Курсовая работа (т): Поведінка споживачів на ринку послуг вищої освіти (на прикладі м. Харкова)
Поведінка споживачів на ринку послуг вищої освіти (на прикладі м. Харкова)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний технічний університет «ХПІ»
Факультет бізнесу та фінансів
Кафедра
соціології та політології
Курсова робота з методології та методів соціологічних досліджень
на тему
Поведінка споживачів на ринку
послуг вищої освіти (на прикладі м. Харкова)
Харків 2013
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади вивчення споживчої поведінки випускників шкіл на ринку вищої освіти
.1 Вищі навчальні заклади м. Харкова в контексті ринку освітянських послуг України
.2 Споживча поведінка як об'єкт соціологічного аналізу
.3 Факторна модель вибору вищого навчального закладу школярами випускних класів
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Особливості вибору вищого навчального закладу випускниками шкіл м. Харкова.
.1 Програма дослідження
.2 Аналіз результатів дослідження
Висновки до розділу 2
Висновки
Список літератури
Додатки
ВСТУП
Вибір випускниками шкіл вищого навчального закладу є завданням з багатьма невідомими, від успішного вирішення якого залежить їхнє майбутнє. Кожен школяр розуміє, що освіта невід'ємна складова всього життя. Тому в даний час попит на освітні послуги достатньо великий. Однак змінюються часи, економічна обстановка в країні, попит з боку роботодавців, змінюючи в слід за цим і запити абітурієнтів. Те, що було для них важливо сьогодні, завтра може виявитися вже зовсім незначущим. Тому вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на професійний вибір молоді, служить інструментом для виявлення змін, що відбуваються на ринку вищої освіти.
Інформованість про ці зміни, перш за все, корисна керівництву вищих навчальних закладів, яким необхідно планувати роботу по проведенню ефективної профорієнтації, головним завданням якої стає вплив на конкретного споживача освітніх послуг, підвищення популярності вищих навчальних закладів, прояви здатності «підлаштовуватися» під запити, як роботодавців, так і абітурієнтів. Дана інформація буде так само корисна центрам професійного орієнтування при складанні програм з підвищення інформованості абітурієнтів на етапі вибору професії та вищого навчального закладу.
Поведінка абітурієнтів на ринку освітніх послуг є окремим випадком споживчої поведінки, при вивченні якої використовуються знання з багатьох областей: антропології, історії, мистецтва, комунікації, економіки, маркетингу, психології, соціології та ін. Застосування соціологічного підходу дозволяє вичленувати и охарактеризувати ряд соціальних чинників, які, останнім часом, входять до числа вирішальних.
Перші спроби розробки теорії споживання спостерігалися вже в минулому сторіччі і були пов'язані з цілою низкою всесвітньо відомих суспільствознавців. К.Маркс висунув ідею товарного фетишизму, американець Т.Веблен наприкінці XIX cт. запропонував теорію показного (престижного) споживання, німецький соціолог Г.Зіммель висунув ряд ключових ідей теорії моди, соціолог і економіст В.Зомбарт запропонував концепцію розкоші, М.Вебер сформулював концепцію «статусних груп» і протестантської етики. Найбільш великим сучасним теоретиком споживання був француз П’єр Бурд’є, його головною працею, присвяченою цій темі є «Відмінності: соціальна критика суджень про смак», 1979 р.
Аналіз новітньої вітчизняної літератури показує, що продовжується фундаментальне вивчення теоретико-методологічних основ поведінки споживачів, і ця проблема залишиться у фокусі уваги вчених і надалі. На сьогодні проблемами споживання займаються такі російські й українські вчені як Бахтін М., Уманська Л.В., Хруцкий В.Е., Корнєєва І.В., Крилов А., Ільїн В.І.
Що стосується безпосередньо поведінки абітурієнта, то в соціологічній літературі процесам вибору спеціальності та вищого навчального закладу присвячені роботи Могільчак Є.Л. (аналіз впливу батьківської сім'ї на вступ до ВНЗ), Романова А.А., Тихомирової Н.В. (дослідження поведінки споживачів на ринку освітніх послуг), Бездєнєжного Т.І., Костіна Р.О., Крилової М.А. (вивчення конкурентоспроможності професії як чинника мотивації вибору ВНЗ), Попрако Н.В. (дослідження життєвих цінностей та стратегії молоді на ринку освітніх послуг) і т.д. Однак ці роботи відносяться до російської дійсності.
