Курсовая работа (т): Статистика житлових умов

В статистиці проводять аналіз руху житлового фонду за допомогою характеристик його зміни, серед яких виділяють такі:

) показники збільшення житлового фонду:

обсяги і вартість загальної житлової площі введених в експлуатацію житлових будинків за рахунок будівництва протягом звітного періоду в цілому по країні та в розрізі регіонів. При цьому проводять групування за джерелами фінансування, типами місцевості, формами власності;

кількість і середній розмір споруджених квартир;

показники перебудови й переобладнання нежитлових помешкань на житлові.

) показники зменшення житлового фонду в цілому по країні і по регіонах у розрізі основних причин зменшення (знесення житла, знищення в результаті стихійних лих, внаслідок відселення мешканців з аварійних будинків, переобладнання житлових помешкань на нежитлові тощо).

Якість житлових умов аналізується за допомогою характеристик забезпеченості населення житлом і благоустроєм житла.

1.2 Інформаційна база щодо вивчення житлових умов

Джерелами інформації про житлові умови населення є державна й відомча статистична звітність, дані спеціальних обстежень та переписів населення. Так, вибіркові обстеження умов життя домогосподарств розкривають вид власності на житло, кількість кімнат, розміри загальної і жилої площі, обладнання житла, витрати на оплату житлово-комунальних послуг тощо. Окремим напрямком дослідження є аналіз умов життя сімей-учасниць Програми житлових субсидій [10, с. 56]. Крім того, в межах програми вибіркових обстежень передбачено проводити одноразові тематичні опитування. У 2005 р. таке опитування стосувалося витрат домогосподарств на будівництво та ремонт житла і господарських будівель.

При дослідженні умов життя населення особлива увага приділяється аналізу житлового фонду, який є основним джерелом задоволення потреб населення у житлі.

Джерелами даних служать, перш за все, державна і відомча статистична звітність, а також дані мікроперепісі, спеціальних обстежень і переписів населення.

Проведення житлово-комунальної реформи потребувало нових даних, які містять відомості про надання громадянам субсидій на оплату житла та комунальних послуг нормативам, кількість сімей, які отримують субсидії на оплату житла та комунальних послуг, а також фактичні обсяги фінансування, виділені на дотації житлово-комунальному господарства (по житлу та ресурсозабезпечення), у тому числі з федерального бюджету.

Відомості про житлові умови населення отримують в ході дане ремінних статистичних переписів населення, спеціальних обстежень.

Характеристики житлових умов домогосподарств передбачають: виділення тих, хто знімає кут, житлове приміщення; облік бездомних; число займаних кімнат або частину кімнати, розмір житлової площі.

Спеціальні обстеження організовуються для комплексного вивчення взаємодії житла і всього середовища проживання людини.

При дослідженні умов життя населення особлива увага приділяється аналізу житлового фонду, який є основним джерелом задоволення потреб населення у житлі.

Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є звіти житлових організацій, інвентаризація та переписи (або одночасні обліки) житлового фонду.

Держкомстатом затверджена форма статистичної звітності №1-житлофонд (наказ за №260 від 03.08.2000р.) «Звіт про житловий фонд», яка подається власниками житлового фонду або уповноваженими ними організаціями, за якими закріплено житловий фонд та установи, в оперативне управління яких передано житловий фонд; орендатори житлового фонду, бюро технічної інвентаризації та органи виконавчої влади в сільській місцевості - про житлові будинки, що знаходяться в приватній власності громадян.

Інформація про квартирну чергу та отримання житла міститься в статистичному звіті по формі №4-житлофонд, затвердженому Наказом Держкомстату України від 05.06.2000 року за №181.

Джерелом для показників обслуговування і фінансування житлового фонду є державна статистична звітність по формах №3-житлофонд, №1-субсидії (ЖКГ), №1-заборгованість (ЖКГ) та №1-прилади.

