Проте після укладення у березні 1654 року Московської угоди між Україною та Московським царством уряд останнього виявив бажання спробувати привернути під свою владу православні князівства на Балканах. Спочатку український уряд думав скористатися цим для поновлення «Чорноморсько-балканського проекту, але, як зауважує Михайло Грушевський, українська старшина досить швидко «зміркувала небезпечні сторони московського протекторату. Гетьман рішучо прохолов до планів московської експансії на Балканах і вже не сприяв, а бойкотував зносини Царя з дунайськими воєводами, зміркувавши, що, знайшовши собі міцних союзників або підданців на Дунаю, доперва Москва візьме його в лещата. Ідея слов'янської експансії швидко вивітрилася, зустрівшись з реальними перспективами московської автократичності й нетолерантності» [8, с. 905].
Що ж стосується другого краю, балканського, то тут основним партнером України виступило на цей раз Семигородське князівство, від якого на той час Молдавське та Валаське князівства були дуже залежними. Угоду про військовий союз між Україною та Семигородським князівством було укладено у вересні 1656 року у семигородському місті Апьба-Юлії.
Діяльність уряду Б. Хмельницького підпорядковувалася геополітичній доктрині, яка складалася з трьох основних частин: ресурсної, військово-стратегічної та економічної. Ресурсна частина пропонувала шлях до встановлення рівноваги між демографічним ресурсом української держави та Речі Посполитої у межах проекту «Руське князівство.
Військово-стратегічна частина доктрини, яка зводилася до розв'язання «проблем лівого та правого крил українського війська, частково втілювалася у рамках проекту «Руське князівство, а частково - у рамках «Чорноморсько-балканського проекту та «Балтійсько-балканського проекту. Економічна частина пропонувала шлях до наповнення державної скарбниці за рахунок перетворення української держави на потужного посередника у балтійсько-чорноморській торгівлі. На здійснення цієї частини української аполітичної доктрини були спрямовані як проект «Руське князівство, так і «Чорноморський проект, «Чорноморсько-балканський проект та «Балтійсько-балканський проект [7, с. 215].
Отже, для уряду Гетьмана Богдана Хмельницького основним був проект «Руського князівства, а решта поставали в часі, коли втілення його загальмовувалося. Вони були спрямовані на розв'язання певних локальних геополітичних проблем України, що знайшли відображення в геополітичній доктрині тогочасного українського уряду.
гетьман хмельницький молдовський
проект
РОЗДІЛ ІІ. Політика Б.
Хмельницького щодо Молдавії: причини, завдання, процес, наслідки
.1 Україно-молдовські відносини до середини XVII
століття
Значна частина території сучасної Республіки Молдова <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0> до XIV століття <https://uk.wikipedia.org/wiki/XIV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> була заселена українцями <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96> та входила до складу Русі <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C> та Галицько-Волинського князівства <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE>. У «Повісті врем'яних літ» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BB%D1%96%D1%82> є відомості про населення Дністровсько-Прутського межиріччя в IX <https://uk.wikipedia.org/wiki/IX_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F>-XIII <https://uk.wikipedia.org/wiki/XIII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> ст. слов'янськими племенами (тиверцями <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96>, а також уличами <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BB%D0%B8%D1%87%D1%96> та білими хорватами <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96_%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8>), які згодом стали складовою частиною української нації [10, с. 205].
Територія сучасної Республіки Молдова була заселена румуномовними переселенцями з Трансильванії <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F> у XIV столітті <https://uk.wikipedia.org/wiki/XIV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> (після 1359 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1359> р. Або 1352 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1352> р., коли румуномовні переселенці з Марамурешу <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B5%D1%88> заснували перші поселення біля м. Сучава у Південній Буковині <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0>), коли виникло окреме Молдовське князівство. Українське населення значною мірою було асимільоване (це полегшувалося спільністю релігії - православного християнства <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0>), хоча є свідчення, що на початку історії Молдовського князівства українці складали не менше третину населення країни [24, с. 257].
