Материал: Умови ґрунтотворення чорноземів типових Придністерського Поділля

Гідрогеологічні умови

Територія Придністерського Поділля, згідно гідрогеологічного районування України розташована в межах Волино-Подільського артезіанського басейну, в гідрологічному районі ІІ порядку Волино- Подільської плити [9; 140]. Серед підземних вод басейну найбільш поширені тріщинні води у верхньопротерозойських, кембрійських, ордовицьких, силурійських, девонських, кам‘яновугільних, юрських та верхньокрейдових відкладах і менше - порово-пластові води в сеноманських, сармат- тортонських і антропогенових відкладах. У місцях неглибокого залягання фундаменту між підземними водами різних водоносних горизонтів існує гідравлічний зв‘язок, внаслідок чого на окремих ділянках утворюються спільні вдоносні комплекси. Проте це не виключає наявності тут самостійних водоносних горизонтів певної стратиграфічної приуроченості, витриманих як за простяганням, так і за потужністю.

Верхньопротерозойські відклади представлені в основному пісковиками, аргілітами, що полого нахилені на захід і південний захід. Вони сприяють формуванню у них потужних водоносних горизонтів. У східній частині Придністерського Поділля, де глибина врізу річкових долин досягає 100-150 м, підземні води верхньопротерозойських водоносних горизонтів виходять на поверхню і дренуються річками.

За сольовим складом підземні води верхньопротерозойських відкладів гідрокарбонатно-кальцієві та гідрокарбонатно-кальцієво-магнієві. Загальна мінералізація 0,4-0,6 г/л. Води верхньопротерозойського водоносного комплексу широко використовуються для водопостачання.

Кембрійські відклади характеризуються значною водоносністю. За хімічним складом і загальною мінералізацією підземні води кембрійських відкладів близькі до вод з відкладів верхнього протерозою. Але оскільки вони залягають на значній глибині, то використовуються мало [132, С. 36].

У силурійських відкладах підземні води в основному приурочені до тріщинуватих, закарстованих, пористих вапняків. Нерідко свердловини, які розкривають водоносний горизонт у силурійських відкладах фонтанують. Води ці переважно гідрокарбонатно-кальцієвого типу з загальною мінералізацією 0,3-0,8 г/л, задовільної якості.

У місцях неглибокого залягання, води силурійських відкладів виходять на поверхню і широко використовуються як питні. Ці води живлять річки Збруч, Жванчик, Смотрич.

Девонський водоносний горизонт характеризується значним поширенням. У долині Серету, Дністра відклади девону виходять на денну поверхню. Літологічно горизонт представлений червоними тріщинуватими пісковиками, вапняками, алевролітами. Відклади залягають моноклінально з зануренням у західному напрямку, де і відповідно зростає їх потужність до 700 м. Середня величина залягання горизонту становить 25-50 м. Горизонт напірний, дзеркало підземних вод знаходиться на глибині 4,5-7 м. Величина напору 10-14 м, інколи збільшується у вигляді джерел. Через відсутність територіально витриманих водотривких горизонтів утворюється гідравлічний зв‘язок між девонським водоносним горизонтом і залягаючим над ним юрським горизонтом, за рахунок якого поповнюються запаси вод у відкладах девону. Певну роль у живленні цього горизонту відіграють руслові води рік. Води девонського горизонту використовуються для місцевого водопостачання.

Юрський водоносний горизонт виявлений на вододілі рік Стрипа- Золота Липа. Літологічно представлений тріщинуватими вапняками, пісковиками, конгломератами та глинами, які займають значне місце у розрізі. Залягає горизонт на відкладах девону покрівлею його є осадки сеноману й турону. Глибина залягання горизонту становить 13-108 м. Середня глибина горизонту 45 м. Потужність відкладів змінюється від 5 до 74 м. Максимальний дебіт джерела виявлений в с. Нижньові на Дністрі, де він становить 72,0 м3/год. Горизонт слабонапірний - 3-4 м. Живлення горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів і переливу вод із покривних горизонтів. За сольовим складом води належать до гідрокарбонатно-кальцієвого-магнієвого типу з мінералізацією 0,3-0,5 г/л. Загальна твердість вод 4,6-7,0 мг-екв/л. [131, С. 40].

