План
Вступ
Розділ 1. Основні макроекономічні показники СНР та методика їх обчислення
.1 Сутність та роль макроекономічного рахівництва в економічній політиці
.2 Показники СНР, їх переваги та недоліки
.3 Чистий економічний добробут
Розділ 2. ВВП і оцінка добробуту в сучасних умовах
.1 Можливості застосування показників СНР для оцінки рівня життя.
.2 Індекс людського розвитку
Розділ 3. Шляхи вдосконалення макроекономічного рахівництва
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Підвищення добробуту нації є однією з найважливіших цілей суспільства, саме тому державна політика повинна бути спрямована на розвиток економіки та підвищенню рівня життя населення.
Актуальність моєї роботи виражається через виключну важливість висвітлення та дослідження проблеми економічного добробуту, яка є безумовно новою для економіки України, адже проголошення України незалежною суверенною державою не тільки було важливим етапом в історії українського народу, але й відкрило реальні можливості для створення нового, динамічного народного господарства ринкового типу.
Складність сучасного стану економіки України полягає в тому, що соціальні групи в своєму розвитку знаходяться в стадії первісного накопичення капіталу, далекого від принципів гуманності, і процес цей, тривалий та непростий, природно, буде породжувати соціальні катаклізми.
Передумови матеріального та духовного добробуту кожної держави завжди лежать у площині індивідуальних можливостей її матеріального виробництва, наявності стратегічних ресурсів, рівня розвитку виробництва, трудового і наукового потенціалів та безлічі інших умов. Події, що відбуваються на початку третього тисячоліття, зумовлені прискоренням науково-технічного прогресу, зростання промислового виробництва, проблеми вичерпаності джерел сировини, які не можуть бути відтворені, екологічні проблеми навколишнього середовища та ін.
Економічний потенціал розвинутих країн Європи, Америки та Азії, рівень добробуту їх населення не можна порівнювати з можливостями решти держав, які неухильно бідніють. Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової, тобто до принципово нової системи господарювання, не міг бути безболісним. Перехідний період в Україні охарактеризувався глибокою соціально- економічною кризою, яка виразилась у спаді виробництва, розвалі фінансової системи, зниженні життєвого рівня народу, інфляційних процесах, безробітті та інших негативних явищах. Із подібним зіткнулись усі посткомуністичні країни Центральної і Східної Європи, які обрали шлях демонтажу командно- адміністративної системи і створення сучасної, заснованої на ринкових відносинах, національної економіки.
Єдиним можливим засобом виходу з такої кризи є подальше перетворення економіки, створення умов для всебічного розвитку підприємництва і подальшого розвитку ринкових відносин.
Мета роботи - розгляд основних критеріїв оцінки добробуту нації та визначення основних положень теорії добробуту в ринкових умовах функціонування економіки.
З поставленої мети витікають наступні завдання:
- Розглянути основні макроекономічні показники, які характеризують рівень доходу держави в цілому;
Ознайомиться з поняттям рівня життя населення, і оцінити рівень добробуту населення України;
Ознайомиться з сучасними методами оцінки добробуту нації.
Об’єктом дослідження є економічний добробут.
Предметом дослідження - теорія економічного добробуту в розтині формування чистого добробуту та його економічної оцінки.
Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. В першому розділі описуються основні макроекономічні показники, їх переваги, недоліки та методика обчислення. В другому розділі аналізується взаємозв’язок між динамікою зміни реального ВВП на душу населення та показника добробуту. Шляхи вдосконалення та перспективи розрахунку нових макроекономічних показників описано в третьому розділі.
Розділ 1. Основні макроекономічні показники СНР та методика
їх обчислення
Практика макроекономічних розрахунків у будь-якій країні застосовує велику кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то з метою забезпечення міжнародних порівнянь виникає необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується за допомогою спеціального міжнародного стандарту - «Системи національних рахунків» (СНР). Вона затверджується ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання.
Для вивчення ролі СНР як нормативної бази макроекономічного рахівництва слід, передусім, зрозуміти ті методологічні принципи, на які вона спирається. До основних належать такі:
1) продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини доходу, створеного національною економікою, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й галузі, які надають послуги (освіта, охорона здоров’я тощо);
2) видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє;
3) економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.
