Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

окремих галузей, виробництв, регіонів; проведення митної політики, в тому числі встановлення різних імпортних та експортних тарифів тощо.

Незважаючи на те, що інструментарій державного регулювання традиційний, кожній країні притаманна власна система вибору засобів та пріоритетів відповідно до специфіки економічної ситуації, цілей соціальноекономічного розвитку, прийнятої концепції державного втручання в економіку.

На практиці існує два типи структурної політики: пасивна й активна. Вони різняться між собою ступенем втручання держави в структурні зрушення.

Пасивна структурна політика полягає в тому, що держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші, але безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси в окремих галузях. Структура змінюється внаслідок змін у нормах прибутку. Якщо в певній галузі попит перевищує пропозицію, то в цій галузі норма прибутку зростає проти інших галузей. Капітал з інших галузей вилучається власниками і вкладається в галузі з підвищеною нормою прибутку. Виробництво товарів цієї галузі збільшується і пропозиція їх поступово починає перевищувати попит. При цьому норма прибутку в цій галузі спочатку знижується до середньої величини, а потім стає менше за середню. Власники капіталів починають вилучати їх з цієї галузі і вкладати в іншу, де забезпечується норма прибутку не менша за середню. Отже, закон попиту і пропозиції поряд з іншими об'єктивними законами ринкової економіки забезпечує найвідповіднішу вимогам ринку структуру економіки, створює конкурентне середовище, підвищує ефективність суспільного виробництва. За цим типом перебудови формувалась структура економіки США і Великобританії. Як свідчить досвід, цей шлях надто тривалий і пов'язаний зі значними соціальними втратами.

Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень. Цей тип перебудови використовують Японія, Південна Корея, Сінгапур та інші нові індустріальні країни.

До найбільш ефективних напрямків структурної трансформації економіки, таких можна віднести: розвиток галузей, які збільшують обсяги

експортної продукції і відповідно забезпечують збільшення валютних

128

надходжень до країни з наступним інвестуванням високотехнологічних виробництв; збільшення обсягів виробництва споживчих та інших товарів, які здатні на внутрішньому ринку замінити імпортну продукцію; розширення виробництва конкурентоспроможних на світовому ринку товарів з метою захоплення ринків збуту в країнах, що розвиваються; стимулювання впровадження ресурсозберігаючих технологій, які підвищують рівень конкурентоспроможності товарів; збільшення кількості високотехнологічних та наукомістких виробництв в сферах, які здатні підвищувати ефективність інших галузей національної економіки; скорочення кількості депресивних виробництв, де спадає ефективність ресурсів чи зменшується попит на продукцію.

Таким чином у процесі стратегічного вибору напрямків структурних перетворень, як правило, виходять із критеріїв пріоритетності: експортного потенціалу галузі; перспектив попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; досягнення вищої індустріальної стадії розвитку; мінімізації залежності від імпорту сировини, енергії та мінімізації ресурсомісткості виробництва в цілому; мінімізації дефіциту торговельного балансу країни, розв'язання проблем зайнятості населення, екологічних проблем та ін.

Поряд із визначенням пріоритетних напрямків розвитку економіки держава розробляє та реалізує комплекс заходів у межах активної структурної політики, який включає заходи: для стимулювання переливання капіталу в пріоритетні галузі; для стимулювання розвитку галузей, які прискорюють запровадження досягнень НТП; для захисту та надання фінансової допомоги галузям, які перебувають у стані занепаду і потребують докорінної реконструкції виробничого апарату: для згортання частини виробництв у депресивних галузях.

Порівняння структур економіки України та розвинутих країн світу (табл. 4.9) показує, що в економіці України більша питома вага базових галузей (паливна промисловість, чорна металургія, електроенергетика), що обумовлює високу ресурсоємність суспільного виробництва, недостатній вихід продукції кінцевого споживання (легкої, харчової промисловості, машинобудування).

129

Таблиця 4.9 - Галузева структура промисловості різних країн, 2009р.

Матеріалоємність продукції кінцевого споживання у нас вища в 4-6 разів, ніж в розвинутих країнах світу. Це пов’язано перш за все з структурним фактором, бо питомі витрати у виробництві і експлуатації вітчизняних машин та обладнання вищі, ніж у західних аналогів, лише на 2530%.

Структурна перебудова економіки потребує суттєвих інвестицій. За розрахунками Мінекономіки України, для структурної перебудови її економіки потрібно буде 40-50 млрд. дол. (за оцінками західних спеціалістів, - як мінімум, 300-400 млрд. дол.). Для порівняння: структурна перебудова промисловості та транспорту колишньої німецької демократичної республіки (НДР), вимагала I трлн. марок (близько 700 млрд. дол.). На її території мешкало 16 млн. чол. Рівень конкурентноздатності економіки НДР був найвищим серед країн РЕВ. Це в свою чергу ставить вимогу підвищення інвестиційної привабливості країни та створення благоприємного інвестиційного клімату.

130

Структурна перебудова економіки має забезпечити пріоритетний розвиток тих галузей, які можуть експортувати продукцію, виготовляти імпортозаміщуючу продукцію - продукцію, яка буде конкурентноздатною на внутрішньому ринку в порівнянні з імпортними товарами, навіть при низьких митних тарифах. Головна кінцева ціль структурної перебудови полягає у підвищенні ефективності функціонування господарчого комплексу та зростанні рівня життя населення України.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Дайте визначення народногосподарського комплексу України.

2.Що таке галузь господарства?

3.Що ви розумієте під виробничою сферою і який її склад?

4.Що входить до невиробничої сфери?

5.Які особливості співвідношення виробничої і невиробничої сфери в

Україні?

6.Назвіть основні галузі промисловості України.

7.Які особливості галузевої структури промисловості України?

8.Які причини більш високої матеріалоємності кінцевої продукції в Україні в порівнянні з західними країнами?

9.Охарактеризуйте основні напрямки структурної перебудови економіки України.

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 4

1. Індекс розвитку людського потенціалу це:

а) порівняльна оцінка бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни; б) статистичний показник, який характеризує динаміку середньозваженої величини прожиткового мінімуму;

в) транспортна система, система розселення, управління і зв'язку; г) вартість товарів і послуг, які вироблені в Україні всіма галузями економіки і призначені для кінцевого споживання.

2. Індекс бідності це:

131

а) це відношення сумарної питомої ваги іноземних інвестицій до чисельності населення б) рівень мінімальної заробітної плати;

в) порівняльна оцінка бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни; г) статистичний показник, який характеризує динаміку середньозваженої величини прожиткового мінімуму;

3. Структура суспільного виробництва – це:

а) співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг; б) співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці; в)співвідношення промисловості й сільського господарства;

г) співвідношення виробництва засобів виробництва та предметів споживання.

4.Структура суспільного виробництва визначається:

а) натуральними показниками ; б) як натуральними, так і вартісними показниками; в) вартісними показниками; г) відсотками.

5.Галузь господарства – це:

а) сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці; б) поєднання взаємопов'язаних (технологічно, через комбінування і кооперування) підприємств на певній території;

в) сукупність галузей господарства, які здійснюють функції щодо надання послуг нематеріального характеру суспільству і населенню; г) визначення умов та факторів розвитку галузі, окремих підприємств.

132