Курсовая работа (т): Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях

- 4,27). Серед основних причин виникнення надзвичайних ситуацій доречно зазначити елементарні помилки обслуговуючого персоналу, які призводять до аварій і катастроф.

Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею радіоактивних речовин і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) найбільш небезпечні.

Ліквідувати такі аварії дуже складно.

Пригадаємо Арзамас. У червні 1988 р. в 300 м від вокзалу вибухнули три вагона з промислової вибухівкою. Знищені: локомотив, 11 вагонів, 250 мж.-д. шляхів, зруйновані вокзал і 185 сусідніх будинків. Після вибуху утворилася вирва глибиною 26 м, діаметром 53 м.

Рівно рік у червні в Башкортостані трапилася страшна залізнична катастрофа. Зруйноване 350 м шляху. Вибухова хвиля скинула з полотна 11 вагонів, 7 у тому числі повністю згоріли.

У 1988 р. на станціїСвердловск-Сортировочная і під час маневрових робіт стався вибух двох вагонів з небезпечними вантажами. Через війну вибуху загинуло 4 людини, 87 госпіталізовано, більш 600 сімей ніхто не звернув притулку.

На жаль, кількість аварій на залізничному транспорті не скорочується. Щороку гине до 3 тис. людина, знищується майно, країна несе величезні збитки.

.3 Аварії на авіаційному транспорті

Катастрофа авіаційна - небезпечна подія на повітряному судні, у польоті чи аеродромному циклі, внаслідок якої гинуть, зазнають тілесних ушкоджень чи безвісти зникають люди, зруйновано чи зіпсовано повітряне судно або матеріальні цінності, які на ньому перевозилися, наземні споруди.

Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом (літаками і вертольотами) набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі й в Україні.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів.

В авіаційних аваріях відбувається руйнування літака різного рівня, а при катастрофі, крім цього, ще маємо і людські жертви.

При авіаційних аваріях відбувається руйнація літака різного рівня, при катастрофах є велика кількість людських жертв. А відбувається їх значна частина. Так було в 1994 р. внаслідок майже 20 авіакатастроф у Росії загинуло приблизно 400 людина.

До негативних наслідків відносять: руйнації окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи систем менеджменту, електроживлення, зв'язку, пілотування, недолік палива, перебої у життєзабезпеченні екіпажу і пасажирів. Сьогодні, мабуть, найнебезпечнішій і найчастіше трапляється трагедією на борту літака є пожежа і вибух.

Рятувальні і аварійні роботи можна розділити на два види: перші - проведені членами екіпажу, другі - організовувані наземними службами. Екіпажу на вжиття заходів, зазвичай, немає часу. Усе вкрай минущий. Екіпаж подає сигнал лиха і приземляється у найближчому аеропорту. Перед самої посадкою відкриваються все вхідні дверцят і люки, звільняються проходи до них. Щойно літак зупинився, організується негайна евакуація людей безпечне відстань.

Постраждалим негайно виявляється перша медична допомога. Всіма роботами керує командир корабля. Його розпорядження обов'язкові як для екіпажу, так і для всіх пасажирів.

У зв'язку з тим, що число пасажирів, що розміщуються у сучасному літаку, значно збільшилося, зросло і число жертв авіакатастроф. Наприклад, максимальне число постраждалих може становити: на літаку АН-2 - 12 осіб, на АН-24 - 47 осіб, на Як-42 - 113 осіб, ТУ-154 - 168 осіб, ІЛ-86 - 324 особи.

Найбільш трагічна подія у 1997 році - катастрофа українського літака ЯК-42 поблизу міста Салоніки, наслідком якої стала загибель екіпажу і пасажирів рейсу Одеса - Салоніки - громадян України, Греції, Німеччини та Польщі (всього - 70 осіб). Ця катастрофа, незважаючи на відсутність остаточних висновків про причини події, ще раз підкреслила досить критичний стан аварійності на повітряному транспорті України.

.4 Аварії на водному транспорті

Більшість значним аваріям і катастроф на судах відбуваються під впливом ураганів, штормів, туманів, льодів, і навіть з вини людей: капітанів, лоцманів і членів екіпажу. Багато аварії відбуваються через промахів і прямих помилок під час проектування та будівництва судів. Половину з них наслідком недолугої експлуатації. Наприклад, часті зіткнення і перекидання судів, посадка на мілину, вибухи і пожежі на борту, неправильне розташування вантажів та поганий їх кріплення.

До роботи із наслідків аварій, катастроф і порятунку потопаючих залучаються усіх членів екіпажу, за необхідності капітан може звернутися і решти особам, які є на судні. Загальне керівництво усіма роботами здійснює капітан, як начальник ДО. Основні завдання: порятунок людей, терплять лихо, боротьба за живучість корабля, ліквідація пожежі, пробоїн.

