Роль
самооцінки в особистісному становленні підлітка
Зміст
Вступ
Розділ 1.Теоретичний аналіз особливостей самооцінки підлітків та її ролі в особистісному становленні
.1 Загальні відомості поняття самооцінка
.2 Підлітковий вік та його специфіка
.3 Особливості самооцінки підлітка та її значення
Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей самооцінки підлітка
.1 Методика визначення рівня самооцінки за Дембо-Рубінштейн у модифікації А.М. Прихожан та методика загальної самооцінки Г.Н. Казанцевої
.2 Аналіз та обробка результатів методик
.3 Рекомендації вчителям та батькам для формування адекватної самооцінки підлітків
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Підлітковий вік - це вік від 10-11 до 15 років, що відповідає віку учнів V-VIII класів. Учні V класу ще у більшості нагадують молодших школярів, а учні VIII класів вже мають більшість рис, що є характерними для ранньої юності. Цей період розвитку підлітка формує його самооцінку [9].
Самовираження, самооцінка у школі та сім’ї, ставлення соціуму до підлітка під час становлення самооцінки - всі ці аспекти формують психіку та характер людини, яка дорослішає.
Актуальність даного періоду розвитку людини спонукала соціологів та психологів всього світу теоретично та на практиці досліджувати кожні етапи формування самооцінки підлітків, та факторів, що впливають на неї. Серед них, американський психолог Рут Бенедикт, на основі етнографічних досліджень, зробила висновок, що перехід від дитинства до дорослості різний у різних суспільствах і його не можна вважати природно зумовленим. Вона довела, що конкретні соціальні обставини життя дитини зумовлюють тривалість підліткового віку, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, особливості переходу від дитинства до дорослості. Згідно з цими дослідженнями у людині природне не може бути протиставлене соціальному, оскільки природне в ній теж є соціальним [10].
З іншого боку, психолог Роберта Симмонс та подружжя Розенберг, на практиці дослідили 2000 дітей та підлітків від 8 до 17 років, та дійшли висновку, що в 12-14 років помітно посилюється нахил до самоспостереження, сором’язливість, егоцентризм, знижуються стійкість образів «Я» та самоповага разом з самооцінкою [10].
У самосвідомості відбуваються значні зміни: виникає почуття дорослості, що характеризується бажанням бути чи здаватися, або вважатися дорослим. Актуально, що в цей період, відстоюючи свої нові права, підліток відгороджує більшість сфер свого життя від контролю батьків та часто йде з ними на конфлікт. Для підлітка характерною є потреба в спілкуванні з однолітками. Виникають захоплення, що часто змінюються. Підліток намагається у всьому бути схожим на своїх однолітків, намагаючись виділитися у групі та заслужити повагу, і багато хто з батьків не зрозумівши цього аспекту розвитку підлітка, намагаються агресивно нав’язувати своє розуміння світу, отримуючи у відповідь реакцію протиріччя. І як показують дослідження, продовжуючи агресивну експансію проти самовираження підлітка, тим самим домінуванням свого «Я», батьки руйнують самооцінку людини, яка тільки почала своє становлення в соціумі [8].
О.М. Молчанова у своїй статті «Самооцінка: теоретичні проблеми та емпіричні дослідження» зазначає, що на основі емпіричних досліджень, проведених у вітчизняній та зарубіжній психології, щодо проблем самооцінки, більшість вчених прийшли до висновку, що рівень самооцінки є настільки важливим аспектом, що всі життєві труднощі, крім біологічних та фізіологічних проблем, в тій чи іншій мірі пов’язані з «поганою» самооцінкою. Отже, спочатку у північноамериканському суспільстві, а далі у розвинених країнах отримала перевагу точка зору, згідно з якою більшість бід та невдач у соціумі, різні негативні тенденції - від зарозумілості до зневаження щодо потреб інших людей, агресії, насилля, расизму - є наслідком неадекватної самооцінки особистості. Наприклад, в наслідок низької самооцінки підлітків збільшується кількість випадків підліткової вагітності, кількість суїцидів та захворювань нервовою анорексією. Також низький рівень самооцінки пов'язаний з расовими забобонами та депресіями, поганою успішністю у школі, сексуальною розпущеністю, насиллям у сім`ї; в той час як висока самооцінка - безумовне та безсуперечне благо, необхідний компонент та джерело повноцінного, осмисленого, значимого та гармонічного, що приносить задоволення життям [14].
