Дипломная (вкр): Маркетингове дослідження ринку комбікормів України

Розрахуємо індекс теплових відчуттів за формулою:

S = K-0,1T-0,0968Ton-0,0372Pn +0,0367 (37,8-T) , де

K - коефіцієнт сезонності, для теплого періоду становить 8,45;

Т-температура повітря, °С;

Тнп-температура навколишніх поверхонь, °С;

Рn-порціальное тиск водяної пари повітря(для даної температури становить = 26,40 гПа);швидкість руху повітряних мас, м/с.= 8,45-0,1*22-0,0968*19-0,0372*26,40+0,0367(37,80-22)

Значення коефіцієнта теплових відчуттів S дозволяє дати орієнтовну оцінку метеоумовам, згідно розрахованого індексу S=3, на робочому місці спостерігається приємне тепло.

Відповідно до ГОСТ 12. 0. 003-74 ССБТ «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація» всі виробничі фактори діляться на небезпечні та шкідливі. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори в свою чергу діляться на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні чинники.

В процесі роботи я піддавалася дії наступних небезпечних факторів виробничої середи:

-       можливість ураження електричним струмом;

-       можливість виникнення пожежі;

-       можливість механічного травмування;

-       можливість опіків внаслідок випадкового контакту з гарячими поверхнями в середині лазерного принтера.

До шкідливих фізичних виробничих факторів належать:

-       підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

-       підвищений рівень статичної електрики;

-       підвищені рівні запиленості повітря робочої зони;

-       знижена або підвищена вологість і рухливість повітря робочої зони;

-       підвищений рівень шуму;

-       нераціональна організація освітлення робочого місця.

До психофізіологічних виробничих факторів належать:

-       напруга зору;

-       напруга уваги;

-       інтелектуальні та емоційні навантаження;

-       монотонність праці;

-       великі інформаційні навантаження.

Імовірність впливу хімічних та біологічних факторів незначна, але вона значно зростає в переповнених і неправильно вентильованих приміщеннях.

Електробезпека. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам, становить значну потенційну небезпеку тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. . Термічна дія струму спричинює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів. Електролітична дія струму характеризується розкладом (електролізом) крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу. Механічна дія струму загрожує ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту. Біологічна дія струму на живу тканину спричиняє небезпечне збудження клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.

Електробезпека забезпечується виконанням вимог ГОСТ 12. 1. 019-79 «Електробезпека. Загальні вимоги» та ПУЕ. У відповідності з ПУЕ, за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом приміщення поділяються на такі види:

-       Приміщення з підвищеною небезпекою. Характеризуються наявністю однієї з умов: струмопровідного пилу, струмопровідних підлог (металеві, земляні і т. д. ), високої температури (вище 35°С більше 1 доби), відносної вологості (вище 75 % більше 1 доби), можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічного обладнання, яких з'єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання, з іншого боку.

-       Приміщення особливо небезпечні. Характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку ураження електричним струмом: особлива вогкість (вологість близько 100 %), хімічно активна або органічна середу, діюча на ізоляцію (пари кислот, лугів, цвіль, грибки тощо), одночасне наявність двох і більше умов для приміщень підвищеної небезпеки.

-       Приміщення без підвищеної небезпеки. У них відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.

Розглянуто приміщення відносить до приміщення з підвищеної небезпекою, адже підлога, хоча і бетонна, але покрита лінолеумом, який є провідником струму.

Пожежна безпека. Пожежа супроводжується низкою притаманних лише їй явищ, котрі формують так звані "небезпечні фактори пожежі". Вони становлять реальну загрозу життю та здоров'ю людей, що опинились у місці пожежі,. Температура в кімнаті, де відбувається пожежа, може бути 100°С на рівні підлоги й підвищуватися до 600°С на рівні очей дорослої людини. Вдихання такого гарячого повітря обпалює легені, висока температура спричиняє займання одягу, ушкодження шкіри, слизової оболонки, тобто призводить до термічних опіків.

Пожежна безпека забезпечується виконанням вимог НАПБ Б. 03. 002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», ГОСТ 12. 1. 004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги». Виділяють 5 категорій приміщень з вибухопожежною і пожежною небезпекою: А, Б, В, Г і Д.

