Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Одеська юридична академія"
Кафедра журналістики
Курсова робота
Правові аспекти діяльності засобів масової інформації на прикладі української журналістики
Студентки ІІ курсу І групи
факультету журналістики
Вовченко Юлії Сергіївни
Науковий керівник:
доктор наук із соціальних
комунікацій, професор
Кузнєцова Т.В.
Одеса - 2015
Зміст
масовий інформація журналіст правовий
Вступ
Розділ 1. Законодавство про засоби масової інформації
.1 Правове середовище діяльності засобів масової інформації на прикладі зарубіжних країн
.2 Місце засобів масової інформації у єдиному інформаційному просторі та їх правове регулювання в Україні
.3 Перспективи розвитку законодавства щодо засобів масової інформації в Україні
Висновок до розділу 1
Розділ 2. Проблеми діяльності сучасних засобів масової інформації
.1 Порушення норм чинного законодавства щодо діяльності журналіста та випадки цензури в Україні серед вітчизняних мас-медіа
.2 Регулювання діяльності ЗМІ під час виборів в Україні та виявлення порушень на прикладі аналізу виборчих кампаній 2006, 2012, 2014 років
Висновок до розділу 2
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Проблема правового регулювання діяльності сучасних ЗМІ з кожним днем набуває все більшої популярності, як в світовій журналістиці, так й на вітчизняних фронтах. Адже саме за допомогою засобів масової інформації суспільство поглинає великий потік даних, який структурується законодавством. Ця проблема вивчається та вирішується багатьма науковцями та дослідниками. Зокрема, М. Прайс та П. Круг, виокремлюють чотири основні аспекти правового середовища, в якому діють засоби масової інформації та завдяки якому законодавство або сприяє, або перешкоджає їх незалежності й ефективності. Тому питання про свободу преси та обмеження її функціонування є одним із найболючіших на даному етапі розвитку медіа простору. Форми законодавчого, економічного та політичного обмеження преси у суспільстві мають довгу історію, ще з часів Стародавнього Риму. Так у 1485 році з'явилися чіткі ознаки церковної цензури преси - всього через 35 років після винаходу Гуттенбергом друкарського верстата, а в 1559 році обнародувано перший список заборонених книг [10].
Конституційні гарантії свободи слова в Україні базуються на відповідних нормах міжнародного права, являють собою їх своєрідне продовження. Вважається, що "... повноцінна свобода преси, правова і моральна відповідальність журналіста належать до вищих цінностей демократії, яка, однак є не кінцевою станцією, а процесом суспільного розвитку" [8].
В умовах розбудови України як демократичної правової держави особливої актуальності набуває проблема забезпечення свободи слова та свободи преси, яка неможлива без забезпечення гарантії отримання якісної, правдивої та об'єктивної інформації.
На сьогоднішній день центральною проблемою розвитку інформаційної сфери є забезпечення права на вільне одержання і обмін інформацією. Воно потребує не політичних декларацій. А кропіткої роботи та пошуку відповідних законодавчих механізмів, унеможливлення тиску на засоби масової інформації з боку владних структур та фінансових кланів.
Оскільки проблема функціонування законодавства стосовно засобів масової інформації в Україні стосується кожного громадянина який є споживачем новин, що подають, вона є дуже важливою у наш час. Саме цим визначається актуальність даної курсової роботи.
За основу дослідження були взяті випадки порушення норм чинного законодавства щодо діяльності журналіста в ЗМІ за 2010-2011рр. (газета "Сьогодні", Національне радіо, телеканал СТБ, 5 канал тощо).
Об'єктом нашої роботи курсової роботи є процес порушення правових норм в журналістиці.
Предметом нашого дослідження є порушення чинного законодавства України журналістами.
Мета нашої курсової роботи полягає у комплексному вивченні та виявленні особливостей функціонування ЗМІ в Україні на сучасному етапі розвитку законодавства.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
проаналізувати місце ЗМІ в інформаційному просторі;
виявити основні порушення правових норм у журналістиці;
простежити дії журналістів під час виборів 2006, 2012, 2014 рр., в Україні;
дослідити основні порушення чинного законодавства щодо діяльності ЗМІ.
Для виконання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, обробка і узагальнення отриманих відомостей, аналіз діяльності ЗМІ в умовах існуючих правових норм.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у нашій роботі ми звертаємо увагу на порушення прав журналіста, зафіксованих в діючому законодавстві, під час професійної діяльності, а не розглядаємо це поняття саме по собі.
Курсова робота складається з двох розділів. Розділ 1 - теоретичний - складається з трьох частин. В них розглядаються теоретичні відомості про правові норми, які регулюють діяльність журналіста, перспективи їх розвитку в Україні та місце ЗМІ в інформаційному просторі. У розділі 2 проаналізовано порушення щодо журналістів телеканалу "СТБ" та "5 канал", Національного радіо та газети "Сьогодні" та виконання журналістами професійного обов'язку відповідно до законодавства під час виборів 2006, 2012, 2014 років.
