Материал: Фінанси_Посібник

Закінчення табл. 17.1

На наш погляд, сутність поняття «фінансова безпека держави», можна визначити як багаторівневу систему, покликану захищати інтереси всіх підсистем фінансової системи держави від зовнішніх та внутрішніх загроз на макрота мікрорівнях (міжнародному, національному, регіональному, приватному), що дозволяє забезпечити ефективне функціонування національної економіки в цілому та сталий економічний розвиток.

Суб’єктами фінансової безпеки виступають:

-окремі громадяни,

-населення в цілому,

-домашні господарства,

-підприємства, організації, установи,

-галузі та окремі сектори економіки,

-регіони,

-держава,

-міждержавні утворення,

-світові співтовариства.

Об’єктами фінансової безпеки є:

фінансові інтереси держави, регіону, національної економічної системи, суб’єктів господарювання, домогосподарства, окремих громадян;

фінансові ресурси держави, регіону, суб’єктів господарювання, домогосподарства, окремих громадян;

фінансова система держави;

фінансова політика держави та фінансовий механізм;

фінансовий сектор під яким розуміється фінансовий ринок, що забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних ресурсів та фінансових

427

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН міжнародна економічна безпека – це такий стан міждержавних економічних відносин, коли існують надійні матеріальні та правові гарантії захисту економічних інтересів кожної держави від неправомірного застосування економічної сили з боку інших держав, міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій.

Система міжнародної економічної безпеки, як і система міжнародної безпеки загалом, може бути створена та функціонувати лише на основі неухильного дотримання основних принципів міжнародного права і спеціальних принципів міжнародного економічного права.

Норми міжнародної економічної безпеки забороняють застосування економічної сили з політичних міркувань, дискримінацію, демпінг, обмежують використання протекціоністських засобів, забезпечують реалізацію суверенних прав держав щодо їх природних ресурсів тощо.

Методологічно поняття «економічна безпека» виводиться насамперед з поняття «національна безпека».

Національна безпека держави – ця системна категорія права, політичної економії та політології тісно пов'язана з категоріями територіальної єдності й недоторканності, агресії та примусу, економічної незалежності та економічного суверенітету тощо [9].

Згідно із Законом України «Про основи національної безпеки України» № 964-ІУ від 19.06.2003 р. під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки в Україні є:

Президент України;

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Рада національної безпеки і оборони України;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

НБУ;

суди загальної юрисдикції;

Прокуратура України;

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Збройні сили України, Служба безпеки України; Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування

громадяни України та їх об’єднання.

До об'єктів національної безпеки належать:

людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності,

інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

429

держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність

інедоторканність.

На сучасному етапі розвитку нашої країни, чинним законодавством України визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці

України.

Загрози національній безпеці – це наявні та потенційні явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України [12].

Зокрема, на сучасному етапі Закон України «Про основи національної безпеки України» в економічній сфері визначає такі реальні та потенційні загрози національній безпеці та стабільності у суспільстві:

істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави;

відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам;

настання кредитних ризиків;

критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення;

загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;

недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

«тінізація» національної економіки;

430