До робіт порятунку судна залучаються спеціальнісуда-спасатели, буксири, пожежні катери, екіпажі інших плавзасобів, спеціальні підрозділи аварійно-рятувальних, суднопіднімальних іподъемно-технических робіт.

Корабельна аварія (катастрофа) - аварія морського (річкового) об'єкта, внаслідок якої він затонув або сталося його повне конструктивне зруйнування.

Зіткнення морських (річкових) об'єктів - зближення морських (річкових) об'єктів до фізичного контакту між ними, яке супроводжується завданням шкоди цим об'єктам, їх технічним засобам, вантажу, екіпажу і пасажирам.

Зіткнення морського (річкового) об'єкта з нерухомим об'єктом зіткнення і морського (річкового) об'єкта із стаціонарними береговими спорудами, яке супроводжується завданням шкоди морському (річковому) об'єкту, його технічним засобам, вантажу, екіпажу і пасажирам, а також береговим спорудам.

Катастрофа може статися в порту (пристані) або в умовах руху судна по річці, акваторії моря (озера).

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном або із палями мостів, перекидання, пожежа витікання небезпечних речовин, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та інше. Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.

Найбільша небезпека виникає тоді, коли виходять з ладу спускові пристрої. Причиною цього може бути швидкоплинність аварії, раптове перекидання корабля чи його надмірний крен. Неможливість покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на порятунок і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію.

Зниження рівня безпеки перевезення пасажирів і вантажів на водному транспорті в Україні в останні роки визначалось: збільшенням числа порушень правил водіння суден, технічної експлуатації, зниженням якості ремонту, зупинкою будівництва суден нового покоління. Середній вік суден - 22 роки, а за останні 11 років.

Чорноморське пароплавство не закупило жодного судна. Зараз десятки морських суден з екіпажами переважно без засобів існування перебувають в іноземних портах, що може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на цих суднах.

Аварійність на морському та річковому транспорті України у січні-жовтні 2013 року знизилася на 35% порівняно з аналогічним періодом 2012 року - до 30 пригод.

Якщо ж порівнювати аварійність суден не з початку року, а за третій квартал і аналогічний період 2012 року, то аварійність знизилася на 63%.

Як зазначають експерти, більшість аварій на транспорті виникає через грубі порушення правил безпеки судноплавства, недотримання експлуатантами плавзасобів елементарних правил. Характерно, що майже у половині аварій брали участь незареєстровані маломірні судна.

Серед найпоширеніших правопорушень на морському та річковому транспорті фахівці відзначають: управління суднами, які не пройшли технічний огляд, не мають бортових номерів і позначень, з несправностями або взагалі без реєстрації (майже 40% від загальної кількості порушень).

Але найбільш гострою проблемою, на думку фахівців, є управління суднами в стані сп’яніння.

«Навіть незважаючи на 35% зниження аварій, наслідки деяких із них дуже важкі - загибель людей. Для виправлення цієї ситуації Укрморрічінспекція за підтримки Міністерства інфраструктури ініціює посилення відповідальності за правопорушення на водному транспорті», - заявив Голова Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті Григорій Соболевський.

Він уточнив, що йдеться про збільшення штрафів за правопорушення, вчинені судноводіями і судновласниками.

Урядові аналітики нагадують, що Кабінет Міністрів схвалив проект Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо підвищення розмірів стягнень за порушення законодавства з безпеки на морському та річковому транспорті».

Після схвалення законопроекту Верховною Радою відповідальність моряків і судноводіїв за скоєні правопорушення значно посилять. Зокрема, за керування транспортними засобами або суднами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено штраф від 3400 до 5100 грн.

Водночас у 10 разів буде збільшено штрафи за керування незареєстрованими судами, суднами, які не пройшли технічного огляду, або не несуть бортових номерів і позначень, або мають несправності тощо. У таких випадках штрафи зростуть з 17-85 грн. до 510-850 грн. Якщо ж судном керуватиме особа, яка не має на це права, сума штрафу підвищується з 51-85 грн. до 340-850 грн.

Як зазначають експерти, посилення відповідальності за порушення законодавства з безпеки на морському та річковому транспорті сприятиме зменшенню аварій на воді і збереже чимало людських життів.

Глава 3. Модернізація транспортної системи та її етапи

.1 Модернізація транспортної системи та її етапи

Модернізація транспортної системи належить до пріоритетним завданням державного регулювання Російській Федерації і має відповідно до Транспортної стратегією Російської Федерації на період до 2020 року забезпечити сприятливі умови у розвиток економіки та соціальної сфери країни, зниження транспортних витрат, створити необхідні передумови на інтеграцію Росії у міжнародне виробниче, інформаційне, транспортне й торгове співтовариство.

Метою програми є підвищення збалансованості, ефективності та безпеки транспортної системи, які забезпечують життєво важливі країни.

