Курсовая работа (т): Формування характеру в підлітковому віці

Біографічні дані повинні звертатися в тісному зв’язку з тими соціально-побутовими умовами, в яких проходило реальне життя підлітка, з врахуванням складу, віку, занять членів сім’ї, матеріального стару та житлово-побутових умов.

Оцінюється характер і матеріально-культурний рівень батьків, взаємовідносини в сім’ї і особливо відношення до дітей, взаємовідносини сім’ї та школи.

Після ознайомлення із минулим життям підлітка та особливістю його мікросоціального середовища визначаються психічні властивості та якості, за якими можна скласти уявлення про особистість в цілому. При виявленні складу направленості особистості слід визначити домінуючий вид потреб; вияснити, в яких предметах та речах він відчуває нестаток; наскільки органічні, матеріальні потреби сприяють психічному і фізичному розвитку, формуванню особистості, чи вони вдовольняються нерозумно; визначити прояв пізнавальних та естетичних потреб та форми їх вдоволення, потреби в колективній спільній праці та реальні прояви їх. Оцінюється спрямованість інтересів і схильностей, їх стійкість, глибина, ідеал, до якого прагне підліток.

Наскільки усвідомлює себе членом суспільства і своєю поведінкою відповідає його нормам, який степінь активності та життєві позиції, ціленаправленість; ставить мету в міру своїх сил чи ставить її вище (нижче) своїх можливостей.

Під час бесіди слід звернути увагу на зовнішній вигляд, особливості одягу підлітка, оцінити, чи легко він вступає в спілкування і в яких випадках ухиляється від відповідей на поставлене запитання, вияснити особливості мови, мислення, пам’яті та уваги.

Послідовність збору інформації про підлітка і чітка логічна структура логічного матеріалу повинні дозволити виявити "фонд особистості".

В спілкуванні, як відомо, встановлюється психологічний контакт і відбувається обмін інформацією, а також відбуваються взаємопереживання, взаємовплив, взаємодія. В залежності від того, як вчитель сприймає і розуміє підлітка (відповідно і підліток - вчителя) взагалі і в даний момент - зокрема, і виникає певне відображення одне одного. Воно може бути переважно інтуїтивним, конкретно - чуттєвим та абстрактно - логічним. Сприйняття і розуміння, орієнтовані на зовнішність, складаються в залежності від емоційного враження, прихильності чи за асоціацією з зовнішніми ознаками знайомих людей чи літературних героїв. Слід відмітити, що зовнішні прояви образу, який сприймають, не завжди відповідають його внутрішньому психологічному складу. Складність сприйняття і особливо оцінки сприйнятого вчителем заключається ще й в тому, що процес спілкування протікає, як правило, на очах в інших учнів. Тому судження вчителя про учня, його дії повинні бути обережними, тому що помилка стає видимою для всіх і на основі одержаної інформації формується відношення і звертання як до вчителя, так і до конкретного учня. Навіть очевидний прояв зовнішніх ознак поведінки учнів не повинен трактуватися прямолінійно, без розуміння психологічного вмісту, інакше можливі великі помилки.

Використовуємо методику "Вибір". Мета: виявити ставлення школярів до етичних норм і відповідних етичних якостей (відповідальності, самокритичності, принциповості, чуйності, справедливості). Хід експерименту: учню пропонується виконати наступне завдання. Інструкція: "Як ти поступиш в наступних ситуаціях? Вибери відповідь, яка відповідатиме твоєму вчинку, або допиши свою відповідь". (Додаток)

Обробка отриманих даних: вибір відповіді

а) свідчить про активне, стійко-позитивне відношення до відповідних етичних норм. Відповідь б) показує, що це відношення хоча і активне, але недостатньо стійке (можливі компроміси). Якщо учень вибрав в даній ситуації відповідь в), те його відношення - пасивне і недостатньо стійке. Нарешті, вибір останньої відповіді - свідоцтво негативного, нестійкого відношення дитини до етичних норм.

