Статья: Влияние ибн Таймии на формирование мировоззрения Мухаммада ибн Абд Аль-Ваххаба и сторонников современных экстремистских организаций

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Влияние ибн Таймии на формирование мировоззрения Мухаммада ибн Абд Аль-Ваххаба и сторонников современных экстремистских организаций

Маевская Л.Б.

Аннотации

Актуальность нашего исследования связана с активизацией деятельности террористических организаций идеология, которых была сформирована на базе учения религиозного деятеля рубежа XIII-XIV вв. - Ибн Таймии. Он был известен своими радикальными взглядами на джихад и на то с кем, по его мнению, необходимо вести вооруженную борьбу. Он также отличался оригинальностью в вопросах вероучения и совершения ритуалов. В Новое время его взгляды были возрождены основателем ваххабизма Мухаммадом ибн Абд аль-Ваххабом и подхвачены представителями современных экстремистских группировок.

Основная цель статьи показать какое влияние оказал Ибн Таймия, на формирование мировоззрения основателя ваххабизма Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба, а также идеологов некоторых других групп. Для изучения данного вопроса мы сформулировали следующие исследовательские задачи:

- изучить влияние идей Ибн Таймии, на одного из наставников Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба - Мухаммада Хаята ас-Синди;

- проанализировать является ли популяризация учения этого религиозного деятеля единичным случаем, либо отражает тенденции, которые происходили в жизни Аравийского полуострова в тот период;

- установить причины, которые привели к возможности возрождения взглядов Ибн Таймии;

- рассмотреть какие из убеждений Ибн Таймии, получили свое воплощение в ваххабизме, а какие были отвергнуты;

- указать насколько сильное влияние оказывают идеи Ибн Таймии на современных идеологов ваххабизма;

- изучить парадокс влияния Ибн Таймии на взгляды исламских модернистов конца XIX в, а именно Мухаммада Абдо;

- показать влияние концепции джихада, которая была разработана в средние века на труды идеологов современных экстремистских группировок и, в частности Мухаммада Абдуссаляма Фараджа и Усамы бен Ладена.

В связи с тем, что изучаемый вопрос относится на стыке гуманитарных дисциплин, мы использовали теологические, философские, религиоведческие, а также исторические методы изучения данной проблематики. джихад идеолог террористический

В конце XVII века на Аравийском полуострове, который в то время частично являлся одной из периферийных территорий Османской империи, возникли тенденции по возрождению и популяризации взглядов Ибн Таймии. Это было связано с некоторым упадком в развитии ханбалитского мазхаба в данный исторический период и с тем, что исламские ученые региона перестали посещать другие страны, например, Ирак и Египет, где велось доскональное обучение знаниям согласно этой религиозно-правовой школы. В результате появились люди, кто начал обращаться к наследию Ибн Таймии, которое во времена расцвета ханбалитской школы, было подзабыто в связи со своей маргинальностью.

К взглядам Ибн Таймии основатель ваххабизма начал склоняться под влиянием своего наставника из Медины - Мухаммада Хаята Ас-Синди, но исследователи продолжают спорить насколько сильное влияние он оказал на Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба Некоторые считают, что он был сторонником идей Ибн Таймии еще до знакомства с Ас-Синди. Также отмечено, что его учение он позаимствовал выборочно, приняв одни положения существенно радикализировав их, и отвергнув другие. Идеи Ибн Таймии получили популярность и у современных ваххабитов, которые интерпретируют их в своем ключе.

Кроме этого, идеи Ибн Таймии оказали влияние как на исламских модернистов конца XIX столетия, так и на представителей различных экстремистских (джихадистских) группировок ХХ века. Особенно следует отметить Мухаммада Абдуссаляма Фараджа, автора манифеста "Аль-Фарида аль-гаиба" ("Забытый долг"). Под забытым долгом он подразумевает ведение джихада и фактически на каждой странице своей работы ссылается на труды Ибн Таймии, посвященные данной тематике, особенно часто он использует седьмой том его работы "Аль-Фатава аль-кубра", посвященный концепции джихада и указанию на то с кем необходимо сражаться.

