• наявність перешкод (бар’єрів) для іноземних компаній;
• наявність чи відсутність дозволу на земельну власність для іноземців;
• наявність бар’єрів для повернення інвестицій іноземцями;
) банківська справа. Про рівень урядового впливу у цій сфері свідчать показники:
• наявності державної власності на банки та її частки;
• наявності бар’єрів для відкриття іноземними банками філіалів та дочірніх фірм;
• впливу уряду на розміщення кредитів;
• урядового регулювання у вигляді страхування депозитів;
• свободи у наданні всіх видів фінансових послуг (купівля і продаж нерухомості, безпеки, страхового захисту тощо);
) контроль за цінами та рівнем заробітної плати як фактор урядового впливу включає:
• закон про мінімальну заробітну плату;
• вільне ціноутворення у приватному порядку незалежно від впливу уряду;
• урядовий контроль та його межі;
• державні субсидії бізнесу які впливають на ціни;
) права власності визначають рівень економічної свободи за допомогою таких показників:
• комерційних законів, що визначають контракти;
• санкціонування іноземного арбітражу у спірних питаннях контрактів;
• експропріації приватної власності;
• корупції судової влади;
• зволікання у судових рішеннях;
• гарантованої та захищеної законом приватної власності;
) державне регулювання економіки включає:
• ліцензування необхідності управляти бізнесом;
• корупцію бюрократії;
• регулювання праці (встановлення тривалості робочого тижня, оплачувана відпустка, у зв’язку з доглядом за дитиною та ін.);
• захист споживача;
• регулювання стану здоров’я працівників;
• регулювання оподаткування у бізнесі;
) чорний ринок - фактор, який є свідченням непомірного впливу уряду на економіку, вміщує такі показники:
• контрабанда;
• крадіжка інтелектуальної власності;
• поставка сільськогосподарських продуктів;
• поставка промислових виробів;
• забезпечення транспортних перевезень;
• поставка робочої сили.
Кожний із 10 економічних факторів які включають близько 50 змінних, оцінюються в балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах за десятьма факторами. Цей коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи, яка, як і кожний з факторів, коливається в межах від 1 до 5 балів. Оцінка „1” - показник найбільшої в економіці. Оцінка „5” - сильний урядовий вплив і низький рівень економічної свободи.
За рівень економічної свободи всі країни поділяються на чотири групи:
• вільні: 1,99 і нижче;
• в основному вільні: 2,00 - 2,99;
• в основному не вільні 3,00 - 3,99;
• репресивні: 4,00 і вище.
Рівень глобалізації - агрегований показник, який включає чотири параметри:
) рівень економічної інтеграції, який визначається обсягом зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій та „закордонних виплат”, включаючи і заробітну плату;
) персональні контакти:
• кількість міжнародних поїздок;
• кількість туристичних поїздок;
• кількість користувачів міжнародною поштою та інтенсивність обміну інформацією цим способом;
• міжнародні телефонні зв’язки (кількість користувачів та частота і тривалість контактів);
) технології:
• загальна кількість Інтернет серверів;
• кількість користувачів Інтернету;
) ступінь участі країн у міжнародних зв’язках та діяльність міжнародних організацій. Чим більше зазначені показники, тим вище рівень глобалізації, відповідно, рівень життя та залучення до світової інфраструктури - явище взаємопов’язані. У країнах з вищим рівнем глобалізації вищий рівень доходів на одну особу. Найбільш глобалізованими виявились Ірландія, Швейцарія та Сінгапур. США займають 12-ту позицію в рейтингу, а Франція - 13-ту. Україна займає 44 позицію з 60 країн-учасників. Але, як стверджують науковці, рівень глобалізації не слід ототожнювати з рівнем задоволення життям. [16]
Важливим критерієм комфортності проживання в тій або іншій країні є рівень життя населення, який включає широке коло характеристик умов життя. Згідно з даними ООН основними з них є: санітарно-гігієнічні умови життя, споживання продовольчих товарів, житлові умови, освіта і культура, умови праці і зайнятість, доходи і витрати населення, вартість життя і споживчі ціни, транспортні засоби, організація відпочинку, соціальне забезпечення, свобода людини.
Характеризуючи добробут жителів України можна відмітити наступні: за усіма вищепереліченими показниками спостерігається негативні тенденції, що пов'язано в першу чергу з державної політикою, що проводяться в країні.
