Уголовное наказание. — Киев—Донецк, 1997. — С. 247—287.
Положення про порядок здійснення помилування: Затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000 // Офіц. вісн. України. — 2000. — № 15. — Ст. 610; 2001. — № 43. — Ст. 1992.
Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 // Постанови... С. 65—68.
Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 // Там само. — С. 306—309.
До теми 21
Голина В. В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву. — Харьков: Вища шк., 1979. — 137 с.
Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 48. — Ст. 263; 2000. — № 35. — Ст. 281.
Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 // Постанови... – С. 69–72.
До теми 22
Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. — К.: НАВС України, 1997. — 127 с.
Спасенников Б. А. Принудительные меры медицинского характера: история, теория, практика. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 412 с.
Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. № 2 // Постанови... — С. 310—314.
До теми 23
Волгарева И. В., Шилов Н. К. Уголовная ответственность несовершеннолетних. — СПб: Юридический центр Пресс, 2002. — 300 с.
38
Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. — 1999. — № 10. — С. 29—30.
Мельникова Э. Б. Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии. — М.: Дело, 2001. — 272 с.
Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. — К.: НАВС України, 1997. — 125 с.
Сердюк П. Хиби законодавства // Юрид. вісн. України. — 2002. — 21—27 грудня.
Скакун О., Пушкин А., Яценко С. Актуальные вопросы совершенствования законодательства Украины в целях предупреждения и борьбы с преступностью несовершеннолетних // Бизнес — Информ (г. Харьков). — 1994. — № 3 (С. 5—6), № 4 (С. 8—9).
Яценко С. С. Інститут кримінальної відповідальності неповнолітніх: світовий досвід і питання вдосконалення українського законодавства // Правова система України: теорія і практика. Тези доповідей і наукових повідомлень наук.-практ. конф. (Київ) 7—8 жовтня 1993 року. — К., 1993. — С. 467—468.
Яценко С. С. Питання удосконалення інституту кримінальної відповідальності неповнолітніх // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Міжвуз. зб. наук. праць. — К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. — С. 3—15.
Яценко С. С., Дінь Суан Нам. Кримінальне законодавство СРВ про відповідальність неповнолітніх на тлі положень кримінального права України // Вісн. Київського ун-ту. Юрид науки. — 1995. — Вип. 33/34. — С. 101—122.
Яценко С. С. Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») // Юрид. енциклопедія. — Т. 3: К—М. — К.: Укр. енциклопедія, 2001. — С. 707—708.
Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 6. — Ст. 35; 1999. — № 4. — Ст. 35; № 36. — Ст. 318; 2003. — № 28. — Ст. 211.
Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6 // Постанови... — С. 60—64.
Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Вер-39
ховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Там само. — С. 186—193.
Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 // Там само. — С. 180—185.
Див. також літературу до теми 19.
До теми 24
Ахметшин Х. М., Ахметшин Н. Х., Петухов А. А. Современное уголовное законодательство КНР. — М.: ИД «Муравей», 2000. — 432 с.
Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. — К.: Україна, 1999. — С. 455—475.
Вереша Р. В. Вина в фінальній кримінально-правовій теорії // Держава і право. — Вип. 18. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. — С. 324—329.
Вереша Р. В. Питання вини в межах оціночної кримінально-правової теорії // Вісн. Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. — К., 2002. — № 2. — С. 64—66.
Вереша Р. В. Питання вини в нормативній кримінально-правовій теорії // Вісн. Київського нац. ун-ту. Юрид. науки. — К., 2003. — № 54. — С. 145—147.
Есаков Г. А. Mens rea в уголовном паве Соединенных Штатов Америки: историко-правовое исследование. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 553 с.
Келина С. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: понятие и виды // Уголовное право. — 1999. — № 3. — С. 3—8.
Козочкин Н. Д. Строгая ответсвенность в уголовном праве Англии и США // Правоведение. — 2000. — № 1. — С. 136—149.
Комментарий к Уголовному кодексу Республики Казахстан. В 2 кн. Кн. 1 (статьи 1—174). — Алматы: Норма-К, 2003. — 448 с.
Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. В. М. Лебедев. 3-е изд., доп. и испр. — М.: Юрайт-Издат, 2004. — С. 19—283.
Крылова Н. Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. — М.: СПАРК, 1996. — 124 с.
Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии): Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Зерцало, 1998. — 208 с.
40
Кузнецова Н. Ф. Избранные труды. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — С. 556—648 (Уголовное право ФРГ).
Курс уголовного права: Общая часть: Учеб. для вузов / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. М. Тяжковой. — М.: Зерцало, 1999. — Т. 1: Учение о преступлении. — 592 с.; Т. 2: Учение о наказании. — 400 с.
Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство (англійській підхід). — К.: Основи, 1996. — 207 с.
Наумов А. В. Проблемы совершенствования Уголовного кодекса Российской Федерации // Государство и право. — 1999. — № 10. — С. 45—51.