Розділ 1. Законодавство про засоби масової інформації
.1 Правове середовище діяльності засобів масової інформації на прикладі зарубіжних країн
Діяльність зарубіжних ЗМІ, а саме правові засади на яких ґрунтується журналістика є першоджерелом, яке слугує орієнтиром у розробці законодавчих актів щодо українських мас-медіа. Знання й досвід європейських й американських колег є ковтком води для вітчизняних дослідників, вони беруть їх роботу, як наочних приклад.
Для початку слід зазначити, що правове регулювання засобів масової інформації в демократичних країнах здійснюється законами, які є гарантією, з одного боку, свободи засобів масової інформації, з іншого - права людини на свободу одержання інформації, свободу висловлень і самовираження, плюралізм думок у суспільстві, підконтрольність засобів масової інформації суспільству, їхню відповідальність. Система законів у цих країнах складалася протягом декількох століть і еволюціонувала в напрямку розвитку й збереження тендітного, тонкого балансу між свободою засобів масової інформації й обмеженням їх в ім'я права на повагу до особистого життя, права кожної людини на свободу вираження своєї думки та в ім'я збереження плюралізму в суспільстві. Таким чином, функції й місце засобів масової інформації в суспільстві визначаються як спосіб інформування суспільства і як спосіб контролю суспільства за діяльністю влади, що, природно, як правило, виключає можливість влади безпосередньо керувати засобами масової інформації, використовуючи їх задля своїх цілей. Проте, влада, держава зберігають деяку можливість регулювати й контролювати процеси в області засобів масової інформації.
У конституціях деяких країн (Нідерланди, Іспанія, Швеція) передбачено захист права громадян на одержання необхідної інформації, а суди Франції, Німеччини, США звертаються до положень конституції для забезпечення такої гарантії. Відповідно до Конституції Нідерландів "урядові органи повинні дотримувати права громадськості на доступ до інформації" (стаття 110). Конституція Швеції гарантує всім громадянам "у їхніх відносинах із державною службою... вільне одержання будь-якої інформації або можливість ознайомитися з іншими думками". Австралія, Австрія, Канада, Німеччина і США - країни з федеральним державним устроєм. В Австралії, Канаді і США основні законі, що стосуються засобів масової інформації, включаючи закони про наклеп і втручання в приватне життя, - закони суб'єктів федерації. В Австрії федеральний уряд має всі повноваження при вирішенні питань, пов'язаних із засобами масової інформації.
Саме від питання впливу правової системи (законодавства і практики) на засоби масової інформації в тій чи іншій державі залежить створення (чи навпаки перешкода створенню) сприятливого середовища для незалежних мас-медіа. В аналізі головну увагу передусім зосереджено на традиційних засобах масової інформації - пресі, радіо і телебаченні. Однак, у наш час усе більшої ваги набувають проблеми, що стосуються правового регулювання діяльності Інтернету. Інтернет використовується журналістами як засіб зв'язку і тому потребує такої самої уваги з погляду свободи слова, як і традиційні ЗМІ.
Сучасні зарубіжні дослідники, зокрема М. Прайс та П. Круг, виокремлюють чотири основні аспекти правового середовища, в якому діють засоби масової інформації та завдяки якому законодавство або сприяє, або перешкоджає їх незалежності й ефективності:
) збір інформації;
) регулювання змісту;
) нейтральне стосовно змісту регулювання, яке водночас здатне впливати на зміст побічно;
) захист журналістів у процесі їхньої професійної діяльності, у тому числі захист від фізичного нападу.
Збір інформації - основна функція преси в демократичному суспільстві - є головною передумовою ефективної роботи засобів масової інформації. До законів про інформацію належать закони, що визнають і гарантують суспільний доступ до урядової інформації й інститутів; винятки тут становлять випадки, котрі стосуються сфери національної безпеки, захисту таємниці особистого життя, запобігання злочинів і деяких інших випадків. До питання ефективності також мають відношення закони, що стосуються ліцензування й акредитації журналістів.
Інша низка законів, що стосується регулювання змісту (тут мається на увазі втручання з боку державних органів) чи законними засобами (тобто на підставі законодавчих актів та норм, створених судовими органами), чи позазаконними засобами (урядовими актами, не заснованими на законодавчих або судових нормах, що мають пряме відношення до регулювання змісту). Ці закони, спрямовані на забезпечення відповідних державних, суспільних і приватних інтересів, діють шляхом здійснення різноманітної попередньої цензури, створення обмежень для доступу на ринок інформації, а також режимів наступного покарання за явні порушення свобод журналістів. Коло таких проблем (що стосуються змісту) і їхні методи розв'язання є найкращим свідченням наявності в суспільстві сприятливого середовища для засобів масової інформації.
