який це явище позначує, що можна пояснити історичним формуванням певних історичних передумов.
Перша передумова. У середньовіччі в Центральній Європі в результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, але влада монархів була значно обмеженою і, саме головне – відбулось відторгнення голови держави (монарха) від казни. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів – бюджет, яким голова держави не міг особисто розпоряджатися.
Друга передумова. Формування та використання бюджету стало носити системний характер, тобто виникли законодавчо закріплені системи державних доходів та витрат з визначеними складом і структурою (особливістю бюджету стало те, що основні групи витратної часті бюджету практично не змінювалися протягом багатьох століть).
Третя передумова. Податки у грошовій формі набули переважного характеру, в той час коли раніше доходи держави формувались головним чином за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. Таким чином, тільки на даному етапі розвитку державності і грошових відносин став можливим розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.
Історичному аналізу будь-якого явища повинно передувати виділення певних його характеристик. Тому необхідно відмітити характерні ознаки категорії «фінанси», які дозволяють зробити більш предметним її генезис.
Досить часто в буденному житті фінанси ототожнюють з грошима, але це дві різні економічні категорії з різним суспільним призначенням. Гроші є більш стародавньою категорією, яка виникла на зорі розвитку людства як товар, що відіграє роль загального еквівалента і вимірює витрати праці виробників. Фінанси ж виникли з появою держави, для існування якої були потрібні певні ресурси – спочатку у вигляді натуральних податей і трудових повинностей, а потім і в грошовій формі. Тому фінанси – це завжди грошові відносини, а грошовий характер фінансових відносин є першою ознакою фінансів як специфічної вартісної категорії.
Звиникненням держави й розвитком товарно-грошових відносин в суспільстві з'являється об'єктивна необхідність формування системи перерозподільчих грошових відносин, якими є фінанси.
Таким чином, фінанси – це грошові відносини, одним з суб'єктів яких виступає держава, причому гроші служать матеріальною основою існування і функціонування фінансів. Фінанси можуть існувати тільки за наявності держави – це друга ознака даної специфічної вартісної категорії.
Зусієї сукупності грошових відносин фінанси виділяються ще за однією ознакою – для фінансів характерний рух грошових коштів, що не виходить за рамки розподільчого процесу. Слід відмітити, що даний рух є нееквівалентним, за винятком покупки цінних паперів, емітованих державою. Тобто відбувається розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктам господарювання, при цьому кожен одержує свою частину виробленого продукту. Такий рух приймає особливу форму фінансових ресурсів, які виступають матеріальними носіями фінансових відносин.
Реальне формування фінансових ресурсів починається на стадії
36
розподілу, а основними джерелами формування фінансових ресурсів виступають податки та інші доходи бюджетів, кошти позабюджетних фондів, ресурси підприємств (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви та ін.).
Звичайно наука не припускає категоричності і не признає жорстких кордонів поділення, що пропонує теорія. Йдеться про прямий та непрямий вплив фінансів на усі стадії процесу відтворення. Дійсно, від розміру податків і методів їх стягнення залежать як обсяги споживання (виробничого й особистого), так і темпи збільшення виробництва і споживання. Чим більша доля додаткового продукту буде стягуватися державою, тим вужчі межи розширеного відтворення і, навпаки, ширше межи позавиробничого споживання. Більш того, фінанси не беруть прямої участі у виробництві та обміні (крім частки участі в обміні бюджетної сфери), адже базуються саме на доході, який створюється у виробничий сфері.
Розвиток суспільних відносин обумовив витіснення натуральних відносин грошовими. Головна складова державних фінансів – податки – придбали грошовий характер, змінилися об’єкти оподаткування, ввелася диференціація ставок податку, обов’язковою стала сплата податку, тобто набула розвитку система оподаткування. При цьому на формування системи оподаткування кожної держави завжди впливають соціальні, політичні, військові, економічні, технічні, природні, демографічні та інші фактори, характерні для країни.
