ВСТУП
Актуальність обраної теми полягає в практичній значущості статистики житлових умов і побутового обслуговування населення.
Статистика житлових умов повинна давати всебічну та об'єктивну інформацію про житловий фонд і житлові умови населення, необхідну, зокрема, для проведення житлової політики, тобто розробки державою комплексу заходів, спрямованих на задоволення потреб у житлі, останнє досягається за допомогою рішення статистикою наступних завдань: надання відомостей про забезпеченість населення житлом, комунальним та побутовим обслуговуванням.
На сучасному етапі соціально-економічних реформ проблеми стабілізації і підвищення рівня і якості життя населення стали центральними. Від їх рішення багато в чому залежать спрямованість і темпи подальших перетворень, і, в кінцевому рахунку, політична стабільність у суспільстві. Підвищується роль різнобічних досліджень в області якості життя як наукової основи державних заходів, що сприяють забезпеченню найбільшої соціальної ефективності економічних процесів.
Серед найважливіших напрямів соціально-економічних перетворень в країні виділяється реформування і розвиток житлової сфери, створює необхідні умови для життєдіяльності людини. Провідними галузями у складі даної сфери є житлове будівництво та житлове господарство, які забезпечують відтворення і утримання житлового фонду, а також доведення житлово-комунальних послуг (ЖКП) до безпосередніх споживачів.
У Україні рівень розвитку житлової сфери не відповідає висунутим вимогам; покладені на неї завдання виконуються далеко не в повній мірі, що в значній мірі впливає на зниження якості життя населення. У зв'язку з цим реформа житлово-комунального господарства (ЖКГ) стає однією з найгостріших економічних і соціальних проблем. Причина в тому, що вона продовжується вже більше десяти років і поки що, на думку переважної частини населення, не принесла істотних результатів, крім безперервного зростання тарифів на житлово-комунальні послуги. Тому реформа ЖКГ і пов'язані з нею процеси є постійним джерелом соціальної напруги в суспільстві. У ході реалізації реформи дуже чітко проявилося протиріччя між цілями реформи і соціальними наслідками, які вона викликає.
Фактичний стан побутової інфраструктури катастрофічно погіршується, система життєзабезпечення населення руйнується, і стає все більш очевидним, що вирішити цю макроекономічну проблему за рахунок тільки переходу на стовідсоткову оплату населенням житлово-комунальних послуг вельми проблематично.
Мета роботи: розглянути статистику житлових умов і побутового обслуговування населення, забезпечення громадян житлом за рахунок розвитку житлового будівництва, змін його структури, збільшення обсягів реконструкції.
Завдання: розглянути задачі статистики джерела даних, характеристику житлових умов, статистику розвитку побутового населення, дії держави щодо підтримки житлового фонду.
Об’єктом дослідження є адміністративно-територіальний устрій України.
Предметом дослідження є житлові проблеми адміністративно територіального устрою в Україні.
Методами дослідження є порівняння,
статистичне спостереження, статистичне зведення та групування, вибірковий метод
різних економічних районів за наявними на їхній території житлових площ, їх
стан, розміри та фінансування.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1
Сутність, значення, особливості, класифікація житлових умов
Житловий фонд- сукупність всіх житлових приміщень незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, готелі-притулки, будинки маневреного фонду, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями, житлові приміщення з фонду житла для тимчасового поселення громадян, які втратили житло в результаті звернення стягнення на житлове приміщення, яке придбане за рахунок кредиту банку або іншої кредитної організації яких засобів цільової позики, наданого юридичною особою на придбання житла, і закладено у забезпечення повернення кредиту або цільової позики, спеціальні будинки для самотніх людей похилого віку, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів та інші), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в інших будівлях, придатні для проживання.
Житловий фонд являє собою складний інженерний комплекс, який складається з житлових будинків, систем водопостачання та водовідведення, теплоенергетичного обладнання; автоматичних засобів управління та експлуатації; різноманітних мереж комунікацій; протипожежного, ліфтового, санітарно-технічного та іншого устаткування.
Житлово-комунальні послуги- результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Вироблення та виконання житлово-комунальних послуг регламентуються стандартами, нормативами, нормами і правилами, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні: холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.
Поліпшення житлово-комунального обслуговування забезпечує необхідну основу для відтворювального процесу, позитивно впливає на шлюбність, народжуваність, зміцнення здоров'я населення, а, отже, на демографічну ситуацію. [1, c. 112]
Житлова політика повинна включати організацію допомоги на утримання і ремонт житла сім'ям, які її потребують. Статистика відіграє провідну роль з виявлення диференціації житлових умов населення, визначення категорій мешканців, які потребують підтримки з коштів бюджету. При цьому плата за утримання житла для всіх мешканців повинна поетапно підвищуватиметься до рівня, коли будуть повністю покриватися витрати паралельно з відповідним збільшенням прямих цільових соціальних виплат певним групам. Тарифи за комунальні послуги повинні грунтуватися на законах ціноутворення в умовах природних монополій. Можливо вплив на тарифи і деякої структурної перебудови шляхом виділення з природних монополій окремих елементів з метою розвитку конкуренції, стримує зростання тарифів, акціонування деяких комунальних служб з встановленням чіткого контролю за їх роботою. Все більш важливою функцією комунальних служб стають прибирання територій та сходових клітин, утилізація і переробка побутових відходів, організація поховань. Так, в бюджетах міст Німеччини фінансування цих видів діяльності складає в середньому 12%. Інформація про результати діяльності комунальних служб міститься в представленій ними звітності.
Для вирішення завдань обслуговування та фінансування житлового фонду повинно бути організовано забезпечення відомостями по регіонах і муніципалітетам. Статистика повинна відображати розвиток конкуренції в сфері обслуговування житлового фонду, формування реальних договірних відносин у житлово-комунальному господарстві.
Житловою площею вважається площа житлових кімнат у житлових Будинках і приміщеннях. Загальна (корисна) площа визначається як сума площ житлових і підсобних приміщень, розташованих усередині квартир: кухонь, передніх, внутрішньоквартирних коридорів, санвузлів, ванних або душових, гардеробних кімнат, комор, вбудованих шаф, а також мансард, мезонінів, критих лоджій, веранд, опалювальних і придатних для проживання. У гуртожитках до підсобних приміщень, крім перерахованих, належать приміщення культурно-побутового призначення та медичного обслуговування.
При оцінці комфортабельності житлового фонду має значення співвідношення житлової і загальної площ: висока питома вага житлової площі свідчить про низьку комфортабельності житла, низький - може свідчити як про погану плануванні, недостатності житлової площі, так і про високу комфортабельності житлового фонду.
Житловий фонд враховується за типами житлових приміщень. Статистика виділяє такі типи житлових приміщень: індивідуальний будинок, окрема квартира, загальна (комунальна) квартира, гуртожиток робітників, службовців, учнів, будинок-інтернат для престарілих та інвалідів, дитячий будинок і т.д., інші інституційні установи, інше житлове приміщення, відсутність удома. [2, c. 78]
Житловий фонд може групуватися і за типами розселення: житловий фонд з поквартирним розселенням, житловий фонд у будинках коридорного типу, гуртожитках ліжкового типу, житловий фонд в бараках, підвалах і напівпідвалах. Очевидно, що таке угруповання швидше відображає похмуру картину розподілу житлового фонду в недавньому минулому і може бути не цілком актуальна для сьогодення. З цих позицій цікавіше в житловому фонді виділяти площа квартир з поліпшеним плануванням і т. д.
Житлове будівництво є основним джерелом поповнення житлового фонду. Воно здійснюється державними і недержавними підприємствами і організаціями, житлово-будівельними кооперативами, індивідуальними забудовниками за допомогою бюджетних коштів, іпотеки, особистих коштів громадян та інших джерел фінансування. Рік від року зростає питома вага житлового будівництва за рахунок коштів населення і за допомогою кредиту.
Забезпеченість населення житлом:
) житлова площа в середньому на одного мешканця, кв. м / чол.;
) загальна площа в середньому на одного мешканця, кв. м / чол.;
) чисельність населення, що проживає:
• в окремій квартирі;
• в комунальній квартирі;
• в окремому будинку або його частини:
• в гуртожитку;
) те ж у% до всіх жителів;
) середня площа окремої квартири, кв. м / квартира;
) середня кількість жителів на одну кімнату, чол. / кімната;
) кількість домогосподарств, які перебувають на обліку для отримання муніципального житла (абсолютне і у% до загальної кількості домогосподарств);
) кількість сімей біженців і вимушених переселенців, які потребують житло.
Потреба в житлі відноситься до числа первинних життєвих потреб людини. Основна функція житла - забезпечити людині сприятливе середовище проживання. У міру розвитку суспільства розширювалися функції житла. Сьогодні оселя - місце ведення домашнього господарства, спілкування, відпочинку, сімейного виховання дітей, нерідко і місце навчання, трудової та дозвільної діяльності членів домогосподарства, місце споживання ними матеріальних і культурних благ, а також захисту людини від соціальних та інформаційних перевантажень.
Житло, включений у систему комунального та побутового обслуговування населення, становить середовище проживання людини, визначальну якість життя, В умовах ринкової економіки житло виступає як товар тривалого користування. Воно індукує широкий додатковий попит (на меблі, килими, посуд, побутову техніку і т.д.) і стимулює розвиток багатьох галузей економіки. Будучи дорогим товаром, житло є одним з найважливіших чинників стимулювання заощаджень населення, формування інвестиційних ресурсів.
Перетворення житлово-комунального господарства в беззбитковий сектор економіки можливе лише за рахунок повного покриття витрат житлово-комунальної сфери відповідними платежами населення. У перехідний період важливо забезпечити соціальну підтримку незахищених верств населення. Тому в рамках житлово-комунальної реформи велике значення має програма житлових субсидій (компенсацій) з оплати житла і комунальних послуг.
У розвинених країнах домогосподарства із середніми доходами витрачають на оплату житла і комунальні послуги в середньому 25-30% свого доходу. У концепцію житлово-комунальної реформи була закладена мета довести частку витрат середньої української родини на оплату житла та комунальних послуг з 3% її доходу до 25%, щоб при цьому сім'я сплачувала 100% витрат житлово-комунального господарства на утримання і обслуговування займаного нею житла. Передбачається досягнення цієї мети в 2014-2015 рр. [12, c. 11]
Відповідно до здійснюваної житлово-комунальною реформою ростуть ставки оплати житла і тарифи за комунальні послуги. За відсутності чіткої тенденції зростання реальних грошових доходів населення зростання оплати житла і комунальних послуг створює труднощі середньозабезпеченим верствам населення, які не можуть претендувати на субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.
З розвитком ринкових відносин можуть посилюватися відмінності в житлових умовах населення в значній мірі під впливом зростання квартирної плати та впливу останньої на забезпеченість житлом. Цей процес може бути визначений кількісно за допомогою вимірювання взаємозв'язку між рівнем оплати житла і забезпеченістю житлом, а також методами багатовимірної класифікації домогосподарств на основі таких ознак, як рівень забезпеченості житлом, розмір душового грошового доходу, соціально-професійна група економічно активних членів домогосподарства, число утриманців , або коефіцієнт сімейної навантаження, і т. д.
Житлова політика повинна включати організацію допомоги на утримання і ремонт житла сім'ям, які її потребують. Статистика відіграє провідну роль з виявлення диференціації житлових умов населення, визначення категорій мешканців, які потребують підтримки з коштів бюджету. При цьому плата за утримання житла для всіх мешканців повинна поетапно підвищуватиметься до рівня, коли будуть повністю покриватися витрати паралельно з відповідним збільшенням прямих цільових соціальних виплат певним групам. Тарифи за комунальні послуги повинні грунтуватися на законах ціноутворення в умовах природних монополій. Можливо вплив на тарифи і деякої структурної перебудови шляхом виділення з природних монополій окремих елементів з метою розвитку конкуренції, стримує зростання тарифів, акціонування деяких комунальних служб з встановленням чіткого контролю за їх роботою. Все більш важливою функцією комунальних служб стають прибирання територій та сходових клітин, утилізація і переробка побутових відходів, організація поховань. Так, в бюджетах міст Німеччини фінансування цих видів діяльності складає в середньому 12%. Інформація про результати діяльності комунальних служб міститься в представленій ними звітності.
Для вирішення завдань обслуговування та фінансування житлового фонду повинно бути організовано забезпечення відомостями по регіонах і муніципалітетам. Статистика повинна відображати розвиток конкуренції в сфері обслуговування житлового фонду, формування реальних договірних відносин у житлово-комунальному господарс
Кімната- простір житла, обмежений стінами, площа якого не менше 4 м2. Кімнатою вважаються спальня, вітальня, їдальня, житлові мансарди.
Підсобні приміщення - це приміщення кухні, ванної кімнати та душової, санвузла, квартирного коридору або прихожої, вбудованих у квартири кладових чи шаф (у гуртожитках - це також приміщення культурно-побутового призначення і медичного обслуговування).
За формами власності розрізняють житлові фонди: державний, комунальний, колективний і приватний.
Державний житловий фонд- фонд державних установ, підприємств та організацій, який належить їм на праві повного господарського відання або оперативного управління.
Комунальний житловий фонд- фонд, що належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Колективний житловий фонд- фонд колективних і орендних підприємств, господарських товариств (житлово-будівельні та житлові кооперативи), об’єднань недержавних підприємств, релігійних організацій, політичних партій, об’єднань громадян тощо.
Приватний житловий фонд - житлові будинки, приватизовані квартири, власниками яких є фізичні особи (громадяни).
За типами житлових помешкань виділяють:
· індивідуальний будинок;
· окрему квартиру;
· комунальну квартиру;
· гуртожиток;
· інше житлове приміщення.
За типами розселення розрізняють житловий фонд з поквартирним розселенням, житловий фонд у будинках коридорного типу та ін.