Курсовая работа (т): Формування характеру в підлітковому віці

Сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за межі школи і перетворюється в сферу пізнавальної самодіяльності. Незадоволеність собою стає джерелом активності та самоосвіти.

Ставлення до вчителів диференціюються. В свою чергу ставлення до навчального предмета залежить від ставлення до вчителя. Головне для підлітка на уроці - спілкування. Зменшується зануреність у навчання. Зростають індивідуальні відмінності між дітьми.

Спілкування з однолітками є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі спілкування засвоюються норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного.

Для підлітка характерними є дві важливі протилежні потреби:

) потреба бути самому, потреба територіальної автономії;

) потреба приналежності до групи, бути в компанії, бути таким, як усі.

Основна особливість підліткового віку - перебудова взаємин з дорослим, яка пов’язана з появою почуття дорослості. Однією з основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки батьків, вчителів, старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві.

Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими є: різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії.

Такі ж проблеми виникають у взаєминах підлітків з учителями. В деяких школах через зовнішність підлітків виникає дуже багато конфліктних ситуацій з учителями. У підлітків з’являється усвідомлене бажання подобатися протилежній статі, поводитися відповідно до власних вимог. Якщо вчитель робить зауваження підлітку з приводу його зовнішності в присутності дітей, то це призводить до конфліктної ситуації.

Ще одна проблема у спілкуванні з дорослим - це змістовий бар’єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що говорить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб запобігти утворенню змістового бар’єру не варто багаторазово повторювати одні й ті ж вимоги, на які підліток не реагує. Необхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції учня. Підлітки виконують усі вимоги вчителя, які роблять їх у своїх очах більш самостійними.

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку. Воно зв’язано з етичними нормами поведінки. З’являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль поведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме у підлітковому віці. Інтелектуальні зміни дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Розвиток ціннісних орієнтацій підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібералізації, зростанням особистісної незалежності. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції.

Підлітковий період - сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів.

Основні потреби підліткового віку:

) потреба у самовираженні;

) потреба уміти щось робити;

) потреба щось значити для інших;

) потреба рівноправного спілкування з дорослими;

) посилення статевої ідентифікації.

Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. На межі молодшого шкільного віку і підліткового відбувається криза самооцінки. Помічено різкий зріст незадоволеності собою. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, але і через власні вимоги.

До кінця підліткового періоду самооцінка може стати значним регулятором поведінки індивіда. Змінюється, порівняно з молодшим шкільним віком, значущість різних якостей особистості. У молодших підлітків ще зберігається орієнтація на якості, які проявляються в учбовій діяльності, але основним критерієм оцінки себе та іншого стають морально-психологічні особливості особистості, що проявляються у взаєминах з іншими. Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосередньо залежить від міри включеності школяра в різні види діяльності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими.

Для підліткового періоду характерний пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком самого себе, безперервності у часі власної особистості та виникнення, у зв’язку з цим, відчуття, що інші також це визнають. Підліток вперше прагне пізнати власну індивідуальність, зрозуміти, яким він є і яким він хотів би бути. Образи "Я" різноманітні, вони відображають різноманіття життя підлітка. Зрозуміти себе допомагають друзі. Після пошуків себе, особистісної нестабільності, у дитини до кінця підліткового віку уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему внутрішньоузгоджених уявлень про себе - "Я - концепцію".

Цей етап соціалізації відрізняється не тільки найбільш вираженою індивідуалізацією, але і самодетермінацією, самоуправлінням особистості. Підлітковий період пов’язаний з виникненням самосвідомості як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, розвитком соціальної активності і соціальної відповідальності. Важливою стороною самосвідомості виступає потреба у самовираженні, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї унікальності в системі соціальних зв’язків. Для цього періоду характерним є прагнення до самоствердження, самореалізації та самовиховання. Самовиховання стає можливим завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція.

Підліток - ще не цільна зріла особистість. Особистісна нестабільність проявляється у боротьбі протилежних рис, прагнень. Для підлітків характерні: реакція емансипації (тип поведінки, за допомогою якої підліток хоче вийти з під опіки дорослих), реакція захоплення (захоплення в цей період дуже різноманітні: інтелектуально-естетичні; тілесно-мануальні; накопичення; азартні; лідерські), реакція групування з ровесниками (бажання належати до певної групи), реакція відмови (пасивно-обороннй тип реакції опозиції).