Из этого следует, что учение о джихаде разработанное Ибн Таймией в средние века нашло активное применение в ваххабизме и у представителей экстремистских группировок ХХ-ХХІ вв.

Ключевые слова: Ибн Таймия, Мухаммад ибн Абд аль-Ваххаб, Мухаммад Хаят Ас-Синди, Мухаммад Абдо, Мухаммад Абдуссалям Фарадж (г), ислам, ханбалитский мазхаб, суннизм, ваххабизм, терроризм, джихад, джихадизм, экстремизм.

Актуальність нашого дослідження пов'язана з активізацією діяльності терористичних організацій ідеологія, яких була сформована базі вчення релігійного діяча рубежу МІІХІУ ст. - Ібн Таймії. Він був відомий своїми радикальними поглядами на джихад і на те з ким, на його думку необхідно вести збройну боротьбу. Він також відрізнявся оригінальністю в питаннях віровчення і здійснення ритуалів. У Новий час його погляди були відроджені засновником ваххабізму Мухаммадом ібн Абд аль-Ваххабом і підхоплені представниками сучасних екстремістських угруповань.

Основна мета статті показати який вплив зробив Ібн Таймія, на формування світогляду засновника ваххабізму Мухаммада ібн Абд аль- Ваххаба а також ідеологів деяких інших груп Для вивчення даного питання ми сформулювали наступні дослідницькі завдання:

- вивчити вплив ідей Ібн Таймії, на одного з наставників Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба - Мухаммада Хаята ас-Сінді;

- проаналізувати чи є популяризація вчення цього релігійного діяча одиничним випадком, або відображає тенденції, які відбувалися в в житті Аравійського півострова в той період;

- встановити причини, які призвели до можливості відродження поглядів Ібн Таймії;

- розглянути які з переконань Ібн Таймії, отримали своє втілення в ваххабизме, а які були знехтувані;

- вказати наскільки сильно впливають ідеї Ібн Таймії на сучасних ідеологів ваххабізму;

- вивчити парадокс впливу Ібн Таймії на погляди ісламських модерністів кінця XIX в, а саме Мухаммада Абдо;

- показати вплив концепції джихаду, яка була розроблена в середні століття на праці ідеологів сучасних екстремістських угруповань і, зокрема Мухаммада Абдуссаляма Фараджа і Усами бен Ладена.

У зв'язку з тим, що досліджуване питання пов'язане на гуманітарні дисциплін, ми використовували теологічні, філософічні, релігієзнавчі, а також історичні методи вивчення даної проблематики.

Наприкінці XVII століття на Аравійському півострові, який в цей час часто був однією з периферійних територій Османської імперії, виникли тенденції щодо популяризації поглядів Ібн Таймії. Це було пов'язано з деяким занепадом у розвитку ханбалітського мазхаба в даний історичний період і з тим, що ісламські вчені регіону перестали відвідувати інші країни, наприклад, Ірак і Єгипет, де велося досконале навчання знанням згідно цієї релігійно-правової школи. В результаті з'явилися люди, хто почав звертатися до спадщини Ібн Таймії, яке за часів розквіту ханбалітской школи, було призабуто у зв'язку зі своєю маргінальністю.

До поглядів Ібн Таймії засновник ваххабізму почав схилятися під впливом свого наставника з Медіни - Мухаммада Хаята Ас-Сінді, але дослідники продовжують сперечатися наскільки сильний вплив він справив на Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба. Деякі вважають, що він був прихильником ідей Ібн Таймії ще до знайомства з Ас-Сінді. Також зазначено, що його вчення він запозичив вибірково, прийнявши одні положення істотно радикализировав їх, і відкинувши інші. Ідеї Ібн Таймії отримали популярність і у сучасних ваххабітів, які інтерпретують їх у своєму ключі.

