ВСТУП
Один з найважливіших напрямків програми реформ у нашій країні - перебудова систем управління підприємством. Особливе значення ця проблема набуває на рівні тих підприємств, місце яких у ринковій економіці повністю змінюється. Коли підприємство стає економічно самостійним об’єктом товарно- грошових відносин, що повністю відповідає за результати своєї господарської діяльності, воно повинно сформувати систему на управління, яка б забезпечила йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність та стійкість положення на ринку.
Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому що, в умовах ринкової економіки забезпечення ефективності управління є метою будь-якого підприємства, оскільки саме ефективність управління забезпечує успішне функціонування та розвиток кожної організаційно-господарчої ланки.
В нових умовах з'являються нові функції, які раніше були не потрібні. В ринковій економіці підприємство самостійно приймає рішення, розробляє стратегію свого розвитку, знаходить потрібні для їх реалізації засоби, наймає працівників, придбає обладнання та матеріали, вирішує багато структурних питань, в тому числі таких, як створення, злиття, ліквідація, розподіл, реорганізація виробничої та перебудова організаційної структури управління. Підприємства набувають рис самостійності, які характерні для умов ринкової економіки. Це вимагає значного розширення сфери управління, збільшення обсягу та ускладнення характеру робіт, що виконуються менеджерами. Також зростає відповідальність за якість та своєчасність прийняття тих чи інших рішень.
Науково-технічний прогрес перетворюється на потужний засіб управлінських нововведень, направлених на створення умов для ефективної роботи. У зв’язку з цим, менеджмент на підприємстві, що працює у ринковому середовищі, ставить високі вимоги щодо професіоналізму управлінського персоналу, від якого залежить ефективність процесу управління, а отже й ефективність діяльності всього підприємства.
Ефективність управління не визначається лише факторами зовнішнього середовища підприємства, в першу чергу ефективність залежить від дій персоналу в процесі діяльності організації, в процесі реалізації розроблених планів і програм розвитку підприємства, в процесі досягнення певних цілей. Тобто, ефективність управління залежить від адекватності обраних стратегій цілям підприємства, оптимальності процесів реалізації стратегій, мотивації персоналу на досягнення цілей, кваліфікації персоналу, технології та стилю управління.
Предметом дослідження дипломної роботи є підвищення ефективності управління бізнесом.
Об'єктом дослідження обрана туристична фірма ТОВ «ЯНТРА».
Метою даного дипломного проекту є дослідження ефективності управління, аналіз ефективності управління туристичної фірми ТОВ «ЯНТРА» та розробка шляхів її підвищення.
Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені такі завдання:
· Розглянути теоретичні аспекти ефективності управління бізнесом;
· Проаналізувати ефективності управління ТОВ «ЯНТРА»;
· Розробити шляхи підвищення ефективності управління бізнесом туристичних підприємств;
· Розглянути охорону праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях.
Під час написання роботи використовувались наступні методи дослідження: логічний, метод економіко-статистичного аналізу, зокрема: аналізу і синтезу, порівняння, рядів динаміки, монографічний; економіко-математичний.
Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що в ній розглянуті практичні питання управління бізнесом на підприємстві, показані можливості аналізу системи менеджменту, що склалася на підприємстві, розглянуті практичні механізми підвищення ефективності управління бізнесом.
Практична цінність. Результати дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності діяльності досліджуваного підприємства.
Структурно дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури.
При виконанні дипломної роботи були
використані публікації таких вітчизняних і зарубіжних авторів: Ю.П. Аніскін,
Р.Л. Дафт, В.А. Квартальнов, П.А. Кохно, Г.В. Осовська, О.Д. Сердюк, М.К.
Соляник, Ф.У. Тейлор та інші.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ
1.1. Економічна
сутність та зміст ефективності управління: основні підходи
Поняття ефективності управління багато в чому збігається з поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Проте управління виробництвом має свої специфічні економічні характеристики. В якості головного критерію результативності управління виступає рівень ефективності керованого об'єкта[42].
Проблема ефективності управління - складова частина економіки управління, яка включає розгляд:
· управлінського потенціалу, тобто сукупності всіх ресурсів, якими володіє і які використовує система управління. Управлінський потенціал виступає в матеріальній та інтелектуальної формах;
· витрат і витрат на управління, які визначаються змістом, організацією, технологією та обсягом робіт по реалізації відповідних функцій управління;
· характеру управлінської праці;
· ефективності управління, тобто ефективності дій людей у процесі діяльності організації, в процесі реалізації інтересів, у досягненні певних цілей.
