Застосування фенаміну можливе при невротичних станах, при нарколепсії, для підвищення працездатності при втомі, при отруєннях препаратами, які пригнічують ЦНС (наркотичного типу дії). Однак у зв`язку із здатністю препарату викликати лікарську залежність фенамін у клінічній практиці не застосовується.
Сиднокарб подібний до фенаміну, але менш токсичний. Дія препарату розвивається поступово і триває довго. Переноситься сиднокарб добре, у нього відсутній виражений периферичний симпатоміметичний ефект. Препарат не спричиняє вираженої ейфорії і рухового збудження. Призначати цей лікарський засіб слід у першій половині дня, щоб уникнути безсоння. При передозуванні сиднокарбу можливі збудження, неспокій, безсоння, підвищення артеріального тиску.
Типовим представником цієї групи є кофеїн - алкалоїд, який міститься в листі чаю, насінні кави, плодах коли та інших рослинах.
Кофеїн проявляє психостимулювальну дію, основою якої є блокада фосфодіестерази - ферменту, який гідролізує цАМФ. У результаті в клітинах ЦНС та інших тканин (серце, жирова тканина, гладенькі м`язи внутрішніх органів, скелетна мускулатура) накопичується цАМФ ( вторинний посередник в передачі сигналу від медіатору), який стимулює метаболічні процеси. Важливе місце в механізмі дії кофеїну належить конкуренції з аденозином за аденозинові А1 і А2-рецептори (аденозин пригнічує ЦНС).
Під впливом кофеїну активізується психічна діяльність, підвищуються розумова та фізична працездатність, рухова активність. Дія кофеїну залежить від типу нервової системи (для стимуляції слабкого типу потрібні менші дози препарату, для сильного - більші). Від дози кофеїну залежить якісний прояв ефекту: в малих дозах препарат стимулює, а у великих - пригнічує ЦНС.
Для кофеїну характерні такі фармакологічні ефекти:
1 Психостимулювальний ефект зумовлений здатністю препарату активізувати психічну діяльність, фізичну та розумову працездатність, тимчасово знімати втому та сонливість.
2 Аналептичний ефект (стимуляція дихання і кровообігу). Кофеїн чинить прямий стимулювальний вплив на дихальний і судиноруховий центри. Зростають частота та глибина дихання. В результаті підвищення тонусу судинорухового центру периферичні судини звужуються, і підвищується артеріальний тиск.
3 Вплив кофеїну на серцеву систему складається як із центральних, так і периферичних компонентів. Так, препарат підвищує тонус ядер блукаючого нерва (центральний компонент), результатом чого є брадикардія. Пряма дія кофеїну на серце (периферичний компонент) супроводжується збільшенням сили та частоти скорочень міокарда (результат пригнічення фосфодіестерази). Сумарний ефект залежить від того, який компонент домінує.
4 Вплив конфеїну на тонус судин також складається із центрального і периферичного компонентів. Активація судинорухового центру (центральний компонент) під впливом кофеїну супроводжується спазмом периферичних судин і підвищенням артеріального тиску. Пряма дія кофеїну на судини (периферичний компонент) проявляється зниженням їх тонусу, особливо судин скелетних м`язів, серця та нирок. Сумарний ефект визначається домінуючим компонентом. В умовах патології, коли різко знижується артеріальний тиск, домінує центральний компонент впливу кофеїну на судини - після введення препарату тиск підвищується. У здорових людей, незважаючи на переважання прямого компонента в дії кофеїну на судини, артеріальний тиск не знижується завдяки підвищеній роботі серця. Судини мозку під впливом кофеїну спочатку розширюються, а потім тонус їх дещо зростає.
5 Сечогінний ефект є результатом покращання ниркового кровотоку і зниження реабсорбції натрію і води в ниркових канальцях.
6 Підвищення секреції залоз шлунка, кислотності шлункового соку та вмісту в ньому пепсину є результатом активації центрів парасимпатичної нервової системи.
7 Посилення спинномозкових рефлексів за рахунок полегшення міжнейронної передачі.
Кофеїн добре всмоктується у кишечнику. В організмі основна частина (близько 90%) препарату зазнає печінкової біотрансформації шляхом окиснення і диметилювання. Кофеїн та його метаболіти виводяться через нирки.
У медичній практиці кофеїн застосовують за такими показаннями:
1 Для тимчасового усунення потреби у відпочинку, підвищення розумової та фізичної працездатності у здорових людей.
2 Лікування гіпотоній різного походження.
3 Отруєння алкоголем, наркотиками, снодійними препаратами.
4 Мігрень. Кофеїн призначають частіше у комбінації з ненаркотичними аналгетиками (таблетки “Цитрамон” та ін.) або алкалоїдами маткових ріжків (таблетки “Кофетамін”).
5 Психічна пригніченість.
6 Підвищення секреції залоз шлунка (з діагностичною метою).
Протипоказаний кофеїн при артеріальній гіпертензії, атеросклерозі, глаукомі та безсонні. Тривале застосування кофеїну супроводжується незначним звиканням і розвитком психічної залежності (теїзм).
Похідні піперидину також стимулюють ЦНС. За психостимулювальною дією піридрол перевищує меридил і не поступається фенаміну. Обидва препарати не мають небажаних ефектів з боку серцево-судинної системи.
Ноотропні засоби - це лікарські препарати, які стимулюють вищу інтегративну діяльність мозку, покращують мислення, пам`ять, здатність до навчання. На відміну від інших психотропних засобів вони не проявляють психостимулювального або психоседативного ефектів, не підвищують фізичну працездатність, не впливають на емоційну сферу. Свій позитивний вплив ноотропи проявляють лише при тривалому застосуванні (2-5 місяців).
