Однак справжня історія фотографії у графічному дизайні починається тоді, коли вона стає частиною візуальної комунікації. Більше того, якщо про класичний період в оформленні видань (за С. Сєровим) можна говорити як про час абсолютного панування типографіки, то XX ст. слід визначити як добу типографіки й фотографії. Передусім змінився стан фотографії у сфері графічного дизайну, водночас вона здобула визнання в мистецькому світі.
У сучасній візуальній культурі питання про те, як працювати з фотографією, як її сприймати в контексті дизайнерського мислення, вирішується багатьма способами. Слід виокремити декілька підходів. З-поміж них - «архівний», що стосується світлини, вже знятої фотографом у конкретних умовах і відібраної з архіву для виконання певного завдання. Утім, найбільшого поширення в роботі з рекламною та художньою фотографією в дизайні набула постановочна або студійна зйомка, позаяк фотографія, як основа дизайнерського рішення, вимагає лише впровадження інтерпретатора рекламного послання, тобто елемента, що дає глядачеві ключ до трактування зображення.
У дизайнерській практиці плідно використовується відсутність кольору в чорно-білій світлині. Певних полюсів сягають два протилежних види: класична фотографія з її вишуканою мовою й так звана «гламурна». Засоби підвищення експресії зображення (епатаж, театралізація, використання штучного світла) обумовлені її головним завданням - привернути увагу.
3.2. Основні прийоми художньо-образної виразності фотографії: визначення та класифікація. Аналіз продукції графічного дизайну, у якій ефективно використовуються здобутки світлопису, дає підстави виокремити основні засоби художньо-образної виразності фотографії. Їх можна умовно поділити на три групи. До першої групи слід віднести композиційні прийоми: кадрування, заповнення площі кадру, золотий перетин, зімкнутість і розімкнутість, фрагментації, використання ліній, діагональні лінії або лінії, що перетинаються, обрамлення об'єкта, динаміка кадру, ракурс; прийоми з використанням світла: тональність фотознімка, виділення контрастом, виділення світлом, світлотінь, колорит, зображення в темному і світлому ключі; прийоми з використанням якостей оптики: «вирішальний момент» зйомки (за А. Картьє-Бресоном), нюанс, виділення об'єкта різкістю, створення ілюзії глибини тощо. Завдяки цим прийомам фотограф організовує композиційний простір зображення, так само як це роблять дизайнери, компонуючи шрифти, графічні чи будь-які інші елементи, проектуючи плакат або друковану шпальту. І саме здатність проектувальника бачити композицію, вилаштувану фотографом за допомогою цих прийомів, дає дизайнеру можливість користуватися нею для вирішення дизайнерських завдань.
Відмінність фотографічної мови від графічної полягає в тому, що її формотворчим чинником є світло. Воно може допомагати й заважати в отриманні ефекту, потрібного для вирішення конкретного дизайнерського завдання. Саме для цього дизайнеру, який працює з фотографією, необхідно знати основні принципи роботи зі світлом.
Важливий художній ресурс сучасного графічного дизайну становлять фотографічні засоби виразності, зумовлені специфікою жанрів. Найбільшим попитом користуються портретна зйомка (іміджевий жанр) та натюрморт (демонстрація товару в пакуванні, плакатах, листівках тощо). Різноманітною є палітра можливостей цих жанрів, включаючи світлове і колористичне вирішення, тональність й різноманітні композиційні прийоми. Так, поширеності набуло створення реклами компаній або послуг за допомогою репрезентативних або образних портретів. При зйомці рекламних портретів використовуються різноманітні світлові схеми: портрет в інтер'єрі, світлотіньовий і світлотональний портрет, портрет у світловому ефекті. Дизайнер, перед яким стоїть завдання використання портрета в оригінал-макеті, може (завдяки навичкам роботи зі світлотіньовими схемами та регулюванням оптичного малюнка) реалізувати весь потенціал змістовно-формального вирішення. Найчастіше використовують портрет саме при розробці рекламних постерів, листівок або обкладинок. Нарівні з портретом у сучасному графічному дизайні широко застосовується фотографічний натюрморт. Ця практика сягає ранніх часів світлопису й постійно збагачується досвідом. При зйомці натюрморту широко використовуються всі образотворчі засоби фотографії - світлове й колористичне вирішення, тональність і розмаїті композиційні прийоми. Якщо портрет є іміджевим жанром, то за допомогою натюрморту вирішуються більш практичні завдання, наприклад демонстрація товару. Утім, іміджеві натюрморти також не є рідкістю. Предметні композиції часто застосовують у галузі пакування, на них можна натрапити в плакатах, листівках, поштівках, відео рекламі тощо.