Багато характеристик, чинників, явищ, в освіті які спостерігаються в Україні, аналогічні тим, що відбуваються в Росії. Але оскільки після здобуття Україною незалежності минуло двадцять років, то говорити про те, що всі ці процеси однакові, не доводиться. Крім того, як вже зазначалося вище, ситуація на ринку послуг вищої освіти постійно змінюється: з'являються і зникають спеціальності, вищи навчальні заклади, змінюються уявлення про хорошу освіту, запити роботодавців, фактори, що впливають на вибір абітурієнтами ВНЗ, а також сама мотивація майбутніх студентів піддається величезній кількості змін. Все вищесказане обумовлює як практичну, так і теоретичну актуальність даної роботи.
Об’єкт курсової роботи - споживча поведінка.
Предмет курсової роботи - споживча поведінка абітурієнтів на ринку вищої освіти.
Мета роботи - виявити основні фактори, які впливають на вибір випускниками шкіл вищого навчального закладу.
Реалізація поставленої мети досягається шляхом вирішення наступних завдань:
1. Описати систему освітніх послуг України;
. Охарактеризувати ринок послуг вищої освіти м. Харкова;
. Виділити основні фактори, що впливають на споживчу поведінку взагалі та зумовлюють специфіку поведінки на ринку вищої освіти зокрема;
. Виявити основні характеристики споживчої поведінки
випускників шкіл на ринку вищої освіти.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ
СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ АБІТУРІЄНТІВ НА РИНКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
1.1. Вищі навчальні заклади м.
Харкова в контексті ринку освітянських послуг України
«Ринок освітніх послуг - це система установ, організацій та індивідів, що має необхідну інфраструктуру і методичне забезпечення для задоволення специфічної потреби людини - потреби в знаннях, підпорядкованої законам попиту, пропозиції та вартості [7, с. 19]».
Суб'єктами ринку освітніх послуг виступають освітні установи, державні та громадські організації, діяльність яких прямо або опосередковано пов'язана з питаннями розвитку освіти. Структура ринку освітніх послуг визначається існуючою системою освіти. В Україні ця система має наступну структуру:
Дошкільна дитяча освіта, до якої належать: ясла, дитячі садки, будинки дитини, дитячі будинки інтернатного типу тощо;
Загальна середня освіта, до якої належать: загальноосвітні навчальні заклади I ступеня (початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа);
Позашкільна освіта, до якої належать: Дитячо-юнацькі спортивні школи, мала академія мистецтв (народних ремесел), мала академія наук учнівської молоді, дитячо-юнацькі табори, центри, палаци, будинки, клуби художньої творчості дітей, юнацтва та молоді тощо;
Вища освіта, до якої належать: технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та ін.
Одним з найважливіших секторів ринку освітніх послуг є ринок вищої освіти. За роки незалежності України на державному рівні реалізовано ряд заходів, які суттєво вплинули на стабілізацію системи вищої освіти. З прийняттям Закону України «Про вищу освіту» визначено основні правові принципи діяльності та розвитку вищої освіти, створено умови для організації діяльності вищих навчальних закладів [8].
Інтеграція України в Євросоюз поклала початок нового реформування системи вищої освіти та зближенню української і європейської освіти, головне завдання якої полягає у збереженні і підвищенні якості освітніх послуг. Процес реформування вищої освіти в Європі, що базується на принципах створення Зони загальноєвропейського освітнього простору, як відомо, отримав назву «Болонський процес».Україна також приєдналася до Болонського процесу на Конференції міністрів європейських країн у травні 2005 року в Бергені [17].
На даний момент в Україну для вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:- технікуми, училища,- коледжі та інші прирівняні до них заклади,и IV - університети, академії, інститути, консерваторії [4].
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст - підготовку забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади І рівня акредитації;
бакалавр - підготовку забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади ІІ-ІV рівнів акредитації;
спеціаліст, магістр - підготовку забезпечують вищі навчальні заклади ІІІ і ІV рівнів акредитації [8].
Протягом останніх років спостерігалася тенденція до поступового скорочення ВНЗ.
Кількість вищих навчальних закладів в Україну в 2010 р. скоротилося в порівнянні з 2009 р. на 1% - з 861 до 854. У тому числі, кількість ВНЗ I і II ступенів акредитації скоротилася на 1,2% - з 511 до 505, а кількість ВНЗ III і IV ступенів акредитації залишилося майже незмінною - 249 в 2010 р. і 250 в 2009 р. [1].
Загальна кількість учнів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації в 2010 р. скоротилося в порівнянні з 2009 р. на 4,2% - з 2 млн. 599 тис. 400 до 2 млн. 491 тис. 300, у тому числі у ВНЗ III та IV ступенів акредитації на 5,2% - з 2 млн. 245 тис. 200 до 2 млн. 129 тис. 800.