Ефективність - це результативність функціонування системи та процесу управління як взаємодії керованої і керуючої систем, тобто інтегрований результат взаємодії компонентів управління. Ефективність показує, якою мірою керуючий орган реалізує цілі, досягає запланованих результатів. Ефективність управління проявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва. Результати дії, співвіднесені з метою та витратами, - це і є зміст ефективності як управлінської категорії [12].
На ефективність діяльності менеджера впливає низка чинників: потенціал співробітника, його здатність виконувати певну роботу; засоби виробництва; соціальні аспекти діяльності персоналу і колективу в цілому; культура організації. Всі ці фактори діють спільно, в інтеграційному єдності[7].
Таким чином, ефективність управління - один з основних показників вдосконалення управління, що визначається зіставленням результатів управління і ресурсів, витрачених на їх досягнення. Оцінити ефективність управління можна шляхом порівняння одержаного прибутку і витрат на управління. Але така спрощена оцінка не завжди коректна, тому що:
· результат управління не завжди полягає у прибутку;
· така оцінка призводить до безпосереднього і опосередкованого результату, який приховує роль управління в його досягненні. Прибуток часто виступає як опосередкований результат;
· результат управління може бути не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним;
· витрати на управління не завжди можна досить чітко виділити[36].
Принципове значення для оцінки ефективності системи управління має вибір бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який приймається за нормативний. Один з підходів диференціювання зводиться до порівняння з показниками, які характеризують ефективність організаційної структури еталонного варіанту систем управління. Еталонний варіант може бути розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і засобів проектування систем управління. Характеристики такого варіанту приймаються як нормативних. Може застосовуватися також порівняння з показниками ефективності та характеристиками системи управління, обраної як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності організаційної структури[36].
Якщо управлінська діяльність повністю або частково вирішує поставлене завдання, втілюється в очікуваному результаті, причому забезпечує його досягнення на основі оптимального використання наявних ресурсів, то вона вважається ефективною. У першому випадку мова йде про зовнішню ефективності, у другому - про внутрішню.
Зовнішня ефективність інакше називається вигідністю, а внутрішня - економічністю, що показує ціну, яку довелося заплатити за отриманий результат (для цього він співвідноситься з величиною витрат). Чим результат більшою мірою перевищує витрати, тим економічніше діяльність.
Однак часто головним буває не те, у скільки разів результат більше витрат, а чи є він більш цінним[49].
Ефективність управління буває тактичною і стратегічною, причому вони суперечать одна одній. Наприклад, орієнтація керівництва фірми на отримання сьогохвилинних вигод не залишає ресурсів для розвитку її в майбутньому.
Про ефективність управління можна також говорити, як про потенційну або реальною. Потенційна ефективність оцінюється попередньо, реальна ж визначається ступенем досягнення самих цілей, отриманими на практиці результатами. Оскільки в управлінні застосовуються різні методи, правомірно оцінювати також і їх ефективність[11].
Потрібно відзначити, що між економічністю і вигідністю немає однозначної відповідності. Високоекономічне управління може бути малорезультативним з точки зору досягнення самої мети, відводити від неї у бік, а результативне І неекономічним, якщо мета буде досягатися занадто дорогою ціною.
Тому на практиці між двома цими підходами завжди повинен досягатися певний компроміс, враховує вимоги конкретної ситуації.
Зміна в більш сприятливу сторону співвідношення між отриманими результатами і пов'язаними з ними витратами називається економізацію діяльності. На практиці вона можлива далеко не завжди, і нерідко має місце її стабілізація і навіть зворотний процес.
Сама економізація управління досягається кількома способами:
· зниження витрат при тих же результати;
· збільшення результату при меншому зростанні витрат;
· збільшення результату при скороченні витрат (найсприятливіший варіант);
· зменшення результату при ше більшому зменшенні витрат.
Таким чином, економізація управління далеко не завжди пов'язана зі збільшенням вигідності, оскільки абсолютний результат може навіть скорочуватися. Тому критерій вигідності приймається до уваги тільки при оцінці досягнення конкретної управлінської мсти поза зв'язку з іншими завданнями [9].
