Курсовая работа (т): Роль самооцінки в особистісному становленні підлітка

Друга методика, яку ми вибрали, щоб виявити кількість учнів з високою, середньою, та низькою самооцінкою, називається «Методика вивчення загальної самооцінки», яку розробила Г.Н. Казанцева. Ця методика побудована у формі традиційної анкети з варіантами відповідей [19].

Мета даної методики: діагностика рівня самооцінки.

Для того, щоб провести цю методику учням пропонуються деякі положення. Їм треба записати їх номер та напроти кожного поставити один із трьох варіантів відповіді: «так» (+), «ні» (-), «не знаю» (?), вибрати ту відповідь, яка у більшому ступені відповідає їх власній поведінці у подібній ситуації. Відповідати треба швидко, не замислюючись [19].

2.2 Аналіз та обробка результатів методик

Обробка першої методики проводиться по шести шкалам (перша, тренувальна - «здоров`я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже було зазначено раніше, довжина кожної шкали 100 мм, у відповідності до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику ( наприклад, 54 мм = 54 бали).

Нами було досліджено 52 підлітка, як є учнями середніх шкіл, різної вікової групи. Тридцять підлітків ми вибрали з сьомих класів, віком 13 років, та двадцять два підлітки, віком 15 років, які є учнями дев`ятого класу. Учням були запропоновані анонімні анкети, на яких були намальовані шкали.

По кожній із шести шкал ми виміряли висоту самооцінки від знака «0» до «-», рівень домагань - відстань в міліметрах від нижньої точки шкали («0») до знаку «х».

Обробка результатів була виконана наступним чином:

. Переводимо показники з мм у бали рівня самооцінки та рівня домагань;

. Обчислюємо окремо суми рівня домагань та рівня самооцінки по шести шкалам для кожної з 52-х анкет та поділили на кількість шкал, тим самим ми визначили середній бал особистісних якостей;

. Визначили суму середніх балів по всім 52-м анкетам (по кожному класу окремо).

. Суму середніх балів усіх анкет ділимо на кількість анкет. В результаті цієї дії ми знаходимо середній бал рівня самооцінки та середній бал рівня домагань для кожної групи.

Якщо говорити про рівень домагань, то норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний - порівняно високий рівень - від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості, що є дуже важливим фактором особистісного розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менш ніж 60 балів є свідченням заниженого рівня домагань, він - індикатор неблагополучного розвитку особистості (див.Табл.2.1).

Таблиця 2.1. Кількісна характеристика рівня домагань та самооцінки учнів 7-10 класів.

Рівень самооцінки, що відображається у кількості балів від 45 до 74 («середня» та «висока» самооцінка) засвідчує реалістичну (адекватну) самооцінку. Кількість балів від 75 до 100 та вище свідчить про завищену самооцінку та вказує на певні відхилення в формуванні особистості. Завищена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівняти себе з іншими; така самооцінка може вказувати на суттєві викривлення в формуванні особистості - «закритості для дослідження», не чуттєвості до своїх помилок, невдачам, зауваженням та оцінкам оточуючих. Кількість балів нижче 45 є свідчення заниженої самооцінки (недооцінювання себе) власного невміння, відсутності схильностей.

Отже, зробивши кількісний аналіз та опрацювавши усі дані ми встановили, що в учнів 7-го класу середній бал самооцінки дорівнює приблизно 38.6 балів, округливши ми отримуємо 39 балів. В учнів 9-го класу середній бал самооцінки дорівнює приблизно 48.3, що дорівнює 48-ми балам (див.Рис.2.1).

Коли ми порівняли наші результати, які ми отримали, з таблицею та розшифровкою цих даних, отримали, що підлітки у сьомому класі мають занижений рівень самооцінки. Такий результат свідчить про те, що підлітки почувають невпевненість у собі, або ж декламують самі собі власне невміння, відсутність здібностей, що дозволяє їм не докладати ніяких зусиль.

В учнів дев`ятого класу самооцінка вже підвищується до реалістичної (адекватної). Підлітки цього віку адекватно сприймають себе, бачать свої плюси та мінуси, свої позитивні та негативні сторони (див. Рис. 2.1).

Рис. 2.1. Графік зв’язку рівня самооцінки з віком підлітків.

Обробивши результати середнього балу рівня домагань ми отримали такі дані : у учнів сьомого класу вона дорівнює 74 балам, а у учнів дев`ятого класу - 80 балам. Порівнявши ці дані з таблицею, вийшло, що результат учнів 13 років характеризує нормальний, реалістичний рівень домагань. Тобто, підліток ставить перед собою ті цілі, які реально може досягнути, які відповідають його можливостям та здібностям. У підлітків 15 років можна помітити порівняно високий рівень домагань, що є підтвердженням оптимального уявлення про свої здібності (див. Рис.2.2).