Таблиця 4. 6

Визначення категорії приміщення по пожежонебезпеці

Приміщення с даним питомим пожежним навантаженням відноситься до категорії В, тому що q<180 МДж/м2.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження стану і розвитку комбікормового ринку України дає змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:

.        Протягом останнього десятиріччя агропромисловий комплекс охопили кризові явища. Найбільш руйнівними вони були у тваринництві і забезпечуючих його галузях: кормовиробництві та у виробництві комбікормів. Комбікорми низької якості: зернові складові становлять у середньому понад 70 %, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Комбікорми для птиці містять до 12-14 % протеїну при нормі 16-17 %, для свиней та ВРХ-11 % при нормі 15-17 відсотків. Недостатній технологічний рівень переробки: лише 20 % продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80 % вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт. Розвиток комбікормової галузі є невід'ємною умовою піднесення вітчизняного тваринництва до рівня конкурентоспроможності економічно розвинених країн.

.        Виробництво комбікормів на сучасному етапі зосереджено на підприємствах підпорядкованих ТОВ «Катеринопільський елеватор», міжгосподарських комбікормових заводах, на підприємствах нових форм власності. Технічна оснащеність лише 40 % комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 30 % потребують часткової реконструкції, а 30 % - докорінної реконструкції та дооснащення. Стан, що склався, зумовлений незадовільним фінансовим положенням як галузі в цілому, так зокрема комбікормових підприємств та машинобудівних заводів, відсутністю економічно обґрунтованих механізмів його покращення. Тому капітальні вкладення, матеріальні і трудові ресурси у період стабілізації виробництва вигідно сконцентрувати у першу чергу на реконструкції діючих комбікормових підприємств, впровадженні на них провідних технологій, конкурентоспроможного устаткування. Реструктуризація комбікормової галузі передбачає подальше роздержавлення та приватизацію підприємств, створення ринкових структур з новою організацією, формами і методами управління.

.        Проблема забезпечення комбікормової галузі сировиною у потрібному асортименті, обсягах та якості - важливий фактор відродження і розвитку вітчизняного виробництва комбікормів. Основними шляхами її вирішення мають бути: формування структури зернового балансу країни у відповідності з потребами тваринництва і комбікормового виробництва; розробка заходів щодо економічного зацікавлення товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва і продажу комбікормовим підприємствам сировини потрібного асортименту, якості та оптимальної вартості; закупка в інших країнах критичних видів компонентів для комбікормів.

.        Дослідження розвитку інтегрування комбікормових підприємств у країнах з ринковою економікою, ефективності пострадянських і сучасних економічних зв'язків прибуткових виробничих структур дозволяють стверджувати, що найбільш прийнятною для комбікормової галузі є вертикальна інтеграція. Позитивною тенденцією інтегрування виробників комбікормової продукції на даний час є входження комбікормових підприємств до функціонуючих виробничих структур ринкового типу. При цьому удосконалення управління передбачає принцип узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької. Однією з ефективних його форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії. Доведено, що у галузі доцільно розвивати такі форми інтегрування: контрактну; агропромислові формування (корпоратизовані відкриті та закриті акціонерні товариства); регіональні асоціації.

.        Комбікорми, як елемент ринкової конкуренції, володіють рядом негативних особливостей, обумовлених в основному монополізмом комбікормового виробництва. У перспективі різко загостриться: конкурентна боротьба виробників комбікормів всередині регіонів, причому об'єктами цієї боротьби стануть не тільки сільськогосподарські та великотоварні тваринницькі підприємства, а й ОПГ (особисті підсобні господарства) населення, що сприятиме зростанню ефективності виробництва, поліпшення якості продукції та розширення його асортименту.

.        Розвиток інтеграційних процесів на принципах взаємного погодження інтересів неможливий без запровадження стратегічного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю, сучасних інформаційних технологій у напрямах: відстеження кон’юнктури ринків сировини, готової продукції, інвестиційних ресурсів, інновацій; вивчення контингенту потенціальних споживачів для розширення і завоювання нових сегментів ринку у країні та за її межами; аналіз можливостей залучення на взаємовигідних умовах постачальників якісної і оптимальної за вартістю сировини; збереження існуючих та розширення ділових зв’язків;

.        На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про важливість підвищення ефективності державної підтримки і регулювання на етапі відродження галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Азарян О. М. Теоретико-практичні аспекти формування ринку комбікормів / О. М. Азарян, О. Ю. Біленький // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - №255. - Т. 8. - С. 1867-1874.