Держава не може відмінити податки – в умовах домінування товарногрошових відносин немає іншого способу забезпечити можливість виконання державами своїх функцій. Таким чином, фінанси – це система грошових відносин з приводу формування та використання грошових фондів, необхідних для існування держави.
Розвиток держави та товарно-грошових відносин обумовив історичне формування характерних ознак фінансів:
1)фінанси – це завжди грошові відносини;
2)це грошові відносини, викликані фактом наявності держави як органа управління;
3)це відносини перерозподілу вже розподіленого сукупного продукту. Якщо грошовим відносинам двох чи більше суб’єктів властиві всі три
ознаки, то це фінанси. Будь-які інші грошові відносини до категорії фінансів не відносяться.
З погляду на історичний порядок виникнення та формування категорії можна стверджувати, що фінанси є продуктом цивілізації. Генезис категорії фінансів можна обумовити певними факторами, а саме:
1)суспільний розподіл праці та створення й розвиток різних соціальноекономічних формацій;
2)розвиток грошового господарства, чітке формування та використання основних функцій грошей;
3)поява самостійних, незалежних суб’єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;
37
4)розвиток товарно-грошових відносин, обумовлений зростанням виробництва і збільшенням ВВП та НД;
5)виникнення та зміцнення держави, яка забезпечує систему законодавчих та правових норм (регулярне надходження коштів до бюджету не може бути забезпечено без надання податкам, зборам та іншим платежам державно-примусового характеру, що досягається шляхом нормативно-правової діяльності держави та створенням відповідного фіскального апарату);
6)формування загальнодержавного фонду грошових коштів – бюджету. Одним з факторів генезису категорії фінансів виділено суспільний
розподіл праці та створення й розвиток різних соціально-економічних формацій.
Кожній суспільній формації і, відповідно, державі в цій формації відповідає певний фінансовий устрій [52]. Відмінність фінансів різних суспільно-економічних формацій обумовлено наступними причинами:
1.Кожній суспільній формації відповідає власна класова структура суспільства. При цьому фінанси не можуть не враховувати відносини розподілу національного доходу, організуючі їх перерозподіл на користь держави.
2.У кожній суспільно-економічній формації фінанси підпорядковуються цілям і задачам держави.
3.Кожен новий спосіб виробництва породжує нову систему господарських відносин (якщо рабовласницькій і феодальній формаціям відповідали натуральні відносини, то й формування доходів держави носило переважно натуральний характер; капіталістичне господарство є товарногрошовим, відповідно й формування доходів держави стало здійснюватися у грошовій формі).
4.В один і той же історичний час існують держави з різним суспільним укладом, а перехід від однієї суспільно-історичної формації до іншої може тривати протягом століть. При цьому рівень розвитку фінансової системи буде відповідним рівню розвитку суспільних відносин даної держави.
2.2. Еволюція фінансів
Розглядаючи генезис фінансів можна виділити основні етапи їх розвитку, іншими словами – еволюцію. Розглянемо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні риси у взаємозв’язку із суспільно-історичними формаціями.
Перший етап еволюційного розвитку фінансів – це нерозвинена форма. Вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна маса грошових коштів витрачалась на військові цілі та практично не впливала на економіку.
В умовах панування натуральних відносин навіть у найбільш розвинутих державах гроші не виконували усіх своїх функцій. Відповідно й фінанси як система грошових відносин не могли носити загального характеру.
Спираючись на історичні довідки про господарчий устрій первісного
38
суспільного строю можна припустити, що при відсутності постійного державного апарата була відсутньою і система формування доходів та витрат такої держави. По мірі формування державного апарату і поширення його функцій, особливо по мірі формування постійних військ, проведення фортифікаційного і дорожнього будівництва, зростає й роль фінансів.