Національна економіка - це сукупність інституціональних одиниць, які є базовою одиницею обліку в СНР. Якщо економічні інтереси таких інституціональних одиниць зосереджені на території даної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки - інституціональні одиниці, економічні інтереси яких зосереджені поза межами даної країни, щодо неї вони є нерезидентами. Залежно від функцій, поведінки та цілей усі інституціональні одиниці-резиденти об’єднуються у відповідні сектори: підприємства (нефінансові); фінансові установи; громадські та приватні організації, які обслуговують домашні господарства; зовнішньоекономічні зв’язки.
Інституціональні одиниці перебувають між собою у певних економічних відносинах. В СНР ці відносини називають економічними операціями. Їх поділяють на три групи: операції з товарами та послугами; розподільчі операції; фінансові операції.
4) Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою певної системи рахунків, у яких економічні відносини між інституціональними одиницями або секторами враховуються на основі принципу подвійного обліку. Це означає, що кожна операція обліковується двічі: на одному рахунку як ресурси (зміни в зобов’язаннях), на другому - як їх використання (зміни в активах). [1, с 210]
Виділяють рахунки внутрішньої економіки та рахунки зовнішньоекономічних зв’язків. До першої групи належать сім рахунків: виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, використання доходів і капіталу, поточних операцій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок. Друга група включає такі рахунки: поточних операцій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок. [4, с 163]
У результаті можна зробити висновок про те, що національні рахунки забезпечують отримання розгорнутої і взаємозв'язаної інформації по системі макроекономічних показників, що посилює їх роль як інформаційної системи в аналізі економічних процесів.
Таким чином, СНР - своєрідна модель економіки, яка
використовується для комплексного дослідження економічної діяльності країни, її
регіонів і секторів на основі взаємопов'язаних балансів (рахунків), що
відображають потоки руху продуктів і їх фінансових еквівалентів між
економічними агентами в процесі здійснення ними різних операцій. [5, с 18]
Теорію національного рахівництва протягом двох століть створювали багато економістів-теоретиків і практиків, серед яких слід відзначити таких вчених XX ст., як Р. Стоун, Е. Денісон, В. Леонтьєв (США), Ф. Перр (Франція), Дж. М. Кейнс, Дж. Хікс (Великобританія) та ін. Важливе значення вдосконаленню методики СНР приділяють міжнародні організації, насамперед ООН. [1, с 253]
З 1993 р. діє третя модифікація міжнародної стандартної системи національних рахунків, побудована на останніх досягненнях теорії і практики національного рахівництва в окремих країнах. При розробці цієї системи були визначені межі «економічного виробництва», тобто сфери виробництва валового внутрішнього продукту, які охоплюють виробництво практично всіх товарів і послуг, за винятком ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання житла, виховання дітей і т. п.) безпосередньо членами сім’ї. [] До виробництва включена також діяльність з економічного захисту довкілля.
СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним таким показником є валовий внутрішній продукт (ВВП), який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період і має найбільше значення серед макроекономічних показників.
За своєю суттю ВВП - це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині країни. Кінцевою продукцією є лише та частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку використовують для виробництва товарів та послуг і яка прибирає форми матеріальних витрат (МВ).
ВВП можна обчислити трьома методами
1)
виробничим
методом: ВВП = (ВВ - МВ) + чпп (1)
де: (ВВ - МВ) - додана вартість усіх галузей економіки;
ЧПП - чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії. [1, с 223]
2)
методом
доходів (розподільчим)
ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП (2)
Де: ЗП - зарплата найманих працівників;
ВКП - валовий корпоративний прибуток;
ЗД - змішаний дохід;
ЧНП - чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії. [1, с 223]
3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчислений цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абревіатури:
= C + І + G +NX (3)
де Y - валовий внутрішній продукт;
С - споживчі видатки, І - валові приватні інвестиції;- державні закупівлі;- чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X - M. [1, с 223]
Для більшості країн різниця між ВВП і ВНП незначна. Але для розвинутих країн ВНП, як правило, більший від ВВП. Наприклад, для Швейцарії, Люксембургу різниця між цими показниками досягає 10 %.[17] Обчислення обсягів ВВП і ВНП не лише полегшує міжнародне порівняння темпів і рівнів економічного розвитку різних країн, а й дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.