Класифікація препаратів
1 Похідні піролідону: пірацетам, етифацетам.
2 Похідні ГАМК: аміналон (гамалон), натрію оксибутират, фенібут, пантогам, пікамілон.
3 Нейропептиди та їх аналоги: синактен-депо, тироліберин, мелатонін.
4 Цереброваскулярні засоби: серміон (ніцерголін), вінпоцетин (кавінтон), вінкапан (девінкан), стугерон (цинаризин), пентоксифілін (трентал), ксантинолу нікотинат (компламін).
5 Похідні піридоксину: піридитол (енцефабол).
6 Антиоксиданти: кислота нікотинова, токоферол, мексидол, іонол, берлітіон.
7 Препарати інших груп: калію оротат, актовегін, церебролізин, солкосерил, рослинні засоби (настойка женьшеня, ехінацеї, лимоннику), танакан, мемоплант, амінокислоти (гліцин, глютамінова кислота).
У механізмі дії ноотропних засобів найважливіше місце належить зміні біоенергетичних процесів у нервових клітинах. Під впливом ноотропів у мозковій тканині посилюється синтез АТФ, білків і РНК; покращується утилізація глюкози; підвищується активність аденілатциклази, фосфоліпази А2, фосфокіназ А1 і А2; зростає обмін фосфатидилхоліну і фосфатидилетаноламіну; зменшується кортикальний викид проліну. Під впливом ноотропів відбуваються також стійкі перебудови ліпідно-білкових компонентів мембран нейронів. На медіаторному рівні посилюються ГАМКергічні та глютаматергічні процеси, активуються адренергічні та дофамінергічні механізми, зростає вміст ацетилхоліну та серотоніну.
Препарати покращують пам`ять і розумову діяльність, полегшують навчання, підвищують стійкість мозку до гіпоксії та дії токсичних речовин, покращують мовні функції, зменшують запаморочення, головний біль, сонливість, апатію. На вищу нервову діяльність здорових людей ці препарати не впливають.
Ноотропні засоби знайшли широке застосування при патологічних станах, що зумовлені та супроводжуються порушенням судинного тонусу та процесів обміну в ЦНС: інсульті (період реабілітації), розумовій відсталості у дітей, травмах черепа, епілепсії, старечому слабоумстві, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, алкоголізмі, наркоманії, неврозах, ішемії мозку.
Найбільш широко використовуваним препаратом цієї групи є пірацетам (ноотропіл). За хімічною будовою препарат є похідним ГАМК. Вищеназвана характеристика препаратів цієї групи цілком стосується і пірацетаму. Протипоказаний цей лікарський засіб при вагітності, гострій недостатності нирок.
Аміналон також є похідним ГАМК. Препарат покращує кровопостачання мозку, проявляє протисудомну та гіпоглікемічну (при підвищеному рівні глюкози в крові) дії; знижує артеріальний тиск (при артеріальній гіпертензії), частоту скорочень серця. Протипоказанням до застосування аміналону є індивідуальна підвищена чутливість до препарату.
Вінпоцетин (кавінтон) - похідний алкалоїду барвінка малого. Він розширює церебральні судини, покращує кровопостачання і оксигенацію мозку, засвоєння глюкози, знижує агрегацію тромбоцитів, підвищує рівень цАМФ. Протипоказання до застосування: вагітність, період лактації, тяжка ішемічна хвороба серця, аритмії.
Ніцерголін (серміон) - препарат із групи -адреноблокаторів. Знижує тонус судин, покращує мозковий кровообіг, активує процеси обміну, підвищує постачання кисню і глюкози до тканин мозку, знижує артеріальний тиск у хворих на гіпертонію.
Цинаризин (стугерон) належить до групи блокаторів кальцієвих каналів, є похідним піперазину. Препарат зменшує спазм судин головного мозку, знижує агрегацію тромбоцитів, проявляє антигістамінну активність. Системний артеріальний тиск при цьому не змінюється. Даний препарат разом із пірацетамом входить до складу комбінованого препарату «Фезам».
Пентоксифілін є спазмолітичним засобом. Препарат блокує фосфодіестеразу. Спричиняє накопичення цАМФ, конкурує з аденозином за аденозинові рецептори. Пентоксифілін підвищує вміст кисню у тканинах мозку, покращує мікроциркуляцію, порушує агрегацію тромбоцитів, підвищує еластичність мембран еритроцитів, покращує плинність крові. Використовують препарат при порушеннях кровопостачання мозку, а також при порушеннях мікроциркуляції ока, серця, нирок (нефроангіопатіях), функціональних порушеннях слуху.
Натрію оксибутират – натрієва сіль -аміномасляної кислоти (ГАМК). Препарат проявляє деяку ноотропну активність, характеризується вираженим антигіпоксичним ефектом, підвищує стійкість мозку, серця, а також сітківки ока до гіпоксії. Препарат проявляє седативний і центральний міорелаксуючий ефекти, у великих дозах викликає сон і наркоз. Аналгетичного ефекту не проявляє, однак посилює дію аналгезивних і наркотичних засобів. Характеризується протишоковою активністю.
Фенібут – це фенільна похідна ГАМК. Препарат одночасно проявляє ноотропну і анксіолітичну активності.
У групі ноотропів є також похідні ряду вітамінів: пантогам, піридитол, пікамілон. Пантогам – похідна ГАМК і пантотенової кислоти. Піридитол містить 2 молекули піридоксину, з`єднаних дисульфідним містком. Обидва препарати активують метаболічні процеси головного мозку і проявляють антигіпоксичний ефект. Пікамілон містить у структурі молекули ГАМК і нікотинову кислоту. Проявляє ноотропний ефект. Покращує мозковий кровообіг.