Материал: savch_1

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК РІЗНОВИДУ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

«',

,. 1.1. Понятійний апарат операційного менеджменту

Операційний менеджмент - це цілеспрямована діяльність з управ­ління операціями придбання потрібних ресурсів, їх трансформації в го­товий продукт (послугу) з поставкою останнього (останніх) покупцю (на ринок). Операційний менеджмент зосереджений у своїй основі на операціях планування, організації і управління підприємством (надалі -операційною системою). Він головним чином пов'язаний з діяльністю з виробництва продукції шляхом перетворення необхідних ресурсів у по­трібні товари, послуги за визначальної ролі операційних менеджерів і оперативної інформації.

Операційний менеджмент є свого роду структура знань, викладена як конкретна система цінностей, установок, стереотипів, що поєднують дослідницький потенціал і практичний досвід, певне світовідчуття і пе­рспективне мислення [4, с. 7].

Операційна система - це повна система виробничої діяльності під­приємства (організації) [2, с. 596].

Операційна система - це система, що використовує операційні ре­сурси компанії для перетворення факторів виробництва - "входу" в об­рану нею продукцію або послугу - "вихід". "Вхід" може бути представ­лений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою від іншої операційної системи.

Операційна функція - це сукупність дій з переробки (перетворен­ня) ресурсів, одержуваних із зовнішнього середовища, і видачі резуль­татів діяльності в зовнішнє середовище.

Операційні ресурси містять у собі п'ять основних елементів, які одержали назву п'ять "П" операційного менеджменту: персонал, під­розділи, первинні ресурси, процеси та планування.

Персонал - це робоча сила, безпосередньо або побічно зайнята у виробництві продукції або послуг.

Підрозділи - це операційні системи, на яких виготовляється проду­кція або надаються послуги.

Первинні ресурси проходять перетворення у виробничій системі.

Процеси охоплюють технічні засоби й етапи виробництва продукції й послуг.

Планування - це процедури й інформація, використовувані мене­джерами в процесі управління виробничими системами.

11

У цій системі, створеній на основі раціонального (вертикального, го­ризонтального) поділу праці та поєднання в часі й просторі предметів, за­собів і самої праці, реалізуються операції.

Використовуючи методологію системного підходу, будь-яке під­приємство або організацію можна розглядати як відкриту систему, що намагається своє майбутнє розглядати з урахуванням множини чинни­ків. Певні бачення майбутнього, які неможливо сформулювати достат­ньо чітко, щоб вважати їх кількісно визначеними завданнями, прийня­то називати "цілі".

Стратегічні цілі - це бажання або наміри такого загального й неви-значеного характеру, здійснення яких віддалене в часі й непередбачуване за загальноприйнятими форматами, щоб їх можна було виразити й запро­понувати як закінчений проект. Вони визначають напрям або стратегічні орієнтири для прийняття управлінських рішень.

Стратегія підприємства полягає в тому, щоб за допомогою опера­ційної системи виробляти продукти або надавати послуги для приваб­лення і задоволення потреб споживачів. Визначення саме неповторних потреб, вибір яких повинен враховувати дані маркетингових дослі­джень ринків виробів, продукції, послуг є стратегічним рішенням.

Для розробки й реалізації ефективної стратегії потрібно виявити еко­номічні можливості і прийняти стратегічні рішення з організації і функці­онування операційної системи. Наведемо основні з них:

• вибір організаційної структури операційної системи - процес поділу операційної системи на блоки, які можуть називатися стратегічним господарськими одиницями (дочірніми підприємствами, філіями, представництвами, центрами, відділами, відділеннями, дільницями або секторами і т. ін.);

• вибір виробничої потужності підприємства та його підрозділів;

• широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, квалі­фікація працівників;

А вибір системи технологій виробництва — власні розробки або вико­ристання досвіду інших;

* місце розташування - поруч з ринками збуту або із джерелами сиро­
вини;

А рівень закінченості виготовленої продукції;

* рівень технологічних процесів з погляду їх прогресивності, екологі­
чної чистоти, безвідхідності.

Операції [від лат. Орегаїіо дія] - це процес, метод або ряд дій, які є змістом управлінської діяльності в організаціях. Перелік операцій підпри­ємства (виробничої організації) наведений в табл. 1.1.

12

Таблиця 1.1 Перелік операцій виробничої організації підприємства

ІЗ

Виробниче перетворення - це операційна підсистема, яка може здій­снюватися за такими формами:

• фізичне перетворення як результат виробничого процесу;

• зміна місця розташування як результат транспортування; ,)

• обмін як результат торговельної операції;

• складське зберігання як результат складського обслуговування;

• інформаційне перетворення як послуга телекомунікації.

Дослідження операцій - методологія пошуку досягнення цілей. На­приклад, в умовах реорганізації такими можуть бути проблеми оптималь­ного поєднання централізації та децентралізації управління й планування, інтеграції науково дослідної роботи і виробництва, пошук та освоєння но­вих ринків. Суть сучасної перебудови полягає в посиленні уваги до виро­бничих або виробничо-збутових відділень як первинних господарських одиниць, в усуненні зайвих управлінських ланок при одночасному поси­ленні централізованого контролю (багато в чому в результаті комп'ютери­зації").

Бізнес-процеси (Визіпезз Ргосеззез) - будь-яка діяльність, якою за­ймається підприємство для задоволення потреб клієнтів. Бізнес-процеси підрозділяються на процеси, орієнтовані на виробництво (тобто пов'язані із продукцією й споживачами), і на процеси, орієнтовані на управління (пов'язані з одержанням і управлінням ресурсами). В останні роки в опе­раційному менеджменті важлива роль відводиться управлінню бізнес-процесами.

Управління операціями - процес, що припускає існування безпеч­них, оптимізаційних алгоритмів управління діяльністю організації, які по­винні забезпечувати динамічну рівновагу організації і середовища.

1.2. Сутність і зміст операційного менеджменту

Поняття менеджменту трактується дуже широко стосовно управління господарською діяльністю, спрямованою на одержання прибутку. Най­більш поширені в літературі визначення суті й змісту менеджменту наве­дені на рис. 1.1.

Суть основних складових поняття "менеджмент" розглядається в де­кількох аспектах:

♦ менеджмент як функція проявляється в тому, що професійно підго­
товлені фахівці - менеджери - формують підприємство (організа­
цію) в цілому або окремі його підсистеми (виробництво, маркетинг
та ін.) і управляють ним шляхом постановки цілей, розробки й реа­
лізації способів їх досягнення;

14

• менеджмент як процес управління припускає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації й контролю, за допомогою яких менеджери створюють умови для продуктивної й ефективної праці, зайнятих на підприємстві працівників, і оде­ржання результатів, що відповідають цілям;

• менеджмент як специфічний орган (апарат) управління ефектив­но координує й раціонально використовує всі ресурси підприємс­тва (матеріальні, фінансові, трудові і т. ін.) для досягнення його цілей;

• менеджмент як певна категорія людей, що професійно здійсню­ють роботу з управління, тобто формують підприємство і його керівний персонал для досягнення цілей діяльності підприємства;

• менеджмент як наука управління вивчає й пояснює природу управлінської праці, виявляє фактори й умови, при яких спільна праця людей виявляється й більш корисною, і більш ефективною.

Суть менеджменту як мистецтва полягає в застосуванні наукових знань про управління на практиці.