фінансів відбувається формування фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання для забезпечення усіх видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової)
Контрольна функція фінансів підприємства проявляється у контролі за формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства у процесі відтворення. Об’єктивною основою контрольної функції є вартісний облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг) формування доходів і фондів грошових коштів підприємства та їх використання. Реалізація контрольної функції здійснюється за допомогою фінансових показників діяльності підприємств, їх оцінки і розробки необхідних заходів щодо підвищення ефективності розподільчих відносин.
Обидві функції фінансів тісно пов’язані між собою і проявляються у взаємодії, що можна довести на прикладі.
В основі фінансів лежать розподільчі відносини, які забезпечують джерелами фінансування процес відтворення, і тим самим пов'язують в одне ціле всі фази відтворювального процесу: виробництво, обмін і споживання.
Розмір доходів, які одержує підприємство, ефективне і раціональне господарювання визначають можливості його подальшого розвитку. І навпаки, порушення безперебійного кругообігу коштів, зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції зменшують доходи підприємства і, відповідно, можливості його подальшого розвитку, конкурентоспроможність і фінансову стійкість. У даному випадку контрольна функція фінансів сигналізує про недостатній вплив розподільчих відносин на ефективність виробництва, недоліки в менеджменті фінансовими ресурсами, організації виробництва. Ігнорування таких сигналів може привести до банкрутства і ліквідації підприємства.
11.2. Основи організації фінансів підприємств
Функціонування фінансів підприємств здійснюється за допомогою цілеспрямованої їх організації.
Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи,
способи формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок – порівняння у вартісній формі витрат і результатів фінансовогосподарської діяльності, який базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність, самофінансування.
Визначний вплив на організацію фінансів підприємств мають:
1.Організаційно-правова форма господарювання.
2.Галузеві техніко-економічні особливості.
3.Форма об’єднання підприємств, якщо підприємство входить до будьякого об'єднання.
В Україні можуть діяти різні види підприємств, які різняться між собою
301
метою і характером діяльності, кількістю власників капіталу, їхніми правами і відповідальністю. Організаційно-правова форма господарювання підприємств визначається Господарським кодексом України.
У залежності від форм власності, передбачених Законом, підприємства можуть бути приватними, комунальними, колективними, державними, а також змішаними. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником. Унітарними є підприємства держані, комунальні, релігійні та підприємства, засновані на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Організаційно-правова форма господарювання визначає зміст фінансових відносин у процесі формування статутного капіталу, відповідальності за зобов’язаннями, розподілу і використанню прибутку.
Згідно з Господарським кодексом України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та або громадянами шляхом об єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Господарські товариства створюються і діють на підставі установчих документів (установчого договору, статуту).
Залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов’язаннями (повна чи часткова) господарські товариства поділяються на: повні, з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, командитні та акціонерні.
Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – це товариство всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.
Товариство з додатковою відповідальністю є господарське товариство,
статутний фонд якого поділений на частки, згідно установчих документів. Учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язаннями у розмірі своїх вкладів, а якщо їх недостатньо, то додаткову солідарну відповідальність у розмірі кратному до вкладу кожного учасника.
Командитним визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.
302
Акціонерне товариство, згідно з Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р., що набрав чинності з 29 квітня 2009 року, – це «господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями» [2]. Сьогодні акціонерні товариства забезпечують понад 75 % ВВП України. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.
Закон «Про акціонерні товариства» передбачає нові типи існування акціонерних товариств: приватне акціонерне товариство (ПрАТ) і публічне акціонерне товариство (ПАТ) замість відкритих (ВАТ) та закритих (ЗАТ), що існували відповідно до Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р.
Тип акціонерного товариства визначається залежно від здатності акцій товариства вільно обертатися, тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства. Тип товариства (публічного або приватного) відбивається на можливості залучення товариством капіталу на фондових ринках, ступені захисту прав акціонерів, стабільності відносин власності і контролю, гнучкості інструментів корпоративного управління.