Досягнення зазначеної мети вирішити такі основні завдання:

*удосконалювання принципів і розбудову опорної транспортної мережі;

*підвищення ефективності системи товароруху;

*підвищення конкурентоспроможності транспортної системи Росії і близько забезпечення реалізації транзитного потенціалу;

*забезпечення гарантованої доступності транспортних послуг населенню і суб'єктів господарювання;

*підвищення комплексної безпеки і стійкості транспортної системи.

Аби вирішити з завдань передбачається здійснити модернізацію виробничої бази транспорту, впровадити нові й види технічних засобів, які мають підвищеної безпекою іекономичностью.

За позитивного рішення програмних завдань повинні враховуватися вимогами з забезпечення економічній безпеці країни у частини, яка від сфери транспорту, що передбачають:

*транспортне забезпечення життєво важливих потреб економіки нашої країни, Збройних сил Російської Федерації і у перевезеннях (як у звичайних, і у екстремальних умовах);

*збереження економічної єдності Російської Федерації з допомогою умов розвитку транспортно-економічних перетинів поміж її регіонами;

*зменшення залежності країни від використання транспортних засобів та інфраструктури інших країнах, і навіть постачання зарубіжних технічних засобів для вітчизняного транспорту;

*захист інтересів російських перевізників і середніх виробників транспортних засобів, і навіть внутрішнього транспортного ринку.

Програму передбачається реалізовувати два етапу.

У першому етапі (2002 - 2007 роки) розвиток транспортної системи буде орієнтоване ефективніше використання наявних потужностей, другого етапу (2008 - 2010 роки) має бути забезпечене прискорене розвиток транспортної системи, спрямоване на значне підвищення ефективності і забезпечення якості транспортного обслуговування.

Завдання модернізації окремих видів транспорту

З огляду на специфіку окремих видів транспорту відповідними програмами передбачаються:

а) в залізничному транспорті:

*поетапне оновлення й модернізація основних виробничих фондів, підвищення безпеку руху і більш якісного забезпечення платоспроможного попиту пасажирів й переробку;

*впровадження інформаційно-керуючих систем, модернізація пристроїв автоматики, телемеханіки, зв'язку й енергопостачання;

*розширення полігону електрифікації до 44,5 тис. км;

*посилення середньої ваги і середній дільничної швидкості вантажних поїздів відповідно до 4008 тонн (брутто) і 43,8 км/год;

*посилення залізничних підходів до існуючим і що будуються морським портам;

*раціоналізація взаємодії коїться з іншими транспортом та розвиткумультимодальних перевезень;

б) в дорожньому господарстві:

*забезпечення схоронності існуючої дорожньої мережі, пріоритетне виконання робіт з її змісту і ремонту;

*збільшення протяжності автошляхів загального користування (у чинній класифікації) до 605,1 тис. км;

*доведення протяжності федеральних автодоріг, відповідають нормативним вимогам, до 18,7 тис. км і територіальних доріг- до 125,9 тис. км;

в) у сфері цивільної авіації:

*посилення ролі повітряного транспорту у транспортному системі країни, забезпечення надійного повітряного повідомлення поміж усіма її регіонами і стабільного функціонування повітряних ліній околицях, слабко забезпечених інші види транспорту, збільшення доступності повітряного повідомлення всім верств населення;

*забезпечення конкурентоспроможності російських підприємств на світовому ринку повітряних перевезень рахунок підвищення безпеки, якості та його економічної ефективності перевезень внаслідок про модернізацію й переоснащення парку повітряних судів і їх сучасними типами, розвиток цій основі регіональних перевезень і авіації загального призначення;

*формування опорною мережі аеропортів федерального значення (великихпересадочних вузлів і регіональних аеропортів), модернізація об'єктів інфраструктури повітряного транспорту, впровадження сучасних технологій і нових типів наземної техніки;

*підвищення безпеки цивільної авіації;

*підвищення ефективності методів державного регулювання діяльності з забезпечення функціонування та розвитку цивільної авіації;

г) на морському транспорті:

*поліпшення матеріально-технічної бази галузі, приведення їх у відповідність до вимог що розвивається російської економіки та зовнішньої торгівлі, ні з світовими стандартами з допомогою відновлення і поповнення морського торгового флоту, атомного криголамного флоту, реконструкції існують і створення нових перевантажувальних потужностей у морські порти, розвитку систем, які забезпечують навігаційне обслуговування може й безпеку судноплавства, розвитку відповідних навчальних закладів;

*збільшення обсягу переробки вантажів у російських морські порти до 542 млн. тонн та загального тоннажу транспортного флоту, контрольованого Російською Федерацією, до 16,8 млн. тонн;

*підвищення частки вітчизняних морських портів у забезпеченні переробки російських зовнішньоторговельних вантажів до 90 відсотків;