У системі національних рахунків існують також інші взаємозв’язані макроекономічні показники, які можуть бути розраховані на основі ВВП чи ВНП.
Для ліквідації повторного рахунку вводиться показник ЧНП - чистого
національного продукту, який включає доходи власників факторів виробництва:
капіталу, землі, праці, підприємницьких здібностей. ЧНП - це створений ВНП за
вирахуванням тієї його частки, яка необхідна для заміщення засобів праці
(основного капіталу), що були зношені в процесі виготовлення продукції
(амортизаційні відрахування, тобто А). Отже
ЧНП = ВНП - А (4)
Але ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримують
резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні доходи, зароблені
резидентами країни за кордоном або виплачені нерезидентам. Тому застосовується
більш широкий показник - валовий національний дохід (ВНД), який крім ВВП
враховує ще й чисті первинні зовнішні доходи:
ВНД = ВВП + ЧПД. (5)
По-друге, за рахунок первинних доходів резидентів можуть
надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки - за рахунок первинних доходів
нерезидентів можуть надаватися трансфери резидентам. Цю обставину враховує ВНД
наявний (ВНДн), який обчислюється як сума ВНД та чистих поточних зовнішніх трансфертів
ВНДн = ВНД + ЧПТз. (6)
Важливим показником у системі макроекономічних вимірювань є
дохід домогосподарств, тобто особистий дохід (ОД). Він є сумою первинних
доходів домогосподарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані
внаслідок перерозподілу первинних доходів. ОД визначається за формулою:
ОД = (ЗП - ВСФ) +Р + ЧВ + Д + ЗД + СТв + ЧСТз. (7)
Де: ВСФ - відрахування від зарплати в соціальні фонди;
Р - рента;
ЧВ - чисті відсотки;
ЗД - змішаний дохід;
СТв - соціальні трансферти внутрішні;
ЧСТз - чисті соціальні трансферти зовнішні.
Проте домогосподарства використовують не весь особистий дохід, а лише ту його частину, яка залишається після сплати особистих податків. Внаслідок цього формується післяподатковий дохід (DІ), який обчислюється за формулою: DІ = OD - OП. (8) Що у кінцевому підсумку він розподіляється на споживчі видатки та заощадження:
І = C + S. (9)
Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються в поточних цінах. Тому рівень та динаміка їх залежать не лише від реальних змін в економіці, а й від зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва і цін, розрізняють номінальний і реальний ВВП. Перший показник обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах аналізованого року, другий - у постійних (незмінних) цінах, тобто в цінах базового року. Спираючись на реальний ВВП, можна обчислити темпи зростання та темпи приросту виробництва порівняно з базовим роком.
Динаміка ВВП, яка викликається лише цінами, вимірюється за
допомогою індексів цін. Основними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП); індекс
споживчих цін; індекс оптових цін. Спираючись на номінальний ВВП та індекс цін
(Р), можна методами дефлювання або інфлювання обчислити реальний ВВП
ВВПр = ВВПн / Р (10)
Окрім цього макроекономічні показники мають ряд недоліків які ставлять під сумнів точність розрахованих даних, адже ВВП не повністю відображає реальний економічний добробут нації, оскільки не завжди охоплює всі види економічної діяльності в суспільстві, зокрема так звану тіньову економіку. Тіньова економіка - це неконтрольований суспільством рух грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей і послуг, тобто приховані від органів державного управління об’єкти соціально-економічних відносин між окремими громадянами і соціальними групами. [15] Ці відносини включають усі невраховані, нерегламентовані види економічної діяльності, зокрема наркобізнес, азартні ігри, проституція; загальнокримінальна форма позаекономічного розподілу доходів: грабування, розбій, рекет, крадіжка особистого майна, фіктивна, неформальна, нелегалізована економіка.