Особливостями публічного акціонерного товариства є те, що його
акції можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі; акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій. При публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством. Річна фінансова звітність товариства підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком) та ін.
Особливостями приватного акціонерного товариства є те, що
максимальна кількість акціонерів не може бути більшою за 100 осіб; товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. Акціонери та саме товариство мають переважне право на придбання акцій цього товариства та на придбання акцій додаткової емісії. Акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону. Товариство не зобов’язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку та ін.
Усі відкриті і закриті акціонерні товариства України у строк до 1 квітня 2011 р. були зобов'язані привести свою організаційно-правову форму у відповідність до вимог нового Закону України «Про акціонерні товариства».
Організаційно-правова форма господарювання впливає на фінансові відносини з питань розподілу прибутку на підприємствах.
Прибуток корпоративних комерційних організацій, який лишається після розподілу у загально встановленому порядку, розподіляється між учасниками на принципах корпоративності.
Прибуток унітарних підприємств після сплати податку на прибуток і інших обов'язкових платежів повністю лишається у розпорядженні підприємств і використовується для виробничого і соціального розвитку.
Галузева специфіка діяльності також має значний вплив на
303
організацію фінансів підприємств.
Галузеві техніко-економічні особливості впливають на склад і структуру виробничих фондів, тривалість виробничого циклу, особливості кругообігу коштів, джерела фінансування простого і розширеного відтворення, склад і структуру фінансових ресурсів як у грошовій так і в натуральній формах. Необхідність концентрації фінансових ресурсів до певних періодів викликає у свою чергу необхідність залучення позикових коштів.
Специфікою торгівлі є поєднання операцій виробничого характеру (сортування, фасування, пакування тощо) з операціями реалізації товарів.
Є особливості у складі і структурі оборотних коштів: значна їх частина вкладена у товарні запаси. Галузеві особливості структури основних фондів полягають у поєднанні власних і орендованих фондів. Усі ці особливості враховуються при формуванні фінансових ресурсів підприємств торгівлі та їх використанні.
На організацію фінансів підприємств впливають також різні форми об'єднань підприємств.
Згідно з Господарським кодексом в Україні можуть створюватись і функціонувати два типи об'єднань підприємств:
1.Добровільні.
2.Інституціональні.
За умов ринкової економіки підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності і створювати добровільні об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України .
ВУкраїні окрім добровільних створюються і функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується у директивному порядку міністерствами або іншими центральними органами виконавчої влади, органами самоврядування чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України.
Векономіці України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх галузевих міністерств.
Інституціональні міжгалузеві об'єднання підприємств та організацій діють
вагропромисловому комплексі, будівництві, інших секторах економіки. Підприємство, яке входить до інституціонального об’єднання, не має
права без згоди об’єднання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарювання та приймати рішення щодо припинення своєї діяльності
Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціації – договірні добровільні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Члени асоціації зберігають юридичну і фінансову самостійність. Асоціація не має права втручатись у господарську діяльність будь-якого учасника.
Корпорації – договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих
304
повноважень для центрального регулювання діяльності кожного з учасників. Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і
банківського капіталу для досягнення загальної мети (здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад міжнародний консорціум супутникового зв’язку). Учасники консорціуму зберігають юридичну і фінансову самостійність. У разі досягнення мети створення консорціуму, він припиняє свою діяльність.
Концерни – форма статутних об'єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю. Об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, страхові компанії, банки). Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Промислово-фінансові групи – об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей економіки, утворюються за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання.
Холдинги – специфічна організаційна форма об'єднання капіталів. Суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролюпідпорядкування відповідно до вимог Господарського кодексу України.
Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.
Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.
Законом можуть визначатися й інші форми об’єднання інтересів підприємств: союзи, спілки тощо.
11.3 Фінансові ресурси підприємств
Незалежно від сфери функціонування господарюючого суб’єкта його фінансово-господарська діяльність пов’язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.
Сутність фінансових ресурсів тісно пов'язана з економічною категорією «фінанси». Однак, незважаючи на тривалу історію існування фінансів як
305