прибутку за укладеними угодами до величини всіх видів витрат, пов’язаних з укладанням контракту (від заявки клієнта до оформлення і реєстрації угоди після її укладання). Цей показник розраховується для узагальнення роботи за певний період як для оцінки діяльності брокерської контори і брокерів, так і окремих операцій.
Обсяг прибутку на вкладений капітал – основний узагальнюючий показник оцінки брокерської діяльності. Дає змогу оцінити, наскільки ефективно працює дана брокерська фірма у порівнянні з іншими видами комерційної діяльності; наскільки взагалі доцільне використання капіталу у виробничій діяльності в порівнянні з ефективністю його зберігання на депозитних рахунках банків.
Обсяг прибутку на одного брокера. Дає змогу порівняти рівень ефективності діяльності брокерів у часі і в порівнянні з іншими брокерськими фірмами. Розраховують як відношення обсягу прибутку брокерської фірми до загальної чисельності задіяних у торгівлі брокерів.
Рівень рентабельності брокерських операцій. Визначають як процентне співвідношення між сумою прибутку від укладеної угоди до сумарної вартості даної угоди.
Наведена система показників оцінки ефективності посередницької діяльності використовується як у процесі аналізу (за певний звітний період), так і для прогнозування при розробці ефективної стратегії на перспективу.
4.1. Форми біржових торгів.
4.2. Основні параметри торгівельної сесії.
4.3. Механізм біржової ф’ючерсної торгівлі1.
4.1. Форми біржових торгів
Організація біржових торгів та їх ефективність залежить від спеціалізації біржі, особливостей біржового товару, механізму ведення торгів, технології торгів і т.д. Головним документом, що регламентує організацію біржової торгівлі, є Правила біржової торгівлі, що розробляються і затверджуються кожною біржею самостійно, але з урахуванням чинного законодавства, що регулює біржову діяльність у країні.
Біржовий процес поєднує цілий ряд взаємопов’язаних операцій, що виконуються в певній послідовності. В залежності від технології проведення біржових торгів побудована організація торгів на біржі. Проте для всіх технологій є характерними такі операції: