Таблиця 5.10 - Використання та відведення води за басейнами окремих річок у 2009 році, млн. м3 [ 2 ]
|
|
|
Водовідведення у |
|
|
Забрано води з |
Використано |
поверхневі водні об’єкти |
|
|
природних |
води |
|
|
|
водних |
|
всього |
з нього |
|
об’єктів |
|
|
забруднених |
|
|
|
|
зворотних |
|
|
|
|
вод |
|
|
|
|
|
р. Сіверський |
1431 |
803 |
649 |
176 |
Донець |
|
|
|
|
р. Лугань |
130 |
59 |
109 |
33 |
р. Кальміус |
242 |
126 |
710 |
126 |
р. Міус |
187 |
36 |
165 |
106 |
р. Дніпро |
8410 |
6424 |
4279 |
793 |
р. Інгулець |
201 |
56 |
56 |
47 |
р. Самара |
200 |
61 |
140 |
125 |
р. Десна |
389 |
336 |
119 |
25 |
р. Прип’ять |
526 |
311 |
200 |
31 |
р. Дністер |
611 |
458 |
248 |
50 |
р. Дунай |
1457 |
207 |
172 |
46 |
р. Південний |
346 |
279 |
190 |
29 |
Буг |
|
|
|
|
Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Дінці. Вони займають територію понад 7 тис. км2, а це означає, що, власне, стільки орних земель було вилучено в Україні з сільськогосподарського обороту.
Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км3 і зосереджені в основному на півночі і заході. Глибина залягання їх коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні країни. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, які зосереджені в 84 родовищах, з них 35 експлуатуються.
У Карпатах, Закарпатській області і на півострові Крим, у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, які ще недостатньо вивчені.
Берегова лінія України становить майже 2 тис. км. Чорне море (майже 420 тис. км2) має велике господарське значення. Тут водиться 180 видів риб,
153
більшість яких промислові. Є цінні водорості. Крім транспортного, море має ще й велике значення як зона відпочинку і лікування людей.
Азовське море (майже 40 тис. км2) характеризується багатим видовим складом живих організмів (350 видів риб). Його мілководність, що зумовлює добре прогрівання води, сприяє широкому використанню узбережжя для відпочинку й лікування людей.
Земельні ресурси - землі, які людина використовує або може використати в різних галузях господарства.
Це вид природних ресурсів, що характеризуються певним поширенням, якістю ґрунтів, особливостями клімату і рельєфу, гідрологічним режимом, певним типом рослинності тощо. Земельні ресурси – основа розміщення господарських об’єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість ґрунтів.
Забезпеченість людства земельними ресурсами визначена світовим земельним фондом, який становить 13,4 млрд. га, або 26,2 % загальної площі поверхні Землі. Земельний фонд - структура землекористування в межах певної території.
Аналіз структури земельного фонду планети показує, що продуктивні землі становлять майже 65 % загальної площі.
За цільовим призначенням земельний фонд поділяють на окремі категорії: землі сільськогосподарських підприємств; землі лісового фонду; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення тощо.
Структура земельного фонду планети загалом не дуже сприятлива. Отож ще ціннішими є оброблювані землі, які дають 88 % необхідних людству продуктів харчування. Оброблювані (насамперед, орні) землі зосереджені переважно в лісових, лісостепових і степових зонах нашої планети. Важливе значення мають луги і пасовища, які забезпечують 10 % їжі, споживаної людством.
Структура земельного фонду дуже динамічна. Тенденція до збільшення чисельності населення і зниження землезабезпеченості зумовлює потребу розширення загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє
десятиліття їхня площа збільшилася в світі на 360 млн. га.
154
З-поміж регіонів світу найбільшу частку сільськогосподарських угідь має Західна Європа. А серед окремих країн найбільшою площею оброблюваних земель вирізняються США (190 млн. га), Індія (160 млн. га), Росія (134 млн. га), Китай (95 млн. га), Канада (46 млн. га), Казахстан (36 млн га), Україна (34 млн. га).
Одним з найважливіших показників у земельному фонді території є частка орних земель.
На початок 2010 року, за даними Держкомзему, земельний фонд України складав 60,4 млн. га. Структура земельного фонду України представлена у таблиці 5.11.
Таблиця 5.11 - Структура земельного фонду України [ 2 ]
|
|
Питома частка у |
|
Площа, тис.га |
загальному фонді, |
|
|
% |
|
|
|
Всього земель (територія) |
60354,8 |
100,0 |
у тому числі |
|
|
землі сільськогосподарського |
42813,7 |
70,9 |
призначення |
|
|
ліси та лісовкриті площі |
10591,9 |
17,6 |
забудовані землі |
2499,1 |
4,2 |
землі під водою |
2423,2 |
4,0 |
відкриті заболочені землі |
979,4 |
1,6 |
інші землі |
1047,5 |
1,7 |
Значна частка земельної площі (69,0%, або 41,6 млн. га) – це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 78,0% (32,5 млн. га) припадає на ріллю. Сільськогосподарська освоєність території досягла 72%, а ступінь розораності земельної площі – 56%.