Крім цього, ідеї Ібн Таймії вплинули як на ісламських модерністів кінця XIX століття, так і на представників різних екстремістських (джихадистськіх) угруповань ХХ століття. Особливо слід зазначити Мухаммада Абдуссаляма Фараджа, автора маніфесту " Аль-Фаріда аль-гаіба"("забутий борг"). Під забутим боргом він передбачає ведення джихаду і фактично на кожній сторінці своєї роботи посилається на праці Ібн Таймії, присвячені даній тематиці, особливо часто він використовує сьомий том його роботи "Аль-Фатава аль-кубра", присвячений концепції джихаду і вказівкою на те з ким потрібно боротися

З цього випливає, що вчення про джихад розроблене Ібн Таймією у середньовіччі століття знайшло активне застосування у ваххабізмі і у представників екстремістських угруповань ХХ-XX ст

Ключові слова: Ібн Таймія, Мухаммад ібн Абд аль-Вахаб, Мухаммад Хаят Ас-Сінді, Мухаммад Абдо, Мухаммад Абдусалаям Фарадж (г), іслам, ханбалітський мазхаб, сунізм, отяхабизм, тероризм, джихад, джахадизм, екстремізм.

The relevance of our study is associated with the activation of terrorist organizations ideology, formed on the basis of the teachings ofIbn Taymiyah a religious figure of the turn of the XIII-XIV centuries. He was known for his radical views on Jihad and who he believed should be fought. He was also original in matters of doctrine and rituals. In Modern times his views were revived by the founder of Wahhabism Muhammad Ibn Abd al-Wahhab and picked up by representatives of the modern extremist groups.

The main purpose of the article is to show the influence of Ibn Taymiyah on the formation of the worldview of the founder of Wahhabism Muhammad Ibn Abd al-Wahhab, as well as the ideologists of some other groups. To study the issue we have formulated the following research tasks:

- to study the influence of Ibn Taymiyah ideas on Muhammad Hayat al- Sindi, one of the mentors of Muhammad Ibn Abd al-Wahhab;

- to analyze, whether the popularization of the teachings of this religious figure is an isolated case or reflects the trends that took place in the life of the Arabian Peninsula in that period;

- to establish the reasons that led to the possibility of reviving the views of Ibn Taymiyah;

- to consider which of Ibn Taymiyyah's beliefs were embodied in Wahhabism and which one were rejected

- to indicate the influence of Ibn Taymiyah ideas on the modern ideologists of Wahhabism;

- to study the paradox of Ibn Taymiyah's influence on the views of Islamic modernists of the late XIX century, namely of Muhammad Abdo;

- to show the influence of the concept of Jihad, developed in the middle ages, on the works of the ideologists of modern extremist groups and, in particular, MuhammadAbdussalam Faraj and Osama bin Laden.

Due to the fact that the studied issue is at the intersection of humanitarian disciplines, we have used theological, philosophical, religious, and historical methods while studying the problem.

At the end of the XVII century, when the Arabian Peninsula was partly one of the peripheral territories of the Ottoman Empire, there appeared tendencies to revive and popularize the views of Ibn Taymiyah. It took place due to some decline in the development of the Hanbali madhhab at that time and due the fact that the Islamic scholars of the region ceased to visit other countries, such as Iraq and Egypt, where thorough training in knowledge was conducted according to this religious and legal school. As a result, some people began to turn to the heritage of Ibn Taymiyah, which was forgotten due to its marginality in the heyday of the Hanbali school.

The founder of Wahhabism began to lean towards the views of Ibn Taymiyah under the influence of his mentor from Medina Muhammad Hayat Al-Sindi, but researchers continue to argue how much influence he had on Muhammad Ibn Abd al-Wahhab. Some of them believe that he supportered the ideas of Ibn Taymiyah before he met As-Sindi. It is also noted that he borrowed his teachings selectively, adopting some provisions, radicalizing them and rejecting the others. The ideas of Ibn Taymiyah have gained popularity among modern Wahhabis, who interpret them in their own way.

