Курсовая работа (т): Статистика житлових умов

Беручи до уваги показники які наведені у «табл..3.2» бачимо, що у 2009 році в таких областях як Львівська, Вінницька, Херсонська, Запорізька Тернопільська, а також у АР Крим та містах Києві і Севастополі мали найбільшу частку домогосподарств, у яких розмір житлової площі понад 7,5 кв. м., а найменша у Кіровоградській, Київській та Волинській області.

Найбільша частка домогосподарств у яких розмір житлової площі від 7,5 до 13,65 кв. м знаходилися у місті Києві та АР Крим, А також у Луганській і Запорізькій області, а найменша у Черкаській.

Найбільша частка домогосподарств у яких розмір житлової площі більше 13,65 кв. м знаходиться у Хмельницькій, Черкаській та Кіровоградській області, а решта областей мають середні показники розміру житлових площ.

Таблиця 3.3 Територіальні відмінності домогосподарств за часткою житлової площі на одну особу, %. Дані для розрахунку подані у «табл..2.23»

Беручи показники всієї території України у 2011 році у Львівській, Рівненській, Херсонській, Запорізькій області, а також у містах Києві та Севастополі і у АР Крим була найбільша частка домогосподарств, у яких розмір житлової площі понад 7,5 кв.м., а найменша у Миколаївській, Волинській, Київській та Кіровоградській області.

Найбільша частка домогосподарств у яких розмір житлової площі від 7,5 до 13,65 кв.м у місті Києві, Луганській, Тернопільській, Запорізькій областях, а найменша у Черкаській та Вінницькій.

Найбільша частка домогосподарств у яких розмір житлової площі більше 13,65 кв.м знаходиться у Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській області, а найменша у місті Києві, у решті міст ці показники є середніми.

2.3 Прогнозування тенденцій розвитку

Економічне прогнозування - це спосіб науково обгрунтованого передбачення основних напрямків розвитку економічної системи або їх окремих елементів.

Прогнозування є важливим етапом економічного дослідження, необхідним для прийняття обгрунтованих управлінських рішень стосовно майбутнього стану.

Прогнозування можна здійснювати за допомогою таких методів як:

-    економіко - математичне моделювання ( використання регресійних моделей);

-       метод ковзної середньої;

-       метод середньорічного темпу росту;

-       метод експоненціального згладжування;

-       екстраполяція на основі числових рядів.

Для більш детального дослідження збільшення надання житла, використаємо дані коефіцієнта поліпшення житлових умов для 2007-2011 років.

Таблиця 2.3.1 Відсоткова чисельність домогосподарств, які отримали житло за 2007- 2011 роки:

Використовуючи засоби редактора MS Excel будуємо наступну діаграму, за результатами якої можна зробити висновки

Рис. 2.3.1 Аналіз тенденцій змін кількості сімей, які отримали житло у державному житловому фонді за 2007-2011 роки

За результатами дослідження бачимо, що в 2007 році в Україні частка сімей, які отримали житло становила 1,88 %.

У 2008 році ця частка зросла на 0,06 %, і становила 1,94 %.

За 2009 рік частка домогосподарств, які отримали житло зменшилась на 0,27 %, і становила 1,67 %.

За 2010 рік ситуація дещо виправилась, чисельність медичного персоналу зросла на 0,04 %, і становила 1,71 %.

У 2011 році ситуація щодо отримання житла різко знизилась і показала найнижчий показник, який становив лише 1,20 %

Таблиця 2.3.2 Відсоткова чисельність домогосподарств, які отримали житло за 2007- 2011 роки:

Рис. 2.3.2. Аналіз тенденцій змін кількості сімей, які отримали житло у фонді житлово-будівельних кооперативів за 2007-2011 роки

За результатами дослідження бачимо, що в 2007 році в Україні частка сімей, які отримали житло становила 0,139 %.

У 2008 році ця частка зросла на 0,099 %, і становила 0,238 %.

