Материал: Опорный конспект

Ідентифікація та перевірка істинності

1 Основні поняття та концепції

З кожним об’єктом комп’ютерної системи (КС) пов’язана деяка інформація, що однозначно ідентифікує його. Це може бути число, рядок символів, алгоритм, що визначає даний об’єкт. Цю інформацію називають ідентифікатором об’єкта. Якщо

об’єкт має деякий ідентифікатор, зареєстрований у мережі, він називається

законним (легальним) об’єктом; інші об’єкти належать до незаконних

(нелегальних).

Ідентифікація об’єкта – одна з функцій підсистеми захисту. Ця функція

виконується в першу чергу, коли об’єкт робить спробу ввійти в систему. Якщо процедура ідентифікації завершується успішно, даний об’єкт вважається законним для даної системи.

Наступний крок - аутентифікація об’єкта (перевірка істинності об’єкта). Ця

процедура встановлює, чи є даний об’єкт саме тим, за кого він себе подає.

Після того, як об’єкт ідентифікований і підтверджена його істинність, можна встановити сферу його дії та доступні йому ресурси КС. Таку процедуру називають наданням повноважень (авторизацією).

Наведені процедури ініціалізації є процедурами захисту і належать до одного об’єкта КС.

У випадку захисту каналів передачі даних підтвердження істинності (аутентифікація) об’єктів означає взаємне встановлення істинності об’єктів, що

зв’язуються між собою по лініях зв’язку. Процедура підтвердження істинності виконується звичайно на початку сеансу в процесі встановлення з’єднання абонентів. (Термін "з’єднання" вказує на логічний зв’язок (потенційно двосторонній) між двома об’єктами системи. Мета даної процедури – забезпечити впевненість, що з’єднання встановлене із законним об’єктом і вся інформація дійде до місця призначення.

Уконтексті мережних комунікацій можна виділити такі типи порушення захисту:

1)розкриття вмісту (передача інформації особі, яка не має права на

інформацію);

2)аналіз потоку даних (встановлення логічної структури з’єднання, довжин

повідомлень, їх кількості, кількості учасників і т. ін.);

3)імітація. Впровадження в потік повідомлень від помилкового джерела. Тобто

зловмисник видає свої повідомлення за повідомлення істинного учасника;

4)модифікація вмісту. Зміна вмісту (зміна, вставка, видалення, реорганізація

частини або цілого повідомлення);

5)модифікація послідовності повідомлень;

6)модифікація тимчасових характеристик. Затримка й наступне відтворення

характеристик;

7)зречення.

Міри, прийняті у зв’язку з пунктами (1) і (2), були розглянуті в традиційному шифруванні.

Міри, прийняті відносно пунктів (3) – (6) належать до питань аутентифікації повідомлень.

Міри, прийняті відносно пункту (7) – питання цифрового підпису.

2 Функції аутентифікації

Ваутентифікації повідомлень можна виділити два рівні:

низький. Виконується функція що породжує аутентифікатор;

62

Рисунок 5 – Шифрування з відкритим ключем: автентичність Щоб забезпечити і таємність, і автентичність виконують наступну процедуру:

відправник A шифрує повідомлення своїм таємним ключем K B A (це забезпечує

аутентифікацію), потім шифрує отриманий на попередньому етапі шифр відкритим ключем K A B одержувача B (забезпечується таємність), а одержувач у

свою чергу, для розшифрування повідомлення використає свій таємний ключ K B B , а потім відкритий ключ K A A .

Рисунок 6 – Шифрування з відкритим ключем: конфіденційність й автентичність

2.2 Код автентичності повідомлення

Альтернативна техніка аутентифікації припускає приєднання до повідомлення невеликого блоку даних, створеного з використанням таємного колюча. Приєднаний блок має фіксований розмір і, як правило, називається

криптографічною контрольною сумою або кодом автентичності повідомлення

(MAC).

При цьому вважається, що користувачі A та B володіють таємним ключем K. Щоб послати повідомлення адресату B відправник A обчислює код автентичності повідомлення як функцію ключа MAC CK (M ) . Повідомлення з

доданим до нього значенням MAC пересилається адресату. Одержувач виконує аналогічні обчислення і одержує своє значення MAC. Отримані результати порівнюються. У випадку збігу, можна стверджувати:

одержувач може бути впевнений, що повідомлення не було змінено;

одержувач може бути впевнений, що повідомлення автентично, оскілки нікому не відомий ключ K;

якщо повідомленню привласнено порядковий номер, як наприклад, у протоколі TCP, то одержувач може бути впевнений у правильній послідовності одержуваних даних.

Рисунок 7 – Аутентифікація повідомлень із використанням MAC Необхідно зазначити, що функція MAC, може не мати властивість оберненості, що робить її більш стійкою відносно атак.

Конфіденційність може бути забезпечена в цьому випадку шляхом шифрування повідомлення або перед обчисленням функції MAC (рис. 8), або після її обчислення (рис. 9).

65