Вивчивши за допомогою описаних вище методик етичні відносини учнів, слід подивитися, як вони реалізуються в поведінці підлітків. Зробити це можна шляхом аналізу тих або інших конкретних вчинків, використовуючи спостереження, анкетування і різні види природного експерименту.

Пропонуємо учням ряд тестів на виявлення різноманітних рис характеру.

2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Результати психодіагностичних тестів, проведених у старших класів ЗОШ І-ІІ ступенів. У класі навчається 7 учнів. З них 4 - хлопців та 3 дівчат.

І. Методика "Характеристика".

Вивчивши оцінку підлітків свого характеру та оцінку їх батьків та друзів, проаналізувавши дані результати, ми прийшли до висновку, що всі діти достатньо комунікабельні, дружелюбні, але не завжди сприймають себе адекватно. Самооцінка дітей та оцінка батьків і друзів буває не співпадає.

ІІ. Тест "Чи гарний у вас характер?"

Всі учні набрали від 8 до 15 балів, що означає, діти не позбавлені недоліків, але з ними можливо ладити.

ІІІ. Методика "Абетка рис характеру?"

Після опрацювання даних ми визначили, що в класі, за самооцінкою учнів та оцінкою вчителів, учні мають і цінять наступні якості характеру:

·        акуратність - 5

·        ввічливість - 4

·        доброта - 2

·        легкодушність - 1

·        життєрадісність - 2

·        сміливість - 1

·        цілеспрямованість - 3

·        обережність - 1

·        стриманість - 5

·        веселість - 3

·        привітність - 3

·        організованість - 2

·        самостійність - 1

·        активність - 1

·        колективізм - 1

·        витривалість - 1

·        м’якість -1

·        обережність - 3

·        чесність - 1

·        довірливість - 2

·        вірність - 1

·        великодушність - 1

·        образливість - 1

·        гордість - 1

·        наполегливість - 1

·        нерішучість - 1. Тест "Агресивні ви чи ні?"

Шестеро учнів цього класу мають певний заряд агресивності, який намагаються контролювати, але інколи, коли вони найменше того хочуть, їх агресивність призводить до вибуху. Треба вчити підлітків бути уважними. Лише одна дитина не агресивна. Навіть коли гнівається, вміє стримувати себе.. Тест "Чи ви розважливі?"

підлітків, можна сказати, втрапили в золоту серединку. У них прекрасне почуття міри. Вони точно знають свої можливості. І хоч у них є трохи безглуздя, однак це надає їм своєрідної чарівності.

Двоє розумні, з помірними потребами. Пропонується допомогти їм не боятися розчарувань та зробити життя трохи розмаїтнішим: більше спілкуватися, відкриватися іншим.

VІ. Використавши методику "Вибір", ми виявили ставлення школярів до етичних норм і відповідних етичних якостей.

Результати анкетування та бесіди з батьками, вчителями свідчать, що 3 підлітка мають активне, стійко-позитивне відношення до відповідних етичних норм; у одного підлітка це відношення хоча і активне, але недостатньо стійке (можливі компроміси); у одної дитини відношення - пасивне і недостатньо стійке; та у двох - свідоцтво негативного, нестійкого відношення дитини до етичних норм.

2.3 Рекомендації щодо впливу психолого-педагогічних умов на формування характеру у підлітків

Складності підліткового віку є серйозною педагогічною проблемою. Їх перша об’єктивна основа - в значній різниці між вимогами суспільства до дітей і дорослих, різниці в їх обов’язках і правах. Відомо, що "доросле" життя складніше, ніж життя дітей, і далеко не всі дорослі люди можуть підтримувати гармонійні відносини з навколишніми. Підліткам же приходиться у відносно короткий період освоїти цю сферу у всій її складності.

Ускладнення соціального буття підлітків проходить в період швидкої фізіологічної перебудови організму. Підлітки стають емоційно нестійкими, вразливими. При несприятливих обставинах такого роду реакції легко фіксують і навіть набувають патологічної форми.