2.      Александрова М. В. Моделирование и анализ рынка комбикормов / М. В. Александрова, Л. Т. Печеная, А. А. Блюмин // Комбикорма. - 2000. - № 3. - С. 24-29.

.        Афанасьев В. Комбикормовая промышленность Украины: прошлое, настоящее, будущее / В. Афанасьев // Комбикорма. - 2008. - №2. - С. 4-9.

.        Афанасьев В. Комбикормовое производство: состояние и проблемы / В. Афанасьев // Комбикорма. - 2008. - №1. - С. 9-13.

.        Беленький А. Ю. Рынок комбикормов - положение и тенденции / А. Ю. Беленький // Stosowane naukove opracovania - 2010. Vol. 1. Ekonomiczne nauki. - Przemysl. Nauka I studia, 2010. - C. 59-61.

.        Беленький А. Ю. Стратегии маркетинга комбикормовой промыш-ленности в условиях кризиса / А. Ю. Беленький // Dynamika naukowych badac - 2010. Vol. 2. Ekonomiczne nauki: Przemysl. Nauka I studia. - C. 64

.        Беляевский И. К. Маркетинговые исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособие. - М. : Финансы и статистика, 2005 - 320с.

8.   Біленький О. Ю. Виробничі потужності комбікормової промисловості України / О. Ю. Біленький. // Матеріали міжнар. наук. -практ. конф. «Маркетинг-дайджест». - Донецьк, 2010. - С. 21-23.

9.      Біленький О. Ю. Невизначеність середовища у стратегії розвитку комбікормової промисловості [Текст] / О. Ю. Біленький // Маркетинг на міжна-родних ринках товарів та послуг: глобальні аспекти: ІІ міжнар. наук. -практ. конф. - Україна-Словаччина, 2011. - С. 20-23.

.        Біленький О. Ю. Чинники та динаміка зростання ринку комбікормів в Україні: реалії та перспективи / О. Ю. Біленький // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - №144. - Т. 10. - С. 234-243

.        Біленький, О. Ю. Дослідження покупців комбікормової продукції в Україні / О. Ю. Біленький, О. М. Азарян // Ринок продовольчих товарів в Україні: реалії та перспективи: монографія: в 2 т. / кол. авт; за наук. ред. О. О. Шубіна. - Донецьк: [ДонНУЕТ], 2010. - Т. 1. - С. 138-154.

.        Борщевський П. П. основні напрями розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості України // Економіка АПК. - 2003. - № 5. - С. 36-47.

.        Галицький Е. Б. Методи маркетингових досліджень. М. : Інститут Фонду «Громадська думка», 2006 - 118 с.

.        Годін А. М. Маркетинг. -М. : Дашков і Ко, 2009

.        Голубков Є. П. Маркетингові дослідження. -М. : Финпресс, 2008

.        Голубков Є. П. Маркетингові дослідження: теорія, практика і методологія. -М. : Финпресс, 2005

.        Дурович А. П. Практика маркетингових досліджень. -

.        М. : Видавництво Гревцова, 2008

.        Єранкін О. О. Особливості проведення маркетингових досліджень суб’єктами агробізнесу України в сучасних умовах // Економіка АПК. - 2008. -№2. - С. 16 - 21.

.        Ілляшенко СМ. , Баскакова М. Ю. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Сумський держ. ун-т. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 192 с.

.        Кім С. А. Маркетинг. -М. : Дашков і Ко, 2010

.        Климик Г. Вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності управління комбікормовим виробництвом [Електронний ресурс] / Г. Климик. - Режим доступу: www. confcontact. com/ 2008julie/klimik. htm.

.        Козаченко О. Цінова політика і діяльності комбікормових підприємств // О. Козаченко. - Агроінком. - 2007. - №11. - С. 50-53

.        Косенков СІ. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. -К. : Видавничий дім "Скарби", 2004. -464 с.

.        Котлер Ф. Основи маркетингу. -СПб. ,-М. : «Финпресс»

.        1994 - 200-234 с.

.        Кошкалда І. В. Маркетингові дослідження: Навч. посібник/Харківський національний аграрний ун-т ім. В. В. Докучаева. -X. , 2007. -158 с.