1.3 Методологічні підходи до проведення статистичного аналізу житлових умов

Забезпеченість населення житлом аналізується за допомогою наступної системи показників:

) житлова площа в розрахунку на одного мешканця, м2/чол.;

) загальна площа в розрахунку на одного мешканця, м2/чол.;

) чисельність і структура населення, яке мешкає в житлових приміщеннях різного типу;

) середня площа окремих квартир, м2/кв.;

) середня чисельність осіб, що мешкають в одній кімнаті, чол./кім.;

) загальна кількість і частка домогосподарств, які перебувають на квартирному обліку.

Показники середньої забезпеченості одного мешканця загальною та житловою площею є узагальнюючими характеристиками забезпеченості населення житлом. Вони використовуються для аналізу ступеня нерівномірності житлового забезпечення населення різних регіонів, міст, сільських поселень тощо і визначаються за формулою:

                                                                                  (3.1)

де Кз - коефіцієнт забезпеченості загальною (житловою) площею одного жителя, м2/чол.;з(ж) - загальна (житлова) площа наявного житлового фонду, м2;

 - середньорічна чисельність постійного населення.

Наведений коефіцієнт дорівнює одиниці, якщо кожна особа або член домогосподарства має окрему кімнату для проживання (що є мінімальною нормою за міжнародних стандартів) [4, c. 40].

Показник середньої забезпеченості одного жителя площею покладений в основу розрахунку гігієнічного нормативу забезпеченості житлом, який застосовується як аргумент при взятті особи на квартирний облік, для реалізації права особи на приватизацію житла та ін. Він використовується також для проведення порівняльного аналізу ступеня відповідності фактичного рівня забезпеченості особи житлом гранично допустимим гігієнічним нормам проживання.

Згідно з Житловим кодексом в Україні встановлені гігієнічні нормативи.

Благоустрій є характеристикою якості житлового фонду. Розрізняють благоустрій населених пунктів і житлового фонду в цілому. Благоустроєними населеними пунктами вважаються такі, що мають централізоване водопостачання та каналізацію, а саме: міста, селища міського типу й сільські населені пункти, в яких водопроводи й окремі водопровідні мережі відпускають воду населенню та на комунально-побутові потреби централізовано, а каналізації здійснюють централізоване відведення стічних вод з житлових будинків і комунально-побутових підприємств.

В статистичних щорічниках публікується інформація, яка характеризує обсяги й питому вагу загальної житлової площі в структурі всієї площі житлового фонду, обладнаної водопроводом, каналізацією, центральним опаленням, газом, гарячим водопостачанням, ванними, підлоговими електроплитами. Такі дані групуються також за типами місцевості.

Якість житлових умов населення аналізується за допомогою коефіцієнтів поліпшення житлових умов і благоустрою житла. Коефіцієнт поліпшення житлових умов визначається за формулою:

                                                                             (3.2)

де Kж.у - коефіцієнт поліпшення житлових умов;о - кількість домогосподарств, які одержали житло за рік;п - кількість домогосподарств, що перебували на квартирному обліку на кінець року.

Коефіцієнт поліпшення благоустрою житла визначається як відношення обладнаної загальної житлової площі протягом певного часу до загальної житлової площі, яка потребувала обладнання протягом того ж періоду.

Важливе місце в статистиці житлових умов належить вивченню ефективності житлово-комунального обслуговування населення. Такі показники є опосередкованими характеристиками благоустрою житла та індикаторами забезпечення нормальних умов життя людей.

Система показників житлово-комунального і побутового обслуговування населення складається з двох груп характеристик [4, c. 49]. Першу группу становлять показники розвитку житлово-комунальної інфраструктури:

·              кількість населених пунктів, які надають населенню житлово-комунальні послуги за їх видами;

·              протяжність водопроводів, тепломереж, електромереж та ін.;

·              кількість артезіанських свердловин, насосних станцій тощо.

