Материал: Умови ґрунтотворення чорноземів типових Придністерського Поділля

- показники гідротермічного коефіцієнту

Рис. 3.1. Показники гідротермічного коефіцієнту (ГТК) Придністерського Поділля

Розподіл опадів характеризується значною строкатістю, що зумовлено впливом висоти та форм рельєфу. Навітряні схили, особливо західні, навіть незначних підвищень місцевості одержують більше опадів, ніж закриті долини і улоговини. Спостерігається загальне поступове зниження річних опадів з заходу на схід із північного заходу на південний схід. Це пов‘язано з загальним пониженням поверхні території і наростанням континентальності клімату в цих напрямках. Просторовий характер розподілу показників гідротермічного коефіцієнту на території Придністерського Поділля показаний на рис. 3.1. Велика кількість опадів викликає періодичне глибоке промочування чорноземів типових, від чого залежить їх гумусованість. Значне сезонне зволоження на окремих масивах викликає глибоке вимивання карбонатів.

Макрокліматичні характеристики Придністерського Поділля та їхні сезонні відмінності відповідають рисам клімату південної частини помірного поясу. Найхолоднішим місяцем року є січень з найнижчими температурами повітря до -32 °С. При надходженні повітряних мас з півдня температура в зимові місяці може підніматися: у грудні до 16-18 °С, у січні до 15-16 °С. Відлиги бувають досить часто і можуть тривати до 15-20 днів. Взимку випадає опадів майже втричі менше, ніж влітку. У другій половині зими можливі завірюхи. У безсніжні чи малосніжні зими часто відбувається вітрова ерозія ґрунтів. Сніговий покрив встановлюється переважно в кінці грудня і тримається до початку березня.

Весна розпочинається 10-20 березня. Протягом весняного період відбувається швидке підвищення середніх місячних температур, внаслідок чого швидко знижується відносна вологість повітря. Весняне тепло може змінюватися раптовими похолоданнями, що створює велику мінливість погодних умов. Середньомісячна температура у березні становить 1-2 °С, у квітні зростає до 7-8 °С, у травні досягає 14 °С і вище. При надходженні холодних повітряних мас арктичного походження можливе зниження температур: у березні до -27 °С; у квітні до -14 °С; у травні до -2 °С. При проникненні теплих тропічних повітряних мас температура повітря може зрости у березні до 25-26 °С, у квітні - до 28-31 °С, у травні - до 29-33 °С. У травні можливі засухи та суховії.

Літо розпочинається у другій половині травня. Середньомісячна температура повітря впродовж літа майже не змінюється. У червні вона пересічно складає 18-19 °С. Найвищі температури спостерігаються у серпні - до 38 °С. Температурний режим літа дає можливість вирощувати теплолюбні як для цієї природної зони сільськогосподарські культури. Літні дощі випадають здебільшого у вигляді злив, іноді з градом. У другій половині літа збільшується випаровування, зменшується до мінімуму поверхневий стік, зростає ймовірність засух та суховіїв. На придністерських межиріччях літо на 10-12 днів коротше, ніж у долинах.

Осінь зазвичай на початку буває теплою, сонячною, сухою, з характерним ―бабиним літом‖. Пересічна місячна температура складає: у вересні 14 °С, у жовтні 8 °С, у листопаді 1-2 °С. Стійкий перехід пересічної температури повітря через 10 °С у бік зниження відбувається в першій декаді жовтня. У першій половині осені зберігається тепла, суха і переважно малохмарна погода. У другій половині осені встановлюється прохолодна погода, з хмарним небом, туманами і слабкими опадами, можливі заморозки. Найменше осінніх опадів спостерігається у жовтні, найбільше - у листопаді.

Загалом сприятливі кліматичні умови Придністерського Поділля є важливим і невід‘ємним чинником формування чорноземів типових.

придністерський поділля гранулометричний клімат

Рослинність

В геоботанічному відношенні територія Придністерського Поділля знаходиться в межах Європейсько-Сибірської лісостепової області Східноєвропейської провінції Подільсько-Середньопридніпровської підпровінції [7-8]. Формування рослинності пов'язане з льодовиковим і післяльодовиковим періодами, з міграціями рослин, які відбувалися протягом антропогену. Сучасна рослинність складається з ряду географічних елементів, які проникли у різні часи на територію Придністерського Поділля. Лісова рослинність досліджуваної території характеризується переважанням грабових і грабово-дубових лісів, які займають найбільш припідняті та розчленовані великою кількістю річок і балок території. Перший ярус складається з граба звичайного (Carpinus betulus), і дуба звичайного (Quercus robur), які є домінуючими в деревостані. Також в цих лісах ростуть береза бородавчаста (Betula verrucosa), береза пухнаста (Betula pubescens), бук лісовий (Facus silvatica), вільха чорна (Alnus glutinosa), ясен звичайний (Fracsinus excelsior), липа серцелиста (Tilia cordata), клен гостролистий (Аcer platanoіdes); серед хвойних порід поширені сосна звичайна (Pinus silvestris), ялина звичайна (Picea excelsa).