У період XIV <https://uk.wikipedia.org/wiki/XIV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F>-XVII століття <https://uk.wikipedia.org/wiki/XVII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> в українського та молдовського народів формувалася самобутня культура. Можна відзначити ряд спільних рис у книжній культурі, на яку великий вплив мала релігія. Православ'я як пануюча релігія у молдован і українців була об'єднуючим чинником для двох народів. У молдовської церкви, як і в українській, у богослужінні та писемності вживалася старослов'янська мова <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0> в українському (київському) ізводі; до кінця XVI століття <https://uk.wikipedia.org/wiki/XVI_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> українська і молдовська церкви залежали від константинопольського патріарха <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0>. Сталі зв'язки розвивалися й надалі: тривав обмін предметами церковного вжитку, книгами; церковні діячі приїжджали на час або назавжди з України до Молдови або з Молдови в Україну. Обмін сприяв формуванню численних спільних рис як у мистецтві, так і в освіті Молдови та України. Одним з найвизначніших церковних діячів Молдови та України у XV столітті <https://uk.wikipedia.org/wiki/XV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> був болгарин за походженням Григорій Цамблак <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%BA_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9>. Більшу частину свого життя він провів у Молдові, проживаючи в монастирі Нямц. Церковну і літературну діяльність він продовжив в Україні, ставши київським митрополитом (1414 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1414>-1418 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1418> р.р.). У роки турецького панування молдовська культура прийшла у занепад. Так, у XVII <https://uk.wikipedia.org/wiki/17_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> ст., коли з'явилася потреба в досвідчених художниках, їх стали шукати за межами Молдови, в тому числі і в Україні.
Тісні культурні контакти відзначалися між Молдовою та деякими українськими містами Галичини <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0>, Волині <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C> та Поділля <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F>. У багатьох з них ще в XV <https://uk.wikipedia.org/wiki/15_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> ст. при соборах були організовані православні братства. З кінця XVI <https://uk.wikipedia.org/wiki/16_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> ст. вони почали вести просвітницьку роботу. На межі XVI <https://uk.wikipedia.org/wiki/XVI_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F>-XVII століття <https://uk.wikipedia.org/wiki/XVII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> провідна роль належала Львівському братству <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE> [24, с. 258].
Тісні зв'язки з українськими братствами сприяли розвитку молдовської культури. Зв'язки між Молдовою та Львовом <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2> були давніми. Зі Львова до Молдови привозили книги, в той же час Львівське братство з Молдови отримувало матеріальну допомогу на будівництво церков і на потреби друкарні. У 1628 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1628> р., коли згоріла львівська друкарня, на її відновлення велику суму грошей виділив господар <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80> Молдови Мирон Барновський-Могила <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD_%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0>.
Іноді молдовські бояри та заможні городяни для отримання освіти посилали своїх дітей до українських шкіл - на Волинь та Поділля. У свою чергу, в нечисленні школи Молдови запрошувалися вчителі з України.
Особливу роль у розвитку молдовської культури відігравав Київ <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2>, звідки приїздили вчителі, архітектори. Великий внесок у зміцнення культурних зв'язків між Молдовою та Україною вніс брат господаря Молдови київський митрополит Петро Могила <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0>. На початку XVII <https://uk.wikipedia.org/wiki/17_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> ст. він переселився в Україну, потім, ставши митрополитом київським <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96>, розгорнув широку духовно-культурно-просвітницьку діяльність. З його ім'ям пов'язана організація Києво-Могилянської академії <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F> і друкарні в Києво-Печерській лаврі <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0>. Піклуючися про розвиток культури та освіти в Молдові, Петро Могила у 1640 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1640> р. відправляє до Ясс <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%81%D1%81%D0%B8> свого сподвижника Софронія Почаського <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B9>. За його участю в Яссах, за прикладом Київської академії, було засновано Слов'яно-греко-латинську академію та створено першу молдовську друкарню (1641 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1641> р.), де була видана перша книга - «Казання» (збірник церковних повчань) молдовського митрополита Варлаама [10, с. 207].
Один зі слов'янських оригіналів «Казання», з якого Варлаамом був зроблений переклад, був доставлений йому, ймовірно, з України. У ній є 55 гравюр, з яких 17 були виконані відомим на той час українським гравером Іллею, ченцем Києво-Печерської лаври <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0>.