Таким чином, другою об’єктивною основою складності підліткового віку є виключно швидкий темп змін, які відбуваються в цей період: у фізичному і психічному стані підлітка, в характері реакції на зовнішні подразнення і т.п. Можна сказати, що підлітки і дорослі живуть в різному масштабі часу, а звідси виникають відмінності в оцінках одних і тих самих подій, явищ. При цьому в підлітках для дорослого багато чого є несподіваним, незрозумілим, тим більше, що несподіваним і незрозумілим воно є часто і для самого підлітка. Дійсно, з підлітком починають відбуватися зміни, смисл, а головне, необхідність яких для нього не завжди зрозумілі. Стараючись об’єктивно глянути на себе збоку, він не може себе впізнати; у деяких підлітків виникає відчуття ніби насильності змін, які відбуваються. Підлітки, особливо схильні до самоаналізу, не можуть зразу прийняти себе в новій якості, соромляться свого нового вигляду.

Підлітки стають дуже чутливими до заміток щодо їх зовнішності. Слід підкреслити також і значення великих відмінностей в індивідуальних темпах розвитку підлітків: відмінності в степені зрілості між окремими школярами, учнями одного і того ж класу можуть досягати 3-4 років.

Третьою об’єктивною основою складності підліткового віку є накопичення до цього віку дефектів виховання, які раніше виразно не проявлялися внаслідок недостатньої самостійності дитини і відносно неширокої сфери її діяльності та спілкування. Адже багато з того, що робить дитина, вона робить по бажанню дорослих; система внутрішніх побажань формується в ній поступово. Підліток ж все в більшій мірі повинен діяти, виходячи із своїх внутрішніх побажань, а діяльність його оцінюється навколишніми строгіше, ніж діяльність дитини. Тут-то і виявляються різноманітні дефекти виховання, дефекти розвитку особистості.

В першу чергу це порушення розвитку емоціональної сфери. Дефектом розвитку емоціональної сфери є поверховість почуттів, їх швидке згасання, а також бідність емоціонального життя: вузькість кола явищ, подій навколишнього, які можуть викликати емоціональних відгук.

Другим дефектом виховання є безвідповідальність - це невміння чи небажання людини передбачити чи врахувати наслідки своїх вчинків. Така людина не може уявити себе і навколишнє в період часу, який іде за скоєнням ним даної дії, а звідси він не може в певній мірі і врахувати результати цієї дії, і оцінити їх значення. Все це породжує і небажання зробити зусилля для того, щоб постаратися уявити в майбутньому результати своєї діяльності.

Наступний важливий дефект виховання, який чітко проявляється в підлітковому віці, - недостатня впевненість в собі, підвищена тривожність. В їх основі лежить перш за все вузькість соціальних зв’язків і недостатнє їх пізнання. Недостатність уваги, підтримки, заохочення навколишніх веде до формування у дитини таких рис особистості, як невпевненість і тривожність, відсутність відчуття безпеки, захищеності.

Особливості соматичного і статевого дозрівання підлітків мають не тільки безпосереднє відношення до здоров’я і працездатності в наступні роки, але і в значній мірі визначають повноцінність соціального розвитку. В підлітковому віці багато в чому вирішуються питання, в якому степені людина зможе відповідати вимогам, які суспільство буде підносити їй на протязі всього життя.

Для того, щоб по можливості не допускати помилок у відносинах з підлітками, дорослі, і в першу чергу вчитель, повинні добре знати природу фізіологічних процесів, які відбуваються в цей період, можливості організму дітей і виявляти посильні вимоги, уникаючи як перевантаження, так і недовантаження в навчальних завданнях, забезпечити достатню рухову активність в розпорядку дня, участь в суспільно корисній праці, широко притягувати до масових видів фізичної культури у позакласний час.