В підліску - орляк звичайний (Pteridium aquilinum), ліщина звичайна (Corylus avellana), чемерник чагарниковий (Helleborus dumetorum), глід український (Crataegus ucrainica), глід одноматочковий (Crataegus monogyna), горобина звичайна (Solbus aucuparia), калина звичайна (Viburnum opulus), бузина чорна (Sambucus higra), шипшина собача (Rosa canina), терен звичайний (Prunus spinosa) та інші.

Трав'яний покрив досить густий і в середньому становить 20-30%. Основу його складають кропива велика (Urtica diotica), кропива жалка (Urtica urens), анемона жовтецева (Anemona ranuncoloides), медунка лікарська (Pulmonaria officinalis), барвінок малий (Vinsa minor), м‘ята польова (Mentha arvensis), глуха кропива плямиста (Lamium maculatum), вероніка колосиста (Veronica spicata), дзвоник широколистий (Campanula latifolia), пролісок дволистий (Scilla bitolia), конвалія (Convallaria majalis), купина лікарська (Polygonatum officinale), підсніжник звичайний (Galanthus plicatus), суниця (Fragaria vesca), первоцвіт лікарський (Primula officinalis), лілія лісова (Lilium martagon) та багато інших.

На основі даних палеоботанічних досліджень виявлено, що площі лісів на території Придністерського Поділля протягом четвертинного періоду неодноразово змінювались. В льодовикові періоди ліси відступали на південь і займали захищені від холоду місця, переважно улоговини височин, розчленовані ерозійною гідрографічною сіткою. В міжльодовикові періоди знову поширювалися на вододілах [57].

Степова трав‘яна рослинність, як засвідчують палінологічні дослідження, протягом голоцену і до теперішнього часу не змінювала межі свого поширення, хоча її флористичний склад суттєво змінювався [47].

Степова рослинність на території Придністерського Поділля в природньому стані майже не збереглася. Більшість ділянок розорані і використовується в сільському господарстві. На орних землях в основному вирощують зернові культури: пшениця м‘яка (Triticum vulgare), жито посівне (Secale cereale), ячмінь посівний (Hordeum vulgare), овес посівний (Avena sativa), просо звичайне (Panicum miliaceum), кукурудза (Zea mays), гречка посівна (Fagopyrum sagitatum). З овочевих культур вирощують: помідори їстівні (Licopersicum esculentum), перець стручковий (Capsicum mexcanum), капуста білоголова (Brassica oleracea), редька посівна (Raphanus sativus), гарбуз звичайний (Cucurbita pepo), баклажани сині (Solanum melongena), картоплю (Solanum tuberosum), цибулю ріпчасту (Allium cepa), часник (Allium sativum).

З технічнічних культур поширені - буряк звичайний (Beta vulgaris), соняшник однорічний (Helianthus annuus), тютюн справжній (Nicotiana tabacum), горох посівний (Pisum sativum). Вирощують також однорічні і багаторічні трави: люпин (Lupinus), конюшину (Trifalium), люцерну синю (Medicago falcato), люцерну жовту (Medicato falcato), боби кормові (Vicia faba), вику посівну (Vicia sativa). В садах культивують яблуню домашню (Malus domestica), грушу звичайну (Pyrus communis), айву звичайну (Cydonia oblonda), сливу (Prunus domestica), аличу (Prunus divaricata), вишню садову (Cerasus vulgaris); з ягідних рослин: смородину чорну (Ribes nigrum), порічки (Ribes rubrum), аґрус (Ggrossularia reclinata), а також полуниці (Fragaria ananassa).

Нерозорані степові ділянки знаходяться на крутих схилах пагорбів, балок і заплавах річок. Степова рослинність представлена ковилою Лессінга (Stipa lessingianna), ковилою волосистою (Stipa capillata), тимофіївкою степовою (Phlum phleoides), кострицею борознистою (Festuca sulcata). До вторинних угруповань належать угруповання з осоки низької (Carex humilis), осоки ранньої (Carex praecox), чебрецю звичайного (Thymus vulgaris). З чагарникових рослин особливе місце займає глід український (Crataegus ucrainica), кизил кров‘яний (Cornacea sanguinea), терен звичайний (Prunus spinosa). Наскельна флора представлена: мигдаль низький (Amygdalus nana), тимофіївку степову (Phlum phleoides).

На території Придністерського Поділля болота переважно поширені по заплавах річок і у балках, що мають у своїй основі водотривкі відклади. До значних лісостепових річок, по заплавах яких наявні болота, належать Стрипа, Серет, Збруч, Жванчик, Смотрич. Лісостепові болота переважно низинні. Вони складаються з трав‘яної та травино-гіпнової рослинності. Лісові і чагарникові болота трапляються дуже рідко.

