Курсовая работа (т): Сутність та призначення доходів бюджету

Платникам податку на додану вартість грошовими коштами відшкодовано на 2 млрд. 34,5 млн. грн., або 4,2 %, менше затвердженого показника.

Доходи спеціального фонду в сумі 56 млрд. 476,9 млн. грн. становили 109,2 % обсягу, затвердженого законом про державний бюджет (51 млрд. 733,4 млн. грн.), та 92,9 % плану з урахуванням змін, внесених до кошторисів розпорядниками бюджетних коштів протягом бюджетного року (60 млрд. 810,8 млн. грн.). Плановий обсяг доходів спеціального фонду не виконано на 4 млрд. 333,9 млн. грн., або 7,1 %.

Верховна Рада України у постанові від 15.03.2011 № 3128 - VI "Про звіт про виконання Закону України", "Про Державний бюджет України на 2010 рік" запропонувала Кабінету Міністрів України удосконалити методологію планування окремих видів доходів спеціального фонду бюджету, рівень виконання яких щороку низький або значно вищий плану, з метою визначення реальних обсягів відповідних видатків бюджету.

Проте, як і в попередніх роках, у 2012 році окремі доходи спеціального фонду суттєво нижчі від планових показників. Зокрема, до спеціального фонду державного бюджету не надійшло 2 млрд. 939,8 млн. грн., або 14,2 %, плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; 1 млрд. 188,8 млн. грн., або 79,5 %, коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів і Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної спеціальної служби транспорту.

Крім того, до спеціального фонду не надійшло 720,7 млн. грн., або 40,1 % плану, надходжень від реалізації матеріальних цінностей державного резерву; 609,5 млн. грн., або 100 % плану, коштів від урядів зарубіжних країн і міжнародних організацій у рамках програм допомоги Європейського Союзу; 497,9 млн. грн., або 5,7 %, акцизного податку з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); 338,6 млн. грн., або 26,3 %, судового збору.

Порівняно з 2011 роком, доходи державного бюджету зросли на 31 млрд. 437,1 млн. грн., або 10,0 %, у тому числі загального фонду - на 23 млрд. 754,4 млн. грн., або 8,9 %, спеціального фонду - на 7 млрд. 682,7 млн. грн., або 15,7%.

Темп приросту доходів державного бюджету в 2012 році втричі нижчий, порівняно з попереднім роком (рис. 2.11).

Рис. 2. 11. Доходи державного бюджету

Частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через державний бюджет, у звітному році, порівняно з попереднім роком, збільшилася (рис. 2.12).

Рис. 2. 12. Співвідношення доходів державного бюджету (без трансфертів із місцевих бюджетів) і валового внутрішнього продукту в 2006 - 2012 роках

Рис. 2. 13. Співвідношення доходів державного бюджету (без трансфертів із місцевих бюджетів) і валового внутрішнього продукту з 2006 - 2012 у відсотках

У 2012 році, порівняно з попереднім роком, номінальний обсяг валового внутрішнього продукту збільшився на 8,2 %, у той час як доходи державного бюджету (без трансфертів із місцевих бюджетів) - на 10,5 %. Частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через державний бюджет (без трансфертів із місцевих бюджетів) у звітному році становила 24,5 %, що на 0,6 % пункту більше, ніж у попередньому році (23,9 %).

За оцінкою Рахункової палати, податкова заборгованість суб’єктів господарювання перед державним бюджетом у 2012 році зменшилася на 2,8 млрд. грн., або 15,5 %, і на кінець року становила 15,2 млрд. гривень.

При цьому заборгованість економічно активних підприємств протягом року скоротилася на 3,7 млрд. грн., або 30,8 %, і на кінець 2012 року становила 8,3 млрд. грн., або 54,6 % загальної суми податкового боргу.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

.1 Альтернативні шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

дохід бюджет податковий капітал

Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально - економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. Пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово - комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;

заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;

цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі - підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.

Зважаючи на специфічне призначення ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по - перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по - друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи [19].

В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати на можливість інфляційних наслідків використання коштів ЗВР. Це обумовлює важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно - бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.

Важливим кроком, який дозволив би посилити мультиплікативний ефект від коштів, які акумулюються фіскальними засобами, може стати продаж тимчасово вільних коштів на рахунках головних розпорядників Держказначейства, на ринку міжбанківських кредитів.

