Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

ринку та еколого-економічних досліджень НАНУ (ІПРЕЕД НАНУ) в м. Одесі, Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАНУ в м. Харкові та філій цього центру, а також РВПС України НАНУ.

Так, зусиллями вчених ІЕП НАНУ в 1994 р. були розроблені концепції регіональної політики та державної промислової політики (кер. М. Чумаченко), в 1995 р. (разом з ІЕ НАНУ) – «Концепцію державної промислової політики України на 1996-2000 рр.» (кер. В. Геєць, О. Амоша). В ІРД НАНУ розроблено проекти державних програм соціальноекономічного розвитку Карпатського регіону (1995) та Поділля (1997) (кер. М. Долішній), а також разом з ученими Інституту географії НАНУ запропоновано нову схему соціально-економічного районування України (кер. М. Паламарчук та М. Долішній). Науковці РВПС України НАНУ в 1995 р. розробили проект державної програми соціально-економічного розвитку Полісся (кер. С. Дорогунцов, П. Борщевський) та в 1996 р. – «Комплексний прогноз науково-технічного та соціально-економічного розвитку України» (кер. С. Дорогунцов).

Результати цієї роботи знайшли відображення та розвиток у наукових публікаціях, серед яких монографія М. Чумаченка «Очерки по экономике регионов» (1995) та колективні монографії за його участю та редакцією, зокрема: «Государственное управление экономикой в Украине: опыт, проблемы, решения» (1999), «Концепція державної промислової політики в Україні» (2000), «Региональная промышленная политика: концепция формирования й реализации» (2002). Серед співавторів цих досліджень М. Іванов, Б. Біренберг, В. Вишневський, Л. Червова, Л. Кузьменко. Серед

(2001), Б. Буркинський, С. Харічков «Политика мобилизации интеграционного ресурса региона» в 2-х т. (2002). Співробітниками ІРД НАН (м. Львів) опубліковано колективні монографії під редакцією В. Долішнього: «Підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку» (автори В. Долішній, М. Козоріз, В. Мікловда, А. Даниленко, 1997), «Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості» (1997), «Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика» (1999), «Стратегія екологічної безпеки: регіональний контекст» (за ред. В. Долішнього та

23

В. Кравціва, 1999), У. Садова, Л. Семів «Регіональні ринки праці» (2000), «Регіональна політика: методологія, методика, практика» (відп. ред. В. Долішній, 2001).

Аналіз та оцінка природно-ресурсного потенціалу з урахуванням всіх його складових, зокрема, інноваційно-інвестиційної, транспортно-транзитної, екологічної, соціально-демографічної тощо, дозволили запропонувати прогноз структурної перебудови економіки України в умовах переходу до ринку, в т. ч. в регіональному та галузевому аспектах. Основні положення та висновки цих розробок відображені в таких публікаціях: «Проблеми структурної перебудови економіки України» (за ред. С. Дорогунцова, автори С. Дорогунцов, Б.Данилишин, П. Борщевський, Л. Чернюк, Е. Лібанова та ін., 1999), «Продуктивні сили України: прогноз розвитку розміщення за період до 2010 р.» в 2 -х т. (кер. автор, колективу С. Дорогунцов, П. Борщевський, Б. Данилишин, 2000), «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: 36. наук, доповідей Міжнар. конференції» в 2-хт. (відп. ред. С. Дорогунцов, 2000), С. Дорогунцов, Л. Чернюк, П. Борщевський, Б. Данилишин, М. Фащевський «Соціальноекономічні системи продуктивних сил регіонів України» (2002).

1.3 ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ЯК НАУКИ

За своєю практичною спрямованістю регіональна економіка є одним із найбільш актуальних відгалужень економічної науки. Поступальний розвиток суспільства вимагає посилення ефективності використання продуктивних сил. Разом із удосконаленням технологічних процесів, введенням в дію технологій шостого технологічного укладу, раціональне розміщення продуктивних сил дає змогу суттєво збільшити ефективність їх використання. Разом з тим раціональне розміщення продуктивних сил дозволяє сформувати цілісні (чи відносно цілісні) господарчі комплекси на території регіону, що зменшуватиме в цілому трансакційні витрати і підвищуватиме ефективність функціонування національної економіки.

Головним завданням регіональної економіки є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на території регіону. При цьому необхідно враховувати велику кількість факторів, у зв’язку з чим постають завдання , що пов’язані з оптимальністю розміщення продуктивних сил:

24

−визначення рівня витрат, доходу і прибутку у взаємозв’язку із розміщенням елементів продуктивних сил на території регіону;

−визначення рівня доходів, витрат і прибутку у взаємозв’язку із розміщенням всередині господарчого (галузевого) комплексу;

−визначення супутніх результатів діяльності функціонування елементів продуктивних сил (наприклад екологічних наслідків, додаткових витрат від потреби розвитку інфраструктури чи додаткових доходів від експлуатації існуючої інфраструктури);

−врахування комплексного розміщення народного господарства;

−врахування можливості гнучкої перебудови галузевої структури під впливом науково-технічного прогресу та ринкової кон’юнктури;

−врахування необхідності задоволення соціально-економічних потреб населення регіону;

−забезпечення екологічної безпеки регіону;

−забезпечення ефективності міжрегіональних економічних

зв’язків.

