За характером утворення державні цільові фонди поділяються на:
–цільові бюджетні (фонди що входять до складу державного бюджету);
–державні позабюджетні фонди (фонди, що не входять до складу державного бюджету).
За терміном існування державні цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні фонди, створення яких пов`язане з виділенням окремих функцій держави. Це окремо створені спеціальні фонди для гарантованого забезпечення соціального страхування. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності й після вирішення проблеми закриваються.
Формування цільових фондів у структурі Державного бюджету України закріплено Бюджетним кодексом (ст. 38). Передбачено, що Кабінет Міністрів України, разом з проектом державного бюджету на наступний бюджетний рік подає проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які утворюються за рахунок обов`язкових платежів (податків та зборів), виходячи з потреб конкретних галузей економіки та соціальної сфери.
Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел.
Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.
Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права та обов’язки щодо використання фондів, визначені законом.
В структурі Державного бюджету України на 2013 рік виділені такі фонди:
–Фонд соціального захисту інвалідів;
–Державний резервний насіннєвий фонду;
–Аграрний фонд ;
–Державний фонд регіонального розвитку.
10.2. Характеристика загальнодержавних позабюджетних фондів, створених в Україні
Позабюджетні фонди – кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до державного бюджету, знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади.
До загальнодержавних позабюджетних фондів відносяться:
–Пенсійний фонд України;
–Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
–Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на
281
випадок безробіття;
– Фонд соціального страхування від нещасних випадків [2].
Порядок нарахування та сплати внесків до вищеперерахованих фондів регламентується Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який уповноважує Пенсійний фонд України:
–вести облік платників єдиного внеску,
–забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів,
–контролювати повноту та своєчасність їх сплати,
–вести Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування
–виконувати інші функції, передбачені законом.
Єдиний внесок, який роботодавець нараховує на фонд оплати праці найманих працівників залежить від класу професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Оскільки класів ризику 67, то й розмірів соціального внеску стільки ж, але у кожного класу свій – починаючи з 36,76 % (1 клас) і закінчуючи 49,7 % (67 клас).
Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування. Сума єдиного внеску розподіляється за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках), які наведені у ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [7].
Кошти державних цільових фондів обслуговуються органами Державної казначейської служби України.
Пенсійний фонд України. Фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системо загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, здійснює виплати допомоги на поховання, контролює цільове використання коштів [4].
Пенсійний фонд був створений у січні 1992 року, а з серпня 2003 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, яка організовує та здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується його правлінням.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є:
–забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України;
–збір і акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомоги;
–розширення відновлення засобів Пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування;
–участь у фінансуванні програм соціальної підтримки пенсіонерів,
282
інвалідів та інших категорій населення й у страхуванні здоров`я пенсіонерів через страхові компанії;
–організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення;
–контроль за своєчасним надходженням страхових внесків у даний фонд;
–контроль за правильним використанням засобів фонду;
–участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку;
–участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на вдосконалення системи пенсійного забезпечення і порядку підвищення розміру пенсій у зв`язку зі зміною індексу споживчих цін тощо.
Бюджет Пенсійного фонду формується передусім за рахунок коштів,
що вносять роботодавці. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що ведуть підприємницьку діяльність, засновану на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду у розмірах, установлених чинним законодавством.
Відрахування до Пенсійного фонду відносять на собівартість продукції, а
вбюджетних установах це передбачено окремою статтею кошторису – на утримання установи.
Крім того, до надходжень фонду належать обов’язкові страхові внески громадян, які працюють, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомоги, добровільні внески та пожертвування підприємств, організацій, населення, інші надходження.
Пенсійний фонд України має право вести комерційну діяльність і отримувати доходи від розміщення тимчасово вільних коштів фонду.
Зокрема, Пенсійний фонд має право:
–вкладати кошти у короткота довгострокові кредити, цінні папери державних органів, акціонерних товариств, фондових і товарних бірж, до комерційних банків;
–створювати підприємства, брати участь у комерційних структурах (банки, страхові компанії, торгові дома, спільні підприємства, акціонерні товариства тощо);
–проводити грошово-речові лотереї, благодійні вечори, рекламноінформаційні заходи (благодійні телета радіопрограми, спеціальні випуски у періодичній пресі).
Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:
–виплата пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством України;
–виплата допомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством;
–підвищення пенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;
–реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної
283
підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення;
–забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду;
–відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази;
–проведення масово-роз’яснювальної роботи.
Бюджет Пенсійного фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Тимчасово вільні кошти при відсутності заборгованості з виплати пенсій можуть бути використані фондом винятково на придбання державних цінних паперів.
Кошти пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.
Величина ресурсів пенсійного забезпечення визначається наступними причинами:
а) демографічними:
–середня тривалість життя та її динаміка;
–кількість осіб пенсійного віку;
–чисельність працездатного населення та ін.
б) економічними:
–економічний стан країни в цілому;
–співвідношення рівнів заробітної плати і пенсії;
–надбавки за стаж, умови роботи та ін;
–наявність і питома вага осіб, що мають право на пільги при визначенні рівня пенсійного забезпечення.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що здійснює захист прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг
уразі:
–тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї);
–вагітності та пологів, народження дитини;
–необхідності догляду за малолітньою дитиною;
–смерті громадянина або члена його сім’ї.
Гарантом діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є держава [5].
Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є:
–страхові внески роботодавців;
–страхові платежі найманих працівників;
–страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);
–страхові платежі громадян України, які працюють за межами України;
–донараховані страхові внески, пеня і штрафи;
284
–благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
–асигнування з Державного бюджету України;
–інші надходження.
Соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, що гарантується державою, передбачає:
–матеріальне забезпечення громадян у зв`язку з втратою заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім`ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною;
–часткову компенсацію витрат, пов`язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або члена її сім`ї;
–надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених законодавством.
Кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності спрямовуються на:
–виплату застрахованим особам допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, у разі народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
–фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;
–утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
–забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.
Управління Фондом здійснюють правління і виконавча дирекція Фонду. Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є важливим атрибутом ринкової економіки. Він створюється на державному та регіональному рівнях.
Метою створення фонду є сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіття, створення нових робочих місць та інше.
Джерелами формування коштів Фонду є:
–страхові внески страхувальників – роботодавців;
–страхові внески застрахованих осіб;
–асигнування з Державного бюджету;
–суми фінансових санкцій і адміністративних штрафів;
–благодійні внески підприємств, організацій, установ та фізичних осіб;
–інші надходження.
Кошти Фонду використовуються на:
–виплату допомоги у зв’язку з безробіттям;
–фінансування витрат на перекваліфікацію робітників і службовців;
–фінансування витрат на працевлаштування;
–фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності
285