Значною насиченістю підземними водами характеризуються відклади крейдової системи. Основний водоносний горизонт їх зв'язаний з кварцово- глауконітовими шарами сеноманського ярусу. Потужність його непостійна і змінюється у значних межах. Нерідко води сеноманського водоносного горизонту напірні, від 10 до 25-30 м, в окремих випадках і більше. Дебіт свердловин неоднаковий, переважно він становить 3-6 м3/гoд, рідше 9-15 м3/гoд.

У відкладах неогенової системи підземні води переважно зв‘язані з тріщинуватими вапняками та пісками, які часто чергуються з прошарками глин. Внаслідок великої фаціальної мінливості неогенових відкладів як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямках водоносні горизонту у них переважно невеликі за розмірами. За хімічним складом підземні води з неогенових відкладів переважно гідрокарбонатно-кальцієві з загальною мінералізацією 0,3-0,8 г/л, задовільної якості.

Водовмісними переважно є різнозернисті піски та суглинки, які залягають на корінних породах різного віку. Потужність водоносної товщі невелика і коливається у межах декількох метрів. Водоносний горизонт залягає на незначній глибині (0,5-4 м). Він безнапірний. Води гідрокарбонатно-кальцієвого типу. Алювіальний водоносний горизонт часто гідравлічно зв'язаний з водоносними горизонтами більш давніх порід, які його підстеляють.

Незначні скупчення підземних вод є також у нижній частині розрізу елювіально-делювіальних лесоподібних суглинків з прошарками пісків і лесів, розвинених на межиріччях. Водоносний горизонт залягає на глибині 1- 5 м, інколи глибше, живиться атмосферними спадами. Дебіти колодязів невеликі. Прісні підземні води також поширені у четвертинних відкладах і корінних порід. У четвертинній товщі виділяється два водоносних горизонти, які характеризуються обмеженим поширенням і незначним водозбагаченням - алювіальний і елювіально-делювіальний.

Алювіальний водоносний горизонт пов‘язаний з першою і другою надзаплавною терасами Дністра та його приток. Літологічно він представлений різнозернистими пісками суглинками з лінзами гальки. Потужність алювіальних відкладів кожної річкової долини неоднакова. В середньому вона коливається в межах 3-5 м, інколи значно зростає. Покрівлею горизонту є лесоподібні суглинки, потужність яких у середньому 1-3 м. Глибина залягання водоносного горизонту частіше дорівнює 1-2 м.

Елювіально-делювіальний водоносний горизонт поширений на вододілах. Водоносними є суглинки з домішкою пісків. У нижній частині розрізу суглинків трапляються лінзи та прошарки пісків. Водотривкими є важкі суглинки, глини та глинисті вапняки тортону і сармату. Потужність водоносної товщі 2-7 м, глибина залягання горизонту 7-10 м. Поширення горизонту має спорадичний характер. Дебіт криниць менше 1 м3/год. Під час посухи горизонт пересихає. Поповнення його запасів відбувається виключно за рахунок атмосферних опадів. За хімічним складом води цього горизонту належать до гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвого типу. Їх мінералізація зростає до 1 г/л. Загальна твердість вод 3,6-8,6 мг-екв/л і більше [131, С. 37].

Ґрунтові води елювіально-делювіального горизонту мають значний вплив на формування чорноземів типових Придністерського Поділля. Їхній високий рівень зумовлює процеси перезволоження, підтоплення, оглеєння материнських порід і нижніх генетичних горизонтів [81].