У четвертому розділі «Специфіка проектного ресурсу фотографії у вирішенні завдань графічного дизайну» досліджується проблема функціонування фотографії у графічному дизайні.
4.1. Особливості та етапи співпраці дизайнера-графіка і фотографа в межах створення об'єктів графічного дизайну. Надбання світлопису є застосовними і цікавими в дизайнерській роботі. Однак у разі відсутності часу чи власних навичок фотографування або ж у пошуках певного особистого підходу графічний дизайнер може звернутися до виробничої схеми тандема дизайнер-фотограф. Особливості такої співпраці передбачають певні правила та етапи спільного творчого процесу, а результат багато в чому залежить від злагодженості роботи і взаєморозуміння членів команди. Важливим моментом у співробітництві фотографа з дизайнером є сприйняття фотографа як ілюстратора. Таким чином, у роботі з фотографом прийнятні ті самі принципи, що й у роботі з ілюстратором. Передусім це стосується вибору фотографа, якого залучають до роботи над проектом, згідно з його портфоліо. Важливо зважати не тільки на технологічну якість робіт фахівця з фотозйомки, а й на його стилістичну манеру, смакові переваги, колірну гаму, композиційні прийоми, власні знахідки. Зйомка в межах концепції створюваного дизайн-продукту передбачає кілька стадій роботи тандема дизайнер-фотограф: 1) ескіз-концепція, 2) визначення технічного завдання, 3) зйомка, 4) обробка фотографій після зйомки (може складатися з кількох етапів: ретушування, кольорокорекція, доповнення новими якостями або елементами зображення).
Завдяки цифровим технологіям фотографія органічно вписується в сучасні дизайнерські комп'ютерні програми. Такі програми мають у своєму складі ефекти, народжені на рівні фотографічної технології (різкість-нерізкість, зміни контрасту й колориту, виділення кольором усередині монохромного простору, ефект дисторсії тощо). Дизайнерські програми зробили набутки фотографії своїм надбанням. Утім, те, що можна виконати за допомогою фотографії, краще відтворювати на рівні її технологічних можливостей, що демонструють провідні майстри сучасного графічного дизайну.
4.2. Фотографія як морфологічна складова графічного дизайну: взаємодія світлини, шрифту та графіки. У ХХ ст. світлопис стає одним із основних інструментів виразності в арсеналі художника-оформлювача, подібно до шрифту чи мальованої графіки. В оформленні листівок, плакатів, пакування, обкладинок часописів та книг широко використовуються численні функції фотографії (естетичні, комунікативні, інформаційні, репродуктивні) за допомогою яких вирішуються різноманітні завдання в графічному дизайні: оповідальні, композиційні, декоративні, пластичні.
Широке застосування високих технологій у світлописі сприяє розвиткові графічного дизайну комп'ютерної доби, позаяк основною перевагою фотографії є здатність перебирати на себе зовнішні ознаки інших напрямків у мистецтві. Фотографічна мова в певних контекстах вдало замінює книжкову та журнальну графіку, несе основне змістовне та формальне навантаження в плакаті або вирішує декоративні, разом із інформативними, завдання в пакуванні.
Технології, з якими пов'язаний світлопис, помітно вплинули на вигляд друкованої продукції. Ще за часів фотонабору й фоторепродукування, дизайнери починають застосовувати композиційний прийом, який є аналогом виокремлення фрагмента фотографом. Завдяки цьому чинникові можлива не тільки екстраполяція пластичних особливостей світлини на інші виражальні засоби, а й самого принципу фотографічного мислення «кадром». До фотографічного кадрування вдаються навіть у такій консервативній царині, як оформлення мистецьких альбомів, де дизайнери застосовують цей засіб щодо художніх творів так само, як це роблять фотографи в роботі з натурою.