За 2009 та 2010 рік частка домогосподарств, які отримали житло зменшилась, і була подібною до частки 2007 року, становивши при цьому 0,142 та 0,145 % відповідно

У 2011 році ситуація щодо отримання житла різко знизилась і показала найнижчий показник, який становив лише 0,011 %.

Ця ситуація стала схожою на ситуацію, яка відбувалась у державному житловому фонді. Це дало змогу побачити, що 2011 рік став переломним, показавши найнижчі показники по отриманню житла.

Використовуючи засоби редактора MS Excel будуємо графік, за результатами якого можна зробити висновки до територіальних відмінностей домогосподарств, які знаходяться на території України і які змінилися протягом 2009-2011 рр.

Рис. 2.3.3. Аналіз тенденцій змін частки домогосподарств за розміром житлової площі до 7,5 кв.м. на одну особу за 2009-2011 роки

За результатами дослідження можна побачити, що частка домогосподарств, за розміром житлової площі, порівнюючи 2009-2011 рр. дещо змінилася.

Особливо ця зміна спостерігається у Вінницькій, Волинській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській області, де частка домогосподарств за розміром житлової площі знизилась, чого не скажеш про Львівську область, де ця частка зросла.

Рис. 2.3.4. Аналіз тенденцій змін частки домогосподарств за розміром житлової площі від 7,5 до 13,65 кв.м. на одну особу за 2009-2011 роки

Цей графік є найбільш правильним, адже він показує самі оптимальні умови проживання та розміри житлової площі. На ньму можна чітко побачити, що більшість областей України мають нормальні умови для прживання. Серед них вирізняються лише Вінницька та Черкаська області, які мають найнижчі показники, чого не скажемо про місто Київ, у якого цей показник найвищий.

В Автономній Республіці Крим, у Львівській, Херсонській, Запорізькій областях, містах Києві та Севастополі вищою від середньої по країні є частка домогосподарств, в яких розмір житлової площі на одну особу є більшим від 7,5 але меншим від 13,65 кв.м., а найменша частка таких господарств знаходиться у Кіровоградській, Волинській, Миколаївській областях.

Рис. 2.3.5 Аналіз тенденцій змін частки домогосподарств за розміром житлової площі понад 13,65 кв. м. на одну особу за 2009-2011 роки

За результатами дослідження можна побачити, що частка домогосподарств, за розміром житлової площі, порівнюючи 2009-2011 рр. дещо знизилася. Це означає, що в наших областях

До областей у яких розмір житлової площі є найбільшим, можна віднести: Вінницьку, Кіровоградську та Черкаську, а до найменших: місто Київ та Севастополь

Основна частина житла домогосподарств припадає на індивідуальні будинки, а в таких областях, як Волинська, Хмельницька, Івано-Франківська та Чернівецька, їх частка становить понад дві третини усіх домогосподарств. У решті регіонів переважають домогосподарства, жителі яких мешкають в окремій квартирі.

ВИСНОВКИ

Житловий фонд - це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян. Житловий фонд України є сукупністю жилих квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної власності.

За ст. 7 проекту ЖК, житловий фонд України за формою власності поділяють на такі категорії:

) приватний житловий фонд.

) житловий фонд колективної власності включає громадський житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів.

) державний житловий фонд складається з житлового фонду, що належить державним підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління.

) комунальний житловий фонд - це фонд, що належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з проектом ЖК за призначенням житловий фонд можна поділити на такі категорії:

) житловий фонд загального призначення - це сукупність житла всіх форм власності, призначеного для проживання громадян.

) житловий фонд соціального призначення - це житло, призначене для проживання громадян, які потребують соціального захисту. До цієї категорії громадян відносяться: інваліди, ветерани, самітні громадяни похилого віку, їм надається житло в будинках-інтернатах.

На сьогоднішній день існує чимало не закритих питань, пов’язаних з призначенням житлового фонду та його передачею у користування.

