Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

Потенційні ресурси хоча й наявні, але не використовуються внаслідок недостатнього рівня розвитку техніки, нерозробленості технології або економічної неефективності. Нерідко існування таких ресурсів має прогнозний і навіть імовірний характер.

До потенційних природних ресурсів належать, по-перше, елементи природи, що знаходяться на стадії вивчення або підготовки до промислової експлуатації (освоєння), що є першим етапом залучення природних ресурсів до господарського обігу, приведення їх у такий стан, при якому стає можливою їх експлуатація (наприклад, розвідані родовища корисних копалин); по-друге, природні ресурси, що не можуть використовуватись у господарстві через неможливість вивезення їх з місця видобутку. Отже, для включення потенційних природних ресурсів у суспільне споживання, тобто для перетворення їх на можливі для експлуатації (дійсні), необхідні додаткові знання та затрати праці, що нададуть цим засобам виробництва певну якісну завершеність.

10)у господарському відношенні можливі для експлуатації природні ресурси поділяються на чотири групи:

-зовнішні – енергія Сонця, гравітаційна енергія;

-поверхні Землі, що в свою чергу поділяються на ресурси фізичного середовища (поверхні літосфери та гідросфери) та біологічні (наземні, водні, ґрунтові);

-земних глибин – мінерально-сировинні (металічні, неметалічні);

-паливно-енергетичні.

11)за цільовим призначенням природні ресурси поділяються на: матеріальні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

12)за рівнем необхідності для життя людини природні ресурси поділяються на: вкрай необхідні (повітря, вода, їжа) і відносно байдужі.

В геології вирізняють чотири категорії запасів корисних копалин:

А – докладно розвідані та вивчені; В і С1 - розвідані менш докладно; С2 – оцінені попередньо і приблизно.

Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси.

Географічна оболонка Землі багата на різноманітні природні ресурси.

Запаси різних їхніх видів неоднакові, та й поширені вони вкрай нерівномірно.

138

Лише кілька держав (наприклад, Росія, США, Китай) володіють практично всіма природними ресурсами – мінеральними, лісовими, водними, земельними тощо. Є держави, які володіють запасами світового значення одного чи кількох видів ресурсів. Так, країни Близького Сходу багаті на нафту й газ; Чилі і Замбія – на мідь. Проте економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи родючих ґрунтів. Велике значення також мають людські ресурси, працездатність населення, наявність у країні науково-технічних ідей і капіталу, які визначають ефективність використання природо-ресурсного потенціалу. Як приклад, можна назвати насамперед Японію, що досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу (табл. 5.1).

Отже, окремі райони, країни, регіони і навіть материки мають різну ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів та обсягами їхнього використання.

Ресурсозабезпеченість розраховують за кількістю років, на які має вистачити даного ресурсу, або за його запасами з розрахунку на душу населення. На цей показник насамперед впливає багатство або бідність території на природні ресурси, а також інтенсивність їх використання.

Таблиця 5.1 - Характеристика найбільших країн світу за рівнем забезпеченості природними ресурсами

139

За розрахунками вчених, світові загальногеологічні запаси мінерального палива перевищують 5,5 трлн. т умовного палива. Це означає, що за сучасного рівня видобування їх може вистачити більше ніж на 350–400 років. Проте якщо враховувати запаси, доступні для видобутку, а також постійне зростання споживання, забезпеченість скоротиться в кілька разів.

Розглянемо видову класифікацію більш детально.

Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у недрах Землі, які є придатними для використання в процесі виробничогосподарської діяльності. Ці ресурси належать до невідновлюваних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки і сотні мільйонів років. Важливими характеристиками мінеральних ресурсів є їх якість, глибина залягання, вміст корисного компонента у породі, і інші ознаки, які суттєво впливають на ефективність їх використання.

За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливні, рудні й нерудні (рис.5.2). Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайові прогини, а місцями утворення більшості скидів рудних копалин - рухомі геосинкліналі й щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикувалися геологічні структури, мають назву геохімічних вузлів, які характеризуються поєднанням різноманітних за походженням видів ресурсів.

Паливні ресурси. Вугільні басейни світу (їх близько 3600) охоплюють до 15 % площі суходолу. Більша частина вугілля (90 %) зосереджена в Північній півкулі. Загальні запаси вугілля – 15 трлн. т, розвідані – 9 трлн. т (60 % припадає на кам’яне, 40 % – на буре вугілля). З точки зору споживчої корисності буре вугілля є менш якісним, оскільки воно має нижчу теплотворну здатність ніж кам’яне. Так при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5-6 тис. ккал тепла, а кам’яного – 7- 9 тис. ккал.

Найбагатші на вугілля Азія і Північна Америка. Основна частина цих запасів сконцентрована в Аппалачському (США), Рурському (Німеччина), Верхньосілезькому (Польща), Кузнецькому, Кансько-Ачинському, Тунгуському (Росія), Фушунському (Китай) басейнах. У Південній півкулі

140

значні запаси вугілля є в ПАР та Австралії. В Україні значні запаси вугілля знаходяться у Донецькому регіоні.

Мінеральні ресурси

Найбільші родовища нафти й природного газу розташовані здебільшого в зонах глибокого опускання давніх складчастих кристалічних ділянок земної кори. Загальносвітові запаси нафти становлять 550 млрд. т (розвідані – близько 198 млрд. т). Розвідані запаси нафти на 2009 рік наведено в таблиці 5.2. За кількістю нафтогазових басейнів-гігантів і запасами особливо виділяється район Перської затоки, за кількістю газоносних басейнів лідером є Західний Сибір у Росії.

На країни ОПЕК припадає 76 % світових нафтових ресурсів (111 млрд. т). Родовища природного газу і нафти часто територіально збігаються. Світові запаси природного газу сягають 400 трлн. м3 (розвідані – близько 155 трлн. м3). Провідні країни за запасами газу – Росія (43 % світових), Іран, США, Катар,Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Венесуела, Туркменістан, Індонезія тощо. Потенційні ресурси урану оцінюють у 10 млн. т, розвідані – 3,5 млн. т. У першу десятку країн – видобувачів і експортерів урану входять Канада, Австралія, Казахстан, Росія, США, Україна, Китай та ін.

141

Таблиця 5.2 - Розвідані запаси нафти на 2009 рік

Паливні ресурси України представлені в основному кам'яним й бурим вугіллям. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинському (2 %) басейнах. Понад третини запасів цих басейнів - коксівне вугілля.

Умови залягання вугілля в Донбасі складні: глибина - 1200 м, товщина пластів - 0,5-2,0 м, висока крутизна падіння пластів. Це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і зумовлює його високу собівартість. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш складний, товщина пластів тут досягає 2 м і запаси становлять 1 млрд. т.

Запаси бурого вугілля, в основному, зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Олександрійське (Кіровоградська обл.). Запаси оцінюються в 2-6 млрд. т, у тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого видобутку. Деякі його запаси є в Донбасі, Закарпатті, на Поділлі.

Використання вугілля за окремими регіонами України наведено в таблиці 5.3. [ 2 ].

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Придніпровському, Прикарпатському і Причорноморському. Основні запаси містяться на північному сході України. В Україні налічується 214 нафтових і газових родовищ. Найбільшими нафтовими родовищами є Прилуцьке і Леляківське (Чернігівська обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.),

142