Дипломная (вкр): Розробка інформаційного веб-сайту з використанням мови програмування PHP

GRAB - це завантажувач операційної системи <#"870102.files/image046.jpg">

Рисунок 1.46 - Встановлення завантажувача GRAB

. Закінчення встановлення.

Після закінчення встановлення операційної необхідно вибирати пункт "Перезавантаження".

Рисунок 1.47 - Закінчення встановлення

. Після перезавантаження ввожу свій логін і пароль для входження в операційну систему.

Рисунок 1.48 - Вхід в операційну систему

Процес встановлення операційної системи успішно закінчено.

1.3.3 Оновлення та налаштування GNU Ubuntu 12.04.3 Server

Після встановлення операційної системи її необхідно обновити.

Для початку необхідно обновити список репозиторіїв і провести пошук індексів обновлених версій програм, драйверів, ядра й усього іншого.

Це робиться командою:

apt-get update

Тепер установлюю всі доступні оновлення:

apt-get upgrade

Рисунок 1.49 - Оновлення операційної системи

1.4 Встановлення та налаштування програмного забезпечення

Програ́мне забезпе́чення (ПЗ; англ. <#"870102.files/image050.jpg">

Рисунок 1.50 - Створення користувача root

Для того щоб ввійти в root необхідно ввести команду:

Рисунок 1.51 - Вхід в режим суперкористувача

Для того, щоб вийти з root необхідно скористатися комбінацією клавіш Ctrl+D, або ввести команду exit.

1.4.2 Встановлення веб-сервера Apache

Apache HTTP-сервер - відкритий веб-сервер Інтернет для UNIX-подібних, Microsoft Windows, Novell NetWare та інших операційних систем.розроблюється та підтримується спільнотою розробників відкритого програмного забезпечення під керівництвом Apache Software Foundation.сервер Apache є самостійним, некомерційним, вільно розповсюджуваним продуктом. Продукт підтримує безліч можливостей, багато з яких реалізовані як скомпільовані модулі, які розширюють основні функціональні можливості. Вони різняться від серверної підтримки мов програмування до схем аутентифікації. Існують інтерфейси для підтримки мов програмування Perl, Python, Tcl і PHP.

Популярні методи стискування на Apache включають зовнішній модуль mod_gzip, створений для зменшення розміру веб-сторінок, переданих по HTTP.

Функції віртуального хостингу дозволяють одній інсталяції Apache обслуговувати різні веб-сайти. Наприклад, одна машина, з однією інсталяцією Apache може одночасно містити www.example.com, www.test.com, test47.test-server.test.com і так далі.

Для встановлення необхідно використати команду:

apt-get install apache2

Рисунок 1.52 - Встановлення веб-сервера

Після нажимання клавіші "Y" веб-сервер Apache успішно встановлюється.

1.4.3 Встановлення інтерпретатора PHP

PHP (англ. PHP: Hypertext Preprocessor - PHP: гіпертекстовий препроцесор), попередня назва: Personal Home Page Tools - скриптовамова програмування, була створена для генерації HTML-сторінок на стороні веб-сервера. PHP є однією з найпоширеніших мов, що використовуються у сфері веб-розробок (разом із Java, .NET, Perl, Python, Ruby). PHP підтримується переважною більшістю хостинг-провайдерів. PHP - проект відкритого програмного забезпечення.інтерпретується веб-сервером в HTML-код, який передається на сторону клієнта. На відміну від скриптової мови JavaScript, користувач не бачить PHP-коду, бо браузер отримує готовий html-код. Це є перевага з точки зору безпеки, але погіршує інтерактивність сторінок. Але ніщо не забороняє використовувати РНР для генерування і JavaScript-кодів які виконуються вже на стороні клієнта.- мова, яка може бути вбудована безпосередньо в html-код сторінок, які, в свою чергу коректно будуть оброблені PHP -інтерпретатором. Механізм РНР просто починає виконувати код після першої екрануючої послідовності (<?) і продовжує виконання до того моменту, коли він зустріне парну екрануючу послідовність (?>).

Велика різноманітність функцій PHP дають можливість уникнути написання багаторядкових призначених для користувача функцій на C або Pascal.

Для встановлення цього інтерпретатора ввожу команду:

apt-get install php5

Рисунок 1.53 - Встановлення інтерпретатора PHP

Інтерпретатор мови PHP успішно встановлений.