Отже, для території Придністерського Поділля найбільш характерним є просторове поєднання лісової, а в минулому степової рослинності. Чорноземи типові сформувались під степовою рослинністю і поширені на широких вододілах, довгих пологих схилах, а також надзаплавних терасах Дністра.

ВИСНОВКИ

Ґрунтотворною породою чорноземів типових Придністерського Поділля, в абсолютній більшості, є лесоподібні суглинки, які суцільним плащем покривають міждолинні плато, схили, а також давні тераси річкових долин. Потужність лесоподібних суглинків не витримана у просторі, вони характеризуються грубопилувато-середньосуглинковим і важкосуглинковим гранулометричним складом. Щільність будови на глибині материнської породи коливається у межах 1,31-1,58 г/см3. Лесоподібні суглинки відзначаються відносно високою загальною шпаруватістю (39,65- 51,85%) і мікроагрегованістю. Реакція середовища стабільно середньолужна (7,52-7,85). Вміст і запаси карбонатів збільшується із заходу (6,02-8,60%) на схід (12,63-14,06%).

В геоморфологічному плані територія Придністерського Поділля розташована у межах Волино-Подільської частини Східноєвропейської рівнини. Північна межа проходить по лінії, нижче якої починаються каньйоноподібні відрізки лівих приток Дністра. Південна межа проходить по правому березі Дністра від долини річки Тлумач вздовж лінії Тлумач - Герасимів - Городенка - Заліщики і на м. Могилів-Подільський. Територія Придністерського Поділля, внаслідок субмеридіонального розташування Товтрового кряжу, поділяється на дві частини: Західноподільську і Східноподільську. В Західноподільській частині чорноземи типові поширені на широких вододільних поверхнях з добре вираженими балками, пологими і довгими схилами. Густота розчленування території Східноподільського Придністер‘я значна і становить 4-5 км/км2. Межиріччя вузькі, випуклої, іноді гребенеподібної форми. В силу такого характеру рельєфу і зумовленого ним лісового типу рослинності, чорноземи типові на даній території практично відсутні.

Клімат Придністерського Поділля помірно-континентальний, з незначними амплітудами коливань температури і характеризується короткою м‘якою зимою, теплим вологим літом і достатньою кількістю опадів (550- 650 мм). Сприятливі кліматичні умови у поєднані з платоподібним характером рельєфу є важливим чинником формування чорноземів типових. У межах території дослідження спостерігається посилення відносної континентальності клімату в південно-східному напрямку, що проявляється у зміні гідротермічного коефіцієнту з 1,8 на заході, до 1,3 - на південному сході.

Гідрогеологічні умови Придністерського Поділля характеризуються своєю непостійністю і значною регіональною локальністю. Для західної, особливо правобережної частини території, характерне ґрунтове перезволоження, що призводить до глибинного оглеєння чорноземів.

В доагрикультурний час на глибокорозчленованих міждолинних плато Придністерського Поділля панували два типи рослинності: лісова та лучно- степова. Тривале сільськогосподарське використання чорноземів, зміна щільнодернинної мезофільної злаково-різнотравної рослинності на культурну, повний забір рослинної біомаси з урожаєм, проявились в еволюції напрямків і швидкості основних біогеохімічних потоків речовин і енергії в системі ґрунт-рослина-ґрунт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Александрова Л. Н. О номенклатуре, применяемой в учении о почвенном гумусе / Л. Н. Александрова // Почвоведение. - 1975. - № 2. - С. 61-66.

2.      Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процесы его трансформации / Л. Н. Александрова - Л. : Наука, 1980. - 288 с.

.        Алексеев В. Е. Минералогический состав и эволюция глинистой части черноземов Молдавии / В. Е. Алексеев // Почвоведение. - 1977. - № 2. - С. 126-136.

.        Алексеев В. Е. Способ оценки минералогического состояния силикатной части черноземов / В. Е. Алексеев // Почвоведение. - 2012. - № 2. - С. 189-199.

.        Афанасьева Е. А. Черноземы Среднерусской возвышенности. / Е. А. Афанасьева - М. : Наука, 1966. - 224 с.

.        Афанасьєва Е. А. Образование и режим мощных черноземов / Е. А. Афанасьєва // Черноземы ЦЧО и их плодородие. - М. : Наука, 1964.

- С. 37-69.

7.      Бiлик Г. I. Геoбoтaнiчне районування Укpaїнськoї PCP / Г. І. Бiлик, С. М. Бpaдiс // Укpaїнський бoтaнiчний жypнaл. - Т. 9. - К. : Наукова думка, 1962. - С. 23-32.

8.      Бiлик Г. I. Пpинципи геoбoтaнiчнoгo районування Укpaїнськoї PCP / Г. І. Білик, М. А. Голубець // Гeoбoтaнiчне районування Укpaїнськoї PCP.