Порушення мозкового кровотоку - одна з основних причин смертності та інвалідизації населення. Причини цієї патології - функціональні й органічні порушення прохідності церебральних судин (спазм, емболії, тромбоз, атеросклероз, геморагії). Даний патологічний стан потребує невідкладного фармакологічного втручання.
Засоби, що поліпшують кровопостачання мозку при ішемії, поділяють на такі групи.
Класифікація
І Засоби, що впливають на агрегацію тромбоцитів і згортання крові.
1 Антиагреганти: кислота ацетилсаліцилова, тиклопідин.
2 Антикоагулянти: гепарин, низькомолекулярні гепарини, синкумар, фенілін, варфарин.
ІІ Засоби, що підвищують мозковий кровотік і резистентність мозку до гіпоксії.
1 Блокатори кальцієвих каналів L-типу: німодипін, цинаризин (стугерон), флунаризин.
2 Похідні алкалоїдів барвінка малого: вінпоцетин.
3 Похідні алкалоїдів маткових ріжків: ніцерголін.
4 Похідні нікотинової кислоти: ксантинолу нікотинат.
5 Ноотропні засоби: аміналон, пірацетам (ноотропіл), пікамілон.
6 Похідні метилксантину: пентоксифілін.
7 Міотропні спазмолітики: папаверину гідрохлорид, но-шпа, дибазол.
8 Білкові гідролізати: церебролізин, актовегін, солкосерил.
Засоби, що впливають на агрегацію тромбоцитів і згортання крові, описані у відповідному розділі.
Препарати даної групи (німодипін, цинаризин, флунаризин) блокують кальцієві канали L-типу мембран, порушуючи надходження кальцію у клітини гладеньких м`язів судин і тромбоцити. Знижуються тонус артеріол мозку, їх спазм, пригнічується агрегація тромбоцитів. Зростає мозковий кровотік. Якщо була порушена розумова діяльність мозку (наприклад, у людей похилого віку), то вона поліпшується. Препарати цієї групи переносяться добре, іноді можуть бути диспепсичні розлади, головний біль, сонливість, сухість у роті.
Вінпоцетин (кавінтон) - напівсинтетична похідна алкалоїду девінкану. Препарат пригнічує фосфодіестеразу, сприяючи таким чином накопиченню цАМФ. Це супроводжується зниженням тонусу судин, зменшенням агрегації тромбоцитів і підвищенням еластичності еритроцитів. Нормалізуються кровотік і обмін речовин у тканинах мозку. Кавінтон призначають всередину і вводять внутрішньовенно крапельно. Показаний препарат при неврологічних і психічних порушеннях на фоні порушень мозкового кровообігу, у постінсультному періоді, при гіпертонічній енцефалопатії, погіршенні пам`яті, запамороченнях, ішемії тканин ока та ін. Як побічні ефекти можуть спостерігатися гіпотонія, тахікардія, аритмії.
Ніцерголін (серміон) - похідна алкалоїдів маткових ріжків і нікотинової кислоти. Препарат виявляє -адреноблокувальну і міотропну спазмолітичну дії. Ніцерголін розширює мозкові і периферичні судини, поліпшує біосинтез білків, зменшує агрегацію тромбоцитів. Застосовують серміон при порушеннях мозкового кровообігу, мігрені, розладах периферичної гемодинаміки, ішемії зорового нерва. Терапія ніцерголіном може супроводжуватися диспепсичними розладами, гіпотензією, почервонінням шкіри, свербінням.
Ксантинолу нікотинат (компламін) - похідна нікотинової кислоти і теофіліну. Препарат розширює периферичні судини, поліпшує мозковий кровообіг, зменшує гіпоксію центральної нервової системи, пригнічує агрегацію тромбоцитів. Подібно до теофіліну посилює скорочення міокарда. Призначають препарат всередину, внутрішньом`язово і внутрішньовенно. Показаний ксантинолу нікотинат при облітеруючому ендоартеріїті, хворобі Рейно, діабетичній ангіопатії, порушеннях мозкового кровообігу, мігрені. Як побічний ефект найбільш часто є гіпотензія.