1.4.4 Встановлення бази даних MySQL

Систе́ма керування ба́зами да́них (СКБД) - комп'ютерна програма чи комплекс програм, що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних.- вільна система керування реляційними базами даних.був розроблений компанією "ТсХ" для підвищення швидкодії обробки великих баз даних. Ця система керування базами даних (СКБД) з відкритим кодом була створена як альтернатива комерційним системам. MySQL з самого початку була дуже схожою на mSQL, проте з часом вона все розширювалася і зараз MySQL - одна з найпоширеніших систем керування базами даних. Вона використовується, в першу чергу, для створення динамічних веб-сторінок, оскільки має чудову підтримку з боку різноманітних мов програмування.

Для встановлення цієї бази даних пишу команду:

apt-get install mysql-server

Розпочалося встановлення системи управління базами даних.

Рисунок 1.54 - Встановлення бази даних MySQL

У процесі встановлення необхідно ввести пароль для доступу до бази даних.

Рисунок 1.55 - Ввід пароля до бази даних

Далі необхідно ввести ще раз пароль, для перевірки на правильність.

Рисунок 1.56 - Повторне введення паролю

Система управління базами даних MySQL успішно встановлена.

1.4.5 Зв'язка встановлених сервісів

Головні сервіси на сервері уже встановлені, але тепер їх необхідно зв'язати, щоб вони коректно працювали один з одним.

Для цього ввожу одразу кілька команд:

apt-get install libapache2-mod-php5apt-get install libapache2-mod-auth-mysqlapt-get install imagemagickapt-get install php5-mysql

Після установлення, я перезавантажую веб-сервер:

/etc/init.d/apache2 restart

Робота з домашньої папки.

Для зручності роботи хотілося, щоб сайти, які я створюю розташовувалися в домашній папці, наприклад в папці projects.

Робиться це так:

Відкриваю файл зі списком віртуальних хостів

gedit /etc/apache2/httpd.conf

і додаю наступний запис:

127.0.0.2

<VirtualHost 127.0.0.2>site1"/home/user/projects/site1"

</VirtualHost>

Для додавання декількох віртуальних хостів просто необхідно клонувати цей запис потрібну кількість разів.

Після цього відкриваю файл

gedit /etc/hosts

і додаю наступний рядок для кожного зі знову створених віртуальних хостів.

# My Virtual Hosts

.0.0.2 site1

Тепер необхідно перезапустити сервер Apache. Робиться це наступною командою:

sudo /etc/init.d/apache2 restart

Якщо Apache видав повідомлення [ОК], то все пройшло вдало і тепер створена своя папка для кожного сайту.

Якщо є помилка, то необхідно повторити процедуру заново.

Для того, щоб подивитися версію php і взагалі запустився він чи ні, можна створити в папці /home/user/projects/site1 файл info.php:

<?php_info();

?>

Відкрити цей файл із браузера: <#"870102.files/image057.jpg">

Рисунок 1.57 - Встановлення паролю для phpmyadmin.

Після цього перезапускаю апач командою:

/etc/init.d/apache2 restart

провіряю:://localhost/phpmyadmin

Усе працює.

1.4.7 Встановлення Samba file server

Samba - вільна <#"870102.files/image058.jpg">

Рисунок 1.58 - Встановлення Samba file server

Встановлення успішно завершене.

.4.8 Встановлення OpenSSH

OpenSSH - відкрита реалізація клієнта і сервера для роботи за протоколами SSH та SFTP, набір програм, що надають шифрування сеансів зв'язку у комп'ютерних мережах. Він був створений під керівництвом Teo де Раадта як відкрита альтернатива власницькій реалізації від SSH Communications Security.

Встановлення відбувається командою:

apt-get install openssh-server

Рисунок 1.59 - Встановлення OpenSSH

Все, тепер ssh-сервер встановлений та запущений.

Щоб його зупинити/запустити/запустити знову треба ввести команду:

/etc/init.d/ssh stop | start | restart

Для того щоб під’єднатися до серверу через ssh треба в терміналі ввести:

user@host

де user - ім’я користувача.- ім’я, або IP-адреса сервера.

Для підключення з windows необхідно використати PuTTY.