Визначивши рівень домагань та рівень самооцінки окремо кожного віку ми зробили графік, щоб прослідити зміну самооцінки та рівня домагань протягом 7-го та 9-го класів (див.Рис.2.3).

Рис. 2.2. Графік зв’язку рівня домагань з віком підлітків.

Рис. 2.3. Наочний графік зміни самооцінки та рівня домагань з 13 до 15 років.

Таким чином, рівень самооцінки з 7-го класу до 9-го підвищився на 9 балів, а рівень домагань - на 6 балів, що є свідченням нормального розвитку особистості підлітка. У жодного учня рівень домагань не виявився нижче самооцінки.

Для обробки результатів другої методики,яку розробила Г.Н. Казенцева, ми робили кількісний аналіз. Ми підрахували кількість погоджень (+) під непарними номерами, а потім - кількість погоджень (+) під парними номерами. З першого результату віднімається другий. Кінцевий результат знаходиться в інтервалі -10 - +1. Результат від -10 до -4 є свідченням низької самооцінки, від +4 до +10 - високої самооцінки.

Отже, обробивши всі результати, та зробивши кількісний аналіз ми отримали такі дані, що в учнів 7-го класу в 26 учнів (80%) - занижена самооцінка, у 3-х учнів (9%) - середній рівень самооцінки, та у 3-х учнів (8%) - висока самооцінка (рис.2.4).

В учнів 9-го класу ми визначили, що 15-ти (75%) - середня самооцінка, у 2-х учнів (10%) - низька, та у 3-х учнів (15%) - висока самооцінка (рис. 2.5).

Рис. 2.5 Діаграма розподілу рівня самооцінки учнів 9-го класу.

Отже, результати першої методики підтвердилися і в результатах другої методики. Учні сьомого класу ще не достатньо впевнені у собі та своїх можливостях, натомість учні дев`ятого класу вже мають нормальний, середній (адекватний) рівень самооцінки.

.3 Рекомендації вчителям та батькам для формування адекватної самооцінки підлітка

Найбільш поширеною педагогічною помилкою, що призводить до невдач у виховній роботі з підлітком, є незнання, недооцінка, ігнорування вчителями та їх батьками його вікових особливостей. Абсолютно необхідно враховувати ці особливості, плануючи, організовуючі та здійснюючі систему виховних заходів у відношенні підлітка.

Крутецький В.А. зазначає, що вчителю важко справитися з проблемою підлітків, з формуванням адекватної його самооцінки. Проблема ця, як правило, базується на примусовому шкільному кураторстві.

Покарання дитини двійкою позбавляє його привілейованого положення у класі; покарання за незадовільну поведінку примушує його залишити заняття у клубі або спортивній секції. Треба зазначити, що погані відмітки тримають під контролем не тільки дітей, але й їх батьків [8].

Для того, щоб підліток розвивався як особистість та для активізації адекватної самооцінки Е. Шостром рекомендує дотримуватися основних правил:

. Віддавайте перевагу особистісному спілкуванню, бесідам;

. Допомагайте підліткам з низькою самооцінкою проявляти себе в навчанні та творчості;

. Сприяйте особистісному самовизначенню, орієнтації у житті, допомагайте учням у побудові життєвих планів;

. Навчайтесь будувати взаємовідносини на рівних, не принижуючи особистісної значимості ваших учнів [26].

Реан А.А. зазначає, що результати багато численних досліджень підліткового періоду, представлених як у вітчизняній літературі, так і зарубіжній, показують помітне зниження впливу батьків і підвищений вплив однолітків на самооцінку підлітка. Специфічним новоутворенням підліткового віку є здатність до рефлексії батьківської думки та послідуючого відступу від неї, вироблення власної точки зору. Але при всьому цьому не можна сказати, що у підлітків виникає відчуження від батьків. На питання, де вони почувають найбільшу захищеність, відповідь «у сім`ї» зустрічається так часто, як і відповідь «серед друзів». Реан А. пише, що опираючись на висновки досліджень науковців Розенберга, Куперсміта та Бахмана, він зробив висновок, що батьківський контроль та підтримка позитивно впливають на самооцінку підлітка [19].

Підліток намагається адаптуватися до життя своїм індивідуальним шляхом. Не є розважливим втискувати його у дорослі рамки,доки він ще не став дорослим. Батькам слідує дозволити підлітку рости та розвиватися в його власному індивідуальному темпі. Треба дотримуватися концепції «росту з середини», а ніж «форсування росту ззовні», що характеризується зменшенням конфліктів з дітьми [26].