Ефективність управління можна визначити в загальному вигляді або у відносних величинах, наприклад як співвідношення мети і отриманого результату (ступінь реалізації мети), отриманого результату і ресурсів, що використовувалися для його отримання, економічного ефекту і витрат, потреби і її задоволення, або в абсолютних величинах, скажімо, в масі прибутку.
На практиці ефективність управління можна виміряти як загальними показниками, що характеризують роботу фірми (продуктивність праці, прибутковість, зростання обсягів виробництва та ін.). Так і специфічними (економія витрат за рахунок упорядкування потоків інформації, зниження частки менеджерів у складі персоналу, зменшення числа рівнів управління і т.п.).
Ефективне управління відповідає меті і стратегії організації[38].
Ефективна управлінська діяльність повинна бути своєчасною, що вимагає вибору найбільш вдалого моменту для її початку, оптимальної послідовності окремих етапів, виключення невиправданих перерв і втрат часу. Важливість врахування цих обставин в умовах постійного ускладнення господарських процесів важко переоцінити.
Найважливішими умовами ефективності управління сьогодні е використання новітніх інформаційних і управлінських технологій, максимальна автоматизація та комп'ютеризація ділових процесів. Вони дозволяють звільнити людину не тільки від важкої роботи, але і від виконання рутинних операцій, що сковували її творчі можливості [41].
Визначальними елементами ефективної організаційно-управлінської діяльності є характер взаємовідносин, рушійні сили та процеси прийняття рішень. Активно впливають на зростання ефективності роботи апарату управління систематичний контроль за якістю і строками виконуваної роботи, використання науково обґрунтованих нормативів затрат праці на здійснення конкретних управлінських операцій і норм чисельності управлінських працівників, ефективне використання управлінської техніки, сприйнятливість в опануванні передових прийомів роботи [21].
У вітчизняній і закордонній науковій літературі з менеджменту відзначаються спроби поділу понять „результативність управління” і „ефективність управління”. Результативність управління розуміється як його цільова спрямованість на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям управління. У подібному трактуванні поняття „результативність управління” характеризується результатом, ефектом, що досягається суб’єктом управління завдяки його впливу на об’єкт управління.
Трохи інший зміст вкладається в поняття „ефективність управління”, що пов’язано, насамперед, з неадекватністю термінів „ефект” і „ефективність”. Ефект | це підсумок, результат діяльності, тоді як ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, що забезпечили одержання ефекту. Якщо ототожнити ефект управління з його результативністю, а витрати - з витратами на управління, то ми дійдемо до наступної логічної формули ефективності управління:
Ефект (орезультат) управління
Ефективність управління =
Витрати управління
Застосуванню цієї якісної залежності для кількісної оцінки ефективності управління перешкоджає низка обставин, пов’язаних з поняттям „ефективність”:
) виникає проблема оцінки величезної розмаїтності соціальних і виробночо-економічних результатів, що не зводяться до єдиного вимірника;
) складно віднести отримані результати на рахунок визначеного суб’єкта чи виду управління, практично неможливо розділити їх за окремими суб’єктами управління і керуючим впливам;
) необхідно враховувати фактор часу - багато управлінських заходів дають ефект через деякий час (підбор кадрів, їхнє навчання тощо). Управління пов’язане з психологією людей, зі змінами в їх поведінці, а це досягається теж поступово;
) неправомірно вважати результати керованих процесів підсумком тільки управлінської діяльності. Основна частина продукту створюється виробниками, а не управлінцями. Тому некоректно порівнювати результат усього господарювання з витратами тільки на управління. Виникає обґрунтоване бажання поставити в знаменник попередньої формули ефективності витрати на здійснення всієї діяльності, а не тільки управління(41).
У підсумку ми одержимо формулу
ефективності, але вже не управління, а всього керованого об’єкта чи процесу:
Результат
Ефективність =
Витрати на отримання результату
Ефективність управління можна вимірювати за результатами керованих об’єктів і процесів. І все ж встановлення ефективності власне управління можливе, але за допомогою іншого використання вихідної логічної формули. Наприклад, способи управління, що дозволяють досягти заданого фіксованого результату за найменших витрат на управління відповідають вищому рівню ефективності. Чи досягнення максимального результату в умовах обмеження витрат на управління свідчить про найвищий показник ефективності управління.