Синтез фотографічної, графічної та типографічної мов у сучасній культурі рішуче змінив вигляд друкованих видань. При поєднанні світлини зі шрифтом або мальованою графікою використовуються такі композиційні схеми: контраст - нюанс, ритм - метр, пляма - лінія, статика - динаміка. Ці схеми можуть змішуватися і виявлятися в різних аспектах, таких як форма, колір, фактура, різкість тощо. Фотографія й графіка можуть поєднуватися в одному зображенні так само органічно, як і з шрифтом, а іноді навіть і краще, позаяк вони говорять однією образною мовою.
Пластичні властивості фотографії можуть бути плідно використані і в суто типографічних роботах. Такі характеристики фотографічного зображення, як фактура, різкість, кільця Ньютона, перспективні викривлення, поєднані зі шрифтом, суттєво розширюють палітру засобів виразності. Це стає особливо помітно в шрифтових плакатах комп'ютерної доби, хоча цей результат був підготовлений за попередніх часів.
На межі світлопису й графіки утворюється так звана фотографіка (позбавлене півтонів фотографічне зображення), яка є ефективним засобом художньо-образної виразності. Її використання в графічному дизайні розширює інструментарій проектувальника, заповнюючи поле між графікою та світлиною. З одного боку, фотографіка має певний кредит довіри глядача, притаманний світлині, з другого - певну символічність та узагальненість графічного зображення. Основною ознакою фотографіки є збереження в графічному зображенні характерних прийомів світлопису, таких як ракурс, перспективні викривлення, світлотіньове моделювання.
Засоби графічного відображення фотографії є полем для творчого підходу в роботі дизайнера-графіка, а широкий спектр можливостей, який відкривається в цьому полі, - окремим інструментом для реалізації змістових та формальних завдань. Ці засоби можна класифікувати за основним типом прийому: растрування, перетворення границь між світлом та тінню на лінії, межовий контраст, постеризація тощо. Найефектніше цей засіб виразності використовується в плакаті, утім, може знайти успішне застосування й у таких царинах діяльності дизайнера-графіка, як фірмовий стиль, оформлення друкованих шпальт, веб-дизайн тощо.
Так само як із типографікою, перспективним є синтез візуальної мови світлини та графічного зображення. Його можна вибудовувати, використовуючи градації різкості, фотографічне зерно, прозорість тощо.
4.3. Перспективи використання виражальних можливостей фотографії в графічному дизайні. Різноманітними є виражальні можливості фотографії, зокрема: кінематичні, графічні, живописні, декоративні, документальні. Завдяки кінематографічним чинникам світлописом можна передати будь-який процес. Серія фотографій, які відтворюють фази єдиного процесу, створює ефект фільму. Таким чином, можна транслювати певну історію глядачеві.
Графічні якості світлопису розкриваються через використання можливостей роботи зі світлом і тоном у знімку, що підпорядковуються фотографіці, куди входять наступні техніки: соляризація, ізогелія, еквіденсити, постеризація, доведення контрасту світла й тіні до традиційної графічності, в тому числі і сучасні технології трасування.
Для здобуття широкого спектра пластичної довершеності форм фотографія може використовувати типологію живопису за допомогою таких прийомів, як застосування алгоритмів живописних композицій та широкий досвід живопису в царині колористичних рішень. Такого діапазону образотворчих фактур вона досягає за допомогою різних об'єктивів та фільтрів, а також при роботі з формою, через актуалізацію роботи з зерном, колірними шумами і ефектом стискування компресійних форматів у цифрових технологіях.
Декоративні чинники світлопису полягають не тільки в зйомці декору, а й у застосуванні суто фотографічних засобів з декоративною метою. Дизайнер може привертати до роботи цілковито абстрактні фотографічні композиції. Утім, саме відповідність форми змісту є одним із найважливіших чинників у роботі дизайнера-графіка. Особливого значення він набуває у створенні такого різновиду продукції графічного дизайну, як постер, де візуальні образи є особливо відповідальною частиною змісту.
Фотографія, як ніякий інший вид візуального мистецтва, здатна виступати в ролі документального підтвердження, безпрецедентного засобу переконання в достеменності зображуваної реальності. Попри те що за допомогою сучасних технологій можливе переконливе зображення будь-чого, - з-поміж усіх мистецтв світлопис і кіно мають найбільший кредит глядацької довіри.
Фотографія уможливлює вирішення величезної кількості дизайнерських завдань, позаяк є самостійною мовою візуального спілкування. Її використання й дотепер дає змогу досягати вражаючих результатів, незважаючи на те, що з часів її відкриття з'явилося багато нових технологій.