Для того, щоб допомогти підліткам уникнути небезпечної поведінки та підвищити його самооцінку, Е. Шостром пропонує батькам зробити це наступними чином: задовольнити ті інтереси підлітка, які є допустимими, та допомагати йому пояснювати, називати свої негативні почуття, допомагати змоделювати вихід із ситуації, дати можливість підліткам регулярно грати в теніс, футбол,шахи, щоб зняти напругу в школі та сім`ї [26].

Батьки повинні мати на увазі, що більш за все підліткам хотілося б бачити в них друзів та порадників. При всьому їхньому прагненні до самостійності хлопці та дівчата гостро потребують життєвого досвіду та допомоги старших. Сім`я залишається тим місцем, де підліток відчуває себе найбільш спокійно то впевнено, саме наявність такого «тилу» дозволяє підростаючій особистості набувати соціального досвіду, відповідальності і впевненості у собі [9].

Мухіна В.С. наголошує, що важливим також є те, щоб дитину і в підлітковому віці оточувала любов і підтримка. Якщо дитина відчуває любов батьків, то вона від початку життєвого шляху має міцну основу для позитивної «Я -концепції». Якщо ж з боку батьків вона бачить тільки критику, відторгнення, зневажливе ставлення до себе, то це неодмінно вплине на сприймання самого себе та самооцінку особистості [15].

Підтримка сім`ї, прийняття дитини і її устремлінь батьками найбільше сприяють формуванню позитивної емоційної цілісності, впливають на рівень загальної самооцінки підлітка. Тепле, уважне ставлення батьків є основною умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків.

Висновки

Отже, самооцінка являє собою центральне утворення особистості. Вона у значному ступені визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором її поведінки та діяльності. Ведучим мотивом у період формування самооцінки виступає бажання утвердитися у колективі однолітків, завоювати авторитет, повагу та увагу товаришів. Також, важливу роль у формуванні самооцінки грає зіставлення образа реального «Я» з образом ідеального «Я», тобто з уявленням про те, якою б людина хотіла бути. Розвиток самооцінки - складний та довгий процес,що супроводжується у підлітка цілою гамою специфічних переживань. Часто самооцінка виявляються у підлітка внутрішнім протиріччям: свідомо він сприймає себе як особистість значиму, навіть досконалу, вірить у себе, в свої можливості. Разом з цим в середині його діймають сумніви, які він намагається не допускати у свою свідомість. Але ця підсвідома невпевненість дає про себе знати у переживаннях, пригніченості, поганому настрої.

Характер самооцінки підлітків визначає формування тих чи інших якостей особистості. Адекватний її рівень сприяє формуванню у підлітка впевненості у собі, самокритичності, наполегливості. Підлітки з низькою самооцінкою схильні до депресивних тенденцій. Але, якщо в них завищена самооцінка, то проявляється достатня обмеженість у видах діяльності, надмірна самовпевненість, некритичність.

Взаємозв`язок відношень з оточуючими та самооцінки може реалізовуватися наступним чином. Підлітки з адекватною самооцінкою більш впевнені у собі і у тому, що без особливих зусиль займуть сприятливу нішу в системі взаємовідношень з однолітками. При надзвичайно завищеній чи заниженій самооцінці підліток менш контактний, менш товариський. Якщо підліток має самооцінку рівну реалістичній, то величина його контактної активності навпаки співвідноситься з самооцінкою, вони з легкістю налагоджують відношення з однолітками.

У нашому емпіричному дослідженні ми визначили, що з віком самооцінка підлітків зростає, а разом з ним зростає і рівень домагань. Коли учень прагне до чогось, в нього є успіхи або у школі, або у спорті, він реально оцінює свої можливості та має плани на майбутнє, то це є запорука успішного формування особистості та активізації самооцінки. Наше дослідження показало, що у 13 років підлітки почувають себе не впевнено, вони не можуть адекватно оцінювати свої можливості, вони хочуть почувати себе дорослими, опіка батьків їх напружує, а контроль визиває в них опір. З часом, підлітки починають відчувати себе більш впевнено, усвідомлюють свої можливості, будують плани на майбутнє.

Важливим є те, що підтримка сім`ї, прийняття дитини її батьками - найбільше сприяють формуванню позитивної емоційної цілісності, впливають на рівень загальної самооцінки підлітка. Тепле, уважне ставлення батьків та вчителів є основною умовою підкріплення позитивної самооцінки підлітка. психолог вчитель самооцінка підліток

Таким чином, така важлива властивість особистості як самооцінка, формуючись у підлітковому віці, розвивається у відповідності з внутрішніми якостями особистості та його сферою соціалізації. Розвиток та рівень самооцінки залежить від характеру оцінок, які дає дорослий особистісним якостям та успіхам дитини.