.3 Вивчення проблеми формування характеру в підлітковому віці

Характер формується в процесі виховання, спілкування та діяльності людини, в її вчинках і може виявлятися, як в цілях, які людина ставить перед собою, так і в засобах їх досягнення, як у тому, що вона робить, так і в тому як вона це робить.

Особливого значення набуває виховання характеру в підлітковому віці. Підліток уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці - фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано.

Треба мати на увазі й те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки. Разом з тим підлітки чутливі до думки колективу. Вони цінують оцінку колективом Їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці, і це має величезне значення для формування їхнього характеру.

Юнаки та дівчата старшого шкільного віку вже досягають фізичної зрілості і здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність.

Риси характеру - це індивідуальні звичні форми поведінки людини, в яких проявляється її відношення до дійсності.

Першу групу складають риси характеру, які складають спрямованість людини до оточуючої її дійсності.

Другу групу становлять вольові риси характеру, які визначають здатність втілювати в життя цілі та наміри.

-        в залежності від їх розвитку визначають слабкий чи сильний в людини характер;

-        слабовілля дає негативну оцінку характеру в цілому, навіть при позитивній направленості (бажання робити добро ближньому має незначне значення, якщо людина не робить його конкретним людям)

-        в той же час сильний характер не має цінності, якщо присутнє бажання робити не добро, а зло.

Основними чинниками формування особистості учня є:

1.  Суспільне буття і свідомість.

2.      Специфічні особливості виробництва, побуту, культури, природи населеного пункту і географічного регіону, в якому живе особистість.

.        Сім’я.

.        Середовище неформального спілкування: сусіди, друзі тощо.

.        Громадське виховання в різних позашкільних закладах (станції юних техніків тощо.)

.        Школа.

Ці чинники здійснюють на учня свій вплив не прямо, а переломлюються через внутрішні умови самої особистості.

Самовиховання - це самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з ціллю максимальної самореалізації. Це вищий тип виховання на основі розвитку вищих психічних функцій. До цих функцій можна віднести: свідомість, волю, увагу, мислення, уяву. Для процесу самовиховання важливими є всі властивості свідомості. Особливе значення має рефлексія як здатність виділити своє "Я" , критична оцінка своїх якостей.

Стадії розвитку особистісної рефлексії:

стадія - предметом рефлексивного очікування виступають окремі вчинки дітей.

стадія - головним стає аналіз рис свого характеру і особливостей взаємин з іншими людьми.

стадія - зростає критичне ставлення підлітків до себе.

Успіх самовиховання залежить від зосередження, стійкості, концентрації, розподілу і переключення уваги.

Структура самовиховання:

. Джерело процесу самовиховання - адекватна самооцінка.

. Потреба в самовихованні. Вона виникає на основі адекватної самооцінки.

. Розвиток мотивації роботи над собою. Є такі мотиви самовиховання: особистісні (самовихованням потрібно зайнятися, щоб було за що себе поважати); вузькосоціальні (для отримання доброго ставлення оточуючих); широко соціальні (нести добро людям). Потрібно, щоб була сформована вся сукупність цих мотивів за домінування особистісних.

. Визначення цілі.

. Складання програми самовиховання, плану та правил. Це змістовна сторона роботи над собою, довгостроковий документ, який з часом коректується і уточнюється.

. Прийняття рішення. Це практично завжди є вольовим актом.

. Застосування методів самовпливу.

. Мобілізація своєї моральної вихованості та емоційно-вольової активності. Мобілізувати свою волю і емоції важливо, щоб не перетворити самовиховання в нудну, монотонну роботу.

. Підсумковий самоконтроль.

. Формування нової адекватної самооцінки.

Відповідно, можна намітити такі етапи самовиховання:

1. Визначення в собі недоліку.

. Створення ідеалу (образу), до якого варто прагнути.

. Аналіз свого характеру, позитивних рис, що допоможуть усунути недолік.

. Визначення задач самовиховання.

5. Складання програми самовиховання: розробка режиму, комплексу вправ.

6. Практична реалізація програми.

. Оцінка здійсненої роботи, аналіз перемог і невдач.

Характер має велике значення як для самої людини, так і для суспільства. Загальновідомо, які складності виникають на підприємстві, в сім’ї (конфліктність, дезорганізація), коли збоку людина з "важким" характером. Звичайно, характер не є щось незмінне. Одні риси можуть бути більш стійкими, а інші більш змінними, пластичними, гнучкими.

