Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

5 ПРИРОДНИЙ ТА ТРУДОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

5.1 ПРИРОДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА

Обґрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування кількісних і якісних параметрів природних умов і природних ресурсів або, інакше кажучи, природно-ресурсного потенціалу певної території.

Потенціал − у широкому розумінні − це засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, приведені у дію, мобілізовані задля досягнення певної мети.

Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають як запаси,

цінності, можливості, засоби. Отже, застосування цих понять для кількісної характеристики природних багатств відбиває їх споживну вартість, корисність для суспільства. Враховуючи це, поняття "природно-ресурсний потенціал" (ПРП) найбільш поширене в науках, що вивчають території, є одним з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил і включає такі елементи природного середовища:

а) природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві;

б) природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і в невиробничій діяльності.

Природні умови − це тіла і сили природи, які мають суттєвий вплив на життя, функціонування і розвиток людського суспільства, але безпосередньо не використовуютьсяу виробничій та невиробничій діяльності людей.Головна ознака природних умов - збереження їхніх властивостей.

До природних умов відносяться:

−географічне положення країни, розмір її території;

−геологічна будова і рельєф;

−клімат;

−річкова та озерна мережа.

133

Природні умови мають суттєвий вплив на розміщення продуктивних сил, розвиток країни, її галузеву спеціалізацію.

Природні ресурси – це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою – для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. Через це природні ресурси виражають собою соціальну значущість і корисність природи, її здатність задовольняти потреби людини, представляють складну сукупність матеріальних елементів і процесів, що знаходяться в постійному розвитку у часі та просторі, будучи точкою стику людського суспільства і природи, сферою прикладання його розуму і сил.

Таким чином, природні умови і природні ресурси, як поняття, мають двоїстий характер. І тому представники географічної науки підкреслюють, що “це категорії не природні, а суспільні, головним чином економічні”.

За своєю економічною сутністю природні ресурси мають споживну вартість. Їх придатність і корисність, техніко-економічні властивості, масштаби та способи використання визначаються суспільними потребами.

Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі. А відтак для забезпечення безпосереднього суспільного відтворення процес праці, зв’язаний з підготовкою природних елементів до включення у господарський оборот, повинен бути безперервним. Цей процес здійснюється у сфері як матеріального, так і нематеріального виробництва: капітального будівництва, сільського та лісового господарства, видобувної промисловості, рекреаційного господарства тощо. На базі цього забезпечується зв’язок між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери природокористування.

Природні ресурси є категорією історичною. У процесі суспільного розвитку збільшуються масштаби опанування людиною компонентами та силами природи, розширюється сфера застосування, відбувається зміна пріоритетів у використанні та їхнього впливу на економіку.

134

Категорія “природні ресурси” вказує на безпосередній зв’язок природи з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до негативних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди. А відтак процес взаємодії людини з довкіллям по суті своїй двоєдиний. З одного боку, це – використання природних ресурсів, а з іншого, – вплив на довкілля і необхідність рахуватися з природоохоронними процесами.

Важливим завданням економістів є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новими безвідходними технологіями, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між суспільством і природою.

У зв’язку з викладеним вище концептуальним підходом до змісту поняття природних ресурсів необхідно визначити шляхи їх наукової класифікації. Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. В основі природних класифікацій знаходяться відмінності природних ресурсів за генезисом і належністю до тих чи інших компонентів і сил природи. Оскільки природні ресурси – це природні тіла, компоненти географічної оболонки Землі, вони мають природну класифікацію. А тому, виходячи з належності, відношення до природних систем, а також розміщення, природні ресурси поділяються на такі групи:

1)за ознакою належності до природних систем: космічні (проміння,

метеорити), планетарні (геліоенергія, гравітаційна енергія), ресурси Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера );

2)за відношенням до природних систем: елементи природних систем

(мінерали, ґрунти, види рослин і тварин тощо) та результати їх функціонування (поліпшення родючості ґрунтів, приріст біологічної маси, зростання поголів’я та маси тварин тощо). Проте останні важко віднести до чисто природної класифікації, оскільки вони показують результати взаємодії природи з суспільством;

3)за видом і тривалістю кругообігу: у довготривалому кругообігу

(космічний, геологічний) і в короткотривалому (біологічний кругообіг води);

4)за характером розміщення на поверхні землі: відносно рівномірно розподілені (атмосфера, біосфера) та зосереджені (гідросфера, літосфера та їх елементи);

135

5)за можливістю переміщення по території: такі природні ресурси,

що переміщуються природно (повітряні маси, вода, тварини), та такі, що не переміщуються (рослинні);

6)за видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні тощо.

Виходячи з господарського використання, природні ресурси поділяються на такі групи:

1)за територіальною належністю: світові (глобальні) та національні (зв’язані з певною територією);

2)за вичерпністю: всі природні ресурси діляться на вичерпні і невичерпні (рис. 5.1).

Вичерпні природні ресурси - це ресурси, які при їх добутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні зі швидкістю їх використання. В свою чергу вони діляться на відновлювані і невідновлювані.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується. До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування.

До відновлюваних ресурсів належать ґрунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах

іморських лагунах тощо. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості, визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання. До не відновлюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче приводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, так як відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або проходить дуже повільно. При додержанні принципів раціонального використання ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно.

136

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

•водні

•рослинні

•деякі мінеральні ресурси

Рисунок 5.1 - Класифікація природних ресурсів за їх вичерпністю

3)за напрямом використання: паливно-енергетичні, мінеральносировинні, продовольчі та інші;

4)за рівнем вивченості: прогнозні, виявлені, детально вивчені;

5)за можливістю використання: недоступні, резервні, можливі для використання, ті, що використовуються;

6)за характером використання: одноцільового (сировинні) та багатоцільового використання (лісові, водні, земельні);

7)за якістю: кожний вид природних ресурсів поділяється за класами, групами, типами та іншими класифікаційними одиницями;

8)за впливом виробництва: зазнають шкідливого впливу (біологічні), зазнають невеликого впливу (гідросфера, атмосфера, поверхня літосфери), не зазнають впливу (глибинна частина літосфери).

9)за можливістю залучення до господарського обігу природні ресурси можна поділити на можливі для експлуатації (дійсні) та потенційні. До можливих для експлуатації належать ресурси верхньої оболонки Землі та енергії Сонця, а до потенційних належать ресурси космосу та морських глибин.

137