Ми можемо зробити висновок, що наша гіпотеза підтвердилася, самооцінка впливає на особистісні якості підлітка. Але треба зазначити, що праць, накоплених фактів, щодо узагальнення різних підходів до поняття самооцінки та її ролі в житті підлітків не багато, і ми не збираємося завершувати наші дослідження на цьому, самооцінка підлітків не є стійким процесом, але адекватний її рівень є важливим для майбутнього розвитку та становлення людини, що робить необхідністю вивчати та досліджувати її.

Список використаних джерел

1.      Абрамова Г.С. Возрастная психология: учеб. пособие для студ. вузов. - 4-е изд., Стереотип /Абрамова Г.С. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 672 с.

.        Бернс Р. Развитие Я-концепций и воспитание/Бернс Р. - М.: Прогресс, 1986. - 422 с.

.        Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе. // Вопр. психологий, 1979. - №4. - 32-34с.

.        Большой психологический словарь/под ред. Мещеряков Б., Зинченко В. - М.: Прайм-Еврознак, 2003. - 672 с.

.        Выготский Л.С. Проблемы психического развития ребенка: хрестоматия по психологии/ Выготский Л. - М.:Просвещение, 1977. - 415 с.

.        Казанская В.П. Подросток. Трудности взросления. - 2-е издание, дополненное/Казанская В.П. - СПб.: Питер, 2008. - 177 с.

.        Каратьян Т.В. Психология личности: конспект лекций/ Каратьян Т.В., Гусева Т.И. - М.: Эксмо, 2008. - 160 с.

.        Крутецкий В.А. Психология/ Крутецкий В.А. - М.: Просвещение, 1989. - 252 с.

.        Крутецкий В.А. Психология подростка/Крутецкий В.А., Лукин Н.С. - М.: Просвещение, 1965. - 314 с.

.        Кон И.С. Психология ранней юности / Кон.И.С. - М.: Просвещение, 1989. - 256 с.

.        Кле М. Психология подростка. Психосексуальное развитие/ Кле М. - М.: Педагогика, 1991. - 176 с.

.        Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характеров у подростков. - 2-е изд., перераб. и доп./Личко А.Е. - Л.: Медицина, 1983. - 256 с.

.        Маклаков А.Г. Общая психология/ Маклаков А.Г. - СПб.:Питер, 2001 - 592 с.

.        Молчанова О. Самооценка: теоретические проблемы и эмпирические исследования: учеб. пособ./ Молчанова О. - М.: Флинта: Наука, 2010. - 392 с.

.        Мухина В.С. Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество/ Мухина В.С. - М.: ACADEMIA, 1999. - 592 с.

.        Основи практичної психології/ [В. Панок, Т. Титаренко та ін.]. - К.: Либідь, 2003. - 536 с.

.        Практикум по возрастной психологи /Под. ред. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. - СПб.: Речь, 2002. - 694 с.

.        Психология развития /Под ред. А.К. Болотовой, О.Н. Мачаловой. - М.: Чера, 2005. - 217 с.

.        Реан А.А. Психология подростка. Практикум тесты, методики для психологов, педагогов, родителей /Реан А.А. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2003. - 128 с.

.        Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина.: вибрані твори в 5-ти т./ [Сухомлинський В.]. Т. 3. - К.: Рад. школа, 1977. - 340-341 с.

.        Фролов Ю.И. Психология подростка: хрестоматия/ Фролов Ю.И. - М.: Российское педагогическое агенство, 1997. - 526 с.

.        Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы/ Фрейд А. - М.: Педагогика-Пресс, 1993. - 63 с.

.        Хилько М. Возрастная психология: конспект лекций/Хилько М., Ткачева М. - М.: Юрайт, 2010. - 208 с.

.        Что такое пубертатный период: сб. статей РГУ/ Бюлер Ш. - М.: Русский гуман. ун-т., 2004. - 10 с.

.        Шихи Г. Возрастные кризисы/ Г. Шихи. - СПб.:Ювента, 1999. - 222 с.

.        Шостром Э. Анти-Крнеги или человек-манипулятор/ Шостром Э.; [пер. с англ. А.Малышевой]. - Мн.:ТПЦ «Пролифакт», 1992. - 128 с.

.        Эльконин Д. Избранные психологические труды/ под ред. Давыдова В.В., Зинченко В.П. - М.: Педагогика, 1989. - 219 с.