Не дивлячись на те, що самооцінка вже довгий час знаходиться у сфері уваги психологів, дослідження ролі самооцінки в особистісному становленні науковців, праць, присвячених узагальненню різних підходів, точок зору, ідей, досліджених результатів, накоплених фактів не так і багато, особливо в вітчизняній психології. Треба назвати тих, хто вніс свій вклад у розроблення даної проблеми: серед зарубіжних авторів як Р.Ф. Баумайстер, Н. Бранден, Н. Емлер, С. Хартер, С. Джонс та інші; серед вітчизняних - Л.І. Божович та її школу, А.В. Захарову, І.С. Кона, С.Р. Пантелеєва та інш.
Американський психолог Говард Каплан на основі узагальнення літературних наукових даних та власного 10-ти літнього лонгітюдного дослідження 9300 учнів сьомих класів прийшов до висновку, що зниження самооцінки призводить до девіантної поведінки, що відхиляється від норм поведінки: нечесність, участь у злочинних групах, здійснення правопорушень, наркоманія, алкоголізм, агресивна поведінка, та психічні розлади [10].
Все це є способом самовираження підлітка, прагнення підвищити свою самооцінку. Однак єдиним благополучним способом «самовираження» підлітка є підвищення його самооцінки у школі та сім`ї. Тому тема даної курсової роботи є актуальною на сучасному етапі.
Об`єктом дослідження даної роботи є самооцінка підлітка.
Предметом дослідження нашої роботи є роль самооцінки у особистісному становленні підлітка.
Гіпотеза полягає в тому, що самооцінка впливає на особистісні якості підлітка.
Метою дослідження даної роботи є вивчення самооцінки в підлітковий період та виявлення способів її підвищення.
Для дослідження мети необхідно поставити наступні завдання:
. Вивчити що таке самооцінка.
. Визначити основні особливості підліткового віку.
. Проаналізувати психологічну літературу з проблеми самооцінки у підлітків та визначити основні чинники,що впливають на неї.
. Провести емпіричне дослідження на виявлення рівня самооцінки у групи підлітків.
. Зробити аналіз отриманих даних дослідження.
. Розробити психолого-педагогічні
рекомендації вчителям та батькам щодо формування адекватної самооцінки.
Розділ 1. Теоретичний аналіз
особливостей самооцінки підлітків та її ролі в особистісному становленні
.1 Загальні відомості поняття
самооцінка
Для того, щоб визначити що таке самооцінка ми звернулися до «Великого психологічного словника» за редакцією Б. Мещерякова. Таким чином, самооцінка - цінність, значущість, якою індивід наділяє себе в цілому та окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає, як відносно стійке структурне утворення, компонент «Я-концепції», сам і як процес самосвідомості. Основу самооцінки складає система особистісного розуміння індивідів, прийнята ними система цінностей [4].
Важливо відмітити, які функції виконує самооцінка. Самооцінка виконує регуляторну та захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність та розвиток особистості, її взаємовідношення з іншими людьми. Відображаючи ступінь задоволеності або невдоволення собою, рівень самоповаги, самооцінка створює основу для сприйняття власного успіху або невдачі, становлення цілей визначеного рівня, тобто рівня домагань особистості. Захисна функція самооцінки, забезпечуючи відносну стабільність і автономність (незалежність) особистості, може призвести до перекручення даних досвіду і тим самим робити негативний вплив на розвиток [4].
Самооцінка розвинутого індивіда утворює складну систему, що визначає характер відношення до самого себе, та яка включає загальну самооцінку, що відображає рівень самоповаги, цілісне прийняття та неприйняття себе, і часткову самооцінку, яка характеризується відношенням до окремих сторін своєї особистості, вчинкам, успішності окремих видів діяльності [14].