Аміналон і пірацетам є похідними -аміномасляної кислоти (ГАМК), пікамілон - похідна ГАМК і нікотинової кислоти. Дані препарати малотоксичні. Ноотропи збільшують мозковий кровотік (особливо пікамілон), поліпшують функціональну активність нервових клітин, виявляють антигіпоксичний ефект. Пікамілону властивий також транквілізуючий ефект, який не супроводжується седативною дією. Усі препарати знімають спазм судин мозку, підвищують фізичну і розумову працездатність у постішемічному періоді, після перевтоми або психоемоційного стресу.
Пентоксифілін (трентал, агапурин) за хімічною структурою подібний до теоброміну. Трентал блокує фосфодіестеразу і сприяє накопиченню цАМФ. Препарат розширює судини, пригнічує агрегацію тромбоцитів, зменшує в`язкість крові, підвищує еластичність еритроцитів, поліпшує мікроциркуляцію. Показаний трентал при порушеннях мозкового кровообігу на фоні спазмів і склерозу, при діабетичній ангіопатії, порушеннях кровопостачання очей. Як побічні ефекти можуть бути почервоніння обличчя, запаморочення, диспепсії.
Папаверин, но-шпа, дибазол знімають спазми гладеньких м`язів у організмі, у тому числі і спазми судин головного мозку. Препарати добре переносяться хворими.
Церебролізин, актовегін, солкосерил добре проникають через гематоенцефалічний бар`єр і відновлюють порушені обмінні процеси в ішемізованих ділянках мозку. Препарати мають мембрано-стабілізувальні, антиоксидантні властивості, захищають клітини головного мозку від пошкоджень.
Поширеною формою порушення циркуляції крові головного мозку є мігрень. Вона зумовлена дисфункцією вазомоторної регуляції. Частіше на мігрень страждають жінки (75% випадків). Виявляється мігрень нападами однобічного головного болю, який супроводжується нудотою, блюванням, зоровими і слуховими порушеннями, парестезіями, скутістю м`язів та ін. Напади повторюються протягом багатьох років, тривалість їх від 4 до 72 годин.
Важливу роль у розвитку мігрені відіграє серотонін. Стимулюючи 5-НТ2А-рецептори, медіатор спричиняє спазм артерій і вен. Активація 5-НТ1-рецепторів серотоніном супроводжується розширенням периферичних судин і спазмом церебральних судин. Серотонін розширює артеріоли і спазмує венули, що супроводжується підвищенням тиску у капілярах. Крім того, медіатор підвищує проникність стінки капілярів для білків. Сьогодні вважають, що основну роль у патогенезі мігрені відіграють серотонінові рецептори 5-НТ1Д і 5-НТ1В.
Препарати для лікування мігрені класифікують таким чином.
Класифікація
І Препарати для купірування гострих нападів мігрені.
1 Алкалоїди маткових ріжків: ерготамін, дигідроерготамін.
2 Похідні індолу: суматриптан.
3 Ненаркотичні аналгетики: парацетамол, напроксен, аспірин, індометацин, ібупрофен.
ІІ Препарати для профілактики нападів мігрені.
1 -Адреноблокатори: анаприлін, атенолол, метопролол.
2 Трициклічні сполуки: нізотифен.
3 Похідні лізергінової кислоти: метисергід.
4 Нестероїдні протизапальні засоби: напроксен.
5 Трициклічні антидепресанти: амітриптилін;
6 Протиепілептичні засоби: карбамазепін, клоназепам.
Для купірування мігрені здавна використовували алкалоїди маткових ріжків. Ерготамін і дигідроерготамін блокують не тільки -адренорецептори, але і серотонінові та дофамінові рецептори. У результаті такої дії зменшується амплітуда коливань мозкових судин.
Суматриптан (імігран) вибірково діє на 5-НТ1Д-рецептори. Тонус церебральних судин при цьому зростає, головний біль зменшується. Вводять препарат всередину, підшкірно, інтраназально. Тривалість дії - близько 12 годин. Як побічні ефекти можуть спостерігатися спазм коронарних судин, нудота, блювання, запаморочення, відчуття жару та ін.
