Материал: Фінанси_Посібник

Таблиця 8.1

Динаміка державного боргу України за 2005-2012 роки

Тенденція щодо зменшення вартості державних зовнішніх запозичень є сигналом для міжнародних фінансових установ та інших інвесторів про надійність країни, як партнера. Таким чином, державна боргова політика поступово стає одним з головних чинників забезпечення стабільності, економічної безпеки та зростання авторитету країни.

Серед негативних явищ, пов'язаних із збільшенням державного боргу, слід відзначити наступні:

-коливання кон'юнктури світового фінансового ринку та її вплив на економіку країни;

-нестабільність валютних курсів, що істотно впливає на можливості виконання зобов'язань у визначені строки;

-розриви у строках між залученими коштами на зовнішніх ринках і строками надходжень коштів до державного бюджету;

-збільшення податкового навантаження для обслуговування державного боргу, що негативно впливає на ділову та економічну активність;

-зниження можливості щодо реструктуризації заборгованості через низьку ліквідність світових фінансових ринків;

-«заморожування» капіталу вітчизняних комерційних банків як основного кредитора в країні, у боргових цінних паперах держави.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку.

Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

короткостроковий борг (з терміном погашення до 1 року);

середньостроковий (від 1 до 5 років);

довгостроковий (від 5 років і більше).

226

Державний борг також поділяється на капітальний і поточний.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості минулих років й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Поточний борг – це видатки держави, пов’язані з погашенням в поточному році боргових зобов’язань й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик.

Наявність державного боргу, його розмір, розміщення і методи погашення впливають майже на всі сторони економічного життя країни, зокрема такі як:

-дефіцит державного бюджету;

-розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції;

-звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції тощо.

Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, неефективне використання якого може призвести до порушення у функціонуванні економіки.

ВУкраїні величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. На сьогодні Закон України «Про державний внутрішній борг України» вiд 16.09.1992 р. № 2604-XII втратив чинність у серпні 2011 р. у зв’язку з внесенням змін до Бюджетного кодексу [1]. Умови і порядок випуску державних цінних паперів і регулювання їхнього обігу тепер визначаються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» із змінами і доповненнями [3].

Граничний обсяг державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) визначається у ст. 18 Бюджетного кодексу України де зазначено, що величина основної суми боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного ВВП України. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів зобов’язаний вжити термінових заходів задля зменшення суми державного боргу до встановленої величини і нижче.

Граничні розміри державного боргу України, його структуру, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону «Про Державний бюджет України на відповідний рік» .

Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Існують різні критерії оцінки критичного рівня державного боргу щодо можливості його обслуговування країною (табл. 8.2)

[7, 8, 14, 15].

Як бачимо, Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу, якщо він перевищує 80–100 % ВВП країни. Згідно з іншими міжнародними стандартами (за Маастрихтською угодою) критичним вважається державний борг, який не перевищує 60 % від ВВП. Україна керується саме останнім показником при визначенні граничного обсягу свого державного боргу.

Вперіод кризового стану економіки для аналізу боргової поведінки пропонується також зважати на показник співвідношення обсягу виплат боргу до обсягу експорту країни, який не повинен виходити за межі 8–10 % [8].

227

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція.

Більш змістовним є відносний показник заборгованості, а саме: відношення боргу до ВВП.

Оцінка державного боргу може здійснюватися за такими показниками:

1. Відношення державного боргу до ВВП, яке залежить від таких факторів:

–темпів зростання ВВП;

–рівня реальної процентної ставки, яка впливає на розмір виплат по боргу;

–обсягів бюджетного дефіциту.

Зменшення відносної заборгованості можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП будуть вищими за темпи зростання реальної процентної ставки.

2.Борг на душу населення, показує яка сума державного боргу припадає на кожного громадянина країни.

3.Відношення державного боргу до індивідуальних доходів працездатного населення визначається як частка загального несплаченого боргу, яка припадає

на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу.

4.Відношення приросту боргу до приросту доходів населення, у %.

5.Відношення обсягів річних запозичень до видатків розвитку державного

ізведеного бюджетів.

Ці показники дозволяють визначити обтяжливість боргу для населення країни в динаміці: зростають, зменшуються чи залишаються стабільними.

У більшості розвинених країн світу обтяжливість боргу для населення протягом останніх десятиріч не змінюється.

228

6.Частка боргових зобов’язань перед резидентами та нерезидентами

ускладі боргу та інші [8, 15].

Рис. 8.2. Відношення державного прямого і гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту

Як видно з рисунку, критичну межу Україна переткнула лише один раз – у 1999 р.

На кінець 2012 р. співвідношення державного і гарантованого державою боргу України до ВВП становило 36,8 %, що на 0,5 процентних пункти більше ніж у попередньому році. У 2011 р. це співвідношення зменшилося порівняно з 2010 р. на 3,4 процентних пункти, в той час як за попередні три роки воно тільки зростало, оскільки відбувалося нарощування обсягів державного боргу при незначному збільшенні реального ВВП на фоні невисоких темпів зростання промислового виробництва.

Убагатьох європейських країнах державні борги сягнули 100 % ВВП.

ВУкраїні ситуація є набагато кращою. Державний борг України не перевищує 40 % ВВП, і суто теоретично вітчизняну економіку вважають захищеною від дефолту – невиплати країною фінансових зобов’язань по державних запозиченнях.

За іншими даними, опублікованими на веб-сторінці The world factbook, показник співвідношення державного боргу та ВВП в Україні за 2012 р. склав 38,8 % і серед 152-ох країн, дані за якими опубліковані на цьому сайті, Україна сьогодні займає 93-те місце (порівняно з 29-м місцем у 2009 р., 77-м місцем у

229

Проблеми державного боргу полягають не у його величині – в абсолютних сумах та відносно ВВП і обсягу бюджету, а у забезпеченні платоспроможності держави, яка визначається трьома головними чинниками:

наявністю ресурсів, тобто потенційних джерел доходів та усіх видів самофінансування;

динамікою видатків, які залежать від рівня соціально-економічного розвитку країни;

бажанням кредиторів купувати боргові зобов’язання.

8.4 Державний борг та методи управління ним

Управління та обслуговування державного боргу є одним із пріоритетних завдань економічної політики держави, важливою умовою стабільності її економіки та фінансової системи.

Управління державним боргом полягає у сукупності дій, пов'язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів з державним боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження [1].

Тобто, управління державним боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, з урахуванням гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів, а також заходів держави щодо

230