До перешкод на шляху розвитку інституту місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов’язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності за зобов’язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.

Існуюча законодавча база є фрагментарною і неповною, не містить цілісної системи регулювання запозичень місцевих органів і виконання їх зобов’язань перед кредиторами. Діюча в Україні система нормативно - правового регулювання місцевих позик врегульовує технічні питання ведення реєстру місцевих запозичень та зобов’язує місцеві органи погоджувати розмір позик з Міністерством фінансів України. Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Відтак розробка ефективного регулятивного механізму управління місцевими запозиченнями все ще залишається на порядку денному [15].

Пропозиції щодо вдосконалення чинної системи доходів Державного бюджету України

Оскільки на основі досліджених показників структури доходів Державного бюджету України ми прийшли до висновку, що основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування буде мати найбільш вагомий вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. На даний момент ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції (полягає в тому, що податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету для задоволення потреб суспільства) до регулюючої (через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання). Якщо проаналізувати відсоток доходів державного бюджету країни у структурі ВВП (табл. 3.1), то бачимо, що спостерігається стійка тенденція до зниження цієї частки - від 24,4 % у 2008 році до 16% у 2012 році відповідно.

Таблиця 3.1

Частка доходів Державного бюджету України у загальній структурі ВВП

Це говорить не про велике податкове навантаження на платників податків, а, навпаки, про зниження із року в рік рівня оподаткування в країні і як наслідок - на жаль, зниження загальної суми доходів бюджету з 231 722,9 млн. грн. до 225 273,5 млн. грн. відповідно.

Проаналізуємо спочатку становище доходів Державного бюджету у цілому за допомогою статистичних показників (табл. 3.2)

Таблиця 3.2

Абсолютні та відносні показники динаміки доходів Державного бюджету України у 2008-2012 роках

Представлені показники свідчать про неоднакову інтенсивність зростання доходів бюджету. При цьому найбільше абсолютне зростання було в 2011 році, а найменше - у 2012 році відповідно. Таким чином підтверджено раніше аналізовані дані про те, що рівень доходів Державного бюджету України значно впав у 2012 році.

Оскільки джерела доходів Державного бюджету та соціально - економічний розвиток досить багатофакторні, виникає складність у визначенні взаємозв’язку між ними. Тому актуальним є питання визначення чинників, які впливають на динаміку доходів бюджету та окреслення напрямків вдосконалення формування доходної бази держави у майбутньому.

До основних факторів - макропоказників, що впливають на формування доходів Державного бюджету України відносять: рівень ВВП, рівень податкових ставок, рівень банківського процента, курс національної валюти, рівень інфляції, внутрішній та зовнішній державний борг, сальдо торгівельного балансу, тіньовий сектор економіки, недосконалість податкового законодавства та наявність значних пільг в оподаткуванні при низькій фінансовій дисципліні суб’єктів господарювання, низька конкурентоспроможність продукції та інше.

Так як доходи Державного бюджету формуються за рахунок 4 груп, то було б доцільно дослідити вплив вище зазначених факторів на їх склад. Виходячи з того, що податкові надходження становлять основну частину у структурі доходів, то, оптимально було б включити їх як один із факторів впливу на їх формування. Вище були наведені твердження щодо того, що неподаткові надходження більш - менш стабілізуються, а от доходи від операцій з капіталом у 2012 році дуже несподівано змінили свої границі, тому їх ми включимо як другий фактор впливу на доходи бюджету у нашому дослідженні.

Отож, побудуємо економетричну модель множинної регресії, визначимо аналітичну форму зв'язку між доходами Державного бюджету (У) та двома факторами впливу на нього: обсягом податкових надходжень (Х₁) і доходами від операцій з капіталом (Х₂). Крім того, встановимо ступінь щільності зв'язку між ознаками та рівень впливу кожної з них.

Таким чином, виконаємо початкові розрахунки, що наведені у таблиці В.1 (додаток В), які дадуть змогу нам визначити ступінь залежності доходів від досліджуваних ознак.

Після проведених обчислень спробуємо знайти тісноту зв'язку між досліджуваними ознаками за допомогою лінійних коефіцієнтів парної кореляції (та ):

  (3.1)

де ;

 - дисперсія факторної ознаки;

- дисперсія результативної ознаки.

Аналогічно розраховуємо другий коефіцієнт парної кореляції: