Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

одностадійного отримання кремнію шляхом прямого розщеплення сполучення SiO2 на кремній та кисень).

Промислове виробництво в Україні ФЕП, модулів та сонячних електростанцій збільшилось за останні три роки у чотири рази. Так, лише у 2005 р. ВАТ “Квазар”, м. Київ вироблено сонячно-енергетичних потужностей, здатних генерувати 24 МВт, з них встановлено в Україні 150 кВт. Українськими підприємствами здійснюється технічна допомога у реалізації проектів розвитку сонячної енергетики багатьох країн світу.

В Україні є ряд приладобудівних підприємств і підприємств мікроелектронного профілю для серійного випуску фотоелектричних перетворювачів − «Квазар”, «Гравітон”, «Гамма”, «Родон”, «Дніпро” та інші. На сьогодні найбільші вітчизняні виробники монокристалічного кремнію − ВАТ «Квазар» та ТОВ «Пілар», м. Київ, забезпечують майже 10 % світового обсягу виробництва (2,5 тис./рік), вимушені імпортувати полікремній (Киргизія, Китай, Японія, США та ін.), а іноді працювати і за давальницькою схемою. Нарощування обсягів виробництва стримується значним подорожчанням полікремнію у зв`язку із стрімким розвитком сонячної енергетики у світі.

Сонячне теплопостачання в Україні має достатній досвід використання i розвинену нормативну базу для проектування, а технологічний потенціал пpомисловостi дозволяє виpiшити завдання масового виробництва гелiотехнiчного обладнання. В даний час вартість сонячних колекторів, які відповідають світовому технічному рівню, складає 200-400 дол. США за 1 м2.

За існуючими даними загальна площа змонтованих сонячних колекторів у світі на кінець 2008 року становила 300 млн. м2; в Україні впроваджено біля 45 тис. м2 сонячних колекторів.

Проблеми подальшого розвитку сонячної енергетики полягають в необхідності удосконалення існуючої техніки і технологій, в розробці нових матеріалів, в тому числі для автономних систем електропостачання, гарячого водопостачання та опалення для житлових та промислових будівель, які в даний час інтенсивно впроваджуються в усьому світі.

Україна значною мірою залежить від постачання із-за кордону органічного палива, яке становить близько 60% від загального обсягу споживання. Як свідчить практика країн, де відсутні значні запаси власних

198

паливно-енергетичних ресурсів (нафти газу, вугілля), енергетична незалежність забезпечується за рахунок ядерної електроенергетики, гідроелектростанцій, а також відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), з яких до найбільш перспективних відноситься вітрова енергія.

Уряди різних країн шукають шляхи вирішення існуючих проблем та оптимізації шляхів подальшого розвитку вітроенергетики.

Розвиток вітроенергетики у світі свідчить про вагоме місце, яке вона займає в енергозабезпеченні різних країн. Розвиток вітроенергетики в Україні сприяє вирішенню низки енергетичних, екологічних, соціальних та економічних проблем, що мають важливе значення для країни. Черговий крок на шляху розвитку вітроенергетики має бути зроблено в найближчі роки шляхом залучення значних недержавних інвестицій за допомогою впровадження державою економічних важелів та пільг.

Враховуючи, що вітроенергетика визначена у світі найбільш перспективною галуззю альтернативної енергетики, а Україна входить до числа країн, що мають значний вітровий та науково-виробничий потенціал і при цьому гостро потребує власних енергоресурсів, існує потреба у довготривалій програмі комплексного характеру для створення цілісної вітроенергетичної галузі. Виходячи з цього, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 08 липня 2009 року № 705 стосовно внесення змін до Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій.

Програмою будівництва вітрових електростанцій в Україні

передбачено встановлення до 2014 року дослідно-промислових ВЕС загальною потужністю 62,6 МВт. За рахунок недержавних інвестицій планується збудування ВЕС загальною потужністю 3300 МВт.

Вобсягах загальних витрат на виконання завдань та заходів з реалізації Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій кошти державного бюджету складають 1,0 %, решта – недержавні інвестиції.

На виконання бюджетної програми «Заходи по реалізації Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій» на 2010 рік передбачено бюджетних коштів в сумі 10,0 млн. грн.

В2010 році проведено відбір та дослідження 10 площадок на території АР Крим.

199

Кошти державного бюджету в сумі 60,315 млн. грн. спрямовано на підготовку заходів для залучення недержавних інвестицій в сумі 59982,8 млн. грн.

Таблиця 6.3 - Розподіл коштів по роках

З метою скорочення використання природного газу, мазуту та вугілля, підвищення рівня енергетичної безпеки країни впроваджуються біомасові технології шляхом:

•впровадження технологій та встановлення обладнання для виробництва біогазу;

•впровадження технологій та встановлення обладнання для виробництва рідких біопалив;

•комерціалізації ринку вітчизняного біоенергетичного обладнання, зокрема, в частині виготовлення вітчизняних парових деревоспалюючих котлів та вітчизняних біогазових установок;

•створення інфраструктури індустріальних технологічних потужностей із заготівлі і переробки деревного біопалива, транспортної доступності до цього ресурсу, будівництва мережі нових лісових доріг, освоєння вітчизняного виробництва обладнання для всіх стадій технологічного циклу його виробництва та використання;

•будівництво підприємств з виробництва пелет і брикетів;

•удосконалення нормативно-правової та нормативно-технічної бази з питань впровадження біомасових технологій, забезпечення її гармонізації з відповідними нормами міжнародного права.

Реалізація програми «Розвитку виробництва та використання біологічних видів палива» передбачає наступні результати:

200

-кількість виробленого гранульованого палива зросте від 750 тис.т до 12500 тис.т при загальному обсязі фінансування 523, 9 млн. доларів;

-виробництво біогазу збільшиться з 294 млн.м3 до 407 млн. м3, якщо фінансування за 5 років складе 670 млн. доларів;

-значно збільшиться виробництво біодизельного палива. З 30 тис. т у 2010 році до майже 274 тис.т у 2014 р. за умови фінансування 45,7 млн. доларів.

Виконання заходів програми дасть змогу у 2014 році замістити понад 6,8 млрд м3 природного газу або 580 тис.т нафтового палива

В обсягах загальних витрат на виконання завдань та заходів з реалізації Державної цільової науково-технічної програми „Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива» кошти державного бюджету складають 0,4 %, решта – недержавні інвестиції.

Кошти з Державного бюджету України в сумі 4,19 млн. грн. спрямовано на підготовку заходів для залучення недержавних інвестицій в сумі 10325,66 млн. грн.

На виконання бюджетної програми «Заходи по реалізації Державної цільової науково-технічної програми «Розвиток виробництва та

використання біологічних видів палива» на 2010 рік передбачено бюджетних коштів в сумі 1,6 млн. грн. (табл. 6.4).

Таблиця 6.4 - Обсяги фінансування програми «Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива»

Прогнозовані обсяги фінансових ресурсів на заходи з реалізації Програми включають кошти Державного Бюджету України та недержавні інвестиції.

201

6.3 ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС

Гірничо-металургійний комплекс України - це сукупність підприємств, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних, кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництво чавуну, сталі кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини.

Гірничо-металургійний комплекс є базовою складовою народного господарства України, і значною мірою визначає її потенціал та впливає на розвиток різних галузей промисловості. Основними споживачами продукції гірничо-металургійного комплексу є машинобудування, будівництво, транспорт. Функціональним ядром комплексу є чорна і кольорова металургія.

Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й електроенергії, води. До складу чорної металургії належать видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районотворчим чинником. Її супроводять ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються при виплавлені чавуну і коксуванні вугілля. Розвиток чорної металургії зумовив і стимулював зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Для чорної металургії характерним є високий рівень концентрації виробництва: 98 % чавуну і 97 % сталі виробляється на підприємствах з річним виплавлянням понад 1 млн. т. За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна посідає одне з перших місць у світі.

Найпоширенішою формою організації виробництва в чорній металургії є комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Переважну кількість коксу випускають металургійні комбінати повного циклу.

202