In addition, the ideas of Ibn Taymiyah influenced both the Islamic modernists of the late XIX century and representatives of various extremist (jihadist) groups of the twentieth century. The author of the Manifesto "al- Farida al-gaiba" ("Forgotten duty") Muhammad Abdussalam Faraj is of particular note. Under the "forgotten duty" he means the conduct of Jihad, and in fact he refers to the works of Ibn Taymiyah, dedicated to this topic, on every page of his work, especially often using the seventh volume of his work "al-fatawa al-Kubra", dedicated to the concept of Jihad and the indication of whom to fight.

It follows that the doctrine of Jihad, developed by Ibn Taymiyah in the middle ages, has found the active application among supporters of Wahhabism and representatives of extremist groups of the XX-XXI centuries.

Keywords: Ibn Taymiyyah, Muhammad Ibn Abd al-KHB, Muhammad Hayat As-Sindi, Muhammad Abdo, Muhammad Faraj Abdussalam (g), Islam, Hanbali mazhab, sunniism, otherism, terrorism, Jihad, jihadism, extremism.

(стаття друкується мовою оригіналу)

Сразу отметим, что касается влияния воззрений средневекового религиозного деятеля из Сирии - Ибн Таймии на ваххабизм, то исследователи, очень часто, отмечают его ключевую роль в формировании учения этой экстремистской секты и, прежде всего, характера и мировоззрения - Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба.

Шейх Сулейман ибн Абд аль-Ваххаб аль-Ханбали (ум. 1793), брат основателя ваххабизма Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба, который не разделял его убеждений вначале книги "Ас-Саваик аль-иляхият фиар-радд аля аль-ваххабия", перечислил условия, необходимые для подлинного исламского ученого и довольно нелестно отзывается об уровне образования своего брата. Далее он пишет, что людям выпало тяжкое испытание, потому что они последовали за человеком, который утверждает, что его учение связано с Кораном и Сунной, но в действительности оно полностью противоречит им. Это человек, опасаясь разоблачения своих идей, никогда, не будет спорить с исламскими учеными, но он активно проповедует среди несведущих в религии простолюдинов. (Отметим, что подобной тактики придерживались ранние ан- тропоморфисты, которые жили до Ибн Таймии: которые избегали общения с теологами, но любили вводить в заблуждение простолюдинов). Он навязывает простым людям свои идеи, а тех, кто с ним не согласен, обвиняет в неверии. Этот человек не обладает даже десятой долей знаний, необходимых для иджтихада, но, при этом позволяет себе выступать перед людьми и выносить решения в теологических вопросах [1, с. 38].

Далее историки сообщают, что Брат Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба - Сулейман, категорически не согласился с его учением. Он написал ряд работ, посвященных опровержению ваххабизма: где привел большое количество аятов и хадисов пророка. Это было связано с тем, что основатель ваххабизма не считал авторитетными для себя, слова ученных, кроме мнения шейха Ибн Таймийи и его ученика Ибн Кайима.

Трактат, посвященный опровержению ваххабизма, Сулейман назвал "Фаслул хитаб фи ррадди `ала Мухаммадин бин Абдуль-Ваххаб" ("Решающая речь в опровержении Мухаммада ибн Абдуль- Ваххаба") [2]. При этом, несмотря на то, что была опасность, которая устрашала не только родственников, Сулейман был сохранен от его зла и коварства [3]. Летописцы сообщают, что в 1751 году, ему, удалось в оазисе Хураймала, спровоцировать восстание местных жителей, против Мухаммада ибн Абд аль-Ваххаба [4, с. 101].

Источник: https://otherreferats.allbest.ru/download/1207671/