Конфігураційний файл openssh-server знаходиться:

/etc/ssh/sshd_config

1.4.9 Встановлення dns-серверу bind

//лабораторна робота №2 ТНТУ 10

Доменна система імен (Domain Name System, DNS) - це розподілена база даних, яка містить інформацію про комп’ютери (хости), підключені до мережі Інтернет. Найчастіше інформація включає ім’я машини, ІР-адресу та дані для маршрутизації пошти.

Для звернення до хостів в мережі Інтернет використовуються 32-розрядні ІР-адреси, що однозначно ідентифікують будь-який комп’ютер в цій мережі. Однак для користувачів застосування ІР-адрес при звертанні до хостів є незручним. Тому було створено систему перетворення імен, яка дозволяла б комп’ютеру у випадку відсутності у нього інформації про відповідність імен та ІР-адрес отримати необхідні відомості від DNS-сервера, ІР-адреса якого зберігається в налаштуваннях підключення до Інтернет.

Таким чином, основне завдання DNS - перетворення імен комп’ютерів в ІР-адреси і навпаки.

Для реалізації системи DNS було створено спеціальний мережений протокол DNS. В мережі також є спеціальні виділені інфомаційно-пошукові сервери - DNS-сервери.сервери (сервери імен DNS) - це комп’ютери, на яких зберігаються ті частини бази даних простору імен DNS, за які дані сервери відповідають, і, на яких функціонує програмне забезпечення, що обробляє запити DNS-клієнтів і видає на них відповіді.клієнт - це будь-який мережений вузол, який звернувся до DNS-сервера для перетворення імені вузла в ІР-адресу чи, навпаки, ІР-адреси в ім’я вузла.

Основою DNS є уявлення про ієрархічну структуру доменного імені. Кожен сервер, відповідальний за ім’я, може передавати відповідальність за наступну частину домена іншому серверу (з адміністративної точки зору - іншій організації чи людині). Це дозволяє скласти відповідальність за актуальність інформації на сервери різних організацій (людей), що відповідають тільки за "свою" частину доменного імені.

Характеристики DNS:

·        Розподіленість адміністрування (відповідальність за різні частини ієрархічної структури несуть різні люди чи організації)

·              Розподіленість зберігання інформації (кожен вузол мережі в обов’язковому порядку повинен зберігати тільки ті дані, як івходять в зону його відповідальності і (можливо) адреси кореневих DNS-серверів)

·              Кешування інформації (вузол може зберігати деяку кількість даних не із своєї зони відповідальності для зменшення навантаження на мережу)

·              Ієрархічна структура (усі вузли об’єднані в дерево, і кожен вузол може або самостійно визначати роботу розміщених нижче вузлів, або передавати їх іншим вузлам)

·              Резервування (за зберігання і обслуговування своїх вузлів (зон) відповідають (зазвичай) кілька серверів, розмежованих як фізично, так і логічно, що забезпечує збережуваність даних та продовження роботи навіть у випадку збою одного з вузлів).

Як працює DNS.Для перетворення імен машин в ІР-адреси програми прикладного рівня, такі як Netscape Navigator і т. п., викликають підпрограму gethostbyname. Якщо конфігурація машини передбачає використання DNS, gethostbyname запитує адресу в сервера імен, ІР-адреса якого вказана в налаштуваннях підключення до Інтернет.

Сервери імен бувають рекурсивними та нерекурсивними. Нерекурсивний сервер діє наступним чином: якщо у нього є адреса, кешована з попереднього запиту, або якщо вона авторитетна для домена, до якого відноситься ім’я, то він дає відповідну відповідь. В протилежному випадку замість правильної відповіді він відсилає до авторитетних серверів іншого домена, які повинні знати відповідь.

Рекурсивний сервер повертає тільки реальні відповіді та повідомлення про помилки. Базова процедура обробки запиту по суті така ж; єдина відмінність полягає в тому що цей сервер імен сам займається обробкою відсилок (відсилань), не передаючи їх клієнту.

Проте у відслідковуванні сервером відсилань є один побічний ефект: у його кеш надходить інформація про проміжні домени. Серверу домена високого рівня (такого як com чи ua) не рекомендується зберігати інформацію, що запитується машиною, розміщеною на кілька рівнів нижче. Його кеш швидко наповниться, і через додаткові затрати часу на обробку рекурсивних запитів пропускна здатність сервера знизиться.