Таким чином, одні й ті ж друкарські
дошки з прикрасами для церковних книг використовувалися в друкарнях як в українських
землях, так і в Молдовському князівстві, художники розміщували в книгах
однакові малюнки.
.2 «Молдавський проект» Богдана
Хмельницького
.2.1 Перший молдовський похід
Історія україно-молдовських союзів сягає своїм корінням у другу половину XVI <https://uk.wikipedia.org/wiki/16_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> ст., коли в 1563 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1563> р. невдалу спробу зайняти трон молдовського господаря здійснив Дмитро Вишневецький <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9>, а через півтора десятиліття, у 1577 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1577> р. інший козацький ватажок Іван Підкова <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD>, підтриманний частиною опозиційного молдовського боярства, на деякий час зумів закріпитися в Молдовському князівстві. На якісніший рівень українсько-молдовські відносини вийшли під час Хмельниччини <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0>. Ще в 1648 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1648> робив спроби через почередництво турецького султана Мехмеда IV <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%BC%D0%B5%D0%B4_IV> схилити на свій бік васала Османської імперії <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F> Василя Лупула <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%9B%D1%83%D0%BF%D1%83%D0%BB> до встановлення добросусідських відносин з Україною.
Події 1650 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1650> р. були повною несподіванкою для сучасників. Формально в старшинських кругах ініціативу походу на православну <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0> Молдову було вирішено покласти на кримських татар <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8>, яких козаки були вимушені підтримувати як союзники, коли вияснилося, що похід кримчаків на Москву не відбудеться. Приводом для походу татар на Молдову повинна була стати помста молдовському господарю за його напад на кримчаків попереднього року. Справжньою причиною походу було бажання Хмельницького позбавити Річ Посполиту <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D1%87_%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0> важливого союзника, який безпосередньо межував з козацькими територіями. Також Богдан Хмельницький замість походу на потенційного союзника Московське царство <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE>, спрямував агресію татар на фактичного польського васала <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%BB> [14, с. 282].
Напад на Молдову міг мати гарні наслідки для Хмельницького: зв'язок з Молдовським князівством, долучення до монарших родів Європи (претензії Богдана Хмельницького на монархічну владу), тісніші зв'язки з Кримським ханством <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE> і Семигородом <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4> (потенційним союзником у боротьбі з Польщею) та навіть перехід в майбутньому під підданство Османського султану тощо.
Приготування до походу розпочалися в 20-х днях серпня 1650 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1650> року. Богдан Хмельницький зібрав під Уманню <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8C> приблизно 70-ти тисячне козацьке військо, до якого приєднався 20-30 тисячний татарський корпус на чолі з ханом Іслям-Ґераєм III <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BB%D1%8F%D0%BC_III_%D2%90%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%B9>. Наприкінці серпня військо вирушило в похід. Попереду війська рухалися татари, які розділилися на дві частики - одна частина пішла за ріку Прут <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%83%D1%82>, а інша вздовж ріки.
Молдовський господар Василь Лупул виявився зовсім не підготовленим до такого розвитку подій.
Спочатку він вислав військо на зустріч татарам, але потім переконавшись в чисельній нерівності військ, наказав готувати столицю князівства Ясси <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%81%D1%81%D0%B8> до оборони. Ймовірно Василь Лупул сподівався отримати допомогу від гетьмана Потоцького <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9>, який стояв на кордоні з князівством чи від турецьких башів-намісників.
Але допомога так і не надійшла. На початку вересня 1650 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1650> року козацькі загони на чолі з Данилом Нечаєм <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B0%D0%B9> та Филоном Джалалієм <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%BD_%D0%94%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9> увійшли до Ясс <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%81%D1%81%D0%B8>.
В таких обставинах Лупул разом з своїм почтом та особистою гвардією рушив до Сучави <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%B2%D0%B0_(%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE)>, де під Німецьким монастирем <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%8F%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0> заклав укріплений табір, і одночасно намагався відкупитися багатими дарунками та виплатою контрибуції <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%86%D1%96%D1%8F>. З татарами молдовський господар домовився швидко, зобов’язавшись великою контрибуцією (600 тис. талерів <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80>), однак Богдан Хмельницький зажадав політичних гарантій щодо союзницьких відносин на майбутнє.