Наумов А. В. Новый Уголовный кодекс Украины // Государство и право. — 2002. — № 2. — С. 82—89.
Постатейный комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. А. И. Чучаева. – М.: ИНФРА-М; КОНТРАКТ, 2004. — С. 1—247.
Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Общая часть уголовного права. — М.: Юрид. лит., 1991. — 288 с.
Романов А. К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2000. — 344 с.
Российское уголовное право: В 2 т. / Под ред. А. И. Рарога. — М.: Профтехобразование, 2001. — Т. 1: Общая часть. — 600 с.
Уголовное законодательство Норвегии. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 375 с.
Уголовное право Республики Казахстан: Общая часть. — 2-е изд., испр. и доп. — Алматы: Жеті жаргы, 2003. — 204 с.
Уголовное право России. Общая часть: Учебник / Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. В. Лунеева, А. В. Наумова. — М.: Юристъ, 2004. — 569 с.
Уголовное право: Общая часть: Учебник для вузов / Отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова. — М.: Норма, 2004. — 576 с.
Уголовное право зарубежных государств: Общая часть: Учеб. пособ. / Под ред. и с предисл. И. Д. Козочкина. — М.: Омега – Л, Ин-т междунар. права и экономики им. А. С. Грибоедова, 2003. — 576 с.
Уголовный кодекс Республики Беларусь. — Минск, 2001. — 230 с.
Уголовный кодекс Австрии. — М.: Зерцало, 2001. — 134 с.
Уголовный кодекс Голландии. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. — 253 с.
Уголовный кодекс Грузии. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. — 409 с.
41
Уголовный кодекс Испании. — М.: Зерцало, 1998. — 218 с.
Уголовный кодекс Республики Польша. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. — 234 с.
Уголовный кодекс Российской Федерации. — М.: Омега – Л., 2004. — 168 с.
Уголовный кодекс Турции. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 374 с.
Уголовный кодекс Франции. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. — 650 с.
Уголовный кодекс Федеративной Республики Германия. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 524 с.
Уголовный кодекс Швейцарии. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. — 350 с.
Уголовный кодекс Швеции. — Изд-во Московского ун-та, 2000. — 167.
Уголовный кодекс Японии. — СПб: Юридический центр Пресс, 2002. — 226 с.
Флетчер Д., Наумов А. В. Основные концепции современного уголовного права. — М.: Юристъ, 1998. — 512 с.
Alan Reed and Peter Seago. Crіmіnal Lаw. — 2nd edіtіon. — Sweet and Maxwell, 2002. — P. 1—342.
Andrzej Marek. Komentarz do Kodeksu karnego. Cze ogуlna. — Warszawa: Wydawnіctwo Prawnіcze Sp, 1999. — 324 p.
Andrzej Marek. Prawo karne. — Warszawa: Wydawnіctwo C. H. BECK, 2001. — P. 5—391.
Card, Cross and Jones. Crіmіnal Lаw. — London, Dublіn, Edіnburg, 1992. — P. 1—172.
Code penal. Nouveau Code penal. Ancіent Code penal. Textes, jurіsprudence, annotatіons. — Parіs: Dalloz, 2000. — 2384 p.
Bojarskі Tadeusz. Polskіe prawo karne. Zarys czкњcі ogolnej. — Warszawa: Wydawnіctwo Prawnіcze Lexіx Nexіs, 2002. — 296 p.
Buchala Kazіmіerz, Zoll Andrzej. Kodeks karny. Czкњж ogуlna. Komentarz do K.K. T. 1. — Kraków: Kantor Wydawnіczy ZAKAMYCZE, 2001. – 657 p.
Law Dіctіonary by Steven H. Gіfіs. — New York, 1996. — 561 p.
Allen Mіchael J. Texbook on Crіmіnal Lаw. — London, 1999. — 457 p.
Pradel J. Droіt penаl compare. — Parіs: Dalloz, 1995. — 714 p.
Sue Tіtus Reіd. Crіmіnal Lаw. — Fourth Edіtіon. McGraw Hіll, 1998. — P. 1—151.
Steffanі G., Levasseur G., Bouloc B. Droіt penаl general. — 15 ed. — Parіs, 1995.
42
Програма курсу
«Кримінальне право України.
Особлива частина»
для студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Різні значення словосполучення «Особлива частина кримінального права України». Особлива частина кримінального права України як специфічний розділ окремої галузі права, як складова частина єдиної науки кримінального права та як навчальна дисципліна в юридичному вищому навчальному закладі.
Особлива частина кримінального права України як специфічний розділ окремої галузі права. Підстави поділу кримінального права України на Загальну та Особливу частини. Особливості нормативних приписів (кримінально-правових норм), що утворюють її зміст. Джерела Особливої частини кримінального права України .