У зв’язку з цим сервери імен нижчих рівнів зазвичай є рекурсивними, а сервери вищих рівнів (верхнього чи частково другого) - нерекурсивними.

Динамічний DNS - технологія, що дозволяє інформації на DNS-сервері оновлюватися в реальному часі, і (за бажанням) в автоматичному режимі. Вона застосовується для присвоєння постійного доменного імені пристрою (комп’ютеру, мереженому накопичувачу) з динамічною ІР-адресою. Це може бути ІР-адреса, отримана по DHCP чи по IPCP в РРР-з’єднаннях (наприклад, при віддаленому доступі через модем). Інші машини в Інтернеті можуть встановлювати з’єднання з цією машиною по доменному імені і навіть не знати, що ІР-адреса змінилася.

Динамічна DNS також часто застосовується в локальних мережах, де клієнти отримують ІР-адресу по DHCP, а потім реєструють свої імена в локальному DNS-сервері.

Приклади управління службою DNS:

·        установка служби DNS;

·              створення основної та додаткової зони прямого перегляду;

·              створення зони оберненого перегляду;

Зона прямого перегляду (forward lookup zone) - зони, які служать для перетворення імен вузлів в ІР-адреси. Найчастіше для цього використовуються записи типу A, CNAME, SRV.

Зона оберненого перегляду (reverse lookup zone) - зони, які служать для визначення імені вузла за його ІР-адресою. Основний тип запису PTR.

Порядок встановлення DNS серверу:

Ввожу команду для встановлення:

apt-get install bind9

Рисунок 1.60 - Встановлення DNS сервера Bind

Судячи по документації та порадах багатьох системних адміністраторів, bind настійно рекомендують запускати в chroot середовищі. Для цього спочатку треба зупинити bind:

/etc/init.d/bind9 stop

Щоб вказати серверу, що він повинен запускатися в chroot середовищі потрібно відредагувати такий файл /etc/default/bind9 командою:

/etc/default/bind9

Змінивши в ньому стрічку OPTIONS="-u bind" на OPTIONS="-u bind -t /var/lib/named".

Тепер потрібно створити всі необхідні для роботи bind в chroot середовищі директорії:

/var/lib/named/dev/null c 1 3/var/lib/named/dev/random c 1 8666 /var/lib/named/dev/null /var/lib/named/dev/random-R bind:bind /var/lib/named/var/*-R bind:bind /var/lib/named/etc/bin

Тепер потрібно видалити налаштування bind з apparmor, так як apparmor стає непотрібним, при запуску bind в chroot середовищі:

rm /etc/apparmor.d/usr.sbin.named

Перезапускаю apparmor:

/etc/init.d/apparmor restart

Запускаємо bind9:

/etc/init.d/bind9 start

Якщо все зроблено правильно, то помилок бути не повинно. Якщо bind раптом не запустився, то варто перевірити /var/log/syslog на наявність помилок:

/var/log/syslog

Якщо все працює правильно, то потрібно приступити до налаштування зони для мого домену domain.com

Створюю файл конфігурації зон:

/var/lib/named/etc/bind/zones.conf

З наступним змістом:

" domain.com " {master;" /etc/bind/domain.com " ;

} ;

Встановлюю його власника:

bind:bind/var/lib/named/etc/bind/zones.conf

Редагую файл конфігурації bind, щоб він чіпляв конфігурацію зон:

/var/lib/named/etc/bind/named.conf

Додаю в нього рядок include " zones.conf " ;

Залишилося лише створити файл зони domain.com:

/var/lib/named/etc/bind/domain.com

З наступним змістом:

$ TTL 86400

@ IN SOA ns1.domain.com . root.domain.com . (

; Serial

; Refresh

; Retry

; Expire

; Minimum

) ;

@ IN NS ns1.domain.com .

@ IN A 192.168.1.1IN A 192.168.1.1IN A 192.168.1.1IN CNAME @

domain.com - відповідно ім'я вашого домену. Поміняйте значення перед параметром; Serial на поточну дату. Останні цифри в рядку з датою (01) позначають скільки разів раз зона редагувалася за поточну добу. Так само не забудьте поміняти IP адреса, з яким ви пов'язуєте свій домен (192.168.1.1).

Після збереження файлу виставляємо його власника:

bind:bind/var/lib/named/etc/bind/domain.com