Клімат

Клімат Придністерського Поділля зумовлений географічним положенням в центральній частині Правобережної України та впливом Волино-Подільської височини. Територія Придністерського Поділля з унікальною, складно організованою долиною Дністра та каньйоноподібними долинами лівобережних приток знаходиться у кліматично найкомфортнішій частині помірного поясу Європи - його південній частині. Клімат цього регіону помітно вирізняється на кліматичному тлі території України деякими специфічними рисами. Особливо відмінне від суміжних територій придністровське ‗‗тепле Поділля‖ [130].

Загалом клімат помірно-континентальний з м'якою зимою та досить теплим вологим літом. Значна протяжність Придністерського Поділля зі сходу на захід зумовлює деякі відмінності клімату між східними та західними районами, особливо щодо теплозабезпеченості. На території Придністерського Поділля простежуються помітні кліматичні відмінності на місцевих рівнях. В основному зумовлені орографічними особливостями межиріччя, які є причиною нерівномірного розподілу кліматичних елементів. Виділяються місцеві клімати долинних комплексів, вододільних місцевостей, каньйону Дністра. Вони відмінні за температурним режимом, місцевою циркуляцією. Орографічні неоднорідності Придністерського Поділля набувають вагомої ролі чинників місцевого кліматотворення, завдяки впливу яких на приземний шар повітря існують кліматичні відміни локального характеру. В умовах Придністерського Поділля місцевому кліматотворенню найбільшою мірою сприяють наявність глибоких річкових долин та численних схилових поверхонь.

Радіаційні характеристики клімату відповідають широтно-зональним показникам атлантико-лісової кліматичної області помірного поясу (табл. 3.4). В межах регіону річні значення сумарної сонячної радіації складають 3600-3800 МДж/м2. Температура повітря зумовлюється як радіаційним балансом, так і атмосферною циркуляціє. На температуру приземного шару повітря певний вплив має поверхня: рельєф, рослинність, водоймища. Антициклони та східні вітри влітку зумовлюють суху ясну погоду, зростання температури повітря, а зимою - зниження. Внаслідок зростання швидкості вітру, більшої активізації атмосферних процесів взимку міждобова зміна температури у півтора рази вища, ніж влітку.

Радіаційний баланс в кКал/см2

Таблиця 3.4

У зв'язку зі значною широтною протяжністю Придністерського Поділля найбільше температури змінюються з сходу на захід, особливо весною та восени, коли вони досягають 1°С. Наведемо середні місячні та річні температури повітря в основних пунктах території дослідження (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Середня місячна та річна температура повітря ºС

Річний хід температури повітря на території Придністерського Поділля найбільше змінюється від березня до квітня (зростає на 6,5-7,0 ºС). Найменше змінюється температура повітря в період липень-серпень (0,6-0,8 ºС) та січень-лютий (1,1-1,4 ºС). У добовому ході найменші коливання температури зимою. Максимум їх зазвичай припадає на 14 годину, а мінімум - перед сходом сонця.

Протягом року на досліджуваній території переважає західний перенос повітряних мас. Інтенсивно відбувається трансформація атлантичного повітря в континентальне. Циклони, що надходять з північної Атлантики, захоплюють дану територію своєю південною периферією. У холодну пору року збільшується вплив циклонів середземноморського походження. Циклони зумовлюють значну хмарність та опади, зниження температури влітку та підвищення її взимку. Зі Скандинавії у тил атлантичних циклонів надходить холодне повітря, що викликає приморозки у перехідні пори. На території Придністерського Поділля в середньому за рік (табл. 3.6) випадає 538-700 мм опадів [131-132]. Згідно даних агрокліматичного районування України досліджувана територія належить до підзони достатнього зволоження (ГТК-1,3-2,0) [158]. Показники гідротермічного коефіцієнту (ГТК) Придністерського Поділля зображені на рис. 3.1.

Середня місячна та річна кількість опадів, мм