Система Особливої частини кримінального права України, її поняття та особливості. Основні правила систематизації Особливої частини кримінального права України. Роль законодавчої техніки в побудові системи Особливої частини кримінального права України. Загальна характеристика системи Особливої частини КК України 2001 р.
Значення Особливої частини кримінального права України.
Особлива частина кримінального права України як складова частина єдиної науки кримінального права. Особливості предмета та основних методів наукових досліджень. Провідні українські вчені в галузі Особливої частини кримінального права та основні напрями їх наукових досліджень. Завдання науки кримінального права щодо дослідження норм Особливої частини КК України 2001 р. та практики їх застосування.
Особлива частина кримінального права України як навчальна дисципліна в юридичному вищому навчальному закладі, її предмет та основні методи його дослідження.
43
Основні теоретичні форми вивчення Особливої частини кримінального права: систематизація (класифікація) юридичних складів злочинів в межах Особливої частини Кримінального кодексу України та її окремих розділів; загальна характеристика окремих груп злочинів; аналіз юридичного складу (юридичних складів) злочину певного виду; особливості юридичних складів окремих злочинів; розмежування юридичних складів злочинів окремих видів; кваліфікація множинності злочинів певних видів.
Основні практичні форми вивчення Особливої частини кримінального права України: розв’язання задач (казусів); вирішення узагальнених кримінально-правових ситуацій, що стосуються злочинів окремих видів; кримінально-правова кваліфікація окремих форм множинності злочинів.
Роль роз’яснень Пленуму Верховного Суду України у засвоєнні Особливої частини кримінального права. Необхідність опрацювання узагальнень правозастосовчої практики та вивчення окремих кримінальних справ щодо певних категорій злочинів.
Національна безпека України як об’єкт кримінально-правової охорони. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України. Основні етапи розвитку кримінального законодавства України, що передбачало відповідальність за злочини проти держави. Проблеми систематизації юридичних складів злочинів проти основ національної безпеки України.
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади: особливості конструкції юридичних складів та види цього злочину. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України: аналіз юридичних складів злочину, особливості кваліфікації за сукупністю з іншими злочинами. Державна зрада: аналіз юридичного складу злочину; особливості звільнення від кримінальної відповідальності особи, що вчинила державну зраду. Посягання на життя державного чи громадського діяча: аналіз юридичного складу злочину. Диверсія: особливості об’єктивної та суб’єктивної сторін юридичного складу злочину, форми диверсії. Шпигунство: аналіз юридичного складу злочину; особливості звільнення від кримінальної відповідальності особи, що вчинила шпигунство.
44
Особисті блага людини як об’єкт кримінально-правової охорони. Загальний механізм кримінально-правової охорони життя і здоров’я особи. Проблеми систематизації юридичних складів злочинів проти життя та здоров’я особи за чинним кримінальним законодавством України.
Злочини проти життя. Кримінально-правове поняття вбивства. Види вбивств за КК України. Умисне вбивство без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин: відмежування від інших видів умисних вбивств. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах: аналіз юридичного складу злочину, особливості кваліфікації окремих його різновидів. Умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах: особливості юридичних складів умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Вбивство через необережність: особливості суб’єктивної сторони юридичного складу злочину. Доведення до самогубства: особливості юридичних складів злочину, відмежування від умисного вбивства та вбивства через необережність.
Злочини проти здоров’я. Поняття тілесного ушкодження: медичний та юридичний аспекти. Види тілесних ушкоджень за КК України. Залежність ступеня тяжкості тілесних ушкоджень від тривалості розладу здоров’я та розміру стійкої втрати працездатності. Умисне тяжке тілесне ушкодження: аналіз юридичних складів злочину. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне за пом’якшуючих обставин: особливості юридичних складів злочину. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження: особливості юридичних складів злочину, кваліфікація за сукупністю з іншими злочинами. Умисне легке тілесне ушкодження: види, особливості юридичних складів злочину. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження: особливості об’єктивної та суб’єктивної сторін юридичного складу злочину, кваліфікація за сукупністю з іншими злочинами. Побої і мордування: аналіз юридичних складів злочинів. Катування: особливості юридичного складу злочину.
Злочини проти особистої безпеки. Погроза вбивством: особливості об’єктивної та суб’єктивної сторін складу злочину, відмежування від готування до умисного вбивства. Зараження вене-45ричною хворобою; зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби; неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту чи іншої невиліковної інфекційної хвороби; розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби: особливості юридичних складів злочинів. Злочини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування (незаконна лікувальна діяльність, ненадання допомогти хворому медичним працівником, неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником, порушення прав пацієнта, незаконне проведення дослідів над людиною, порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, насильницьке донорство, незаконне розголошення лікарської таємниці): загальна характеристика, особливості юридичних складів. Інші злочини, що ставлять під загрозу життя та здоров’я людини (незаконне проведення аборту; залишення в небезпеці; ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані; неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей): загальна характеристика, особливості юридичних складів.