Молчанова О. у своїй статті «Самооцінка: теоретичні проблеми та емпіричні дослідження» виділяє наступні компоненти самооцінки:
· Суб`єкт самооцінки, яким є оцінююча особа «Я»;
· Предмет самооцінки,в якості котрого виступає особа «Я» у цілому, або його окремі параметри, аспекти, якості, компоненти.
· Критерії самооцінки, тобто параметри, стандарти, у порівнянні з якими оцінюється предмет. У якості критеріїв можуть слугувати норми, ідеали, якості інших людей, визначені стандарти;
· Основа самооцінки, що включає в себе сферу оцінюваного в зіставленні з особистісними інтересами та цілями, визначаючи значимість /не значимість предмета самооцінки [14].
Самооцінка характеризується за такими параметрами: по-перше, за рівнем (величині) вона може бути висока, середня та низька; по-друге, самооцінка може бути адекватною та неадекватною; по-третє, якщо дивитися з боку особливостей будови, то вона поділяється на конфлікту та безконфліктну [4].
Залежно від характеру самооцінки у людини складається або адекватне відношення до себе, або неадекватне, неправильне. У останньому випадку людина постійно стикається з невдачею, вона часто вступає в конфлікти з оточуючими, порушується гармонія розвитку його особистості. Характер самооцінки визначає формування тих або інших якостей особистості (наприклад, адекватна самооцінка сприяє формуванню впевненості у собі, самокритиці, наполегливості, вимогливості; неадекватна - невпевненості або надмірній самовпевненості, некритичності) [7].
Для розвитку особистості ефективним є такий характер відношення, коли достатньо висока, загальна самооцінка, поєднується з адекватною, диференційованою парціальною самооцінкою. Стійка та разом з тим достатньо гнучка самооцінка є оптимальною як для розвитку, так і для продуктивної діяльності. Негативний вплив чинить занадто стійка самооцінка, а також дуже коливна, нестійка. Конфліктність самооцінки може нести як продуктивний так і дезорганізований характер. Нестійкість та конфліктність самооцінки підвищується в критичні періоди розвитку, зокрема, в підлітковому віці [7].
Самооцінка формується на базі оцінок
оточуючих, оцінки результатів власної діяльності, а також на основі
співвідношення реального та ідеального уявлення про себе [15].
.2 Підлітковий вік та його специфіка
Для того, щоб визначитись із специфікою підліткового віку по-перше треба дати визначення поняттю «підлітковий вік».
Для визначення поняття «підлітковий вік» ми звернулися до книги «Вікова психологія» автором якої є М. Хвилько. Вона пише, що підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозріванням. По-іншому визначає підлітковий вік відомий психолог Давидов В.В., на його думку, підлітковий вік припадає на 10-15 років. Ще ми звернулися до праць Ш. Бюлера, який притримується думки, що підлітковий вік - це пубертатний період, або період дозрівання, це стадія в якій людина стає статево зрілою, тобто це період упродовж якого дозрівають первинні та вторинні статеві ознаки; фізичний пубертатний період у дівчат припадає у середньому між 13 і 15 роками, а у хлопців - між 14 і 16 роками. Але, на нашу думку, більш правильним є визначення підліткового періоду Крутецького В.А. Він пояснює, що підлітковий вік-це вік від 10-11 до 15 років, що відповідає віку учнів V-VIII класів. Учні V класу ще у більшості нагадують молодших школярів, а учні VIII класів вже мають більшість рис, що є характерними для ранньої юності.