Школа здійснює вплив за допомогою виховання. Вчитель, приступаючи до виховного процесу, повинен враховувати всі його компоненти, зокрема:

. Знати психологічну основу особистості учня: чого хоче дитина (потреби, мотиви); що вона може (здібності); хто вона є (характер). Для цього вчитель має скласти індивідуальну карту учня, яка може включати:

особливості сім’ї школяра;

фізичний розвиток і здоров’я;

особливості темпераменту і характеру;

розвиток психічних процесів;

самооцінка і рівень домагань;

інтереси і нахили, професійна спрямованість;

особливості поведінки;

ставлення до товаришів;

ставлення до навчання, успіхи в навчанні;

інші особливості учня.

. Усвідомити, що вчитель хоче виховати (чітко поставити ціль, знати зразок, критерії вихованості).

. Розуміти механізми виховання та володіти його методами (відібрати для учня конкретні методи виховання).

Ефективність виховної роботи залежатиме від дотримування таких психологічних рекомендацій:

. Основою виховної роботи повинно бути формування в учнів потрібної мотивації. Існують такі шляхи формування у учнів потрібної мотивації:

Перший шлях ("знизу вверх"). Він полягає в створенні таких об’єктивних умов, такої організації діяльності учнів, які ведуть до формування потрібної мотивації. Цей шлях означає, що вчитель, спираючись на потреби, які вже є в учня, так організовує певну діяльність, щоб вона викликала у нього позитивні емоції задоволення і радості.

Другий шлях - засвоєння вихованцем, запропонованих йому в готовій формі, спонукань, цілей, ідеалів. Цей шлях пов’язаний з методами переконання, пояснення, навіювання, інформування, прикладу.

. Формування в учнів позитивних звичок поведінки і боротьба проти негативних звичок, які у них є. Основний шлях формування звичок - багаторазове повторення дій упродовж тривалого часу. Важливо створити в класі правильну громадську думку і ставлення до звичок учнів. Чинниками, які впливають на формування звичок є: власна діяльність дітей, їх прагнення, бажання виробити в себе корисні звички. Вчителю варто частіше використовувати позитивне підкріплення: похвалу, заохочення, схвалення. Велику роль відіграє власний приклад вчителя.

. Виховання якостей особистості можливе лише в процесі її власної діяльності.

. Учитель повинен адресувати виховні впливи не тільки до розуму учнів, але і до їх почуттів.

. Виховання має відбуватися через колектив, з опорою на потреби дитини.

. Вихователь повинен відповідати таким вимогам:

а) моральна досконалість;

б) бачення перспективи розвитку дитини;

в) збереження прихованої позицію;

г) здійснення безперервного виховання через бачення всього життя дитини.

. Важливою психологічною вимогою до організації виховного процесу школярів є виховання в учнів адекватної самооцінки особистості.

Прагнення - недостатньо усвідомлені потреби - розглядаються в психології не як вроджені фактори поведінки, а як етап у формуванні мотиву. Позиви (харчові, статеві і т.д.) можуть згасати чи усвідомлюватись і трансформуватися в бажання, а бажання, при активності волі, - в прагнення як мотив діяльності.

Прагнення може проявлятися в намірі, мрії, ідеалі. Тому важлива знати, який ідеал формується у підлітка, до якого зразка він прагне - до зразка моральної вихованості чи до образу ведучого пристосуванця. Ідеал у підлітка викликає бажання трудитись, наблизитись до нього, але може виражатись в пасивно-спостережливому відношенні до зразка. У формуванні ідеалу підлітка багато можуть зробити вчителі, що може передбачити подальший шлях підлітка.

Виховання в широкому плані можна розглядати як формування потреб. Форми прояву потреб можуть бути представлені в мотивах інтересів, ідеалу, світосприйняття, переконаності та ін. Як відомо, потреби в людини можуть бути спадковими, у вигляді органічних позивів: голод, спрага, статеві позиви, позиви до активності і т. д.; матеріальними, духовними та суспільними. Від того, які потреби будуть переважати в життєдіяльності підлітка, будуть залежати і особливості формування особистості. Тому виховання потреб у підлітка вимагає невпинного піклування дорослих.