За роки незалежності України було чимало здобутків, але й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною кризою та проблемою поліпшення житлових умов нації. Наведені дані свідчать про те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для покращення системи житлового фонду.

Недостатня нормативна урегульованість питань передачі житлового фонду, відсутність заінтересованості сторін у такій передачі, а це стосується особливо того житлового фонду, який потребує ремонту, призводить до того, що під видом ремонту чи реконструкції житловий фонд фактично передається у власність інвесторам - приватним юридичним і фізичним особам. Тому вкрай важливо продовжувати вдосконалювати та досліджувати юридичні питання про призначення житлового фонду тощо.

Отже, головна проблема будівельної галузі України є формування позабюджетних інвестицій.

На сьогоднішній день існує кілька можливих способів залучення ресурсів для кредитування будівництва і придбання житла. Джерелами цих ресурсів зокрема можуть виступати:

• населення, яке потребує поліпшення житлових умов;

• підприємства, що бажають вирішити житлові проблеми своїх співробітників;

• державні органи керування і місцеві адміністрації;

• фінансові інвестори.

Розглянемо більш докладно модливі пропозиції щодо розв’язання цієї проблеми з урахуванням досвіду інших країн.

Одним із видів фінансового забезпечення житлового будівництва може стати довгострокове кредитування, або іпотека. Іпотека - це застава землі та нерухомого манна для отримання в банку довгострокового кредиту. Сьогодні іпотека є найпоширенішим видом фінансових операцій у розвинутих країнах. Вкладання коштів в іпотечне кредитування будівництва житла можна віднести до найліквідніших банківських активів.

Сутність іпотеки зводиться до того, що:

. Вартість житла, яке клієнт бажає збудувати, розбивається на дві нерівні частини - базову і термінову.

. Базову вартість клієнт сплачує відразу за рахунок власних коштів, тоді як термінова гаситься за рахунок банківського або будь-якого іншого кредиту.

. Отримавши житло і розрахувавшись із підрядником, клієнт займає його протягом певного періоду на правах оренди або найму. За цей час він повинен повернути банку (фактичному власникові отриманого житла) основний борг і сплатити відповідні відсотки, причому борг, як правило, оплачується рівними частинами.

. Після завершення розрахунків із кредитором клієнт отримує замовлене та збудоване ним житло у повну власність. При неспроможності повернути кредит застава, під яку він брався, відчужується і продається з аукціону.

Нині в світі існує кілька моделей іпотечного кредитування житлового будівництва, найпоширеніші з них американська та німецька.

Американська схема іпотечного кредитування будується на основі банківського кредиту. Вона не пов'язана з конкретним об'єктом будівництва. Найпоширенішим видом позички є "позичка-вартість" - 50% з терміном 5 років.

Німецька іпотечна модель менш гнучка, вона заснована не на залученні банківського капіталу, а на використанні коштів самих учасників іпотеки. Для цього утворюються товариства колективних вкладів у нерухомість.

житловий умова статистика україна

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Соціальна статистика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 195 с.

2.      Загальна теорія статистики (конспект лекцій) М.: Изд-во ПРІОР, 2002

.        Соціальні індикатори рівня життя населення: Стат. збірник. - К.: Державний комітет статистики, 2008. - 239 с.

.        Удотова Л. Ф. Соціальна статистика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2008. Соціальна статистика: Підручник, / під ред. чл.-кор. РАН І. І. Єлисєєвої, М.: Фінанси і статистика, 2001.

.        СТП 6.1-97. статистика: Підручник, / під ред. чл.-кор. РАН І. І. Єлисєєвої, М.: Фінанси і статистика, 2009 - 416 с.

.        Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держкомстат України. - К.: Українська енциклопедія, 2001. - С. 590.

.        Ядов В. А. Соціологічне дослідження: методологія, програма, методи. М.: Наука, - 2004

.        Черенько Л. М. Оцінка масштабів та рівня бідності населення України. К.: РВПС України НАН України, 2010. - 75 с.