До третьої категорії належать закони, що не стосуються безпосередньо редакційного змісту, тобто зовні нейтральні стосовно змісту, але справляють на нього побічний вплив і тому створюють небезпеку зовнішнього маніпулювання при їхньому застосуванні; або ж це закони, призначені захистити засоби масової інформації від тиску ззовні.
Щодо питання захисту журналістів у ході їхньої професійної діяльності, то даний аспект передбачає два моменти. По-перше, гарантія зайнятості журналістів; при розгляді цієї проблеми слід звернути увагу на так звану внутрішню свободу преси або на відносини між журналістами і власниками засобів масової інформації. По-друге, це питання фізичної безпеки: журналістам часто доводиться стикатися з погрозами і зазнавати фізичного переслідування з боку або органів державної влади, або приватних осіб; ступінь захисту журналістів з боку даної правової системи є ключовим компонентом сприятливого середовища.
До зазначеного вище в цілому можна додати таке. По-перше, визнання факту, що регулювання змісту правовими засобами здійснюється як загальноприйнятими законами (законами, які застосовуються до всіх осіб у межах юрисдикції даних правових систем і прямо не стосуються засобів масової інформації), так і спеціальними законами, які стосуються цих засобів. Цей аспект має важливе значення при вирішенні питання про конституційність конкретних урядових актів. Справа в тому, що виходячи із зовнішніх ознак набагато складніше заперечити конституційність (у плані свободи преси) того або іншого загальноприйнятого закону, ніж спеціального закону про засоби масової інформації. Так, як, загальноприйняті закони стосуються саме тих аспектів, у яких діяльність засобів масової інформації перетинається з основною правовою системою.
Щодо спеціальних законів про засоби масової інформації, то тут відокремлюються дві їх категорії:
закони про засоби масової інформації або закони про пресу, що у багатьох країнах є основними у регулюванні засобів масової інформації;
законодавчі акти, що стосуються більш конкретних, вузьких тем, як-то регулювання мовлення або права й обов'язки журналістів.
По-друге, варто зазначити, у правовому середовищі, в якому діють засоби масової інформації, значну роль відіграють не тільки державні акти, а й приватний сектор. Наприклад, одним з важливих моментів збору інформації є обсяг доступу до інформації про приватні підприємства й осіб. Щодо прямого впливу на зміст, то у всіх правових системах приватні підприємства і фізичні особи можуть подавати позови з вимогою порушити судову справу у разі порушення їхніх прав з боку засобів масової інформації. Що ж до непрямого впливу, то тут значну вагу, особливо у випадку приватного володіння засобами масової інформації, мають не лише державні структури, а й приватні особи і компанії.
Нарешті, розгляд правових норм має ширший характер. До них належать не тільки законодавчі акти, а і нормативні адміністративні акти, з огляду на потенційно застосовані конституційні і міжнародні норми тощо.
.2 Місце засобів масової інформації у єдиному інформаційному просторі та їх правове регулювання в Україні
Перехід до інформаційного суспільства і розвиток єдиного інформаційного простору України нерозривно пов'язаний із подальшою демократизацією політичного і громадського життя, реформуванням соціально-економічної сфери. В контексті інформаційної політики та державного управління національною інформаційною сферою це означає визнання презумпції відкритості інформації для громадян і захист їх інформаційних прав. Також це говорить про орієнтацію головних компонентів єдиного інформаційного простору на забезпечення вільної циркуляції інформації, втілення в життя конституційного права на вільний пошук, одержання, виробництво і поширення інформації. Перехід України до нового типу економічного розвитку, громадянського суспільства і правової держави, політичний плюралізм породжують величезну суспільну потребу в інформації. Необхідність задоволення цієї потреби й обумовлює особливу роль ЗМІ у житті суспільства. При цьому повною мірою виявляються такі властивості ЗМІ, як масовість, тираж, періодичність, використання інформаційних ресурсів, що постійно поповнюються, створення первинної інформації, застосування сучасних інформаційних технологій і засобів телекомунікації. ЗМІ є діючим каналом інформування суспільства щодо діяльності влади та його реакції на дії влади. Ці особливості роблять ЗМІ найважливішим соціальним інститутом, однією із складових інформаційного єдиного простору України як об'єкта державного управління.
На цей час не вирішено ще багато проблем, що пов'язані зі свободою доступу до інформації журналістів, із правовою охороною особистої таємниці в журналістиці, захистом громадянина і суспільства від помилкової і несумлінної інформації, що поширюється ЗМІ. Останні не виконують у повному обсязі освітніх завдань та завдань зберігання і розвитку національних культур.