Фармакодинамічні та фармакокінетичні особливості інших препаратів для лікування мігрені описані у відповідних розділах.
Метисерид є антагоністом серотонінових 5-НТ2-рецепторів. Препарат ефективний у більшості хворих, однак застосування його обмежене, оскільки при прийманні впродовж більше 5-6 тижнів метисерид може спричинити ниркову недостатність і ретроперитонеальний фіброз. Крім того, можливі блювання, нудота і діарея.
Адаптогенами називають препарати переважно рослинного походження (нативні або у вигляді чистих діючих речовин), які проявляють загальнотонізуючу дію на функції ЦНС, ендокринну регуляцію, процеси обміну і підвищують опір організму до несприятливих впливів.
Класифікація препаратів
1 Галенові препарати рослинного походження: настойки та рідкі екстракти лимоннику, женьшеня, заманихи високої, родіоли рожевої, елеутерококу, левзеї, ехінацеї; сапарал (сума амонійних солей тритерпенових глікозидів із коренів аралії високої).
2 Препарати тваринного походження: пантокрин (рідкий спиртовий екстракт із рогів марала і плямистого оленя); препарати із аквабіонтів (поширені в морях, океанах, термінальних водах).
Препарати активують синтез РНК і білків шляхом впливу на генетичний апарат клітини, в результаті чого зростає активність багатьох ферментів енергетичного обміну, покращуються відновні процеси. Це сприяє підвищенню біохімічної і функціональної адаптації організму до різноманітних несприятливих впливів.
Адаптогени послаблюють біохімічні і функціональні зміни при стресових реакціях, у тому числі катаболізм білків, вуглеводів і жирів. Під їх впливом зростають вхід глюкози в клітини, мобілізація та окиснення жирів. Адаптогени попереджають виснаження гіпофіз-адреналової системи під час стресу.
Набута під впливом адаптогенів резистентність має активний характер, що значною мірою визначається “економізацією” обміну речовин.
Для адаптогенів характерні такі фармакологічні ефекти.
1 “М`яка” стимулювальна дія, що проявляється підвищенням фізичної та розумової працездатності, послабленням стомлюваності, зниженням симптомів астенії та порушень апетиту.
2 Підвищення резистентності організму до впливу пошкоджувальних факторів: високої температури, охолодження, інтоксикації промисловими відходами, впливу іонізуючого опромінення та ін.
3 Підвищення специфічного та неспецифічного імунітету.
4 Підвищення кровопостачання, дихання, зору та слуху.
5 Кардіопротекторна дія.
6 Гепатопротекторна дія.
Адаптогени застосовують під час фізичного перенапруження, розумової та фізичної втоми; для лікування астенічного синдрому, станів після інфекційних та соматичних захворювань; під час впливу іонізуючого опромінення.
Приймання адаптогенів може супроводжуватися надмірним збудженням нервової та серцево-судинної систем, артеріальною гіпертензією, гіперглікемією.
Протипоказані адаптогени при артеріальній гіпертензії, підвищеній збудливості, кровотечах, менструаціях, геморагічному діатезі.
Актопротекторами називають препарати, які підвищують резистентність організму до гіпоксії та високої температури зовнішнього середовища і його працездатність.
Класифікація препаратів
1 Бемітил.
2 Вітамінні засоби: токоферол, аскорбінова кислота, нікотинова кислота та ін.
3 Біогенні стимулятори: алое та ін.
Бемітил - препарат, який проявляє психостимулювальний та антигіпоксичний ефекти, підвищує стійкість організму до фізичного навантаження. Механізм дії пов`язують із стимуляцією синтезу макроергів, зниженням процесів виснаження медіаторів та потреби в кисні. Препарат стимулює імунну систему. Застосовується при астенії, неврозах, посттравматичних станах, в умовах підвищеного фізичного і психічного навантаження. Із побічних ефектів характерні нудота, блювання, неприємні відчуття у шлунку, головний біль, гіперемія обличчя.