Серед основних проблем розвитку економіки регіонів України можна виділити:

−надзвичайно щільна концентрація продуктивних сил у високо індустріальних регіонах Донбасу і Придніпров’я. Нині на долю Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, а також Київської і Харківської областей припадає понад 45 % основного капіталу країни. Лише на Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку і Луганську області припадає більше половини промислового потенціалу країни;

−невідповідність між природним і трудовим потенціалом, рівнем розвитку господарства та просторової його організації в межах областей і міст Подільського, Поліського та частково Причорноморського економічних районів;

−неузгодженість процесу реального розмежування власності між державними і регіональними рівнями через відсутність чіткої законодавчої системи критеріїв і процедур розподілу державної власності на рівнях державної влади і місцевого самоврядування;

25

−недостатня дієвість державної регіональної економічної політики, яка повинна забезпечити розбудову соціально-спрямованої економіки і піднесення на цій основі рівня життя населення.

Все це призвело до того, що в окремих регіонах України склалася вкрай несприятлива соціально-економічна й екологічна ситуація, що вимагає термінового вирішення. Так у Донецькому регіоні найбільш актуальною серед економічних проблем є ефективна реструктуризація підприємств вугільної, хімічної, коксохімічної промисловості, чорної і кольорової металургії, важкого машинобудування та електроенергетики. Зношеність основних фондів у промисловості тут сягає 60-80 %. Аналогічна ситуація спостерігається у Придніпровському економічному районі, де чорна і кольорова металургія, гірничодобувна, коксохімічна галузі створили надмірне навантаження на природне середовище його території. В Поліському регіоні дуже складною екологічною проблемою є реабілітація радіаційно забруднених територій. У Південному регіоні крім підняття рівня ґрунтових вод невідкладними завданнями є розвиток сфери зайнятості депортованих народів та їх соціального облаштування.

Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів України дає можливість виділити найбільш характерні регіональні проблеми, вирішення яких вимагає цілеспрямованих дій центральних, регіональних та місцевих органів влади.

Серед них найбільш важливими проблемами соціально-економічного розвитку є наступні:

−нестабільне функціонування підприємств матеріального виробництва, яке супроводжується падінням обсягів випуску продукції і виконання робіт, що призводить до значного скорочення обсягів виробництва

укожному регіоні, нераціонального використання виробничих фондів і матеріальних ресурсів, зниження економічного потенціалу територіальних господарських комплексів і країни в цілому;

−загострення проблеми ефективної зайнятості трудових ресурсів. Внаслідок скорочення обсягів виробництва і будівництва спостерігається підвищення рівня безробіття у всіх областях країни;

−скорочення інвестицій у невиробничу сферу, що призводить до зниження обсягів введення в експлуатацію нових об'єктів житлово-

26

комунального, і соціально-побутового призначення і погіршення забезпеченості соціальних потреб населення;

− значне погіршення демографічної ситуації в усіх регіонах країни.

Економічна криза, недостатній соціальний захист громадян призвели протягом останніх десятиріч до перевищення показників смертності над рівнем народжуваності, скорочення тривалості життя населення і зменшення абсолютної його чисельності.

Реалізація завдань регіональної економіки як науки в Україні має певні специфічні особливості, які пов’язані в тому числі з історичним характером формування економіки України, серед яких найбільш значущими є наступні.

1. Історично на території України сформувався міцний гірничовидобувний комплекс, виникнення якого обумовлено великою кількістю при поверхневих корисних копалин. На базі даного комплексу виникла потужна гірничо-металургійна промисловість, виробничий потенціал якої перевищує запити інших видів економічної діяльності в Україні. Функціонування потужного гірничо-металургійного комплексу обумовило побудову специфічної моделі природокористування. В цілому в країні сформовано екстенсивну модель природокористування, сконцентровану на експлуатації вісі «енергетика-чорна металургія-важке машинобудування». Однією з характеристик цієї моделі є те, що економічне зростання у домінуючій галузі промисловості супроводжується зростанням фізичних обсягів споживання (виробництва) матеріально-енергетичних ресурсів. Саме високий рівень споживання (виробництва) даного виду ресурсів став джерелом формування надприбутків у певної частини суб’єктів господарювання і причиною зростання ВВП у 2000-2004 рр. Однак зростання диспаритету тенденцій цін на нафту і нафтопродукти та продукцію металургійної промисловості призвело до зменшення економічного ефекту від використання існуючої моделі природокористування і зниження темпів росту економіки.

2. Економіка України тривалий час не носила цілісного характеру, а була включена в потужний господарський комплекс Радянського Союзу. Руйнування усталених економічних зв’язків привело до виникнення глибокої економічної кризи, що супроводжувалась трансформаційними процесами. Трансформації стосувались не тільки розвитку ринкової економіки, а й галузевої реструктуризації господарства. Зміна структурного співвідношення

27