У СНР передбачена система показників яка характеризує різні, але взаємозв'язані, фази і аспекти процесу розподілу доходів. Характеристикою економічного добробуту є випуск продукції на душу населення. Проте, якщо як чисельник узяти валовий національний продукт, то не отримаємо повного уявлення про якість життя, про добробут в країні. Тому американські економісти У. Нордхаус і Дж. Тобін запропонували використовувати показник "чистий економічний добробут" (ЧЕД). Цей показник покликаний скоректувати те, що упущене у ВНП, і відобразити все, що сприяє збільшенню добробуту країни, зокрема, використання вільного часу для підвищення освіти, виховання та інше. Крім того, ВНП не враховує проблем, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища і функціонуванням тіньової економіки. Тому показник ЧЕД повинен відбити всі зміни, які відбулися в соціально-економічному житті суспільства в розглянутий період часу.
Доходи є кращим інструментом для виміру добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, насамперед за рахунок росту трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтримкою соціально незахищених груп населення вимагає державних гарантій забезпечення мінімуму споживання для всіх громадян. В економічно розвинутих країнах політика в області доходів населення є одним з найголовніших елементів управління економікою.
Чистий економічний добробут (ЧЕД) дає точну оцінку національного обсягу виробництва, і хоча ґрунтується на ВНП, має дві основні відмінності: включає багато компонентів ВНП, які не впливають на добробут індивіда; враховує деякі ключові статті споживання, що не враховуються ВНП.
Чистий економічний добробут - це скоригована міра національного обсягу виробництва, що враховує тільки споживання та інвестиції, які безпосередньо впливають на економічний добробут.
Усім країнам незалежно від типу економічної системи властива нерівність у розподілі доходів. Причинами цього є різні рівні заробітної плати і доходів загалом, які зумовлені різним рівнем освіти й професійної підготовки працівників, неоднаковими здібностями людей, неоднаковою схильністю до ризику тощо. Особливу роль у посиленні економічної нерівності людей належить майновим доходам - від землі, житла, капіталу, володіння акціями та іншими цінними паперами. Держава впливає на нерівність розподілу особистих доходів, знижуючи її через податкову систему й трансферні платежі.
Отже на підставі вищевикладеного можна зробити деякі висновки. Розглядаючи макроекономічні показники, необхідно виділити ті, які відбивають рівень добробуту нації :
1) Валовий внутрішній продукт (ВВП) - один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва.;
2) Чистий економічний добробут - узагальнювальний макроекономічний показник, що характеризує якість і рівень життя населення в цілому;
) Національне багатство - сукупність матеріальних і нематеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, які має в розпорядженні суспільство на певний момент часу. Це важливий макроекономічний показник, що характеризує економічну потужність країни.
населення показник добробут реальний
1. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 3-тє вид., випр.. - К.: Знання, 2006. - 623 с.
2. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. Щорічний науково-інформаційний журнал. - 2009. - № 1 (12). - С. 4-10.
3. Горська О.В. Структурні зрушення у ВВП України у період 1990-2008 років // Фінанси України. - 2003. - № 2. - С. 112-118.
4. Економічна теорія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 336 с.
6. Національне рахівництво. Підручник. / За ред. Башкатова Б.І. -М.: Фінанси і статистика, 2008.
7. Пономаренко В. С., Кизим М. О., Узунов Ф. В. Рівень і якість життя населення України: Монографія.- Х.: Видавничій Дім „ІНЖЕК”, 2003.- 226
8. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки. Київ: КНЕУ, 2009, 148 с.
. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.
10. Слєпов В.А., Петрикова Є.М. Використання систем національних рахунків і платіжного балансу для макрофінансового аналізу. - Фінанси, № 10, 2005.
11. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Л.А. Швайка. - К.: Знання, 2006. - 436 с.
12. Human
Development Reports [Електронний ресурс] : Режим доступу: #"709223.files/image010.gif">
Додаток В
Відсоток тіньової економіки у ВВП деяких країн
Додаток Г
Карта світу, що відображає показник міжнародного індексу щастя.
Найбільш «щасливі» позначені світло-зеленим, найменш «щасливі» - коричневим.
Дані 2009 року
<http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Happy_Planet.PNG>
Міжнародний індекс щастя (2009)
|
№ |
Країна |
МІЩ |
|
1 |
Коста-Рика |
76,1 |
|
2 |
Домініканська Республіка |
71,8 |
|
3 |
70,1 |
|
|
------------- |
------------- |
------------- |
|
95 |
Україна |
38,1 |
|
------------- |
------------- |
------------- |
|
142 |
Танзанія |
17,8 |
|
143 |
Зімбабве |
16,6 |