Основними джерелами доходів рабовласницьких держав є контрибуції, військова здобич, натуральні податки і особисті повинності. Можливо, у конкретній державі в конкретний час деякі групи населення і платили грошовий податок, але в цілому для рабовласницької формації грошовий податок міг носити лише випадковий характер – грошові податки не могли панувати при феодалізмі з натуральною формою ведення господарства.
Тільки на стадії розпаду цього суспільства, особливо після другого крупного суспільного розподілу праці, з'являються товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою їх застосування.
Характерною рисою другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, тому що фінансова система складалася з однієї ланки – бюджетної – і кількість фінансових відносин була обмеженою. Більшість цих відносин була пов’язана із формуванням та використанням бюджету.
З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, подавити спалахи відкритої ворожнечі між класами. Такою силою з'явилася держава, що прийшла на зміну родовій общині. Для забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату потрібні гроші, які можна узяти зі сфери матеріального виробництва. Таким чином, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільчих відносин (розподіл вже розподіленого), яка з розвитком товарно-грошових відносин приймає грошову, а потім і фінансову форму.
Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо залежить від ступеня розвитку та значення товарно-грошових відносин в суспільстві, можна сформулювати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин в рабовласницькому і феодальному суспільствах:
зі всієї сукупності відносин, виражених фінансами, одержали деякий розвиток головним чином податки, збори, позики;
фінанси стали органічно пов'язаними із доходами і витратами держави, зайняли підлегле місце по відношенню до цих категорій;
фінанси тісно пов'язані з правовою діяльністю держави, підпорядкованою інтересам пануючого класу;
фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;
податки, збори, позики, а також грошові витрати держави носили украй неврегульований характер – вони, як правило, не знаходились під контролем представницьких органів влади;
витрати мали, переважно, непродуктивний характер.
Розвиток грошових відносин поряд з існуванням натуральних податей і
39
трудових повинностей зіграв істотну роль в розпаді рабовласницького і феодального способів виробництва.
Третій етап почав формуватися із розвитком державності і подальшим розвитком товарно-грошових відносин – виникала необхідність у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та, відповідно, нових групах грошових відносин, пов’язаних із формуванням і використанням цих фондів.
В період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей у порівнянні з феодалізмом:
це вже система грошових відносин, контрольована представницькими органами влади;
відбувається розмежування доходів і витрат держави та особистих доходів та витрат монархів;
відносини, пов'язані з формуванням доходів держави та їх використанням, стають вартісними відносинами;
в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати носять практично непродуктивний характер;
вирішальними методами формування доходів держави починають виступати податки й позики;
зростає значення державного кредиту.
ХХ століття охарактеризувалося могутнім розвитком продуктивних сил, створенням монополістичних об'єднань, розширенням функцій капіталістичних держав (період розвинутого капіталізму). Держава не тільки забезпечує обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, але й бере участь в процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту. У цей період різко зростають державні витрати, значною мірою обумовлені витратами на мілітаризацію. Істотно збільшується питома вага і абсолютні суми витрат на соціальні цілі (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення), значний розвиток одержують витрати держави на економіку. З'явилися нові державні витрати, зокрема, на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих регіонів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються, тощо [127].
Величезні витрати викликали необхідність збільшення податків – головного знаряддя мобілізації ресурсів в державний і місцеві бюджети та перерозподілу національного доходу. Історичний характер фінансів доводить, що будь-яка держава в будь-який час створює систему формування і використання фондів, необхідних для реалізації своїх функцій. Методи і форми створення і використання фондів можуть суттєво відрізнятися, однак джерела виникнення фондів завжди обмежені, і ні один уряд не може створити нових джерел доходів для покриття своїх нужд. Йдеться не про форму вилучення, а про об’єкт, що оподатковується. Такими об’єктами історично виступали майно та дохід. Але відносно форм вилучення можна сказати, що вже в античних державах, поряд із прямими, існували і непрямі податки. Прямі податки стягувались з власників землі й худоби, за часів війни вводився майновий
40