Характер в підлітковому віці проявляється досить різноманітно. У підлітка можуть бути виражені доброзичливість і жорстокість, вимогливість і поступливість, принциповість та безпринципність, колективізм та індивідуалізм, відповідальність та безвідповідальність, скромність та самовпевненість і т.д., по суті, всі признаки, які мають місце і в дорослих.

Своєрідність характеру в підлітковому віці звичайно проявляється в його "загостренні", акцентуації, яка обумовлена соціальними факторами - ускладненням взаємовідносин з навколишніми і біологічними зрушеннями - нейроендокринною перебудовою, яка лежить в основі статевого дозрівання. Недостатнє врахування особливостей характеру в пубертатному періоді сприяє виникненню напружених, конфліктних відносин в сім’ї та школі.

Підлітковий вік - це вік допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнанню, вік шукань, особливо, якщо це має суспільне значення вік кипучої діяльності, енергійних рухів. Ці якості часто знаходять свій прояв у вельми неорганізованій формі. Відповідних вказівок з боку дорослих і в школі і удома більш ніж достатньо. Разом з цим, при правильному і твердому керівництві колектив дітей цього віку вже здатний організовано і самостійно провести ряд суспільних заходів.

В підлітковому віці починають складатися і закріплюватися риси характеру. Зрозуміло, формування характеру не починається і не закінчується в цьому віці. Відомо, що характер формується і змінюється в перебігу життя людини. Проте, підлітковий вік у відмінності від дошкільного і молодшого шкільного віків - це вік, коли формування характеру набуває помітне місце в загальному процесі розвитку.

Корисне і добре, взагалі кажучи, прагнення до самостійності часто ускладнюється у підлітків через підвищену чутливість до оцінки їх особи і поведінки дорослими і може прийняти, якщо це дорослими не враховується негативні форми опору чужому впливу, невизнання авторитету дорослих, ігнорування що пред'являються до них вимог.

Як вже указувалося, певного і стійкого уявлення про себе підлітки часто ще не мають. Цим і пояснюється підвищена чутливість оцінці їх вчинків і результатів діяльності із сторони старших, до своїх успіхів і невдач. Вони схильні перебільшувати значення тимчасових невдач і випадкових успіхів, окремих похвал або негативних відгуків, розцінюючи їх як вагомі показники, свого роду "індикаторів" позитивних або негативних якостей своєї особи. Тому навіть окремі невдачі або негативних оцінки з боку оточуючих можуть викликати у підлітка невпевненість в своїх силах, боязкість і соромливість уявлення про власну неповноцінність.

Рівним чином і випадковий успіх, окремий успіх, похвала, схвалення позитивний відгук можуть привести до переоцінки своїх сил і можливостей сумніву і самовпевненості і навпаки.

Зрозуміло, велика збудливість, грубість, упертість, дратівливість не є неминучими супутниками підліткового віку. В добре організованих колективах, у тому числі в сімейних, з правильним режимом праці і відпочинку, доброзичливими відносинами і твердими вимогами період статевого дозрівання і пов'язаних з ним змін в організмі підлітків проходить безболісно. Неминуча внутрішня перебудова організму в цих умовах відбувається спокійніше, а її зовнішні зміни мало помітні і неістотні.

Розділ II. Експериментальне дослідження проблеми

.1 Опис та процедури дослідження характеру в підлітковому віці

Після загальних даних про підлітка виявляються короткі біографічні відомості, в якій сім’ї він народився і як проходив психічний та фізичний розвиток в дошкільному періоді. Виявляються особливості виховання вдома, в дитсадку, інтернаті, дитячому будинку, особливості поведінки в колі ровесників, характер спогадів про дошкільний період. Виясняється, в якому віці пішов до школи і як давалося навчання, які предмети викликали зацікавленість, з яких предметів не встигав та по якій причині, як і були захоплення, як будувались відносини із ровесниками, батьками, вчителями, чи виконував громадські доручення. Оцінюються характерологічні особливості: відношення до себе, до інших людей (колективіст, егоїст, альтруїст і т.п.), до праці (працелюбний, лінивий та ін.), до шкільних та особистих речей; ініціативність, самокритичність, скромність, самостійність, самовпевненість, рішучість і т.д.; здібності та рівень їх розвитку; звички, в тому числі й шкідливі; перенесені фізичні та психічні травми та інші пошкодження.