Материал: Тема 8

Податковий кредит може бути нарахований виключно резиден­том, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його зага­льна сума не може перевищувати суми загального оподатковува­ного доходу платника податку, одержаного протягом звітного Року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю — він не має права на отримання податкового кредиту.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

3. Пільги оподаткування прибутку

Пільги щодо податку на доходи фізичних осіб називаються податкові соціальні пільги. Так, платники податку, які отриму­ють дохід у вигляді заробітної плати з джерел на території Украї­ни, розмір якої не перевищує прожиткового мінімуму, збільше­ного в 1,4 рази та округленої до найближчих 10 грн, мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного до­ходу, отримуваного від одного працедавця, на суму податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга визначена в розмірі, що дорівнює ЗО % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на мі­сяць) у 2004 р., 50 % — у 2005 р., 80 % — у 2006 р. і 100 % — у 2007 р.

Крім того, деякі категорії громадян мають підвищений розмір пільги — 150 % та 200 % від суми, зазначеної вище.

Так, податкова соціальна пільга в розмірі 150% встановлюєть­ся для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину — інваліда — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їхньою участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

є) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або II групи, у т. ч. з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадя­нину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, уключаючи журналістів.

Податкова соціальна пільга в розмірі 200 % встановлюється для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка на той час працювала в тилу;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували в стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

У разі, якщо платник податку має право на застосування подат­кової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна — найбільша з них.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної пла­ти виключно за одним місцем її нарахування. А отже, якщо плат­ник отримує заробітну плату не лише за місцем основної роботи, він має право вибирати — де саме буде застосовуватись соціаль­на пільга (такий вибір не можуть зробити деякі категорії грома­дян, наприклад, державні службовці або студенти). Для цього платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Платник подат­ку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання подат­кової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем ЇЇ застосування заяву про відмову від такої пільги.

Працедавець відображає в складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Якщо платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю та в інших випадках порушення цього порядку, то такий платник податку втрачає право на отри­мання податкової соціальної пільги. У цьому разі платник подат­ку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке по­рушення. Окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому плат­нику податку, а при недостатності суми такої виплати — за раху­нок наступних виплат. Якщо сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до закінчення гра­ничного строку, встановленого законом для подання річної де­кларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягу­ється податковим органом.

Право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступно­го за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Працедавець платника податку за місцем застосування подат­кової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нара­хованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподат­ковуваних доходів наступних місяців до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платни­ком податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непога­шена частина такої недоплати включається до складу податково­го зобов'язання платника податку за наслідками звітного подат­кового року.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого по­даткового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності такої суми — сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми та­кої переплати

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з плат­ником податку, який припиняє трудові відносини з працедав­цем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому по­рядку.

Основна ставка податку становить 13 % (15 % — з 2007 р.). Ця ставка збільшується вдвічі в процесі оподаткування виграшів чи призів (крім у державну лотерею в грошовому виразі) або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фі­зичних осіб. Крім того, застосовується зменшений розмір став­ки — 1 % і 5 % — для оподаткування деяких видів доходів.

4. Порядок обчислення податку з доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи.

На відміну від більшості інших податків, нарахування і сплата податку на доходи фізичних осіб може покладатись не лише на платника, а й на іншу юридичну чи фізичну особу, яка виплачує відповідні доходи платнику і яка дістала назву податкового аген­та. Податковий агент — це юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які зобов'язані нарахо­вувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Розглянемо порядок сплати податку до бюджету податко­вим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) опо­датковуваний дохід на користь платника податку, утримує пода­ток від суми такого доходу за його рахунок та сплачує цю суму до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не ви­плачується платнику податку особою, що його нараховує, то по­даток, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом 30 днів, наступних за звітним місяцем.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується в негрошовій фор­мі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перера­ховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Платник податку, що отримує іноземні доходи; доходи, нара­ховані особою, яка не є податковим агентом; або якщо окремі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, зобов'язаний включити суму таких дохо­дів до складу загального річного оподатковуваного доходу та по­дати річну декларацію з цього податку до 1 квітня, року наступно­го за звітним. Усі інші платники податку не зобов'язані подавати декларацію до податкових органів, але можуть зробити це за власним бажанням, якщо вони мають право на податковий кредит.

Особою, яка не може бути податковим агентом, уважається нерезидент або фізична особа, що не має статусу суб'єкта під­приємницької діяльності.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення за винагороду.

Також існують випадки, коли зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на інших осіб:

- на опікуна або піклувальника — щодо доходів, отриманих не­повнолітньою або недієздатною особою;

- на спадкоємців — щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

- на державного виконавця, уповноваженого здійснювати захо­ди щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, оголошеного в установленому порядку банкрутом.

У декларації вказуються суми доходів за їхніми видами та су­ми видатків, необхідних для підрахунку податкового кредиту. Суму податку на доходи на основі цих даних обчислює податковий орган і повідомляє платнику шляхом надсилання податкового по­відомлення. Сума податкових зобов'язань, донарахована податко­вим органом, підлягає сплаті платником до відповідного бюджету протягом ЗО днів після отримання податкового повідомлення.

Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, за­раховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим перека­зом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплачено­го податку, у т. ч. внаслідок застосування права на податковий кре­дит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

- у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 10 % такої суми;

- у разі затримки від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 50 % такої суми;

- у разі затримки від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 100 % такої суми.