До цієї групи відносять також показники діяльності житлово-комунальних підприємств і організацій, які надають населенню відповідні послуги, а саме:

·              кількість житлово-комунальних підприємств та організацій, які надають населенню послуги відповідного виду;

·              обсяги наданих підприємствами й організаціями послуг для забезпечення житлово-комунального обслуговування населення;

·              витрати житлово-комунальних підприємств і організацій на обслуговування житлового фонду;

·              обсяги надходжень від населення за користування відповідними послугами.

Другу групу складають показники забезпеченості населення житлово-комунальними послугами, які характеризують доступність, споживання і витрати населення на житлово-комунальні послуги. Це показники:

·              загальної чисельності й структури домогосподарств, які приєднані до мереж водопостачання, мають центральне опалення і забезпечені гарячим водопостачанням, обладнані газовими та електричними плитами, ваннами й підлоговими електроплитами та ін.;

·              загальної чисельності і частки домогосподарств, які мають лічильники споживання води, тепла, газу;

·              обсягів споживання населенням житлово-комунальних послуг за їх видами;

·              витрат домогосподарств на житлово-комунальні потреби й тарифів на кожний вид послуг;

·              загальної кількості і частки домогосподарств, які мають заборгованість за сплату житлово-комунальних послуг, та обсягів цієї заборгованості;

·              загальної чисельності і частки домогосподарств, які отримують субсидії на сплату витрат за житлово-комунальні послуги (за видами) і використання газу та твердого палива.

Остання група показників використовується для оцінки ефективності впровадження Програми житлових субсидій, яка діє в Україні нині.

Пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг є державною соціальною гарантією. Їх розмір і критерії надання визначаються виключно законами України, як це передбачено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

При оцінці ступеня територіальної диференціації в забезпеченості житлово-комунальними послугами населення цікавим є застосування коефіцієнта конкордації, який дає можливість оцінити комплексність доступу населення до житлово-комунальних послуг у певному регіоні. Основу розрахунку цього коефіцієнта становить метод ранжування досліджуваних регіонів за рівнем житлово-комунального обслуговування, що відбиває таким чином місце кожного регіону за ступенем доступності житлово-комунальних послуг населенню.

Розрахунок експлуатаційних витрат на виробництво теплової енергії виробляється на основі наступних даних (табл. 1.3)

Таблиця <#"822737.files/image004.gif">Розподіл домогосподарств за розміром житлової площі на одну особу (2009 рік)

1234

до 7,5 кв.м

7,5-13,65 кв.м

понад 13,65 кв.м

Україна, в т.ч. по областях

12,3

34,3

53,4

Автономна Республіка Крим

14,2

36,5

49,3

Вінницька

13,8

32,1

53,5

Волинська

10,0

35,3

54,7

Дніпропетровська

13,0

33,2

53,8

Донецька

11,2

33,7

55,1

Житомирська

11,8

36,2

51,0

Закарпатська

12,1

33,6

54,3

Запорізька

15,4

34,0

50,6

Івано-Франківська

11,7

35,3

53,0

Київська

10,2

35,4

54,4

Кіровоградська

9,1

30,8

60,1

Луганська

11,3

38,5

50,2

Львівська

15,6

37,8

46,6

Миколаївська

10,2

35,6

54,2

Одеська

11,3

35,2

53,5

Полтавська

12,5

31,3

56,2

Рівненська

14,4

30,1

54,5

Сумська

13,2

30,8

55,8

Тернопільська

14,4

36,4

49,2

Харківська

13,3

34,7

52,0

Херсонська

15,0

32,4

52,6

Хмельницька

11,7

31,1

57,3

Черкаська

11,5

24,5

64,0

Чернівецька

12,2

35,0

52,8

Чернігівська

12,7

33,1

54,2

м.Київ

15,2

41,1

43,7

м. Севастополь

15,1

36,0

47,9