Якщо ми говоримо про фізіологічний розвиток, то перш за все ми спостерігаємо різкий ріст тіла в довжину: у дівчат максимум приріста зазвичай випадає на 12-13 років, у хлопців на 14-15 років. Особливо інтенсивно відбувається ріст скелету і кінцівок в довжину. Серце значно збільшується в об’ємі, становиться більш сильним, працює більш потужно. Нервова система підлітків ще не завжди здатна витримувати сильні чи довготривалі діючі одноманітно подразники та під їх впливом часто переходить в стан гальмування, або, навпаки, в стан сильного збудження. Наприклад, під впливом багато численних вражень, сильних нервових струсів, неочікуваної радості чи пригнічення, довгого очікування хвилюючої події одні підлітки становляться в’ялими та байдужими, розсіяними; інші - дратівливими, нервовими, порушують дисципліну. Найважливішим фактом фізичного розвитку підлітків є статеве дозрівання, початок функціонування статевих залоз. Більшість хлопців дозрівають у статевому відношенні приблизно у 15 років, а дівчата - у 13-14 років. Р.Бернс зазначив, що у дівчат збільшується жировий прошарок, що робить особливо помітним ріст грудей та округлення стегон. Хлопці стають більш мускулистими, в них грубіє шкіра, з`являється рослинність на обличчі, змінюється голос. Природнім та нормальним є поява у підлітків у зв’язку з статевим дозріванням до цього часу незнайомого їм потягу та відповідних думок, почуттів, хвилювань, специфічного інтересу до протилежної статі, до відповідного змісту книг та фільмів [2; 8].
Приблизно у 12 років виникає інтерес до свого внутрішнього світу, потім відбувається поступове ускладнення самопізнання. Підліток відкриває для себе свій внутрішній світ. Складні переживання пов’язані з новими стосунками, свої особистісні риси, вчинки аналізує пристрасно. Підліток хоче збагнути який він є насправді, і уявляє собі, яким він хотів би бути. Образи «Я», які створює у своїй свідомості підліток - різноманітні, вони відображають багатство його життя. Фізичне «Я», тобто уявлення про власну зовнішню привабливість, уявлення про свій розум, можливості у різних галузях, про силу характеру, доброті та інших якостях, поєднуючись, утворюють великий пласт «Я-концепції» - так би мовити реальне «Я», вважає М. Хилько. А. Фрейд виділяє, що у підлітковому періоді відносно сильне «Воно» протистоїть відносно слабкому «Я». Підліток - ще не цільна зріла особистість. Окремі його риси, зазвичай, дисонують та поєднання різних образів «Я» - негармонічне. Іноді випадкова фраза, комплімент, або насмішка приводять до помітного здвигу у самоусвідомленні. Окрім реального «Я», «Я-концепція» включає у себе «Я-ідеальне». При високому рівні домагань, та недостатньому усвідомленні своїх можливостей ідеальне «Я» може дуже відрізнятися від реального. Тоді розрив, що переживається підлітками, між ідеальним образом і дійсним своїм положенням приводить до невпевненості у собі, що зовні може виражатися у образливості, впертості, агресивності. Коли ідеальний образ представляється досяжним, він спонукає до самовиховання. Підлітки не тільки мріють про те, якими вони будуть у майбутньому, але й намагаються розвинути у собі бажаючі якості [22; 23].
В підлітковому віці суттєво перебудовується характер учбової діяльності. Схильний раніше до дослівного відтворення учбового матеріалу, підліток намагається тепер переказувати матеріал своїми словами та протестує коли вчитель вимагає точного відтворення. Розширення зв’язків з оточуючим середовищем, спілкування з однолітками, особисті інтереси та захоплення також часто знижують безпосередній інтерес підлітків до навчання. Свідомо-позитивне відношення хлопців та дівчат до навчання з`являється тоді, коли навчання задовольняє їх пізнавальні потреби, завдяки чому знання набувають для них визначеного смислу як необхідна та важлива умова підготовки до майбутнього самостійного життя. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків та поведінки підлітків для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу означає для підлітка значно більше, ніж думка вчителів чи батьків, і він зазвичай дуже чуйно реагує на дружній вплив колективу товаришів [6; 9].
Для того, щоб зрозуміти як розвиваються відносини з однолітками ми виділили таку класифікацію Т.В. Каратьян :
В 5-6 класах увага хлопців та дівчат є специфічною, так як ситуація достатньо складна: дівчата в цей період опереджають у своєму розвитку хлопців, які можуть проявляти себе тільки по-дитячому. Дружба між хлопцями та дівчатами може достатньо рідко помічатися [7].