Важливим чинником підвищення продуктивності грунтів є їх удобрення. Під урожай 2009 року сільськогосподарськими підприємствами країни було внесено 887 тис. т мінеральних добрив (у перерахунку на 100% поживних речовин), що на 16,7% менше, ніж у попередньому році.
Про те перебільшення використання мінеральних добрив приводить до погіршення якості земельних ресурсів, а подальшому впливає і на якість сільхозгосподарчої продукції.
155
За даними ЦГО МНС України, найбільші забруднення ґрунтів пестицидами виявлені у Мелітопольському районі Запорізької області, Миколаївському районі Миколаївської області, Бериславському районі Херсонської області. Досить високий вміст свинцю, кадмію зафіксовано у ґрунтах міст Вінниця, Костянтинівка (Донецька обл.), Сімферополь (АР Крим) та нітратів у м. Рівне.
Лісові ресурси. Ліси охоплюють менше 30 % суходолу, проте значення їх для людства неоціненне. Вони відіграють важливу роль у газовому балансі атмосфери і регулюванні планетарного клімату Землі, виконують ґрунтозахисну, водоакумулятивну і природоохоронну функції. Для економіки ліси є джерелом деревини й іншої сировини - рослинної (смоли, гриби, ягоди, лікарські рослини) і тваринної (м’ясо, хутро, цінні лікарські препарати). Деревину використовують як паливо, як матеріал для будівельної та хімічної індустрії. Ліси – основне джерело сировини для лісової, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості, а для населення - найважливіший рекреаційний ресурс.
Лісові ресурси – це вичерпні, але відновлювані ресурси багатоцільового призначення (деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та ін.), що виконують захисні, водоохоронні, рекреаційні, санітарно-гігієнічні функції тощо.
Світові лісові ресурси характеризують такі показники: лісистість, лісова площа й запаси деревини. Лісистість (30 %) показує відношення площі лісів до загальної території Землі. Показник лісової площі (4,1 млрд. га) відображає розмір території планети, вкритої лісами, у тому числі і на душу населення (середня 0,8 га). Запаси деревини (350 млрд. м3) визначаються множенням середньої кількості деревини (у м3) з 1 м 2 на площу, охоплену лісами.
Ліси світу утворюють два приблизно рівні за площею і запасами деревини лісові пояси – північний і південний. Північний лісовий пояс охоплює площу 2 млрд. га і розташований у зоні помірного і субтропічного поясів. На нього припадає 1/2 всіх лісових масивів у світі, і майже така сама частина запасів деревини. Цей лісовий пояс на 2/3 складається з хвойних порід, а решта – з листяних. Найбільші лісові території розташовані в межах Росії, Канади, США, Фінляндії, Швеції. Ці ліси зазнали інтенсивного
винищення внаслідок лісорозробок цінної деревини хвойних порід. Тепер
156
площа лісового покриву стабілізувалася, а в більшості країн завдяки раціональному лісовідновленню обсяг приросту деревини перевищує обсяг вирубки.
На Землі лісові ресурси розміщуються украй нерівномірно, вони зосереджені переважно в зонах тайги, мішаних, широколистих, вологих екваторіальних лісів (північ Євразії, Північної Америки, екваторіальний пояс Південної Америки (Амазонія), Азії та Африки). Значні лісові ресурси сконцентровані в областях висотної поясності (Росія, Китай, США, Канада, Перу, Болівія та ін.), але їх використання ускладнює гірський рельєф і транспортна недоступність. До найзабезпеченіших лісовими ресурсами належать такі країни як: Фінляндія, Бразилія, Швеція, Індонезія, Малайзія, ДРК, Канада, Росія, М’янма, США, Папуа-Нова Гвінея.
Водночас є країни, бідні на лісові ресурси або які взагалі їх не мають (Єгипет, ОАЕ , Саудівська Аравія тощо).
Найвищі показники лісистості характерні для Латинської Америки, а найнижчі – для Азії. Найбільшими лісовими площами володіють Росія, Бразилія, Канада, США, Китай та Індонезія. Серед країн світу найвищі показники лісистості мають Суринам (95 %), Папуа-Нова Гвінея – 84 %, Гайана – 83 %, Габон – 78 % та ін., а найнижчі – Оман (0 %), Кувейт (0,1 %),
ЦАР (0,2 %).
За останні 200 років площа лісів на Землі скоротилася приблизно вдвічі.
Ліси вирубують під ріллю, плантації та будівництво. У результаті площа лісів скорочується щорічно на 15 млн. га, а це в свою чергу призводить до скорочення деревообробної промисловості. Кожну хвилину на Землі зникає 14 -15 га лісу.
Більше половини світового обсягу лісозаготівлі припадає на деревину, що пов’язано з широким її використанням для подальшої переробки в розвинутих і постсоціалістичних країнах і переважно як палива – у країнах, що розвиваються (в Індії, Індонезії, країнах Африки і Латинської Америки). З усієї виробленої деревини на ділову припадає у Швеції та Канаді – 90 %, в Росії і США – 80 %, в Бразилії – 25 %, а в Індії – всього 10 %.
Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища й господарській діяльності людей, слугують важливим
сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.
157