На початок 2010 - 2011 навчального року сектор вищих навчальних закладів України І-ІV рівнів акредитації складався з 854 закладів. [4].
У Законі України «Про освіту» від 4.06.1991 р. (з наступними змінами та доповненнями від 26.12.2002 р.), який декларує положення Конституції (ст. 53), сказано, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в державних навчальних закладах. Однак поступово держава відходить від принципу безкоштовності, у зв’язку з постійною нестачею бюджетного фінансування вищої школи. Так, якщо в 1995 - 1996 навчальному році для навчання за рахунок фізичних і юридичних осіб було прийнято 18% студентів, у 2001 - 2004 - 59%, а в 2008 -2009 - 52% [24].
Що стосується ринку вищої освіти м.Харкова, він пропонує широкий спектр послуг, що надаються не тільки державними, а й приватними навчальними закладами.
Всього в м.Харкові вищих навчальних закладів налічується приблизно 156, з них I-II рівня акредитації - 107. У нашій роботі ми зупинимося на вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації. Всього їх налічується 44, з них вищих навчальних закладів державної форми власності 32, приватної форми власності відповідно 12 [25].
Вищи навчальні заклади м.Харкова пропонують підготовку спеціалістів за таким напрямками, як: технічне, гуманітарне, економічне, медичне, філологічне, педагогічне, юридичне, туристичне, міжнародна діяльність, менеджмент, культура та мистецтво, дизайн, воєнна справа, спорт, IT - направлення та ін. Відповідно вищи навчальні заклади III - IV рівнів акредитації м. Харкова в залежності від напряму освіти ми розділимо на:
медичні та фармацевтичні, котрі представлені такими ВНЗ: Харківською державною зооветеринарною академією, Харківським державним медичним університетом, Національним фармацевтичним університетом.
- економічні, суспільного харчування та торгівлі, котрі представлені: Харківським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, Харківським інститутом банківської справи Університету банківської справи Національного Банка України, Харківським інститутом бізнесу та менеджменту, Харківським національним економічним університетом, приватним вищим навчальним закладом «Харківським соціально-економічним інститутом», Харківським інститутом економіки ринкових відносин та менеджменту, Харківським торгово-економічним інститутом Київського національного торгово-економічного університету, Східноукраїнським філіалом Міжнародного Соломонового університету, Міжнародним Слов’янським університетом, Харківським інститутом Міжрегіональної академії управління персоналом, Харківським інститутом управління, Харківським інститутом державного управляння Національної академії державного управління при Президенті України, Харківським соціально-економічним інститутом, Харківським гуманітарним університетом «Народною українською академією», Харківським державним університетом харчування та торгівлі.
інженерно-технічні, котрі представленні: Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут», Національним аерокосмічним університетом ім. М.Е.Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Харківським національним автомобільно-дорожнім технічним університетом, приватним вищим навчальним закладом «Гуманітарно-технічним інститутом», Харківським національним університетом радіоелектроніки, Харківським національним університетом будівництва та архітектури, Харківською державною академією міського господарства, Українською державною академією залізничного автотранспорту, Харківським національним технічним університетом сільського господарства ім. П. Василенко, Харківським національним аграрним університетом ім. В.В. Докучаєва.
культури та мистецтва, котрі представленні: Харківською державною академією дизайну та мистецтва, Харківською державною академією культури, Харківською державною академією фізичної культури, Харківським державним університетом мистецтва ім. І.П.Котляревського.
гуманітарно-педагогічні, котрі представленні: Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.С.Сковороди, Харківським гуманітарно-педагогічним інститутом, Українською індустріально-педагогічною академією, Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна, Інститутом сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум», Харківським інститутом екології та соціального захисту.
юридичні, котрі представленні: Національною юридичною академією ім.Я.Мудрого, Харківським національним університетом внутрішніх справ,
військові, котрі представленні: інститутом танкових військ
при НТУ, Харківським університетом громадянського захисту України, Харківським
університетом Повітряних сил ім.І.Кожедуба.
1.2. Споживча поведінка як об'єкт
соціологічного аналізу
«Поведінку споживачів найчастіше визначають як дії, котрі здійснюються людьми під час придбання, споживання товарів та послуг та під час позбавлення від них» [3 c. 35]. В нашій курсовій роботі під поведінкою споживачів ми будемо розуміти серію взаємопов'язаних соціальних актів, здійснюваних індивідом в ринковому середовищі: усвідомлення власних потреб та інтересів, пошук інформації про товар або послугу, оцінку варіантів і власне придбання. В загальному вигляді, процес прийняття рішення про покупку можна представити моделлю, яка складається з семи ступенів (таб.1.1).
Таблиця 1.1 Процес прийняття рішення про покупку
